Постанова № 69480220, 11.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р. Справа № 917/1006/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Євтушенку Є.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 на підставі довіреності №70 від 15.12.2016,

відповідача - ОСОБА_2 на підставі довіреності №29-14/13 від 03.01.2017,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (вх.№2689 П/2) на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2017 у справі №917/1006/16

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава

до Полтавського обласного виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава

про стягнення 4 030 628, 45грн

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.10.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2017, позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача 3 930 521, 78грн пені, 302 107, 72грн 3% річних; 941 904, 56грн інфляційних та 77 618, 01грн витрат з оплати судового збору.

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 касаційну скаргу відповідача задоволено частково; рішення господарського суду Полтавської області від 17.10.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі №917/1006/16 скасовано; справу №917/1006/16 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.06.2017 у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 295 677, 58грн 3% річних, 983 807, 63грн інфляційних, 1 926 782, 58грн пені, 76 995, 76грн судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення; рішення господарського суду Полтавської області від 08.06.2017 залишено без змін.

01.08.2017 відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, просить стягнути з позивача на свою користь 93 141, 61грн судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги, і витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі 2 000, 00грн з надання правової допомоги щодо ведення справи №917/1006/16 у Вищому господарському суді України.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 15.08.2017 у даній справі (суддя Киричук О.А.) заяву задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" 46 570, 81грн витрат на оплату судового збору за подання касаційної скарги.

Як зазначено судом у додатковому рішенні, при винесенні господарським судом Полтавської області рішення від 08.06.2017 не було вирішено питання в частині розподілу судових витрат на подання касаційної скарги; суд вважає можливим стягнути з позивача на користь відповідача частину витрат на сплату судового збору в сумі 46 570, 81грн за подання відповідачем касаційної скарги, оскільки постановою ВГСУ від 11.04.2014 касаційну скаргу відповідача було задоволено частково; суд не вбачає підстав для стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката, оскільки станом на час розгляду справи №917/1006/16 у Вищому господарському суді України, докази оплати послуг адвоката відповідачем були відсутні.

Не погодившись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині стягнення 46 570, 81грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що вимоги щодо стягнення судового збору за подання касаційної скарги не заявлялось ні в суді касаційної інстанції, ні при розгляді справи в суді першої інстанції; вважає безпідставним висновок суду про те, що пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 11.10.2017 представник позивача підтримала апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині стягнення 46 570, 81грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" відмовити повністю.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2017 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, зважаючи, що сторони у справі висловили свої вимоги, доводи і заперечення щодо апеляційної скарги, з урахуванням строку розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбаченого статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для звернення позивача до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 3 930 521, 78грн пені, 302 107, 72грн 3% річних, 941 904, 56грн інфляційних є несвоєчасна оплата відповідачем за отримані послуги з розподілу природного газу.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт невиконання відповідачем обов’язку зі своєчасної оплати послуг, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних; відхиляючи клопотання відповідача про зменшення пені на 90%, суди дійшли висновку, що даний випадок не є винятковим, що надав би підстави для зменшення розміру пені.

Вищий господарський суд України, частково задовольняючи касаційну скаргу відповідача, скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у постанові від 11.04.2017 не спростовує встановленого судами факту невиконання відповідачем обов’язку зі своєчасної оплати послуг, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних, а лише зазначає, що відмовляючи відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення пені, господарські суди попередніх інстанцій не перевірили наведених відповідачем доводів та не дослідили доказів його фінансового становища та обставин, на які посилається заявник в обґрунтування клопотання про зменшення пені; крім того, судами не досліджено в повній мірі обставин, що впливають на вірність здійсненого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних.

Тобто, підставами для скасування судових рішень є передчасність висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені та неповне дослідження обставин щодо розрахунку пені, 3% річних та інфляційних.

Отже, сам факт невиконання відповідачем обов’язку зі своєчасної оплати послуг вірно встановлений судами першої та апеляційної інстанції, тому були правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних.

Колегія суддів також враховує, що під час нового розгляду справи, суд першої інстанції врахував висновки Вищого господарського суду України та зменшив розмір пені на 50%; позов, з урахуванням прийнятої судом першої інстанції заяви про зменшення розміру позовних вимог, задоволено частково; стягнуто з Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 295 677, 58грн 3% річних, 983 807, 63грн інфляційних, 1 926 782, 58грн пені, 76 995, 76грн судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно до пункту 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Частиною 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі задоволення судом касаційної скарги сторони, проте, з підстав, що не пов’язані з неправомірними діями/бездіяльністю іншої сторони у справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що позивачем за наявності достатніх правових підстав та у відповідності до положень чинного процесуального законодавства було подано позов про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних з посиланням на несвоєчасну оплату відповідачем суми основного боргу; із постанови Вищого господарського суду України вбачається, що підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій було неповне дослідження судами доводів відповідача щодо його майнового стану; позивач у будь-якому випадку не має правового відношення до повноти здійсненої судами оцінки доводів відповідача, а тому до нього не мають бути застосовані процесуальні санкції у вигляді стягнення з нього судового збору за подання касаційної скарги відповідачем.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з позивача на користь відповідача 46 570, 81грн судового збору за подання відповідачем касаційної скарги, що становить 50% від сплаченого відповідачем судового збору, оскільки, по-перше, судові витрати розподіляються між сторонами порівну у випадках, якщо пропорції задоволення позовних вимог неможливо визначити точно, якщо позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів; часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд не є підставою для стягнення з позивача 50% сплаченого відповідачем судового збору за подання касаційної скарги; по-друге, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд у будь-якому випадку має виходити з обставин справи, зокрема підставності заявленого позову, дій/бездіяльності сторін, внаслідок яких спір було доведено до суду, підстав скасування судового рішення судом апеляційної/касаційної інстанції тощо; по-третє, при розгляді справи суд має виходити з принципів справедливості, добросовісності та розумності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що додаткове рішення місцевого господарського суду від 15.08.2017 у справі №917/1006/16 слід скасувати в частині стягнення з позивача 46 570, 81грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з позивача судового збору.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивача понесені ним витрати на послуги адвоката, який представляв інтереси відповідача в суді касаційної інстанції, в розмірі 2 000, 00грн, судова колегія зазначає, що станом на час розгляду справи в суді касаційної інстанції відповідач такі вимоги не заявляв, докази оплати послуг адвоката відповідачем були відсутні.

Відповідно до пункту 6.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" підлягає задоволенню; додаткове рішення місцевого господарського суду від 15.08.2017 у справі №917/1006/16 слід скасувати в частині стягнення з позивача 46 570, 81грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з позивача судового збору; в іншій частині додаткове рішення місцевого господарського суду від 15.08.2017 у справі №917/1006/16 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" задовольнити.

Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2017 у справі №917/1006/16 скасувати в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" 46 570, 81грн судового збору та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" про стягнення з позивача судових витрат.

В іншій частині додаткове рішення місцевого господарського суду від 15.08.2017 у справі №917/1006/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 11.10.2017

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.