Ухвала суду № 69481869, 09.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

УХВАЛА

9 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши заяву Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс ДФС) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року у справі за позовом дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Офіс ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 травня 2017 року залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року про задоволення позову.

Офіс ДФС не погодився з ухвалою Вищого адміністративного суду України і подав заяву про її перегляд Верховним Судом України з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК), що, на думку заявника, підтверджується рішеннями суду касаційної інстанції від 2 березня та 5 квітня 2017 року у справах №№ К/ 800/8707/16, К/800/7789/14 відповідно.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У рішенні суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, йдеться про застосування норм податкового законодавства щодо нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів. В контексті фактичних обставин справи було встановлено, що зазначена платником податку в декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року в рядку 23.2 сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, не може бути визнана як методологічна чи інша помилка, що призвела до заниження або завищення сум податкового зобов'язання, та така, що дає підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування та застосовування штрафних санкцій.

В ухвалі від 2 березня 2017 року, наданій для порівняння, мовиться про те, що дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків і не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю. З урахуванням того, що залишилися не дослідженими надані позивачем на вимогу суду документи на підтвердження товарності господарських операцій товариства з контрагентами, судові рішення в цій частині скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В ухвалі від 5 квітня 2017 року суд касаційної інстанції встановив, що сума, яку позивач хоче повернути на власний рахунок, є не переплатою податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а сумою бюджетного відшкодування. У зв'язку із цим платник зобов'язаний був подати до органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та розрахунок цієї суми.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справи та різного нормативно-правового регулювання, а отже не підтверджує наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на наведене, керуючись пунктом 6 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом дочірнього підприємства «Лакталіс-Україна» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступником якого є Офіс ДФС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року.

Суддя-доповідачМ.І. Гриців

Судді:О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко