Ухвала суду № 69480345, 05.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевича В.М., Росік Т.В.

з участю секретаря Проаспет К.О.

прокурора Валевича О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ПП «КІЛАФФ» - адвоката Веремюка Д.А. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Жицького Є.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України ВалевичемО.С., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти у безготівковому вигляді, а саме грошові кошти, що знаходяться на рахунках №№26002010092133, 26047990092133 (код валюти 980), що відкриті ПП «КІЛАФФ» (код ЄДРПОУ 34940131) у банківській установі АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що аналогічне клопотання органу досудового розслідування вже було предметом судового розгляду, наслідком якого стало рішення колегії суддів Апеляційного суду м. Києва про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Разом з тим, вносячи повторне клопотання про арешт майна, слідчим правові підстави, відповідно до яких, на його думку, майно може бути арештоване, не змінювались. Таким чином, як вважає апелянт, враховуючи, що апеляційною інстанцією вже досліджувались вказані у клопотанні обставини, у задоволенні клопотання необхідно відмовити, а ухвалу місцевого суду скасувати.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то враховуючи, що розгляд клопотання проводився без виклику власника майна, апелянт просить поновити зазначений строк.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 01.06.2017 року було постановлено без повідомлення представника власника майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42016000000003082 від 01.11.2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 321-1, ч. 2 ст. 366 КК України.

18.05.2017 року постановою прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевича О.С. грошові кошти в сумі 662 321,80 грн., які розміщені на банківському рахунку ПП «КІЛАФФ» в АТ «Укрексімбанк» визнано у кримінальному провадженні №42016000000003082 речовим доказом.

01.06.2017 рокуслідчий в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Жицький Є.О., за погодженням з прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевичем О.С., звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, а саме грошових коштів що знаходяться на рахунках №№26002010092133, 26047990092133 (код валюти 980), що відкриті ПП «КІЛАФФ» (код ЄДРПОУ 34940131) у банківській установі АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

01.06.2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, перелік якого наведено у клопотанні, з тих підстав, що воно є речовими доказами в даному кримінальному провадженні та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно - грошові кошти що знаходяться на рахунках №№26002010092133, 26047990092133 (код валюти 980), що відкриті ПП «КІЛАФФ» (код ЄДРПОУ 34940131) у банківській установі АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313), перевірив співрозмірність права власності з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке є речовим доказом та відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно, на яке просить накласти арешт слідчий, може бути приховане, передане, пошкоджене або знищене, арешт на це майно слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доводи апелянта про те, що аналогічне клопотання за аналогічних підстав органу досудового розслідування вже було предметом судового розгляду, за наслідками якого апеляційною інстанцією відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна є, на думку колегії суддів, необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки арешт на майно слідчим суддею в даному випадку було накладено відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, в наданих матеріалах міститься копію процесуального рішення органу досудового розслідування про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні, а відтак місцевий суд обґрунтовано та відповідно до вимог чинного законодавства задовольнив клопотання органу досудового розслідування.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на вилучені речі, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ПП «КІЛАФФ» - адвокату Веремюку Д.А. строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року, якою задоволено клопотання слідчого в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Жицького Є.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Генеральної прокуратури України Валевичем О.С., про накладення арешту на майно та накладено арешт на грошові кошти у безготівковому вигляді, а саме грошові кошти, що знаходяться на рахунках №№26002010092133, 26047990092133 (код валюти 980), що відкриті ПП «КІЛАФФ» (код ЄДРПОУ 34940131) у банківській установі АТ «Укрексімбанк» (МФО 322313) - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ПП «КІЛАФФ» - адвоката Веремюка Д.А.- без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Лашевич В.М. РосікТ.В.

Справа № 11-сс/796/4594/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Шапутько С.В.

Доповідач: Рибак І.О.