Рішення № 69480274, 05.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції - Васалатій К.А.

№ 22-ц/796/8682/2017 Доповідач - Борисова О.В.

справа № 756/4483/16-ц

м. Київ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, на обґрунтування якого зазначав, що 06.12.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Audi» державний номерний знак НОМЕР_2, який на праві власності належить підприємству з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Mazda 6 MPS», державний номерний знак НОМЕР_3, який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1 під керуванням водія ОСОБА_4

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16.01.2016 року визнано ОСОБА_3 винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді. Внаслідок ДТП автомобіль «Mazda 6 MPS» отримав механічні пошкодження.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 18.02.2016 року № 4726 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mazda 6 MPS» становить 32444,11 грн.

Оскільки цивільна відповідальність відповідача була забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, він звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про виплату страхового відшкодування.

На виконання умов договору страхування ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 25.02.2016 року виплатила позивачу 12152,06 грн.

Проте, вказана сума є меншою, ніж розмір завданих йому збитків, а тому різниця між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 20292,05 грн. має бути стягнута з підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ», як власника джерела підвищеної небезпеки.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26.06.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просила скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказувала, щоПрАТ «СК «Українська страхова група» не було залучено в якості відповідача у зв'язку з тим, що свої зобов'язання страховик виконав відповідно до норм законодавства, а тому не відомо, чому суд вирішив розглядати позов до двох відповідачів.

Посилалася на те, що згідно звіту №4726 про оцінку транспортного засобу, складеного за результатами виконання автотоварознавчих досліджень на запит ПрАТ «СК «Українська страхова група» вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки «Mazda 6 MPS» складає 13691,46 грн. з урахуванням ПДВ та 12152,06 грн. без урахування ПДВ. Позивач висловив бажання отримати страхове відшкодування на картковий рахунок, а не на СТО, оскільки за 13691,46 грн. жодне СТО не змогло б провести якісний ремонт його транспортного засобу, відповідно, ПрАТ «СК «Українська страхова група» сплатила на користь ОСОБА_6 страхове відшкодування у розмірі вартості матеріального збитку без ПДВ на запасні частини у сумі 12152,06 грн.

Зазначала, що суду першої інстанції було надано акт надання послуг №6434 від 03.03.2017 pоку на підтвердження того, що транспортний засіб ОСОБА_1 повністю відремонтовано на загальну суму 33239,03 грн., що відповідає вартості ремонту, визначеному у звіті автотоварознавчого дослідження.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити з підстав наведених в ній.

Представник відповідача підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач ПрАТ«Страхова компанія «Українська страхова група» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від останнього на адресу Апеляційного суду м. Києва 22.08.2017 року надійшла заява в якій останній просив розглядати справу у відсутності представника ПрАТ«Страхова компанія «Українська страхова группа».

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача ПрАТ«Страхова компанія «Українська страхова группа».

Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 06.12.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Audi» державний номерний знак НОМЕР_2, який на праві власності належить підприємству з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» під керуванням водія ОСОБА_3 та автомобіля марки «Mazda 6 MPS», державний номерний знак НОМЕР_3, який належить позивачу.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 16.01.2016 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 06.12.2015 року, внаслідок якої автомобіль «Mazda 6 MPS» отримав механічні пошкодження.

З матеріалів справи вбачається, що 14.05.2015 року між ПАТ «СК «Українська страхова група» та ПІІ «ВІП-РЕНТ» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/8194924, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу «Audi» номерний знак НОМЕР_2.

08.12.2015 року до ПрАТ «СК «Українська страхова група» звернуся представник підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Згідно звіту про оцінку транспортного засобу №4726 від 18.02.2016 року складеного суб'єктом підприємницької діяльності ФОП «ОСОБА_1.» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Mazda 6 MPS», державний номерний знак № НОМЕР_1 складає 32444,11 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику вказаного автомобіля, внаслідок пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 13691,46 грн.; вартість відновлювального ремонту без ПДВ на запасні частини автомобіля складає 27779,27 грн.; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mazda 6 MPS», державний номерний знак № НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 12152,06грн.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору страхування ПрАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 25.02.2016 року виплатила позивачу 12152,06 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 ставив питання про стягнення із підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» різниці між виплаченим страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Так, факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Згідно з ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Згідно з ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч.2 ст.14 цього Кодексу).

Відповідно до ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо підстав для відмови у задоволенні позовних вимог не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону унаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності та диспозитивності, суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК повинні роз'яснювати особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень процесуального законодавства обов'язок визначення фактів, які необхідно встановити для вирішення спору і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню, покладається на суд (п.3 ч.6 ст. 130 ЦПК).

Згідно з положеннями ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Водночас, у матеріалах справи відсутні об'єктивні дані, які б підтверджували виконання судом першої інстанції своїх обов'язків, передбачених ч.4 ст.10 ЦПК України. Суд першої інстанції в ході розгляду справи не зробив відповідних роз'яснень представнику позивача, не вчинив необхідних процесуальних дій по сприянню здійсненню прав сторони і, як наслідок, розглянув справу без повного дослідження обставин справи, що вплинуло на правильність вирішення спору.

За правилом ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

З метою усунення допущеної судом першої інстанції неповноти з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції було задоволене клопотання сторони позивача про долучення до матеріалів справи акту надання послуг № 6434 від 03.03.2017 pоку на підтвердження того, що транспортний засіб ОСОБА_1 повністю відремонтовано та квитанції до прибуткового касового ордеру №6360 від 06.03.2017 року про сплату позивачем коштів за проведений ремонт автомобіля на загальну суму 33239,03 грн.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача ПІП «ВІП-РЕНТ» 20292,06 грн. на відшкодування завданої шкоди (збитків), оскільки автомобіль було відремонтовано.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, відповідно до ст.88 ЦПК України із підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1157,52 грн.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 до підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ», приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити.

Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ», код ЄДРПОУ 25264533 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 20292 грн. 05 коп. та судовий збір в розмірі 1157 грн. 52 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: