Постанова № 69482237, 12.09.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14218/16-а

Провадження № 2-а/161/678/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської областів складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі Якушеву Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський хлібокомбінат» до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету від 07.10.2016 року № 620-10, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельський хлібокомбінат» звернулось з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету від 07.10.2016 року № 620-10.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на території автобусної станції №1, що по вул. Конякіна, 39 у м. Луцьку, встановлено малу архітектурну форму магазин «Соломійка». Встановлення відбулось на підставі договору із орендарем земельної ділянки ПрАТ «Волинське об’єднання автобусних станцій». Вказана споруда являється власністю ТОВ «Ковельський хлібокомбінат» та придбана у встановленому законом порядку. 10.10.2016р. представнику позивача було вручено рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 620-10 від 07.10.2016р. про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна, 39. Оскаржуване рішення вважає незаконним та необґрунтованим, таким що порушує права позивача щодо володіння, користування та розпорядження належною власністю.

На підставі викладеного просить скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради №620-10 від 07.10.2016 року про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна, 39, що у м. Луцьку.

В судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у ньому.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Надав суду письмові заперечення, вказавши, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.10.2016 №620-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна,39» прийнято у відповідності до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.01.2011 № 244, а також рішення Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2 «Про правила благоустрою міста Луцька». П.42 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації. Посилання Позивача на існування договірних відносин між ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799» як підтвердження факту законності розташування тимчасової споруди в якій Позивач здійснює підприємницьку діяльність не обґрунтоване та суперечить п. п. 14,15,18 договору оренди від 10.02.2005 укладеного між Луцькою міською радою та ПрАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій 10799», термін якого закінчився та не був продовжений. В позові просив відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши представлені письмові докази, перевіривши обставини справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин ввід порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом встановлено, що 07 жовтня 2016 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради було винесено рішення № 620-10 від 07.10.2016 року про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна, 39. Вказаним рішенням зобов’язувалось власника тимчасової споруди протягом 7-ми днів з дати ухвалення рішення демонтувати тимчасову споруду, що розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на вул. Конякіна, 39 (кіоск «Соломійка» на території автостанції №1) та відновити благоустрій. Доручено департаменту муніципальної поліції міської ради довести рішення у триденний термін з дати його ухвалення до відома власника тимчасової споруди шляхом розміщення спеціального повідомлення на споруді, що підлягає демонтажу. У разі невиконання власником пункту 1 цього рішення департаменту муніципальної поліції міської ради демонтувати тимчасову споруду в законом встановленим спосіб і метод. Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення вручено працівникам позивача 10.10.2016 року.

Згідно ч.2 ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

З наведеної норми вбачається, що обов’язковою умовою класифікації певного майна як тимчасової споруди являється відсутність фундаменту та виготовлення споруди із полегшених конструкцій. Водночас в матеріалах справи відсутні докази того факту, що кіоск «Соломійка» відноситься саме до типу тимчасових споруд. Згідно технічного паспорта виданого ТОВ «Бюро оцінки та інвентаризації» приміщення за адресою м. Луцьк, вул. Конякіна, 39 являється магазином загальною площею 32,6 кв. м.

Відповідно до статті 14 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV „Про благоустрій населених пунктів" суб'єкти благоустрою населених пунктів зобов'язані дотримуватися правил благоустрою території населених пунктів.

Розділом 9 «Правил благоустрою міста Луцька» (надалі Правила), затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2, яке прийняте відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності в Україні», визначено порядок розміщення та утримання малих архітектурних форм та тимчасових споруд, а також надане чітке визначення «об'єкту благоустрою» до якого відносяться «території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними на умовах договору».

Відповідно до п. 9.3.5 Правил малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або' збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується, як самовільне зайняття/захоплення землі.

Наведені норми права регламентують діяльність органів місцевого самоврядування виключно щодо рухомих тимчасових споруд. Відповідачем не було вжито заходів для визначення класу споруди, як-от проведення технічного обстеження, проведення експертизи тощо, а відтак і неправильно застосовано законодавство щодо тимчасових споруд.

Відповідно до аб.1 п.1 державного класифікатору будівель та споруд, затвердженого Наказ Держстандарту України 17.08.2000 N 507 державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. ДК БС призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін. Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта.

Згідно розділу 2 (ДК БС) під кодом 1230 (Будівлі торговельні) класифікуються: торгові центри, пасажі, універмаги, спеціалізовані магазини та павільйони, зали для ярмарків, аукціонів, виставок, криті ринки, станції технічного обслуговування автомобілів та т. ін.

Відповідно до ст.ст. 316, 319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Статтею 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.

Частиною 7 ст. 319 ЦК України передбачено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, споруда, щодо якої було винесено оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування містить ознаки, як рухомого павільйону, так і об’єкту нерухомості, орган місцевого самоврядування зобов’язаний був точно та однозначно встановити із залученням відповідних спеціалістів, в т.ч і органів державного архітектурного контролю, вид даного майна. І у відповідності до типу майна Виконавчий комітет Луцької міської ради зобов’язаний був застосовувати і відповідні норми права, Повноваження виконкому щодо тимчасових споруд передбачені підзаконними нормативно-правовими актами, а щодо нерухомого майна повноваження визначені цивільним кодексом України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Рисовський проти України» (заява № 29979/04) зазначив: «Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб» (п.70).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.»

Відтак незаконне позбавлення позивача права використання майна, що є предметом оспорюваного рішення, шляхом демонтажу споруди, є нічим іншим, як порушення принципу «належного урядування».

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст.316, 319, 321 ЦК України, ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, ЗУ „Про благоустрій населених пунктів", «Правилами благоустрою міста Луцька», затверджених рішенням Луцької міської ради від 29.07.2009 №44/2, Наказом Держстандарту України 17.08.2000 N 507, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради від 07.10.2016 року № 620-10 «Про демонтаж тимчасової споруди на вул. Конякіна, 39».

Стягнути з Виконавчого комітету Луцької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельський хлібокомбінат» 1600 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області В.П. Пушкарчук