Рішення № 69480570, 27.09.2017, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21244/15-ц

Провадження № 2/522/5382/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2017 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

судді - Тарасова А.В.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Т.М.,

розглянувши в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ПАТ «ОСОБА_1 та Кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 12.10.2015 року звернулось ПАТ «Банк «ОСОБА_1 та Кредит» із позовом до ОСОБА_2, зазначаючи, що 15.08.2012 року між банком та відповідачем було укладено договір № 004-Z/022188 про відкриття карткового рахунку, надання і використання платіжної картки миттєвого випуску. На ім'я позичальника було відкрито картковий рахунок та емітовано відповідну платіжну картку Visa Electron Instant Issue. Відповідно до укладеного договору № 022-022999/12-00938- вкл-к від 15.08.2012 року відповідачу відкрито відновлювальну кредитну лінію у формі овердрафту та надано в користування 14990,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами у розмірі 60 % річних, які відповідач зобов’язався повернути у строк до 16.08.2015 року. У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання за кредитним договором станом на 04.02.2015 року виникла прострочена заборгованість в розмірі 70 409,98 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, та судові витрати в розмірі 704,10 грн.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2016 року позов задоволено. Ухвалою від 18.07.2016 року зазначене заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в останнє судове засідання не з’явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності. В письмових запереченнях зазначили, що наданий позивачем розрахунок не відповідає дійсності, просили застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення пені та зменшити розмір пені відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.08.2012 року між ПАТ «Банк «ОСОБА_1 та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір № 004-Z/ 022188 про відкриття карткового рахунку та надання і використання платіжної картки миттєвого випуску, за умовами якого на ім’я відповідача було відкрито картковий рахунок №26251164622980001 в гривні та емітовано відповідну платіжну картку Visa Electron Instant Issue.

15.08.2012 року між ПАТ «Банк «ОСОБА_1 та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено договір №022-022999/12-00938-вкл-к про відкриття відновлюваної лінії у формі овердрафту. За умовами цього договору банк відкриває на картковий рахунок відповідача, відновлювану кредитну лінію з розміром ліміту овердрафту в сумі 14990,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами у розмірі 60 % річних, а відповідач зобов'язується повернути отримані в рахунок відновлюваної кредитної лінії кредитні ресурси у строк до 16.08.2015 року та сплатити проценти за користування кредитними ресурсами в розмірі та у строки, передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1.1 Кредитного договору, протягом періоду кредитування, починаючи з 15.08.2012 року і закінчуючи кінцевою датою терміну дії відновлюваної кредитної лінії, тобто до 16.08.2015 року кредитний ліміт, зазначений в п. 2.1. договору, щомісяця в день нарахування процентів, зменшується рівними частинами на суму кожного зменшення у розмірі 416,39 грн., при тому, що перше зменшення кредитного ліміту здійснюється у день нарахування процентів у місяці, наступному за місяцем, в якому був встановлений кредитний ліміт.

Згідно з п. 6.1. вищезазначеного договору від 15.08.2012 року за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, відповідно до п. З.2., 2.1.1, 4.34.4 договору позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 60% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позивальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що відповідач належним чином взяті на себе обов’язки з погашення кредиту не виконав, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 04.02.2015 року становить грошову суму в розмірі 70409,98 грн., що підтверджується відповідним розрахунком в матеріалах справи та складається з наступного:

-2914,69 грн. - заборгованість за кредитом;

-11582,06 грн. - прострочена заборгованість за кредитним договором ;

-36393,97 грн. - нараховані проценти за користування кредитом;

-19 519,26 грн. - пеня.

Так, судом встановлено, що згідно квитанції від 06.09.2012 року відповідачем було здійснено часткове повернення коштів на суму 400,00 грн., 05.10.2012 року – 1050,00 грн., 08.11.2012 року – 1000,00 грн., 09.11.2012 року – 120,00 грн., 07.12.2012 року – 1125 грн., що разом складає 3 695,00 грн. З наданих позивачем пояснень вбачається, що згідно умов кредитного договору із сплачених позивачем коштів 485,00 грн. було зараховано в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, 3209,20 грн. – погашення нарахованих відсотків по заборгованості.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості, судом не встановлено ознак неправильності нарахування заборгованості. Крім того, відповідачем не надано належних доказів, які б підтверджували його доводи в частині невірного нарахування заборгованості, не заявлено клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи.

Разом з тим, відповідачем заявлено вимогу про застосування наслідків спливу позовної давності стосовно вимог про стягнення пені.

Так, згідно ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність – це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано пеню в розмірі 19 519,26 грн., за період з 04.02.2014 року по 04.02.2015 року, однак до суду з позовом останній звернувся лише 12.10.2015 року.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладені положення законодавства, відповідачем заявлено вимогу про застосування наслідків спливу позовної давності за період до 12.10.2014 року, тож з урахуванням положень ч. 4 ст. 267 ЦК України суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за період з 04.02.2014 року по 12.10.2014 року.

Таким чином, керуючись наданим позивачем розрахунком заборгованості, суд зазначає, що сума пені за період з 12.10.2014 року по 24.10.2014 року становить 719,03 грн. ( 36451,03:100*60:365*14), за період з 24.10.2014 року по 25.11.2014 року – 2 072,23 грн., за період з 25.11.2014 року по 25.12.2014 року – 2078,41 грн., з 25.12.2014 року по 23.01.2015 року – 2138,96 грн., з 23.01.2015 року по 04.02.2015 року – 1017,78 грн., що разом становить 5 950,08 грн.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 4 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за наявності відповідних умов.

Так, судом встановлено, що позивач є пенсіонером, людиною похилого віку, має незадовільний стан здоров’я. Отримана відповідачем сума кредиту в розмірі 14 990 грн. є в декілька разів меншою від суми нарахованої загальної заборгованості в розмірі 50890,72 грн. без врахування пені, а розмір пені становить майже 1/3 частину від отриманої відповідачем суми, тож керуючись принципом справедливості, та враховуючи зазначені обставини, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 2000,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 52 890,72 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено, що згідно платіжного доручення №10994 від 27.07.2015 року позивачем сплачено судовий збір в розмірі 704,10 грн., який згідно вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 206, 212- 214 ЦПК України, ст. 525, 526, 1049, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ПАТ «ОСОБА_1 та кредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_1 та Кредит» заборгованість за Договором №022-022999/12-00938-вкл-к про відкриття відновлюваної лінії у формі овердрафту від 15.08.2012 року в розмірі 52 890 (п’ятдесят дві тисячі вісімсот дев’яносто) гривень 72 копійки, яка складається з:

-2914,69 грн. - заборгованість за кредитом;

-11582,06 грн. - прострочена заборгованість за кредитним договором;

-36393,97 грн. - нараховані проценти за користування кредитом;

- 2000,00 грн. – пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «ОСОБА_1 та Кредит» судові витрати в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 10 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя А.В. Тарасов

27 вересня 2017 року