Рішення № 69482066, 11.10.2017, Новодністровський міський суд Чернівецької області

Єдиний унікальний номер 719/179/17

Номер провадження 2/719/81/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м.Новодністровськ

Новодністровський міський суд Чернівецької області в складі:

судді Цицак В.Л.,

за участю секретаря Селезньової А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новодністровськ, Чернівецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 комітету ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_6, про визнання права на приватизацію квартири та визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2017р позивач ОСОБА_3 подав в суд позов до ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області про визнання права на приватизацію квартири та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.03.2017р. помер його батько ОСОБА_7 Після смерті батька залишилась квартира № 11 за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. №23, на яку останньому ще у 2000р. видано ордер. Вказана квартира була єдиним та постійним місцем проживання ОСОБА_7 та останній бажав її приватизувати у зв’язку із чим незадовго до смерті зібрав та подав необхідні документи на розгляд до відповідних органів. Спадкоємцем ОСОБА_7 є позивач, який після смерті батька фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Оскільки спадкодавцем розпочато процедуру приватизації житла, але у зв’язку із смертю така не була завершена, просить суд визнати право на приватизацію спірної квартири за померлим ОСОБА_7 та визнати право власності на спірну квартиру за собою.

В подальшому позивач ОСОБА_3 подав в суд уточнену позовну заяву (а.с. 77-82), в якій додатково вказує, що ВАТ «Дністрогесбуд» за згодою ОСОБА_7 йому була виділена однокімнатна квартира № 11 за адресою Чернівецька область, м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. №23 без урахування інших членів сім’ї та згідно даних 2005р. його знято з квартирного обліку на поліпшення житлових умов. Зазначає, що отримання дубліката ордера на спірну квартиру у 2004р., а також покази свідків в сукупності свідчать про бажання померлого використати своє право на приватизацію житла. Вказує, що незадовго до смерті спадкодавець повідомив позивача про те, що зібрав всі необхідні документи для здійснення приватизації та подав їх на розгляд до державних органів. Спадкоємцями ОСОБА_7 є позивач та його брат ОСОБА_6, однак останній не претендує на спадкове майно. Фактично спадщину прийняв лише позивач, який не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на ім’я померлого. Просить визнати право на приватизацію спірної квартири за померлим ОСОБА_7; визнати за ним право на продовження приватизації вказаної квартири в порядку спадкування за законом та визнати право власності на спірну квартиру.

25 вересня 2017р. представник позивача ОСОБА_1 подала заяву про заміну первісного відповідача ОСОБА_5 міську раду Чернівецької області на належного відповідача ОСОБА_4 комітет ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області, яка судом задоволена (а.с. 96, 99).

В судових засіданнях представник позивача ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та додатково пояснила, що у 2000р. померлий ОСОБА_7 отримав ордер на житло на себе та членів своєї сім’ї в кількості 4 особи без зняття з квартирного обліку. В подальшому, у зв’язку із розірванням шлюбу та, як наслідок, зменшенням складу його сім’ї, у 2005р. ОСОБА_7, продовжуючи проживати у квартирі № 11, був знятий з квартирного обліку. Вважає, що оскільки в спірній квартирі постійно проживав лише спадкодавець, то відповідно право на приватизацію такої квартири мав лише ОСОБА_7 Повідомила, що ОСОБА_7 іншого житла не мав, право на приватизацію іншої квартири не використав, а спірна квартира є об’єктом приватизації відповідно до чинного законодавства. Вважає, що дії померлого (зокрема, отримання дубліката ордера, збирання довідок, постійні розмови про намір звернутися в орган приватизації), а також покази свідків повністю підтверджують, що ОСОБА_7 до смерті звернувся із заявою про приватизацію квартири до відповідача, яка, на жаль, позивачем не відшукана. Зазначила, що оскільки ОСОБА_7 подав заяву про приватизацію житла, причин для відмови у задоволенні такої заяви не було, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала в повному обсязі з підстав, наведених в запереченні (а.с. 102-107). Додатково пояснила, що ОСОБА_7 дійсно проживав у спірній квартирі з 2000р., однак свого місця проживання не зареєстрував. Вважає, що позивач не надав доказів, які б підтвердили звернення ОСОБА_7 із заявою про приватизацію житла, а відтак, оскільки квартиронаймач із заявою про приватизацію не звертався, волю на приватизацію не висловив, то й відповідне рішення про передачу йому квартири у власність не приймалось. Вказує, що при відсутності реєстрації місця проживання померлого у спірній квартирі, ОСОБА_7 й не міг подати повний пакет документів, необхідний для приватизації житла. За таких обставин спірна квартира не входить в спадкову масу та позивач не має права на завершення процедури приватизації житла, оскільки така померлим не розпочата, та не має права на визнання за ним права власності на спірну квартиру. З огляду на зазначене, просить в позові відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, однак подав в суд заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с. 138). Окрім того, третя особа ОСОБА_6 подав письмові пояснення (а.с. 113-114), згідно яких повідомляє, що батько постійно проживав в спірній квартирі та сплачував комунальні послуги, іншого житла в нього не було. ОСОБА_7 бажав приватизувати спірну квартиру, про що свідчить отримання останнім у 2004р. дубліката ордера та його слова незадовго до смерті про те, що він зібрав та подав необхідні документи для здійснення приватизації до державних органів. Вказує, що є рідним братом позивача, який після смерті батька успадкував все належне ОСОБА_7 майно. З огляду на зазначене, вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Свідок ОСОБА_8, мати позивача, показала, що ОСОБА_7 у 2002р. отримав ордер на квартиру № 11 за адресою Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 23, де й проживав до своєї смерті. Вона із двома їхніми синами проживала у м. Сокиряни в квартирі, яку ОСОБА_7 отримав ще у 1980-х роках до шлюбу із нею. При цьому, повідомила, що вона із синами приїжджала в м. Новодністровськ на вихідні. У 2003р. її шлюб із ОСОБА_7 було розірвано, проте померлий продовжував спілкуватися із синами, іншої сім’ї не мав та планував залишити спірну квартиру їхнім дітям. Зазначила, що із ОСОБА_7 постійно велись розмови щодо необхідності приватизації житла, однак в нього були відсутні кошти на оформлення документів. В подальшому, орієнтовно у 2015-2016р.р. ОСОБА_7 сказав їй, що підготував та подав документи на приватизацію. Свідок вказала, що вона участі в зборі та подачі документів не брала, відповідно документів не бачила. Уже після смерті ОСОБА_7 вона із синами з’ясувала, що померлий не має документів на спірну квартиру.

Свідок ОСОБА_9, який є кумом батьків позивача, показав, що знає ОСОБА_7 з 1985р., останній більше 15 років проживав у квартирі № 11 на 4 поверсі в будинку № 23, куди неодноразово приходив свідок. Зазначив, що діти померлого та його колишня дружина проживали в цій квартирі орієнтовно протягом 2-3 років, а в подальшому, оскільки ОСОБА_7 розірвав стосунки із дружиною, він проживав окремо, проте продовжував спілкування із синами і планував спірну квартиру приватизувати та переоформити на сина ОСОБА_10. Повідомив, що такі розмови велися між ним та померлим орієнтовно з 2009-2011років, а у 2015-2016р.р. ОСОБА_7 повідомив його, що документи на приватизацію зібрав та подав. Зокрема, остання така розмова мала місце за кілька днів до смерті ОСОБА_7, коли свідок зайшов його провідати. Зазначив, що ОСОБА_7 йому зібраних документів не показував та більш детально про ситуацію із квартирою не розповідав, однак свідок припускає, що оскільки ОСОБА_7 юрист, то проблем із оформленням квартири у нього не повинно було б бути.

Свідок ОСОБА_11, яка була сусідкою померлого, показала, що знала ОСОБА_7 протягом тривалого часу, останній жив поверхом нижче в квартирі № 11 за адресою Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 23, орієнтовно з 2000-х років. Перед смертю останній почувався погано, вкінці 2016р. перебував на лікуванні у міській лікарні. Дітей ОСОБА_7 свідок знає погано, оскільки останні проживали окремо, однак бачила як вони провідували батька. Наскільки відомо свідку квартиру ОСОБА_7 не приватизував, хоча останні 2 роки постійно говорив, що планує подати документи. Пригадала, що орієнтовно в січні 2017р., коли вона провідувала ОСОБА_7, останній повідомив їй, що документи на приватизацію зібрав та подає, а в березні 2017р. ОСОБА_7 помер.

Свідок ОСОБА_12, який був знайомим померлого, повідомив, що ОСОБА_7 протягом більше 10 років проживав у квартирі № 11 за адресою Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 23. Спірну квартиру ОСОБА_7 планував переоформити на дітей, про що говорив свідку, однак не вспів це зробити. При цьому, ОСОБА_12 зазначив, що про оформлення будь-яких документів на спірну квартиру або про приватизацію такої квартири йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_13, яка знайома із батьками позивача, показала, що у 1985-1989р.р. ОСОБА_7 проживав із сім’єю в м. Сокиряни, а орієнтовно у 2000-му році отримав квартиру № 11 за адресою Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 23, де й постійно проживав до смерті. Зазначила, що ОСОБА_7 бажав залишити вказану квартиру своїм синам. Повідомила, що оскільки перебувала у дружніх стосунках із померлим, то останній інколи позичав у неї кошти, зокрема, орієнтовно у січні-лютому 2017р. взяв 200, 00 грн. для підготовки та подачі документів на приватизацію квартири. Однак чи подав ОСОБА_7 такі документи ОСОБА_13 невідомо.

Свідок ОСОБА_14 показала, що була кумою померлого ОСОБА_7 та знає, що останній з 2005р. і до смерті проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 в однокімнатній квартирі на 4 поверсі. Його дружина та діти постійно проживали окремо у м. Сокиряни, Чернівецької області. Згадана однокімнатна квартира була єдиним житлом ОСОБА_7 та останній мав намір її приватизувати. Зокрема, пригадала, що восени 2016р. ОСОБА_7 повідомив їй, що зібрав усі необхідні документи та буде подавати на приватизацію. Однак, свідку не відомо чи ОСОБА_7 реалізував свій намір, оскільки про це розмов між ними не було.

Свідок ОСОБА_15 показала, що була сусідкою ОСОБА_7, який проживав за адресою м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва»АДРЕСА_1, понад 15 років. Пригадала, що орієнтовно у 2007р. із ОСОБА_7 жив його син ОСОБА_16, який в подальшому поїхав на заробітки. Зазначила, що останній час ОСОБА_7 хворів та у 2017р. в розмові із нею казав, що документи у нього на квартиру в порядку, тобто свідок зрозуміла, що останній уже приватизував свою квартиру.

Свідок ОСОБА_17 показав, що жив у сусідньому будинку із ОСОБА_7 Пригадав, що померлий проживав за адресою м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд 23, під’їзд 3, близько 10 років. У 2016р., коли свідок брав участь в обстеженні умов проживання ОСОБА_7, про що складено відповідний акт, останній повідомив його, що збирає документи для приватизації житла та планує такі подати до компетентних органів. Однак, свідку не відомо чи ОСОБА_7 подав заяву про приватизацію.

Заслухавши представників сторін, покази свідків, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд встановив, що з 02.11.1980р. до 09.12.2003р. ОСОБА_7 перебував у шлюбі із ОСОБА_8, що підтверджується Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00016919288 від 26.07.2016р. (а.с. 139).

На підставі рішення ОСОБА_4 комітету ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області № 60 від 31.03.2000р. «Про розподіл звільненого житла» ОСОБА_7 та його сім’ї в складі 4-х осіб видано ордер № 3978 на квартиру №11 за адресою Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 23 (а.с. 8, 15, 84).

В подальшому, 17 грудня 2004р., ОСОБА_7 видано дублікат вищезгаданого ордера № 3978 на підставі рішення ОСОБА_4 комітету ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області № 336/12 від 15.12.2004р. «Про розгляд заяв громадян (за заявою ОСОБА_7І.)» (а.с. 7, 14, 85).

При цьому, згідно довідки № 9/03 від 18.01.2005р. ОСОБА_7 у 2000р. було виділено однокімнатну квартиру № 11 за адресою м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд 23, без врахування інших членів сім’ї та станом на 2005р. ОСОБА_7 на квартирному обліку у ВАТ «Дністрогесбуд» не перебуває (а.с. 83, 119).

Як вбачається із копії паспорта громадянина України ОСОБА_7 серії КР № 826413, виданого Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 01.03.3004р., довідки Відділу ведення реєстру територіальної громади м. Новодністровськ ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області № 5016 від 04.08.2017р. та не заперечується представниками сторін ОСОБА_7 та члени його сім’ї у квартирі №11 за адресою Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 23 зареєстровані не були (а.с. 10, 50, 109).

При цьому, ОСОБА_7 постійно проживав у спірній квартирі, а його дружина із дітьми постійно проживали в м.Сокиряни, де були зареєстровані та не знімались з обліку реєстрації місця проживання, що підтверджується Актом обстеження сімї від 08.02.2016р., довідками № 111 від 28.03.2017р. та № 471 від 23.12.2004р., показами свідків (а.с. 12, 16, 17, 86, 89, 120).

На даний час як вбачається із паспорта громадянина України ОСОБА_3 серії КР № 928745, виданого Сокирянським РВ УМВС України в Чернівецькій області 07.08.2007р., та паспорта громадянина України ОСОБА_6 серії КТ № 109177, сини померлого (позивач та третя особа) зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 9, 121-122) і є співвласниками квартири за адресою своєї реєстрації, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.10.2004р. (а.с. 88, 118).

27 березня 2017р. у м. Новодністровськ, Чернівецької області помер ОСОБА_7, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії І-МИ № 169020, виданим ОСОБА_5 міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (а.с. 13).

Як вбачається із довідок приватного нотаріуса ОСОБА_18 № 670/02-14 від 04.07.2017р. та № 1008/01-16 від 09.10.2017р. та підтверджується письмовими поясненнями третьої особи позивач ОСОБА_3 27.06.2017р. звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7 та є єдиним спадкоємцем майна померлого (а.с. 11, 117, 140).

Також судом встановлено, що померлий ОСОБА_7 за період з 2000р. по 2017р. не звертався щодо приватизації спірної квартири № 11, що підтверджується довідкою № 246/19 від 19.08.2017р., службовою запискою адміністратора відділу адміністративних послуг ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області та відповіддю КП «Сокирянське БТІ» № 92 від 06.09.2017р. (а.с. 52-53, 76, 110-112).

Із листа КП «Сокирянське БТІ» № 98 від 21.09.2017р. також вбачається, що технічний паспорт на спірну квартиру не виготовлявся, є лише технічний паспорт на будинок № 23 за адресою м. Новодністровськ, мікрорайон «Діброва» (а.с. 115-116, 124-125).

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Орган приватизації – виконавчий комітет ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області, в своїй діяльності керується Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» (надалі – ОСОБА_8) та Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009р., зареєстрованим Міністерством юстиції України 29.01.2010р. за № 109/17404 (надалі – Положення).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян. Вказаним законом встановлені умови та порядок набуття громадянами права власності на квартири, які перебувають у державному (комунальному) житловому фонді.

Згідно ст. 2 Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 8 Закону та п 4 Положення приватизація державного житлового фонду здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування. Передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

У п. 17-18 Положення вказано, що громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви, та подає, зокрема, оформлену заяву на приватизацію квартири; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру; довідку про склад сім'ї та займані приміщення; копію ордера про надання жилої площі; документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду. Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначено, що якщо квартира (будинок) не була передана у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнання за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено при наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири у власність наймачеві.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України по справі№ 6-121цс13 від 11.12.2013р., яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України обов’язкова для суду, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленною заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством. У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.

Аналогічна позиція відображена в п. 6.2. Узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017р. № 9-48/0/4-17.

Таким чином, для спадкування права на приватизацію необхідне дотримання двох умов: постійне проживання спадкодавця у приміщенні, яке підлягає приватизації, та його особисте звернення до органів приватизації.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вимоги позивача про визнання права на приватизацію за померлим, визнання права на продовження приватизації спірної квартири в порядку спадкування та визнання права власності на квартиру базуються на тому, що померлий ОСОБА_7 правомірно проживав у спірній квартирі протягом багатьох років, не використав свого права на приватизацію житла, неодноразово висловлював родичам, друзям та сусідам своє бажання приватизувати спірну квартиру, а підстави для відмови ОСОБА_7 у приватизації спірної квартири в органу приватизації відсутні.

Аналізуючи законодавство України, суд вважає, що лише подача ОСОБА_7 заяви про приватизацію спірної квартири свідчила б про реалізацію останнім свого права на безоплатну приватизацію спірної квартири та початок процедури приватизації, а позивач-спадкоємець міг би отримати таку квартиру у власність після смерті батька за умови не прийняття органом приватизації рішення по заяві у встановлені строки або у разі незаконної відмови в її задоволенні при наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири у власність ОСОБА_7

Однак, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що покази свідків є неналежними та недостатніми доказами звернення ОСОБА_7 до ОСОБА_4 комітету ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області із заявою щодо приватизації спірної квартири № 11 за адресою Чернівецька область, м.Новодністровськ, мікрорайон «Діброва», буд. 23, а інших належних, допустимих та достатніх доказів позивачем ОСОБА_3 суду не надано.

При цьому, суд відхиляє Інформаційну довідку № 94598214 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо суб’єкта від 15.08.2017р. як доказ приватизації померлим іншого житла, оскільки відомості з Реєстру надані без врахування Ідентифікаційного номера ОСОБА_7, а відтак, не виключається можливість подання інформації щодо однофамільця, а представник позивача та свідки стверджують, що померлий не мав у власності будь-якого іншого житла, окрім спірної квартири.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що спірна квартира не є спадковим майном, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 345, 1216, 1218 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п.п. 4, 17-18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16.12.2009р., зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.01.2010р. за № 109/17404, керуючись п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», правовою позицією Верховного Суду України у справі№ 6-121цс13 від 11.12.2013р., п. 6.2. Узагальнення судової практики розгляду справ про приватизацію державного житлового фонду та гуртожитків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.01.2017р. № 9-48/0/4-17, ст.ст. 3, 8, 10, 11, 57-64, 88, 208-209, 212-215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 комітету ОСОБА_5 міської ради Чернівецької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСОБА_6, про визнання права на приватизацію квартири та визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Чернівецької області через Новодністровський міський суд Чернівецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення буде виготовлено відповідно до вимог ч. 3 ст. 209 ЦПК України.

Суддя: