Рішення № 69482096, 10.10.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/1908/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1427/2017

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р.

Суддя-доповідач Мелінишин

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Василишин Л.В., Томин О.О.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області – ОСОБА_3 на рішення Снятинського районного суду від 10 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, уточнивши його в подальшому, до ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 листопада 2014 року внаслідок встановлення нестандартної металевої кришки люка оглядового колодязя на автодорозі Стрий-Чернівці належний йому автомобіль «Мітцубісі Гранд», реєстраційний номер НОМЕР_1, одержав механічні пошкодження. Постановою Снятинського районного суду від 5 січня 2015 року в.о. начальника Снятинського відділення автодору ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 140 КУпАП. Згідно звіту №686-18 м/з експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку вартість матеріального збитку становить 54 860,49 грн. На проведення дослідження ним також затрачено 1 200,00 грн.

Крім того, враховуючи неможливість використання автомобіля за призначенням він та його сім’я відчували незручності, моральні страждання. В результаті цього йому спричинено моральну шкоду, розмір якої оцінює у 6000,00 грн.

З цих підстав просив задовольнити позов.

Ухвалою Снятинського районного суду від 24 червня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_2

Рішенням Снятинського районного суду від 10 липня 2017 року позов задоволено часково. Стягнуто з Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 54 860,49 грн матеріальної шкоди, 3 000,00 грн моральної шкоди та судові витрати. В решті позову відмовлено.

На вказане рішення представник Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області – ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. При цьому вважає безпідставним висновок суду щодо покладення на Службу автомобільних доріг в Івано-Франківській області відповідальності за заподіяну шкоду.

Діючим законодавством дійсно передбачено, що власник автомобільних доріг зобов’язаний відшкодувати збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг. Разом з тим, 22 січня 2014 року між Службою автомобільних доріг та ДП «Івано-Франківський облавтодор» укладено договір №1 про надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування та автомобільних доріг загального користування державного значення. Згідно умов договору на період надання послуг за підрядником закріплюється мережа автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення з штучними спорудами на них. Також п.7.3. договору передбачено, що підрядник несе відповідальність за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при наданні послуг, якщо ці порушення виникли з вини підрядника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди.

Відтак, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження, сталась у зв’язку із недоліками утримання автодороги Стрий-Чернівці (установлення нестандартної кришки люка оглядового колодязя), то саме ДП «Івано-Франківський облавтодор» повинен нести відповідальність за шкоду, спричинену ОСОБА_1

Водночас, на думку апелянта, при вирішенні спору судом невірно застосовано положення ч.2 ст. 1172 ЦК України, що передбачає відшкодування замовником шкоди, завданої іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

При цьому не враховано, що Служба автомобільних доріг не давала жодних вказівок ДП «Івано-Франківський облавтодор» щодо закриття люка оглядового колодязя нестандартними кришками, оскільки це суперечить нормативним документам.

Крім того, судом не встановлено якими саме діями чи бездіяльністю Служби позивачу завдано шкоду, в чому їх неправомірність, який безпосередній причинний зв'язок між цими діями і шкодою, чи є їхня вина в цьому. Натомість, в судовому засіданні з’ясовано, і це підтверджується матеріалами справи, що за неналежне утримання автомобільної дороги на цій дільниці постановою Снятинського районного суду від 5 січня 2015 року посадову особу структурного підрозділу ДП «Івано-Франківський облавтодор» притягнуто до адміністративної відповідальності.

Необгрунтованим, на думку апелянта, є також застосування судом ч.4 ст. 614 ЦК України, оскільки договір про надання послуг не містить жодних положень, якими б скасовувалась чи обмежувалась відповідальність когось із сторін. Тим більше, за навмисне порушення зобов’язання. Більше того, застосовуючи цю норму суд не встановив, які саме положення договору слід вважати нікчемними, яким чином вони обмежують чи скасовують відповідальність та кого саме із сторін договору тощо.

З цих підстав апелянт просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_1 та представник ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилися повторно будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає розглядові справи в його відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам в повній мірі рішення місцевого суду не відповідає з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку із неналежним експлуатаційним утриманням автомобільної дороги Стрий- Чернівці км 201+500 м сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження. А оскільки власником та балансоутримувачем цієї дороги є Служба автомобільних доріг у Івано-Франківській області, то саме вона повинна нести відповідальність за спричинену потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 54 860,49 грн. При вирішенні спору в частині вимог про стягнення моральної шкоди суд врахував обставини ДТП, характер порушень прав позивача та пояснення позивача з приводу негативних явищ, що мали місце в зв’язку із таким порушенням його прав.

Проте, повністю погодитися з цими висновками колегія суддів не може з огляду на таке.

При цьому, зважаючи на положення ч.1 ст. 303 ЦПК України розглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 листопада 2014 року під час керування ОСОБА_1 автомобілем «Мітцубісі Гранд», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснено наїзд на кришку люка оглядового колодязя, що виявилася нестандартною. Внаслідок цього автомобіль отримав механічні пошкодження. Зокрема, розірвана накладка правого порога, пошкоджена підлога, підсилювач, лонжерон, пошкоджена передня частина паливного бака, відірвана частина захисту паливного бака, деформований кронштейн.

Згідно акту обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги недоліком в утриманні автомобільної дороги Стрий-Чернівці км 201+500м, у результаті якого сталась ДТП, є встановлення нестандартної кришки люка оглядового колодязя (а.с.178-179).

У зв’язку із цим інспектором ВДАІ Снятинського РВ УМВС Івано-Франківської області на в.о. начальника Снятинського дорожньо-ремонтного пункту №3 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с.175).

З’ясовано, що постановою Снятинського районного суду від 5 січня 2015 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 140 ч.4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с.7). Зі змісту постанови вбачається, що будучи посадовою особою останній порушив правила утримання автодороги Стрий-Чернівці-Мамалига км 201+500м. Зокрема, установлена нестандартна кришка люка оглядового колодязя, що призвело до дорожньо-транспорної пригоди, внаслідок чого транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження. Відтак, даною постановою встановлено фактичні обставини, за яких сталася ДТП та те, що у її настанні відсутня вина позивача. Правопорушник свою вину визнав у повному обсязі. Тобто, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що дійсно мали місце неправомірні дії відповідача, його вина доведена, і як наслідок має місце пошкодження транспортного засобу позивача.

Згідно із висновком №640-13 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку від 15 грудня 2014 року вартість матеріального збитку в цінах на час виконання цього дослідження складає 40 483,53 грн (а.с.8-22).

Як підтверджується звітом № 686-18 м/з експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку від 23 червня 2017 року вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля «Мітцубісі Гранд», позивачу в справі, в цінах станом на час повторного виконання даного дослідження 14 червня 2017 року, складає 54 860,49 грн (а.с.147-165). З огляду на це в ході розгляду справи ОСОБА_1 уточняв позовні вимоги.

За проведення вказаних досліджень ОСОБА_1 понесено витрати на загальну суму 1 200,00 грн (а.с.3,144).

Вказаним обставинам суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку та

прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача 54 860,49 грн матеріальної шкоди та 1 200,00 грн витрат за проведення автотоварознавчого дослідження.

При цьому колегія суддів враховує, що доказів на спростування причин дорожньо-транспортної пригоди, розміру майнової шкоди відповідачами не подано.

Не надано таких і щодо розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_1

У п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи суть позовних вимог, обсяг спричинених моральних страждань та виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного переконання щодо визначення розміру моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн.

При цьому в засіданні апеляційного суду з пояснень ОСОБА_1 встановлено, що пошкоджений автомобіль на даний час не відремонтовано.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком місцевого суду щодо покладення відповідальності за спричинену матеріальну та моральну шкоду на Службу автомобільних доріг в Івано-Франківській області.

Відповідно до положень ст.ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 3 статті 14 та частиною 1 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху стані доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження; компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Як встановлено п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Правила) власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Вказані Правила є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів (п. 1).

Матеріалами справи підтверджується, що 22 січня 2014 року між Службою автомобільних доріг в Івано-Франківській області (замовник) і ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (підрядник) укладено договір № 1 про надання послуг. Предметом договору є надання підрядником у 2014 році замовнику послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Івано-Франківській області.

П. 7.3. цього договору передбачено, що відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов'язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається згідно з чинним законодавством, при цьому Підрядник несе відповідальність за: незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно діючих нормативів при наданні послуг, якщо ці порушення виникли з вини підрядника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; ненадання або неналежне надання послуг.

Підрядник бере на себе зобов’язання з врегулювання спорів при виникненні ДТП, розгляд справ у судових органах спільно із замовником, відшкодування завданих збитків (п.7.6.).

Відтак, за вказаним договором ДП «Івано-Франківський облавтодор» взяло на себе зобов’язання з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення в Івано-Франківській області в тому числі, де сталася ДТП, та відповідальність за шкоду, завдану внаслідок ненадання або неналежного надання послуг.

Постановляючи оскаржуване рішення та покладаючи відповідальність за заподіяну шкоду на Службу автомобільних доріг в Івано-Франківській області суд в порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, належним чином заперечень Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області не перевірив та не врахував, що саме невиконання вищевказаних обов'язків ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» перебуває у причинному зв'язку з настанням цієї дорожньо - транспортної пригоди і її наслідками - пошкодженням автомобіля. А отже, дійшов помилкового висновку про стягнення з Служби збитків, завданих позивачу.

На думку колегії суддів при вирішенні даної справи місцевий суд неправильно керувався положеннями ч. 4 ст. 1172 ЦК України, оскільки такі не регулюють спірні правовідносини.

В даному випадку, зважаючи на умови договору, передбачену сторонами відповідальність підрядника за неналежне виконання своїх зобов’язань за цим договором, відсутність з боку замовника завдання діяти підряднику інакше, ніж належало виконувати свої зобов’язання, підстави для покладення відповідальності на замовника відсутні.

З огляду на це, безпідставним є також застосування судом і норми ч.3 ст. 614 ЦК України, оскільки в ході розгляду справи як в першій інстанції, так і в апеляційному суді представником ДП «Івано-Франківський облавтодор» не доведено наявності в договорі про надання послуг № 1 будь-яких положень, якими б скасовувалась чи обмежувалась відповідальність когось із сторін.

Відтак, відсутності вини ДП «Івано-Франківський облавтодор» у настанні ДТП представник відповідача не спростував, належних та допустимих доказів щодо цього суду апеляційної інстанції не надав.

З врахуванням наведених обставин рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про стягнення з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 54 860,49 грн матеріальної шкоди, 3 000,00 грн моральної шкоди, 1 200,00 грн витрат за проведення автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України зміні підлягає і розподіл судових витрат між сторонами.

Зокрема, з ДП «Івано-Франківський облавтодор» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 559,47 грн сплаченого судового збору та 2 000,00 грн витрат на правову допомогу, що підтверджується документально (а.с.1,120).

Крім того, враховуючи заявлення нової вимоги, у зв'язку з чим збільшилась ціна позову, ставки судового збору на користь держави з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» слід стягнути 720,53 грн недоплаченого судового збору.

Також зважаючи на задоволення апеляційної скарги на користь Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» підлягає стягненню 1408,00 грн сплаченого судового збору за подання скарги.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області – ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Снятинського районного суду від 10 липня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 54 860,49 грн матеріальної шкоди, 3 000,00 грн моральної шкоди, 1 200,00 грн витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 559,47 грн сплаченого судового збору, а також 2 000,00 грн витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позову та в позові до Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області відмовити.

Стягнути з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави 720,53 грн недоплаченого судового збору.

Стягнути з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області 1408,00 грн судових витрат за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_4