Ухвала суду № 69480260, 04.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Лашевича В.М., Росік Т.В.

з участю секретаря Проаспет К.О.

прокурора Коненка М.П.

представника власника майна Лоя Ф.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власників майна ТОВ «Будхімія-2020», ПП ТВФ «Порцеляна» - адвоката Лоя Ф.А. на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Кондрацького М.В., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кононенком М.П., про накладення арешту на майно та накладено арешт на тимчасово вилучене майно - медичні препарати та гальмівні колодки, виявлені під час огляду 19-22 серпня 2017 співробітниками СБ України на території СТОВ «Птахівник» розташованого за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, площа Привокзальна, буд. 24, перелік та ідентифікуючи ознаки якого наведені у клопотанні слідчого.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник власників майна ТОВ «Будхімія-2020», ПП ТВФ «Порцеляна» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2017 року.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що підставою для задоволення клопотання слугувало твердження органу досудового розслідування про те, що майно вилучене в ході огляду місця події, перелік якого наведено в клопотанні слідчого, є об'єктом кримінально протиправних дій, тобто набуте кримінально протиправним шляхом і може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, у зв'язку з чим воно було визнано речовим доказом. Однак, такий висновок слідчого судді, на думку апелянта, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки обґрунтування внесеного клопотання побудоване на показаннях свідка ОСОБА_4 та наданих нею документів, які належним чином не перевірені. Також, як вважає апелянт, органом досудового розслідування не наведено достатньо доказів, які б свідчили про причетність власників майна до діяльності, пов'язаної із переправлянням через РФ на територію ЛДНР товарів з території України, а відтак у задоволенні клопотання необхідно відмовити.

Щодо строку на апеляційне оскарження, то враховуючи, що повний текст ухвали представником власників майна отримано лише 22.09.2017 року, апелянт просить поновити пропущений на оскарження строк.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Враховуючи поважність пропуску захисником подачі апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді у встановлені законом строк, у зв'язку з оголошенням повного тексту рішення 05.09.2017 року, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження представнику власників майна адвокату Лою Ф.А. має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Головного слідчого управління СБ України перебувають матеріали кримінального провадження №22017000000000097, відомості про яке 06.03.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

28.08.2017 року старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Кондрацький М.В., за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кононенком М.П., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - медичні препарати та гальмівні колодки, виявлені під час огляду 19-22 серпня 2017 співробітниками СБ України на території СТОВ «Птахівник» розташованого за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, площа Привокзальна, буд. 24, перелік та ідентифікуючи ознаки якого наведені у клопотанні слідчого, посилаючись на наявність правових підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

05.09.2017 року ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення органу досудового розслідування та прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України і містить відповідні правові підстави для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене в клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Доводи апеляційної скарги про не встановлення належним чином того, що власника майна не причетні до кримінального провадження, у якому проводиться досудове розслідування, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно зазначених власників майна чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на тимчасово вилучене майно - медичні препарати та гальмівні колодки, виявлені під час огляду 19-22 серпня 2017 співробітниками СБ України на території СТОВ «Птахівник» розташованого за адресою: Харківська область, м.Куп'янськ, площа Привокзальна, буд. 24, перелік та ідентифікуючи ознаки якого наведені як у клопотанні слідчого, так і в ухвалі слідчого судді, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власників майна ТОВ «Будхімія-2020», ПП ТВФ «Порцеляна» - адвокату Лою Ф.А. строк на апеляційне оскарження.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Кондрацького М.В., погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кононенком М.П., про накладення арешту на майно та накладено арешт на тимчасово вилучене майно - медичні препарати та гальмівні колодки, виявлені під час огляду 19-22 серпня 2017 співробітниками СБ України на території СТОВ «Птахівник» розташованого за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, площа Привокзальна, буд. 24, перелік та ідентифікуючи ознаки якого наведені у клопотанні слідчого - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ТОВ «Будхімія-2020», ПП ТВФ «Порцеляна» - адвоката Лоя Ф.А. - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Лашевич В.М. РосікТ.В.

Справа № 11-сс/796/5025/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Трубніков А.В.

Доповідач: Рибак І.О.