Ухвала суду № 69481978, 11.10.2017, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 198/2/17

4-с/0198/4/17

11.10.2017

У Х В А Л А

іменем України

11.10.17 року Юр”ївський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Маренич С.О., при секретарі Літвіченко В.О., за участю представників скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника боржника ФГ «Зоря» Юр’ївського району - ОСОБА_4, оцінювача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Юр’ївка цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Юр’ївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_6, заінтересовані особи по справі - Фермерське господарство «Зоря» Юр’ївського району Дніпропетровської області, фізична особа – підприємець ОСОБА_5, ПАТ «Промінвестбанк» м. Київ, ОСОБА_7,

В с т а н о в и в:

Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Юр’ївського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_6, в обґрунтування заявлених вимог вказуючи на те, що в провадженні Юр’ївського РВ ДВС знаходиться виконавче провадження № 48214375, відкрите на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.07.2015 року, щодо виконання виконавчого листа від 16.07.2015 року, виданого Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з боржника ФГ «Зоря» Юр’ївського району на користь ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 63/25/14-KL від 10.04.2014 року та № 72/12-KL від 11.04.2012 року в сумі 1 959 034, 61 грв., що входить до зведеного виконавчого провадження № 49885759 від 30.07.2015 року.

22.12.2016 року на адресу стягувача ОСОБА_1 від Юр’ївського РВ ДВС для відома надійшла копія звіту про оцінку арештованого майна від 13.12.2016 року, а саме нежитлових приміщень в будівлях і спорудах, розташованих в с. Вербуватівка Юр’ївського району Дніпропетровської області та належних боржнику ФГ «Зоря» Юр’ївського району та копія висновку про вартість об’єктів оцінки, відповідно до якого ринкова вартість майна становить 2 802 960, 81 грв..

Вказаний висновок про вартість об’єкта оцінки та звіт про оцінку майна № РСМ-1216-001 від 13.12.2016 року скаржник вважає необ’єктивними, недостовірними та такими, що не відповідають нормативно – правовим актам України з оцінки майна, з огляду на наступне:

- так, призначення оцінювачем майна ОСОБА_5, на підставі постанови про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, здійснено начальником Юр’ївського РВ ДВС ОСОБА_6 з порушенням ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», яка передбачає, що якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством. Таким чином, скаржник зазначав, що у випадку обов’язковості проведення оцінки нерухомого майна, шляхом залучення до її проведення суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання, орган державної влади, яким в даному випадку є Юр’ївський РВ ДВС, виступає замовником оцінки майна шляхом укладення договорів з суб’єктами оціночної діяльності - суб’єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах, тобто, під час замовлення оцінки нежитлових приміщень в будівлях та спорудах обов’язковою умовою повинно було бути проведення конкурсу для визначення переможця - суб’єкта оціночної діяльності, який по результатах даного конкурсу і повинен проводити оцінку майна на підставі укладеного договору. Між тим, даної умови начальником Юр’ївського РВ ДВС ОСОБА_6 дотримано не було, договір на оцінку майна був укладений із суб’єктом оціночної діяльності без визначення його на конкурсних засадах, що ставить під сумнів об’єктивність, повноту та якість проведеної оцінки і самого звіту про оцінку майна.

Окрім того, скаржник зазначав, що висновок та звіт з незалежної оцінки майна від 13.12.2016 року, складені оцінювачем ОСОБА_5, є необ’єктивними та недостовірними також і з тих підстав, що вартість нежитлових приміщень в с. Вербуватівка Юр’ївського району, що визначена оцінювачем в розмірі 2 802 960, 81 грв., не відповідає дійсності та є явно заниженою з метою якнайшвидшого продажу даних нежитлових приміщень на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна. Так, оцінювачем взагалі не застосовувався порівняльний метод оцінки майна, до звіту не додано жодного додатку з копіями усіх вихідних даних, відсутній перелік нормативно – правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка майна, в зв’язку з чим оцінка майна не може бути визнана обґрунтованою та законною.

На підставі викладеного, посилаючись на ст. ст. 57, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 10, 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», скаржник просив:

- визнати дії начальника Юр’ївського РВ ДВС ОСОБА_6 щодо визначення вартості нерухомого майна, відповідно до звіту про оцінку майна № РСМ-1216-001 та висновку про вартість об’єкта оцінки від 13.12.2016 року, у виконавчому провадженні № 48214375 від 22.07.2015 року - незаконними;

- визнати такими, що не підлягають використанню при визначенні стартової ціни під час проведення торгів з реалізації майна, звіт про оцінку майна № РСМ-1216-001 та висновок про вартість об’єкта оцінки від 13.12.2016 року, для відчуження шляхом продажу на прилюдних торгах.

В судовому засіданні присутні представники скаржника ОСОБА_2, ОСОБА_3 заявлені вимоги повністю підтримали.

Представник боржника ФГ «Зоря» Юр’ївського району - ОСОБА_4 в судовому засіданні проти заявлених вимог заперечував.

Начальник Юр’ївського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи в його відсутності, при цьому проти заявлених вимог заперечував та у задоволенні таких просив відмовити (т. 2 ас. 213), надавши пояснення з приводу скарги, будучи опитаним в судових засіданнях 15.09.2017 року, 02.10.2017 року, журнали яких є невід’ємною частиною даного судового засідання.

Заінтересована особа по справі оцінювач ОСОБА_5 в судовому засіданні проти заявлених у скарзі вимог заперечував.

Заінтересована особа по справі ОСОБА_7, залучена до участі в розгляді скарги на підставі ухвали суду від 15.09.2017 року (т. 2 ас. 161-162), в судове засідання не з’явилася , надала суду заяву про розгляд справи в її відсутності та в задоволенні скарги просила відмовити (т. 2 ас. 186).

Заінтересована особа по справі ПАТ «Промінвестбанк» м. Київ, що були залучені до участі в розгляді скарги на підставі ухвали суду від 15.09.2017 року (т. 2 ас. 161-162), в судове засідання не з’явилися, при цьому від представника останніх ОСОБА_8, яка приймала участь при розгляді даної скарги в судовому засіданні 02.10.2017 року, надійшла заява про розгляд справи без її участі та в задоволенні скарги остання просила відмовити, надавши відповідні заперечення (т. 2 ас. 222-226).

Заслухавши пояснення представників скаржника ОСОБА_3, ОСОБА_2, представника ФГ «Зоря» ОСОБА_4, оцінювача ОСОБА_5, свідка ОСОБА_9, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного:

- як встановлено в судовому засіданні 22.07.2015 року начальником відділу державної виконавчої служби Юр’ївського районного управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_6 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 48214375, згідно якої останнім відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 198/827/14 , виданого 16.07.2015 року Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ФГ «Зоря» на користь ОСОБА_1 грошової суми сплаченої замість боржника в загальному розмірі 1 959 034, 61 грв. (т. 1 ас. 5).

Згідно постанови начальника відділу ДВС Юр’ївського РУЮ ОСОБА_6 від 28.07.2015 року у виконавчому провадженні ВП № 48214375 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження при примусовому виконанні виконавчого листа № 198/827/14-ц від 16.07.2015 року, виданого Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ФГ «Зоря» на корить ОСОБА_1 грошової суми сплаченої замість боржника в загальному розмірі 1 959 034, 61 грв., було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ФГ «Зоря» Юр’ївського району, розташованому за адресою с. Вербуватівка, вул. Центральна, 53-б та боржнику заборонено здійснювати відчуження будь-якого належного йому майна в межах суми боргу (т. 1 ас. 7), при цьому, постановою від 02.12.2016 року здійснено опис та арешт майна (коштів) боржника (т. 1 ас. 211-214).

Згідно постанови начальника ВДВС Юр’ївського РУЮ ОСОБА_6 від 30.07.2015 року про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження - виконавче провадження № 48214375 за виконавчим листом № 198/827/14, виданим Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області 16.07.2015 року, приєднане до зведеного виконавчого провадження № 49885759, яке веде відділ ДВС Юр’ївського РУЮ Дніпропетровської області (т. 1 ас. 6).

12.12.2016 року начальником Юр’ївського РВ ДВС ОСОБА_6 при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 49885759 про стягнення з ФГ «Зоря» на користь фізичних та юридичних осіб боргу, виконавчого збору та витрат в загальному розмірі 3 389 296, 21 грв. винесено постанову про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно якої у зв’язку з накладенням арешту на майно боржника, яке потребує експертної оцінки з метою його подальшої реалізації та на підставі ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_5, який має свідоцтво видане 02.12.2004 року за № 1891 Фондом державного майна України, призначений експертом, суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання у виконавчому провадженні з примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 49885759, про що сторони виконавчого провадження були повідомленні шляхом направлення на їх адреси копії вказаної постанови до відома (т. 1 ас. 206). Згідно вказаної постанови експерту, суб’єкту оціночної діяльності ОСОБА_5 доручено надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна з питань його ринкової вартості, з метою подальшої реалізації арештованого майна (т. 1 ас. 8-9). При цьому ОСОБА_5 попереджений про відповідальність за відмову або ухилення від дачі висновку, дачу завідомо неправдивого висновку.

Оскаржуючи дії державного виконавця заявник ОСОБА_1 посилався на порушення державним виконавцем при винесенні постанови від 12.12.2016 року про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який набрав чинності 30.11.2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 7-8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону. Майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим Законом, продовжує реалізовуватися у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим Законом. Якщо оцінка (уцінка) арештованого майна не проведена до набрання чинності цим Законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, враховуючи, що постанова державного виконавця від 12.12.2016 року про призначення експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні була винесена після набрання чинності Законом № 1404-VIII, то всі подальші дії мають здійснюватись відповідно до вказаного нормативного акту.

Визначення вартості майна боржника , оцінка майна боржника в ході проведення державним виконавцем виконавчих дій врегульовано ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання для проведення оцінки майна. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності - суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Згідно ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання. Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі. Експерт або спеціаліст зобов’язаний надати письмовий висновок, а суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем. Експерт, спеціаліст і суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Експерт несе кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження, про що він має бути попереджений виконавцем. За недостовірну чи необ’єктивну оцінку майна суб’єкт оціночної діяльності - суб’єкт господарювання несе відповідальність у порядку, встановленому законом, а оцінювач - кримінальну відповідальність, про що він має бути попереджений виконавцем.

Відповідно до п. 8 р. 2 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2015 року № 512/5, в редакції наказу МЮУ від 29.09.2016 року № 2832/5, чинної на момент здійснення оскаржуваних дій, передбачалося, що для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб’єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача. У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій. У постанові обов’язково зазначається попередження про відповідальність суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання (оцінювачу) - за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна.

Дані положення Інструкції не протирічать положенням ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».

З аналізу вказаних норм вбачається, що правовою підставою для проведення суб’єктом оціночної діяльності оцінки арештованого нерухомого майна в рамках виконавчого провадження являється виключно відповідна постанова державного виконавця, прийнята в порядку Закону України «Про виконавче провадження», яка є обов’язковою для виконання суб’єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Разом з тим, наведені у скарзі доводи про порушення державним виконавцем при винесенні постанови від 12.12.2016 року вимог ч. 2 ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» є безпідставними та ґрунтуються на невірному тлумаченні сфери дії положення цієї статті, оскільки вказана норма визначає порядок проведення оцінки майна органами державної влади, зокрема Фондом державного майна України та органами місцевого самоврядування, які є суб’єктами оціночної діяльності.

Виходячи з положень Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» завданням державної виконавчої служби є примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), а державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом, при цьому суб’єктом оціночної діяльності він не являється.

Суд зауважує, що спеціальним Законом який регулює умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню являється Закон України «Про виконавче провадження», яким не встановлено вимог про залучення державним виконавцем суб’єктів оціночної діяльності на конкурсних засадах.

Закон надає державному виконавцю право на самостійне призначення суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання під час здійснення ним виконавчого провадження та будь-яких конкурсів з питань визначення можливих кандидатур таких оцінювачів майна при цьому не потребується.

Окрім того, суд звертає увагу на відсутність порядку проведення такого конкурсу і в Інструкції з організації примусового виконання рішень, або будь-якому іншому нормативному акті. При цьому, Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності, затверджене наказом Фонду державного майна України від 31.12.2015 року № 2075 та зареєстроване в МЮУ 15.01.2016 року за № 60/28190 регулює процедуру конкурсного відбору суб’єктів оціночної діяльності, яка здійснюється саме Фондом державного майна та його територіальними підрозділами та не регулює процедуру залучення суб’єкта оціночної діяльності в рамках виконавчого провадження, до того ж дане суперечитиме засадам виконавчого провадження за якими таке здійснюється, а зокрема розумності строків виконавчого провадження

Таким чином, дії державного виконавця щодо винесення постанови про призначення суб’єкта оціночної діяльності є правомірними.

Відносно доводів скаржника стосовно заниження оціночної вартості майна в результаті необ’єктивної та недостовірної оцінки такого, проведеної в грудні 2016 року, суд зазначає наступне:

- так, правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів регулюються Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна , що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Нормативно – правовим актом з оцінки майна, зокрема є Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003 року.

В матеріалах справи міститься належно завірена начальником Юр’ївського РВ ДВС ГТУЮ в Дніпропетровській області ОСОБА_6 копія звіту про оцінку майна № РСМ-1216-001 та копія висновку про вартість об’єкта оцінки, згідно яких ринкова вартість об’єктів оцінки без ПДВ, а зокрема нежитлових приміщень в будівлях та спорудах, що знаходяться за адресою с. Вербуватівка Юр’ївського району Дніпропетровської області, перелік яких із зазначенням назви та короткої характеристики наведений у висновку про вартість об’єкта оцінки майна (т. 1 ас. 105-108), визначена оцінювачем в розмірі 2 802 960, 81 грв. (т. 1 ас. 103-220).

Встановлено, що оцінка майна виконана оцінювачем ОСОБА_5, який має кваліфікацію оцінювача, підтверджену кваліфікаційним посвідченням Фонду державного майна України Українська комерційна школа № 695 від 26.11.1999 року (т. 1 ас. 219), свідоцтвом про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 378-ПК від 12.02.2015 року (т. 1 ас. 220), свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 1891 від 02.12.2004 року (т. 1 ас. 220).

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_5 проводив оцінку нерухомого майна з метою подальшого її використання для початкової ціни продажу об’єкта нерухомості через спеціалізовані організації, визначаючи наступний вид вартості - ринкова вартість без урахування ПДВ (т. 1 ас. 104, 106), при цьому зазначення про те, що звіт виконаний для цілей оподаткування в розділі «Обмеження, припущення та застереження» висновку про вартість об’єкта оцінки, який є невід’ємною частиною звіту, є опискою про що також зазначив і сам оцінювач ОСОБА_5 в судовому засіданні.

Виконуючи процедури з оцінки майна оцінювач ОСОБА_5 використав дохідний та витратний методичні підходи, при цьому в процесі оцінки вибрав ринкову базу оцінки, що відповідає вимогам нормативно – правових актів з оцінки майна у відповідності до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року № 1440.

Порівняльний метод оцінки оцінювач ОСОБА_5 взагалі не використовував, пояснивши в судовому засіданні, що від застосування такого під час оцінки майна відмовився, зважаючи на відсутність аналогічних об’єктів на ринку продажу нерухомості в даній місцевості, що не протиріче положенням Національного стандарту № 1 оцінки майна і майнових прав, яким визначено, що суб’єкт оціночної діяльності самостійно здійснює вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеними у договорі на проведення оцінки та їх застосування. При цьому, відповідно до п. 38 Національного стандарту № 1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об’єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний ; порівняльний.

В судовому засіданні також встановлено, що обстеження та огляд об’єктів оцінки проводився оцінювачем ОСОБА_5 12.12.2016 року особисто, з виїздом на місце розташування об’єктів оцінки та в присутності начальника Юр’ївського РВ ДВС ОСОБА_6 і представника боржника ФГ «Зоря» Юр’ївського району, із застосуванням фотозйомки таких об’єктів (461 фото) , а тому зазначення в розділі «Обмеження, припущення та застереження» звіту про оцінку майна про те, що оцінювачем не проводилося візуальне обстеження об’єктів (огляд об’єктів) слід вважати технічною помилкою.

Приведена назва об’єктів оцінки в титульному листі звіту та висновку, як приміщення в будівлях і спорудах не може визначатися значною помилкою, оскільки надалі у висновку вказані дійсні назви об’єктів оцінки відповідно до правовстановлюючих документів з посиланням на свідоцтво про право власності.

В судовому засіданні оцінювач ОСОБА_5 вказав, що використаний ним дохідний метод оцінки майна є самим об’єктивним, при цьому оцінка зносу будівель визначена ним вірно та при розрахунку зносу та подальших розрахунках вартості майна він використав достовірні коефіцієнти індексів змін вартості майна, виходячи з дійсного технічного стану такого. Зазначення ж у звіті про застосування коефіцієнтів зносу для квартир є технічною помилкою (опискою).

Суд зауважує, що в судовому засіданні оцінювач ОСОБА_5 не заперечував, що в звіті про оцінку майна ним допущено ряд і інших технічних помилок (описок), які самі по собі не призвели до заниження вартості майна та необ’єктивності проведеної оцінки, при цьому про виявлені ним наявні у звіті технічні помилки (описки) детально зазначив в наданих суду, в тому числі, письмових поясненнях (т. 2 ас. 238-241), де виклав які саме технічні помилки (описки) ним допущені при складанні звіту, можливість таких вплинути на оцінку майна, у зв’язку з чим не погоджувався з тим, що виконаний ним звіт про оцінку майна є необ’єктивним, а визначена ним ціна нерухомого майна заниженою, зазначаючи, що всі розрахунки наведені у звіті стосовно визначення вартості майна зроблені ним абсолютно вірно.

Представники скаржника в судовому засіданні в обгрунтування своїх доводів стосовно того, що звіт про оцінку майна виконаний оцінювачем ОСОБА_5 є необ’єктивним, а визначена ним ціна нерухомого майна є явно заниженою посилалися на наявну в матеріалах справи ксерокопію рецензії № 1/04-01Р на звіт про оцінку майна № РСМ1216-001 (т. 2 ас. 45-48).

З ксерокопії вищевказаної рецензії вбачається, що така виконана експертною радою Українського товариства оцінювачів, при цьому рецензування проводилося з 29.03.2017 року по 14.04.2017 року, датою підписання рецензії є 14.04.2017 року. Рецензентами визначені ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 та в рецензії наведені дані про їх кваліфікаційні свідоцтва, посвідчення про підвищення кваліфікації, свідоцтва про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів, сертифікати (т. 2 ас. 45).

Згідно загального висновку рецензентів поданий звіт про оцінку майна № РСМ 1216-001, який виконаний фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 класифіковано відповідно до абзацу 4 п. 67 Національного стандарту № 1 оцінки майна і майнових прав, як такий, що неповною мірою відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою визначеною у звіті після виправлення зазначених недоліків (т. 2 ас. 48), при цьому перелік виявлених недоліків викладений в пунктах 1 - 14 розділу рецензії «Виявлені недоліки та висновок про відповідність і правильність застосування під час проведення оцінки методичних підходів, методів та оціночних процедур, обґрунтованість використання припущень».

В судовому засіданні встановлено, що рецензія на звіт про оцінку майна оцінювачу ОСОБА_5 ЕР УТО не направлялась для відома та виконання, будь – які докази стосовно даного в матеріалах справи відсутні, при цьому оцінювач ОСОБА_5 пояснив, що про наявність вказаної рецензії дізнався лише в судовому засіданні, що мало місце 15.09.2017 року, зазначивши, що проведена ним оцінка майна виконана з усіма нормативами, яких потребує закон і містить лише технічні недоліки, які самі по собі не призвели до заниження вартості оцінки майна.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими

актами з оцінки майна.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» - рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Водночас абзацом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що саморегулівні організації оцінювачів здійснюють, в тому числі, повноваження з громадського регулювання оціночної діяльності щодо рецензування звіту про оцінку майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації оцінювачів, на вимогу інших організацій, громадян, юридичних осіб відповідно до вимог положень (національних стандартів) оцінки майна та у порядку, встановленому саморегулівною організацією оцінювачів.

З аналізу наведених норм слідує, що рецензування звіту про оцінку майна здійснюється виключно на письмову вимогу заінтересованої особи (особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість ), а Експертні ради саморегулівних організацій оцінювачів можуть проводити рецензування звітів наданих лише членами такої організації, з метою контролю за якістю оцінки майна.

Саме про таке тлумачення даних норм, а зокрема ст. 28 Закону України » Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» йдеться в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.08.2016 року № К/800/488/16.

Відповідно до інформації опублікованої на веб-сайті Фонду державного майна України http://www.spfu.gov.ua на сьогоднішній день в Україні існує сім всеукраїнських громадських організацій, які визнані саморегулівними організаціями оцінювачів (СРО), однією з яких є громадська організація «Всеукраїнське об’єднання «Українське товариство оцінювачів»».

Згідно статуту громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Українське товариство оцінювачів»», що опублікований на веб-сайті даної організації http://www.uto.com.ua , із змінами від 20.03.2015 року, зареєстрованими відповідними органами юстиції 27.05.2015 року № 270/01-28, громадська організація «Всеукраїнське об’єднання «Українське товариство оцінювачів»» є добровільною всеукраїнською громадською організацією , яка діє на основі самоврядування, законності та гласності, рівноправності її членів, при цьому основними функціями даної організації, в тому числі, є - створення умов та сприяння рецензуванню звітів про оцінку майна, яка проводиться оцінювачами - членами товариства, на вимогу інших організацій, громадян, юридичних осіб відповідно до вимог положень (національних стандартів) оцінки майна та у порядку встановленому товариством.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, оцінювач ОСОБА_5, який складав рецензований в подальшому експертною радою УТО звіт про оцінку майна не є членом даної саморегулівної організації.

З огляду на дане суд вважає, що рецензування експертною радою «Українського товариства оцінювачів» звіту № РСМ 1216-001 від 13.12.2016 року виконаного оцінювачем ОСОБА_5, що не є членом даної саморегулівної організації, проведено з порушенням ст. 13, ст. 28 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» які визначають повноваження експертних рад в частині рецензування звітів.

Так, опитаний в судовому засіданні в якості свідка рецензент ОСОБА_9 суду пояснив, що безпосередньо сам не переконався в тому чи є оцінювач ОСОБА_5 членом УТО, однак член експертної ради ОСОБА_10 запевнив, що перевіряв дані відомості та ОСОБА_5 є членом УТО, при цьому, якщо ОСОБА_5 не є членом УТО, то рецензію складала би не експертна рада, а оцінювачі, як фізичні особи.

За таких обставин суд вважає, що рецензія ЕР УТО № 1/04-01Р від 14.04.2017 року на звіт про оцінку майна виконана органом, не уповноваженим відповідно до ст. ст. 13, 28 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензувати звіти оцінювачів, які не є членами вказаної саморегулівної організації оцінювачів, тобто неправомочним суб»єктом.

Відтак, рецензія надана стороною скаржника з метою встановлення необ’єктивності оцінки майна та заниження вартості такого не може бути належним доказом на підтвердження відповідних обставин, при цьому суд враховує, що така була складена після реалізації арештованого нерухомого майна та закінчення виконавчих проваджень об’єднаних у зведене виконавче провадження № 49885759, у зв’язку з повним виконанням рішень судів і сама по собі не могла бути врахованою державним виконавцем в процесі реалізації арештованого нерухомого майна.

Суд також вважає необхідним зазначити, що у разі класифікації звіту про оцінку майна відповідно до абз. 4 п. 67 Національного стандарту № 1 оцінки майна і майнових прав як такого, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно - правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою визначеною у звіті після виправлення зазначених недоліків, послуга з рецензування звіту про оцінку майна розділяється на два етапи: перший, за результатами якого звіт про оцінку класифікується за даною ознакою та другий, коли проводиться рецензування звіту про оцінку після виправлення зазначених недоліків. Між тим, як зазначалося вище, рецензія на яку посилається скаржник в обґрунтування своїх доводів, оцінювачу ОСОБА_5 ЕР УТО взагалі не направлялася до відома та виконання, а відтак остання сама по собі не може безумовно і беззаперечно свідчити про недостовірність оцінки майна та заниження його вартості, з огляду на не проведення рецензування звіту про оцінку майна після виправлення в ньому оцінювачем недоліків.

Інших доказів того, що оцінка вартості нерухомого майна є явно заниженою та не відповідає його реальній вартості матеріали скарги не містять, встановлено, що скаржник в ході виконавчого провадження не замовляв проведення альтернативної оцінки майна (експертизи).

Думка скаржника про те, що оцінка нерухомого майна надана з метою найшвидшого продажу даного об’єкта на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна також не є підставою вважати звіт про оцінку майна таким, що містить занижену оціночну вартість майна.

Зазначення скаржником у скарзі про необ’єктивність та недостовірність оцінки майна з посиланням на відмінність у вартості об’єктів, оцінка яких оскаржується, від вартості інших об’єктів в с. Вербуватівка Юр’ївського району , ґрунтуються на припущеннях останнього про тотожність фізичного стану та ліквідності інших об’єктів нерухомого майна з тими, оцінка яких оскаржується, при цьому доказів того, що порівнювані скаржником об’єкти нерухомого майна наведені у висновку про незалежну оцінку майна від 21.01.2016 року і розташовані в с. Варварівка Юр’ївського району (т. 1 ас. 10), є рівноцінними майну, оцінка якого оскаржується, стороною скаржника не надано.

До того ж, стороною скаржника не надано доказів і того, що незастосування оцінювачем ОСОБА_5 порівняльного методу оцінки майна призвело до заниження вартості останнього. Так само не заслуговують на увагу і висловлені представниками скаржника припущення відносно можливого збільшення вартості майна при оцінці такого не окремими об’єктами, а як цілосного майнового комплексу, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, оцінювач ОСОБА_5 з приводу даного в судовому засіданні зазначив, що розглядати оцінені ним об’єкти нерухомого майна, як цілосний майновий комплекс у нього підстав не було, оскільки поставлене перед ним державним виконавцем завдання передбачало оцінити саме окремі об’єкти нерухомого майна, ряд яких, в тому числі, розташовані за різними адресами.

Допитаний же в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 з даного приводу однозначно не стверджував, що у разі оцінки майна єдиним майновим комплексом, вартість такого буде безумовно більшою, пояснивши, що, вона може бути, в тому числі, і меншою.

В судовому засіданні також встановлено, що вимога заявника зупинити реалізацію арештованого нерухомого майна була залишена без задоволення на підставі ухвали Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 10.02.2017 року (т. 1 ас. 55-57), а відтак, відповідно до вимог ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» підстав зупиняти реалізацію арештованого нерухомого майна у державного виконавця не було.

З акту про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна в процедурі виконавчого провадження від 03.04.2017 року, копія якого долучена до матеріалів справи (т. 2 ас. 142-144), вбачається, що 09.03.2017 року було здійснено реалізацію арештованого нерухомого майна, яке належить боржнику ФГ «Зоря» Юр’ївського району в межах зведеного виконавчого провадження до складу якого, в тому числі, входить і виконавче провадження № 48214375 з виконання виконавчого листа № 198/827/14-ц від 16.07.2015 року, виданого Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області про стягнення на користь ОСОБА_1 грошової суми сплаченої замість боржника в розмірі 1 959 034, 61 грв., при цьому ціна продажу склала 2 802 960, 81 грв., з яких 2 662 812, 77 грв. перераховано на рахунок органу Державної виконавчої служби.

Відповідно до постанови ВП № 48214375 від 24.03.2017 року про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 198/827/14-ц, виданого 16.07.2015 року Юр’ївським районним судом Дніпропетровської області про стягнення з ФГ «Зоря» на користь ОСОБА_1 грошової суми сплаченої замість боржника в загальному розмірі 1 959 034, 61 грв., було закінчено в зв’язку з виконанням рішення у повному обсязі (т. 2 ас. 195).

В судовому засіданні сторона скаржника не заперечувала, що рішення дійсно виконане в повному обсязі та стягувачу повернуті грошові кошти.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як зазначалося вище та підтверджено матеріалами справи виконавчі провадження у зведеному виконавчому провадженні № 49885759, а в тому числі і виконавче провадження ВП № 48214375 про стягнення з ФГ «Зоря» на користь ОСОБА_1 грошової суми сплаченої замість боржника в загальному розмірі 1 959 034, 61 грв., були закінчені 24.03.2017 року у зв’язку з виконанням рішень у повному обсязі (т. 2 ас. 195-197), при цьому скаржник ОСОБА_1 отримав всі належні до стягнення на його користь кошти.

Між тим, представники скаржника в судовому засіданні зазначили, що порушення прав скаржника вбачають в тому, що він позбавлений можливості отримати задоволення інших своїх вимог за рахунок реалізованого майна, зокрема вказали, що окрім виконавчих документів, стягнення за якими здійснювалося у зведеному виконавчому провадженні № 49885759, скаржник ОСОБА_1 має інші виконавчі документи за якими ФГ «Зоря» є його боржником.

Проте, з дослідженої в судовому засіданні довідки № 02147/15280 від 10.10.2017 року за підписом начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_13 вбачається, що будь – які інші виконавчі провадження не перебували у складі зведеного виконавчого провадження одночасно (т. 2 ас. 228).

Право скаржника на задоволення будь-яких інших вимог за рахунок майна, арештованого в межах зведеного виконавчого провадження № 49885759, крім тих, що були погашені в даному виконавчому провадженні, також не доведено.

З огляду на дане суд вважає, що рішення судів, а в тому числі і відносно ОСОБА_1, були виконані у повному обсязі та виконавчі провадження з примусового виконання таких закінчені у зв’язку з їх повним фактичним виконанням, при цьому скаржник ОСОБА_1 повністю отримав суму боргу присуджену судом на його користь, а відтак реалізація арештованого майна за ціною визначеною звітом про оцінку майна в розмірі 2 802 960, 81 грв. не призвела до порушення прав останнього на отримання стягнених на його користь коштів та / або неможливості виконання рішення суду, ухваленого на його користь у повному обсязі.

Суд зауважує, що пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції.

Наявність у майбутньому, чи теперішній час інших виконавчих проваджень стосовно стягнення з боржника ФГ «Зоря» на користь ОСОБА_1 інших грошових коштів, тощо, не свідчить про неможливість виконання таких у майбутньому, або відсутність у боржника грошових коштів чи іншого майна на яке може бути звернуто стягнення.

Відтак, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані дії державного виконавця були вчинені ним відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, при цьому права і свободи скаржника при реалізації арештованого нерухомого майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна № РСМ-1216-001 від 13.12.2016 року, порушені не були.

Зазначення стороною скаржника про те, що дії з визначення вартості майна вчинені державним виконавцем без надання сторонам виконавчого провадження можливості досягти взаємної згоди з визначення вартості майна боржника, як це передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», на думку суду, не може бути саме по собі підставою для визнання дій державного виконавця незаконними, оскільки сторони виконавчого провадження не були позбавлені права та можливості в будь-який момент до передачі майна на реалізацію на приватних торгах домовитися про вартість арештованого нерухомого майна, повідомивши про це державного виконавця, при цьому суд зауважує, що для визначення вартості майна за вказаною процедурою не достатньо лише рішення стягувача, а надана законодавством можливість сторонам виконавчого провадження визначити вартість майна боржника за взаємною згодою здебільшого спрямована на дотримання розумних строків виконання рішень та призначена для спрощення або прискорення деяких процедур.

На підставі викладеного вважаю, що скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 209, 210, 294, 383, 387 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Юр’ївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області ОСОБА_6 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п»яти днів з дня проголошення ухвали.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: С.О.Маренич