Ухвала суду № 69484679, 09.10.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Іванківська сільська рада Бориспільського району Київської області, Головне управління Держпродспоживслужби в Київській області, Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій України в Київській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, поновлення знищених межових знаків, відновлення межі, припинення створення нестерпних умов внаслідок утримання домашніх тварин, зобов’язання вчинити певні дії, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області, виконавчого комітету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: відділ у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру України, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження надвірною господарською будівлею, шляхом визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування державної реєстрації права власності на землю,-

ВСТАНОВИЛА:

21.12.2016 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказував, що 29 червня 1995 року по заповіту її матері, після її смерті, їй було видано державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,44 га та на розташовані на ній будівлі по вул. Леніна (нині вул. Незалежності) с. Іванків Бориспільського району Київської області, де вона і народилася. Власником суміжних земельних ділянок став ОСОБА_2 ОСОБА_2 своїми протиправними діями порушив і порушує її конституційне право приватної власності. Встановивши на свій розсуд огорожу між ділянками, він місцями зайняв від 0,7 м до 3 м. її ділянки, розширивши своє подвір’я. Самовільно встановлена огорожа не відповідає її державному акту на право приватної власності, чим порушує її право власності. Також побудував приміщення для утримання різної та у великій кількості худоби і птиці до її житлової зони. Тварини і птиця розміщені і утримуються з порушенням будівельних, санітарних норм і правил. В результаті антисанітарія, до того ж нахил покрівель приміщень для утриманні худоби спрямував так, що вся вода з його подвір’я стікає в її двір. На прохання та зауваження ОСОБА_2 не реагує.

Просить суд: зобов'язати відповідача в двох місячний термін поновити знищені ним межові знаки за свій рахунок та перенести незаконно встановлену ним огорожу на свою ділянку чи межу; зобов'язати відповідача негайно припинити створювати їй нестерпні умови проживання через створені ним інфекційні та епідеміологічні загрози внаслідок недотримання ним санітарних норм і правил утримання худоби і птиці, для чого перенести площадки утримання ферми, свинарник та конюшню на відстань згідно санітарних норм - ДБН 360-92, припису Адміністративно-земельної комісії Іванівської сільської ради - ОСОБА_4 09 липня 2011 року та ОСОБА_4 зведеної комісії Бориспільської РДА від 15.06.2015 року - не ближче 75 м від жилої зони - табл..4.2 ДБН 360-92. В разі не виконання, для запобігання інфекційних та епідеміологічних загроз, утримання худоби і птиці на цій площадці і приміщеннях припинити негайно, а для запобігання стікання води з покрівель на її подвір'я здійснити відповідні технічні заходи. Судові витрати покласти на відповідача.

Представником відповідача подана зустрічна позовна заява до ОСОБА_3, Іванівської сільської ради Бориспільського району Київської області, Виконавчого комітету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ у Бориспільському районі Головного управління Держгеокадастру України, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження надвірною господарською будівлею, шляхом визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та скасування державної реєстрації права власності на землю. Яку обґрунтовує тим, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, а тому має абсолютне право вільно володіти, користуватися і розпоряджатись цим майном на власний розсуд і вчиняти щодо нього чи з ним будь-які дії, які прямо не суперечать закону, право на яке не може бути протиправно обмежено у його здійсненні, у тому числі діями третіх осіб. Оскільки в результаті формування земельної ділянки №10, яка знаходиться по вул. Леніна (Незалежності) в с. Іванків, Бориспільського району, Київської області ( у тому числі розроблення технічної документації із землеустрою) не були враховані приписи абз. 3 п. 3.25 ДБН 360-02, ОСОБА_4 на право власності на землю Серія КВ № 002469, виданий 7 червня 1996 року відповідачу, та державна реєстрація цього права власності на землю не відповідає вимогам закону, а також порушує право позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на вільне користування надвірною господарською будівлею - сараєм, здійснювати за ним догляд і поточний ремонт, а також інших суб’єктивних прав як власника надвірної господарської будівлі. За таких умов, відповідачі за зустрічним позовом своїми діями, які полягають в оформленні та набутті права власності на земельну ділянку з порушенням вимог абз. 3 п. 3.25 ДБН 360-02, порушило право позивача за зустрічним позовом на користування надвірною господарською будівлею. А тому останній має право вимогами усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження надвірною господарською будівлею - сараєм будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право, шляхом визнання недійсним Державного акту на право власності на землю та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,25 Га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер: 3220884001:01:036:0019, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський р- н., с. Іванків, вул. Незалежності, 10. Судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3

06.06.2017 року позивач за первісним позовом, через свого представника подав уточнену позовну заяву, в якій просив зобов’язати відповідача за первісним позовом поновити знищені ним межові знаки за власний рахунок та перенести незаконно встановлену ним огорожу на свою ділянку чи межу, зобов’язати відповідача за первісним позовом припинити створювати нестерпні умови проживання через створені ним інфекційні та епідеміологічні загрози внаслідок недотримання санітарних норм і правил утримання худоби і птиці: перенести площадки (господарські будівлі та споруди) для утримання худоби (свинарник, конюшню, ферму) на відстань згідно санітарних норм (ДБН 360-92) не ближче 75 м від жилої зони; в господарській будівлі, що розташована на відстані 7 см від межі заборонити утримувати худобу та птицю; влаштувати необхідні інженерно-технічні пристрої для відведення атмосферних опадів з даху будівлі сараю. Судові витрати покласти на відповідача за первісним позовом.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, у зустрічних позовних вимогах ОСОБА_2 відмолено.

Усунено перешкоди в користуванні ОСОБА_3 житловим будинком і земельними ділянками, кадастровий номер 3220884001:01:036:0019 площею 0,25 га та 3220884001:01:036:0020 площею 0,1865 га, розташованих в с. Іванків Бориспільського району Київської області по вул. Незалежності, 10, та належать на праві приватної власності, а також усунути перешкоди в проживанні ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1), в с. Іванків Бориспільського району Київської області, по вул. Незалежності, 10, - шляхом зобов’язання ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Іванків Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 12, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_2) дотримання ним санітарних та будівельних норм при утриманні та вирощуванні домашніх та свійських тварин (худоби, свиней) та домашньої птиці (курей, качок) з урахуванням вимог ОСОБА_4 будівельних норм (ДБН-360-92).

Зобов’язано ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Іванків Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 12, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_2) спільно з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, с. Іванків Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 10) та за участю Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області (ідентифікаційний код 04363550) відновити межові знаки, перенести паркан у відповідності до меж земельної ділянки, згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії КВ №002469, зареєстрованого Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 07.06.1996 року за №71, та згідно наявних кадастрових планів земельних ділянок ОСОБА_3. Відновлення межових знаків, перенесення паркану та відновлення межі земельних ділянок слід вчинити за рахунок коштів ОСОБА_3, ОСОБА_2 та Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Зобов’яза но ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Іванків Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 12, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_2) та ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, с. Іванків Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 10) вжити заходів для відновлення добросусідства згідно вимог ст.ст. 103-109 Земельного Кодексу України в строк до 01.01.2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3, - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, с. Іванків Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 12, реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_1, с. Іванків Бориспільського району Київської області, вул. Незалежності, 10) частину сплаченого судового збору в розмірі 1102 грн. 40 коп. пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, та частину витрат на правову допомогу в розмірі 2375 грн. 00 коп., а всього 3477 (три тисячі чотириста сімдесят сім) грн. 40 коп.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне, ухвалене в результаті неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а також судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що згідно рішення виконкому Іванківської сільської ради від 29 червня 1995 року ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,44 га в межах згідно з планом, з яких для будівництва та обслуговування житлового будинку — 0,25 га та введення особистого підсобного господарства - 0,19га.

Дана земельна ділянка (до часу отримання землі у власність), ще від народження ОСОБА_3 знаходилася у користуванні її сім’єю, а на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченим виконкомом Іванківської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області 07 лютого 1986 року, від 30.04.91 р. перейшла їй від спадкодавця ОСОБА_5 у користування та розпорядження. Дана земельна ділянка знаходиться за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Іванків, вул. Незалежності, буд. 10.

Згідно свідоцтва №679 від 20.12.2004 р. про право власності на нерухоме майно за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Незалежності, 10, - домоволодіння за цією адресою належить ОСОБА_3 як єдиному власнику. Дане свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Іванківської сільської ради народних депутатів Бориспільського району Київської області за №157 від 21.09.2004 року.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Аналогічне положення закріплено і ст. 373 ЦК України.

Статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 78 Земельного кодексу України визначає, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Стаття 328 ЦК України визначає порядок набуття права власності на земельну ділянку, зокрема вказаною нормою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно до ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки за рішеннями органів виконавчої влади в межах їх повноважень визначених Кодексом.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність.

ОСОБА_3 також є власником земельної ділянки площею 0,25 га з кадастровим номером 3220884001:01:036:0019, призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (категорія земель: землі житлової та громадської забудови), а також земельної ділянки з кадастровим номером 3220884001:01:036:0020 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства площею 0,1865 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовуються в с. Іванків Бориспільського району.

Користувачем суміжної земельної ділянки є відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 Даний факт не оспорюється сторонами у справі та підтверджується рішенням виконавчого комітету Іванківської сільської ради Бориспільського району від 21.04.1998 року №16/9, згідно якого ОСОБА_2 виділено земельну ділянку по вул. Леніна (Незалежності), 12, - площею 0,39 га (0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та 0,14 га для ведення городництва). Згідно ж рішення Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 03.02.2012 року №614-19-IV, ОСОБА_2 указану земельну ділянку передано у власність. Однак, станом на момент розгляду справи в суді, він не отримав державного акту на право приватної власності на землю. Причинами цьому він зазначає накладення меж земельних ділянок з боку ОСОБА_3

29 червня 1994 року державним нотаріусом Бориспільської нотаріальної контори Київської області, ОСОБА_6, після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_2 як спадкоємцю за заповітом було видане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 2-2081, на житловий будинок під № 12, який знаходиться по вул. Леніна (Незалежності) у с. Іванків, Бориспільського району, Київської області, площею 24,4 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами: сарай, погріб, криниця, колонка, який належав померлій ОСОБА_7

Також встановлено, що ОСОБА_2 звів господарські будівлі та споруди, одна з яких впритул прилягає до межі (7 см до межі), а частина іншої - розташовується на її земельній ділянці. Ця обставина перешкоджає їй користуватися її земельною ділянкою, а також створює жахливі умови для проживання, так як вищезазначені господарські споруди побудовані для утримання, вигодовування, розмноження домашньої птиці, худоби, а умови утримання худоби неналежні; створені антисанітарні умови. Схил даху сараю побудований таким чином, що вся вода після атмосферних опадів ллється на її земельну ділянку.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовляючи в зустрічному позові ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів з яких вбачається, які ж конкретні частини земельної ділянки та якої площі були зайняті об'єктами нерухомості (в т.ч. господарськими спорудами) на час набуття ним права власності на житловий будинок за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Іванків, вул. Леніна (Незалежності), будинок 12, в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 29 червня 1994 року державним нотаріусом Бориспільської нотаріальної контори Київської області ОСОБА_6 також не надано належних доказів тому, що сарай, який було збудовано в 1989-1990 роках (сарай-гараж «Н» згідно технічного паспорту), був предметом спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7

Натомість позивачу за первісним позовом ОСОБА_3 задовольняючи частково виходив з того, що житловий будинок, господарські споруди, якими на сьогодні володіє ОСОБА_2, побудовані ним особисто, а не отримані у спадок на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 29 червня 1994 року державним нотаріусом Бориспільської нотаріальної контори Київської області ОСОБА_6 , Порушення земельних прав ОСОБА_3 відбулося та відбувається з боку ОСОБА_2, однак не було цих порушень з боку його спадкодавця, ОСОБА_7, так як споруди знаходилися на іншій території, не суміжній вкрай із межею з земельною ділянкою відповідача за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 (житловий будинок, сарай, погріб, криниця, колонка).

ОСОБА_2 отримав у спадок житловий будинок (дерев’яний, критий залізом, розміром жилої площі 24,4 кв.м.) з господарськими будівлями та спорудами 29 червня 1994 року. Станом на момент розгляду справи в суді, згідно технічного паспорту станом на 28.02.2017 року житловий будинок ОСОБА_2 складає 365,5 кв.м загальної площі, з яких 160,8 кв.м. - житлова площа.

Статтею 391 Цивільного кодексу України, передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з ОСОБА_4 про розгляд заяви гр. ОСОБА_3 від 08.07.2011 року, (встановлено, що на присадибній ділянці гр. ОСОБА_2 розташовано господарський двір де утримуються свині в великій кількості, кури, коні; господарський двір прилягає до домогосподарства ОСОБА_3, чим створюються незручності у вигляді неприємного запаху від компосту, протікання компосту на сусідню територію на відстані 2-3 метрів від будівлі, велика кількість мух та крики тварин, тощо) та ОСОБА_4 від 14 серпня 2015 року про обстеження умов проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 Леніна (Незалежності), 10, та Романюка Петра Семеновича вул. Леніна (Незалежності), 12, (при обстеженні домоволодіння ОСОБА_3 встановлено, що на земельній ділянці знаходиться господарська будівля, яка межує з господарською будівлею ОСОБА_2 в якій утримується домашні тварини (свині, птиця). Відстань від господарської будівлі гр. ОСОБА_2 до житлового будинку гр. ОСОБА_3 близько 15 метрів. До обстеження домоволодіння ОСОБА_2, комісія допущена не була).

Встановлено, що ОСОБА_2 на прохання, вимоги ОСОБА_3, та висновки комісій, що обстежували умови проживання, утримання худоби не реагує, що змусило ОСОБА_3 звернутися до суду за захистом свого порушеного права на безпечне життя та здоров’я.

Згідно норм ст. 103 Земельного кодексу України вказано, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдасться найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди ( ч. 1 ст. 50 Конституції України).

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об'єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об'єктів зобов'язані дотримувати санітарного законодавства.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

В силу 104 ЗК України позивач має право вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може привести до шкідливого впливу на здоров’я людей, на повітря, та інше.

Відповідно до змісту ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п. 33 Постанови Пленуму «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року за № 5 роз’яснив судам, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57- 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Верховний суд України в Узагальненні судової практики «Судова практика щодо права власності при розгляді цивільних справ Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» від 1 липня 2014 року в розділі «Захист права власності. Превентивний спосіб захисту права власності» роз’яснив судам, що відповідно до положень норм статей 16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Такі висновки знаходяться у правовому зв’язку із положенням ст. ст. 15, 16, 391 ЦК України, ч.3 ст. 152 ЗК України, відповідно до системного правового аналізу яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути спеціальний спосіб захисту, визначений ст. 391 ЦК України як усунення перешкод власником у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як встановлено згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії КВ №002469, зареєстрованого Іванківською сільською радою Бориспільського району Київської області в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 07.06.1996 року за №71, та згідно наявних кадастрових планів земельних ділянок ОСОБА_3 межові знаки земельної ділянки ОСОБА_2 перенесені на земельну ділянку ОСОБА_3, тобто встановлена огорожа, не відповідає межовим знакам, чим порушує право власності ОСОБА_3

Як вбачається з ОСОБА_4 про обстеження умов проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 Леніна (Незалежності), 10 та Романюка Петра Семеновича вул. Леніна (Незалежності), 12 від 14 серпня 2015 року, при обстеженні домоволодіння ОСОБА_3 встановлено, що на земельній ділянці знаходиться господарська будівля, яка межує з господарською будівлею ОСОБА_2 в якій утримується домашні тварини (свині, птиця), але в якій кількості тварини знаходяться на території володіння ОСОБА_2 не зазначено, також про це не зазначили і свідки.

Згідно ст. 107 ЗК України, у разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Приписами ст. 41 Конституції України задекларовано основоположний принцип, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушеним.

Так, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що, відповідачем господарської будівлі біля межі та встановлена самовільна огорожа ОСОБА_2 є протиправною дією, в результаті чого порушуються права ОСОБА_3, як власника суміжної земельної ділянки, які, звичайно, підлягають захисту.

Кім того, як вбачається з кадастрового плану суміжних земельних ділянок сторін, паркан встановлено як на території позивача, так і на території відповідача, поза лінії розмежування. Тому є підстави для усунення цих порушень сторонами спільно та відновлення межі.

Крім того, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме пасивна поведінка представників Іванківської сільської ради, відсутність належної реакції на звернення мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 О.І. починаючи з 2011 року, призвела до конфлікту, який став предметом спору в суді. Про ці обставини свідчить і позиція сільської ради в судовому засіданні, яка зводилась до вирішення справи на думку суду першої інстанції.

Тому, усунення таких виявлених порушень та перешкод в користуванні ОСОБА_3 житловим будинком і земельними ділянками порушень, з урахуванням встановлених судом обставин, на думку суду, в тому числі, - слід здійснити шляхом зобов’язання ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 та за участю Іванківської сільської ради Бориспільського району Київської області відновити межові знаки, перенести паркан у відповідності до меж земельної ділянки, згідно Державного акту на право приватної власності на землю Серії КВ №002469 та згідно наявних кадастрових планів земельних ділянок ОСОБА_3

Також, відповідно до п. 4.25 Наказу Держкоммістобудування № 44 від 17.02.1992 року "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92" «Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських виробничих об'єктів комплексів до меж житлової забудови установлюються згідно з нормативами.», а в п. 4.26 чітко передбачено, що «Малі тваринницькі ферми (фермерські господарства) у селищах міського типу, селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 10 до 250 голів, овець - до 500 голів, птиці - до 1000 голів слід розміщувати на відокремлених ділянках з дотриманням розмірів санітарно-захисних зон».

Так, колегія суддів бере до уваги те, що в будь-якому випадку, при утриманні значної кількості тварин, ОСОБА_2, як і інші громадяни України, зобов’язані дотримуватись правил санітарних, будівельних та пожежних норм.

У відповідності до ст. 91 ЗК України власники та користувачі земельних ділянок зобов’язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, а також дотримуватися правил добросусідства.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження надвірною господарською будівлею, шляхом визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та скасування державної реєстрації права власності на землю, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про, те, що у розумінні ч. 3 ст. 10 ЦПК України та ст. 60 ЦПК України, та за змістом ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню., позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які ж конкретні частини земельної ділянки та якої площі були зайняті об'єктами нерухомості (в т.ч. господарськими спорудами) на час набуття ним права власності на житловий будинок за адресою: Київська обл., Бориспільський район, с. Іванків, вул. Леніна (Незалежності), будинок 12, в порядку спадкування на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 29 червня 1994 року державним нотаріусом Бориспільської нотаріальної контори Київської області ОСОБА_6

Крім того, колегія суддів не надано належних доказів , що сарай-гараж не був предметом спадкування після смерті ОСОБА_7 та не є належним чином оформленим об’єктом будівництва, а тому в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтверджували виникнення право власності на указаний об’єкт у ОСОБА_7 та вподальшому перехід останнього до ОСОБА_2 в порядку спадкування.

Натомість, колегія суддів, погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції, що обставини, що були викладені та докази, які їх підтверджують свідчать про те, що позивач за первісним позовом є власником земельних ділянок та житлового будинку, а тому має абсолютне право вільно володіти, користуватися і розпоряджатись цим майном на власний розсуд і вчиняти щодо нього чи з ним будь-які дії, які прямо не суперечать закону, право на яке не може бути протиправно обмежено у його здійсненні, у тому числі діями третіх осіб.

Тим самим, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку, що вищевикладені обставини в апеляційній скарзі, є безпідставними та незаконними. Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного та законного висновку, під час ухвалення свого рішення, не порушив жодної норми цивільного процесуального законодавства.

Згідно з вимогами ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 58 ЦПК України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.3 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість. Достовірність кожного доказу окремо, а також достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, колегія суддів погоджується з тим, що судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення та з урахуванням додаткового рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Нових доказів або обставин, які б могли призвести до скасування рішення суду, яке обґрунтоване, апелянт не навів, а колегія суддів їх не встановила.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: