Ухвала суду № 69488634, 09.10.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/21289/17

Провадження №1-кс/127/9066/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області Клапоущак С.Ю., при секретарі Гнасько Н.О., за участю прокурора Озерського Е.Е., захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_1, підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Лівобережного ВП Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_3про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зі слів працюючого водієм таксі в Uber, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4, Кам"янець - Подільського району, Хмельницької обасті та зі слів проживає за адресою: м. Кам"янець - Подільський, АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 3, 4 ст. 190 КК України, за відсутністю клопотання учасників процесуальної дії про застосування технічних засобів, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором Озерським Е.Е.

Клопотання мотивоване тим, що 27.01.2017 року приблизно о 13:24 год. ОСОБА_2, маючи умисел на заволодіння чужими грошовими коштами, заздалегідь склавши план своїх дій, під приводом обміну валюти, перебуваючи в приміщенні будинку побуту «Ювілейний», що розташований за адресою: місто Вінниця, проспект Коцюбинського, 58, погодив із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, обмін валюти у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) доларів США на 302 000 (триста дві тисячі) гривень. В подальшому ОСОБА_4 передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 302 000 (триста дві тисячі) гривень для їх перерахунку, однак останній перерахувавши вищевказані грошові кошти, реалізуючи свій злочинний умисел, переслідуючи корисливий мотив та мету, усвідомлюючи явну протиправність своїх дій, заради того, щоб ОСОБА_4 втратив пильність декілька разів надав йому грошові кошти, що не відповідали обумовленій сумі. Після цього, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 почергово, по декілька разів кожний, здійснили повторний перерахунок грошових коштів. В подальшому ОСОБА_2 врешті надав ОСОБА_4 раніше обумовлену суму грошових коштів, однак скориставшись неуважністю останнього, непомітно здійснив підміну наданих ним же грошових коштів на 311 (триста одинадцять) доларів США, наступними купюрами: дві купюри номіналом по 100 доларів США та 111 купюр номіналом 1 долар США.

Реалізувавши свій злочинний умисел ОСОБА_2 разом з наданими грошовими коштами у розмірі 302 000 гривень зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, завдавши таким чином ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму в розмірі 293000 (двісті девяносто три тисячі) гривень, що на момент вчинення злочину в 366 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненим у великих розмірах.

Окрім цього, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на заволодіння чужими грошовими коштами, заздалегідь склавши план своїх дій, 22.02.2017 приблизно о 12:45 год. під приводом обміну валюти запросив раніше знайомого йому ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, до приміщенні кабінету № 602, що знаходиться за адресою: місто Вінниця, вулиця Київська, 16. Після цього, приблизно о 13:30 год. ОСОБА_2 узгодив із ОСОБА_5 обмін грошових коштів в розмірі у розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) доларів США на 756000 (сімсот пятдесят шість тисяч) гривень. В подальшому, ОСОБА_2, отримавши від ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 28000 (двадцять вісім тисяч) доларів США, діючи умисно та повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету, усвідомлюючи явну протиправність своїх дій, надав останньому заздалегідь наповнену сумку, в якій частково містилися грошові кошти в сумі 18000 (вісімнадцять тисяч) гривень, купюрами по 200 гривень, а частково аркуші паперу у вигляді купюр номіналом по 200 гривень, які являються сувенірами. Після цього, ОСОБА_2, скориставшись тим, що ОСОБА_5 зосередився на перерахунку грошей, під приводом телефонного дзвінка вийшов з приміщення разом з раніше отриманими грошовими коштами та зачинив ОСОБА_5 у вищевказаному кабінеті на замок.

Реалізувавши свій злочинний умисел ОСОБА_2, разом з отриманими грошовими коштами у розмірі 28000 доларів США зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденими коштами розпорядився на власний розсуд, завдавши таким чином ОСОБА_5 матеріального збитку на загальну суму в розмірі 738000 (сімсот тридцять вісім тисяч) гривень, що на момент вчинення злочину в 922 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайстві), вчиненим у особливо великих розмірах та повторно.

04 вересня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4 ст.190 КК України.

Окрім цього, причетність ОСОБА_2 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 27.01.2017; протоколами огляду місця подій від 22.02.2017; показами потерпілого ОСОБА_4; показами потерпілого ОСОБА_5; показами свідка ОСОБА_6; протоколами предявлення до впізнання за участі потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_5, іншими матеріалами кримінального провадження.

Слідчий вказав, що ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч. 4 ст. 190 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від пяти до дванадцяти років, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ч.4 ст.12 КК України є тяжким та особливо тяжким злочином.

Крім того, у вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч.1 ст.177 КПК України, зокрема: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_2 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованому кримінальному правопорушенні, в нього відсутнє постійне місця проживання та стійкі соціальних звязки такі як сімя чи робота; Також, варто зазначити, що відразу після вчинення злочину ОСОБА_2 зник з місця події, виїхав до іншої області, де і знаходився до цього часу. Окрім цього, підозрюваний ОСОБА_2 попередньо, на протязі 2010-2015 років перебував у розшуку, в звязку із вчиненням ним особливо тяжкого злочину; незаконного впливу підозрюваного на потерпілого чи свідків, оскільки підозрюваний ОСОБА_2 особисто знайомий із потерпілими та свідками, йому відомі їхні контактні дані та місце роботи, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину на території Тернопільської області, однак він продовжуючи свою злочинну діяльність знову обгрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України та неможливість запобігання цим ризикам, шляхом застосування більш мякого запобіжного заходу.

Так, застосування до підозрюваного іншого більш мякого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки особисте зобовязання, є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні звязки. Також не може запобігти вищевказаним ризикам запобіжний захід у виді особиста порука, оскільки в ОСОБА_2 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу; запобіжний захід у виді застави, не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки сума завданих збитків перевищує 1000 000 мільйон гривень, а органу досудового розслідування не відомо про інші можливі епізоди злочинної діяльності ОСОБА_2 Тобто сплативши навіть максимальну суму застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів ОСОБА_2 без будь-яких перепон може продовжити свою злочинну діяльність; оскільки ОСОБА_2 мешкає в іншій області, немає постійного місця проживання та стійких соціальних звязків, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обовязків під час запобіжного заходу у виді запобіжного заходу у виді домашнього арешту вказаний запобіжний захід також не може бути застосований в даному випадку.

В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання за обставин вказаних в ньому, просив застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 заперечили стосовно даного клопотання, просили застосувати до нього більш м"який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінальної провадження №1201702002000285 від 28.01.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3, ч.4 ст.190 КК України, заслухавши думку учасників процесуальної дії, суд находить, що клопотання обґрунтоване та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобовязаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш мяких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

В ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_2 притягується до кримінальної відповідальності за тотожнє кримінальне правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України, справа перебуває на новому судовому розгляді після скасування вироку в Луцькому міському суді, обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років з конфіскацією майна, сам ОСОБА_2 проживає за межами Вінницької області, на виклики слідчого в кримінальному провадженні не з"являвся, на телефонні дзвінки не відповідав, тому наявні ризики вважати, що підозрюваний і в подальшому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тому є підстави вважати, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним вище ризикам, а відтак до нього з огляду на положення ст. ст. 177 КПК України слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні Летельє проти Франції від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Врахувавши фактичні обставини справи, слідчий суддя схиляється та приймає за грунтовні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний ОСОБА_2 обгрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, яке являє собою значну суспільну небезпеку у сфері злочинів проти власностіта враховуючи вимоги ст.ст. 177,178 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що більш мякі запобіжні заході ніж тримання під вартою будуть недостатніми.

Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.

Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.

Передбачений ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Беручи до уваги наведені вище обставини, враховуючи, що ОСОБА_2 проживає за межами Вінницької області, на виклики слідчого в кримінальному провадженні не з"являвся, суд вважає за неможливе застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки є обґрунтована підозра вважати, що підозрюваний ОСОБА_2 може спробувати переховуватися від органів слідства та суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених названим Кодексом, враховуючи, що кримінальним правопорушенням завдано шкоду у особливо великих розмірах, тому ОСОБА_2 необхідно визначити заставу в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 194, 196, 197 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задоволити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з моменту затримання в межах досудового розслідування до 24:00 години 04 грудня 2017 року.

Одночасно визначити розмір застави у межах в сумі 1 000 000 ( один мільйон ) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (одержувач ТУ ДСАУ в Вінницькій області, на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Реквізити рахунку: Депозит 37315033000 401; ЄДРПОУ 26286152; ОСОБА_7 казначейство України, м. Київ МФО 820 172.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави зобовязати підозрюваного ОСОБА_2 виконувати обовязки, передбачені пунктами 1-3, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

-прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

-носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.

Упродовж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою утримувати ОСОБА_2 у Вінницькому СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1 УДПтСУ у Вінницькій області.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: