Постанова № 69480207, 09.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" жовтня 2017 р. Справа № 906/511/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос"

на рішення господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 р.

у справі № 906/511/17 (суддя Шніт А.В.)

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос"

про стягнення 2176648,15грн (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог)

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2;

від відповідача - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 р. у справі № 906/511/17 було частково задоволено позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос" про стягнення 2176648,15грн (згідно заяви про збільшення розміру позовних вимог).

При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що 25.02.2016 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю-підприємством "АВІС" (сторона 1) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос" Сторона 2) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-4.

Відповідно до умов Договору Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 посівний матеріал високоолеїнового соняшника й мінеральні добрива та здійснити розрахунок за поставлений Стороною 2 соняшник, вирощений із посівного матеріалу а Сторона 2 зобов'язується прийняти посівний матеріал й добрива та використати їх за призначенням, встановленим даним Договором, здійснити за них розрахунок та поставити Стороні 1 соняшник, вирощений з посівного матеріалу із застосуванням добрив.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Сторона 2 зобов'язується: своєчасно та в повному обсязі прийняти від Сторони 1 посівний матеріал і добрива; своєчасно й належним чином засіяти земельну ділянку розміром 400га посівним матеріалом із застосуванням добрив; своєчасно, у повному обсязі та з найменшими втратами виростити, зібрати врожай соняшника та зберігати його у належних умовах до дня передачі виключно Стороні 1 із усіма, передбаченими законодавством, супровідними документами; оплатити Стороні 1 вартість посівного матеріалу й добрив не пізніше 01.10.2016; продати/поставити соняшник, вирощений з посівного матеріалу із застосуванням добрив, виключно Стороні 1 на умовах, передбачених пунктом 2.1.6 Договору в такому порядку: 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 01.01.2017; 50% від загального врожаю соняшника до 01.05.2017; поставити вирощений з посівного матеріалу соняшник та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 400га у загальній кількості із розрахунку двадцять п'ять центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок виключно на адресу виробничих потужностей Сторони 1, а саме: Вінницька область, смт Крижопіль, вул. Куйбишева, 88. Поставка соняшника транспортом Сторони 1 можлива за попередньою письмовою домовленістю про це між Сторонами з одночасним коригуванням ціни із врахуванням транспортних витрат.

Однак відповідач не виконав свої зобовязання за Договором, а саме не поставив позивачу соняшник та не розрахувався за поставлений посівний матеріал та добрива.

Проаналізувавши умови договору, передбачену ним відповідальність за його невиконання та перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: 107542 грн. 82 коп. пені; 17082 грн. інфляційних втрат та 11244 грн. 11 коп. 3% річних;

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 760000 грн. штрафу за штрафу за непоставку соняшника до 01.01.2017 р. та 760000 грн. штрафу за штрафу за непоставку соняшника до 01.05.2017 р. були визнані обґрунтованими, оскільки відповідно до п.7.5 Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-41 від 25.02.2016 р. у разі, якщо Сторона 2 порушила умови підпунктів 2.2.5 і 2.2.6 пункту 2.2 Договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання від Сторони 1 відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти відсотків від ринкової вартості не переданого Стороні 1 Соняшника у встановлений термін та кількості, але не менше суми із розрахунку: із площі 400га при врожайності 2 т з одного га та вартості 9500 грн. за одну тону.

В матеріалах справи знаходяться вимоги позивача про виконання договірних зобов'язань №262 від 30.03.2017 р. та № 410 від 18.05.2017 р., в яких, у тому числі, позивач ставив вимогу про сплату лише 760000 грн. штрафу за непоставку соняшника у кількості 500т до 01.01.2017.

В той же час, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене порушення, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, суд першої інстанції керуючись п.3 ст.83 ГПК України зменшив розмір штрафу за непоставку соняшника до 228000 грн.

Враховуючи, що позивач не ставив вимогу про сплату штрафу за непоставку соняшника у кількості 500т до 01.05.2017 р. у письмовому вигляді до відповідача доведена не була, що, у свою чергу, суперечить умовам п.7.5 Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-41 від 25.02.2016 р., суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині за безпідставністю.

Щодо стягнення 436175 грн. 20 коп. штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу, суд встановив, що позивачем було неправильно розраховану суму штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу, оскільки в його розрахунок помилково було включено вартість добрив, у зв'язку із чим суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягає сума в розмірі 246375 грн. 20 коп.

Поруч з тим, місцевий господарський суд врахувавши обставини господарської діяльності відповідача, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене порушення, з метою виконання судового рішення, керуючись п.3 ст.83 ГПК України, зменшив розмір штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу до 73912 грн. 55 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач ТОВ Підприємство «Сатурн-Агрос» звернувся з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Житомирської області від 15.08.2017р. у справі № 906/511/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

На виконання умов Договору ТОВ «Сатурн-Агрос» у квітні 2016 р. придбало у ТОВ - Підприємство «ABIC» посівний матеріал на суму 1231876 грн., добрива на загальну суму 949000 грн. та повністю розрахувалося за вказаний товар у листопаді-грудні 2016 року, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктами 7.5.,7.6. Договору встановлено подвійну відповідальність ТОВ «Сатурн-Агрос» у вигляді штрафу за невиконання одних і тих же умов Договору, а саме: непоставка та/або недопоставка соняшника у встановлений договором строк в порушення п. п. 2.2.5, 2.2.6 договору.

Вказане підтверджується тим, що і п. 7.5., і п. 7.6. договору містять посилання на одні і ті ж умови договору що зазначені в п. 2.2.5., 2.2.6., в разі порушення яких настає відповідальність у вигляді сплати штрафу.

Крім того, в абзаці 2 пункту 7.6. договору надається розяснення, що під безпідставним використанням посівного матеріалу та/або добрив слід фактично розуміти непоставку та/або недопоставку соняшника, в той час коли відповідальність ТОВ «САТУРН-АГРОС» за непоставку та/або недопоставку Соняшника вже передбачена пунктом 7.5. договору.

Заборгованість у ТОВ «Сатурн-Агрос» перед ТОВ Підприємство «ABIC» за придбаний товар відсутня. Будь-які реальні майнові збитки у позивача відсутні. Питання щодо стягнення упущеної вигоди не ставилось.

Через негативні наслідки знищення всього врожаю соняшника у 2016 році ТОВ «Сатурн-Агрос» станом на сьогодні має непогашену заборгованість у розмірі близько 2,8 млн. грн. перед третіми особами за договором лізингу, кредитним договором, договорами поставки тощо, що підтверджується копіями відповідних договорів та актів звірки, які містяться в матеріалах справи.

Стягнення штрафних санкцій з ТОВ «Сатурн-Агрос» в заявленій позивачем сумі в 2064012 грн. 62 коп. значно погіршило б майнове становище ТОВ «Сатурн-Агрос», що в кінцевому випадку може призвести до банкрутства та припинення господарської діяльності останнього.

У звязку з викладеними вище обставинами, відповідачем в суді першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) до 5% від заявленого позивачем.

Суд першої інстанції зменшив розмір штрафу за непоставку соняшника до 01.01.2017 р. до 228000 грн. та зменшив розмір штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу до 73912 грн. 50 коп., тобто до 30% від заявленого позивачем.

Розмір пені нарахованої позивачем суд першої інстанції не зменшив взагалі та стягнув останню у повному розмірі за заявлений період на користь ТОВ - Підприємство «ABIC» в сумі 107542 грн. 82 коп. після здійснення власних перерахунків.

Таким чином, Господарський суд Житомирської області загалом стягнув з ТОВ «Сатурн-Агрос» 409455 грн. 37 коп. неустойки.

Враховуючи те, що причини невиконання зобовязання із поставки соняшника не містять вини ТОВ «Сатурн-Агрос», оскільки весь врожай соняшника було знищено через значний рівень опадів та пов'язаний з цим фактом негативний вплив ґрунтових гербіцидів; «Сатурн-Агрос»» повністю розрахувалося із позивачем за придбаний посівний матеріал та добрива; реальні збитки у ТОВ - Підприємство «ABIC» відсутні, питання про стягнення упущеної вигоди не ставилось; ТОВ «Сатурн-Агрос» вчинило дії щодо усунення порушення зобовязання у вигляді інформування позивача про можливість продажу аналогічного обєму соняшника вирощеного з власного посівного матеріалу та добрив, переконані, що суд першої інстанції, неповно зясувавши всі обставини що мають значення для справи, зменшив розмір неустойки у недостатньому розмірі та стягнув з ТОВ «Сатурн-Агрос» надмірно велику грошову суму штрафу та пені, яка не співвідноситься із наслідками порушення зобовязання «Сатурн-Агрос»

Скаржник вважає, що зменшення розміру неустойки до 5% від заявленої позивачем відповідає наслідкам порушеного зобовязання, враховує баланс інтересів сторін, співвідноситься з обсягом і мірою відповідальності ТОВ «Сатурн-Агрос» за допущені порушення договору.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ Підприємство «Сатурн-Агрос» вважає, що вищевказане судове рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Від позивача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю - Підприємство "Авіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого позивач просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує наступне.

Твердження відповідача про подвійний штраф не відповідає дійсності, оскільки п. 7.5. Договору передбачає штраф за непоставку соняшника, а п. 7.6. Договору передбачає штраф за безпідставне використання посівного матеріалу.

Договір регулює відносини сторін щодо трьох його предметів - посівного матеріалу, добрив та соняшника.

В даному випадку відповідальність передбачена п. 7.6. Договору настає за те, що відповідач отримавши від позивача посівний матеріал використав його не за призначенням - вирощування соняшника та його поставка позивачу.

В той же час, відповідальність за непоставку позивачем соняшника є наслідком безпідставного використання відповідачем посівного матеріалу.

Щодо зменшення штрафів та пені до 5% позивач вказує, що в даному випадку відповідачем було здійснено оплату за посівний матеріал та добрива із простроченням. Також внаслідок непоставки соняшника, позивач втратив можливість виготовити із нього олію та макуху, а як наслідок втратив змогу на їх реалізацію та отримання прибутку.

Враховуючи вказане, позивач вважає, що зменшення штрафів та пені до 5% не відповідає принципу дотримання балансу інтересів сторін і є необґрунтованим.

Під час розгляду справи № 902/450/16 за позовом ТОВ Підприємство "Авіс" до відповідача СТОВ "АКВАВІКА", суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо непоставки соняшника.

За наведеного вище, позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення частково позовних вимог, відтак оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

09 жовтня 2017 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Житомирської області області від 15.08.2017р. у справі №906/511/17 належить скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні заявила, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 25.02.2016 р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю-підприємством "АВІС" (Сторона 1) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос" (Сторона 2) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-41 (далі - Договір) (а. с. 16-21).

Відповідно до п. 1.1.1 1.1.3 Сторона 1 зобов'язується передати у власність Стороні 2 посівний матеріал високоолеїнового соняшника (надалі іменується "посівний матеріал") й мінеральні добрива (надалі - "добрива") та здійснити розрахунок за поставлений Стороною 2 соняшник, вирощений із посівного матеріалу, Сторона 2 зобов'язується прийняти посівний матеріал й добрива та використати їх за призначенням, встановленим даним Договором, здійснити за них розрахунок та поставити Стороні 1 соняшник, вирощений з посівного матеріалу із застосуванням добрив (далі - "соняшник"), Сторона 1 зобов'язується прийняти соняшник, вирощений Стороною 2 із посівного матеріалу із застосуванням добрив та оплатити їх вартість протягом десяти банківських днів від дня фактичного отримання соняшника від Сторони 2 із одночасним підписанням накладних та/або інших документів, передбачених даним Договором.

Згідно з п. п. 1.2, 1.3. Договору сторони визначили, що посівний матеріал, добрива, соняшник разом у цьому Договорі іменуються "предмет договору". Найменування, кількість предмету договору, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума предмету договору визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних та/або інших товарно-супровідних документах, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Обовязки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю-підприємством "АВІС" передбачені п. 2.1. Договору, зокрема:

- передати у власність Стороні 2 посівний матеріал у кількості 200 посівних одиниць з метою його посіву на земельній ділянці розміром 400га. Ціна одиниці посівного матеріалу та загальна вартість всієї його партії зазначається у специфікації, видаткових накладних;

- передати у власність Стороні 2 добрива у кількості 180000кг з метою їх застосування на земельній ділянці розміром 400га. Ціна одиниці добрива та загальна вартість всієї їх партії зазначається у специфікації, видаткових накладних;

- придбати у Сторони 2 весь врожай соняшника, вирощеного Стороною 2 з посівного матеріалу із застосуванням добрив та зібраний на земельній ділянці, відведеній для такої мети, розміром 400га.;

- поставити посівний матеріал Стороні 2 власними транспортними засобами та за власний рахунок до 30.04.2016. Вартість транспортування входить у вартість посівного матеріалу й зазначається у видаткових накладних і рахунках;

- поставити добрива Стороні 2 до 30.04.2016. Місце поставки зазначається у специфікації. Вартість транспортування не входить у вартість добрив;

- оплатити вартість соняшника, вирощеного Стороною 2 з посівного матеріалу із застосуванням добрив, яка рівняється ринковій ціні звичайного товарного соняшника станом на день його поставки (купівлі-продажу) у регіоні місцезнаходження Сторони 2 по заліковій вазі згідно квитанцій, оформлених лабораторією Сторони 1 у строки, передбачені пп.1.1.3 п.1.1 Договору.

Обовязки ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос" передбачені п. 2.2. Договору, зокрема:

- своєчасно та в повному обсязі прийняти від Сторони 1 посівний матеріал і добрива;

- своєчасно й належним чином засіяти земельну ділянку розміром 400га посівним матеріалом із застосуванням;

- своєчасно, у повному обсязі та з найменшими втратами виростити, зібрати врожай соняшника та зберігати його у належних умовах до дня передачі виключно Стороні 1 із усіма, передбаченими законодавством, супровідними документами;

- оплатити Стороні 1 вартість посівного матеріалу й добрив не пізніше 01.10.2016 р.;

- продати/поставити соняшник, вирощений з посівного матеріалу із застосуванням добрив, виключно Стороні 1 на умовах, передбачених пунктом 2.1.6 Договору в такому порядку: 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 01.01.2017 р. ; 50% від загального врожаю соняшника до 01.05.2017 р.;

- поставити вирощений з посівного матеріалу соняшник та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 400га у загальній кількості із розрахунку двадцять п'ять центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок виключно на адресу виробничих потужностей Сторони 1, а саме: Вінницька область, смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, 88. Поставка соняшника транспортом Сторони 1 можлива за попередньою письмовою домовленістю про це між Сторонами з одночасним коригуванням ціни із врахуванням транспортних витрат.

Відповідно до п. п. 7.1., 7.2. Договору у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно із п. 7.4. Договору при порушенні виконання зобовязань, передбачених підпунктами 2.2.4 пункту 2.2. Договору, Сторона 2 сплачує на користь Сторони 1 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаних зобовязань за кожен день прострочення за весь період протермінування платежу, Обмеження, передбачені п.6 ст. 232 Господарського кодексу України у даному випадку не застосовуються.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, у випадку якщо Сторона 2 порушила умови підпунктів 2.2.5 і 2.2.6 пункту 2.2 Договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання від Сторони 1 відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти % від ринкової вартості не переданого Стороні 1 Соняшника у встановлений термін та кількості, але не менше суми із розрахунку: із площі 400га при врожайності 2,0т з одного га та вартості 9500 грн. за одну тону.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи Специфікації №1 від 25.02.2016 р., з Сторона 1 Договору передає, а Сторона 2 Договору приймає посівний матеріал у кількості 200 одиниць, загальною вартістю 1231875 грн. 80 коп. та Специфікації №2 від 25.02.2016 р., Сторона 1 Договору передає, а Сторона 2 Договору приймає добрива в кількості 80т, загальною вартістю 949000 грн. (а. с. 22-23).

На виконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-41 від 25.02.2016 позивач за видатковими накладними №AV000021224 від 06.04.2016 р., №AV000021225 від 07.04.2016 р., №AV000022902 від 11.04.2016 р. поставив, а відповідач на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №3 від 05.04.2016 р., отримав посівний матеріал у кількості 200 посівних одиниць загальною вартістю 1231876 грн. та добрива у кількості 80т загальною вартістю 949000 грн. (а. с. 24-27).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як свідчать встановлені обставини у даній справі, між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладення Договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-41 від 25.02.2016, який за своєю правовою природою є договором контрактації сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч.1 ст.713 ЦК України за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору.

Частиною 2 ст. 713 ЦК України передбачено що до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін.)

Судом апеляційної інстанції вище було встановлено, що відповідно до п. п. 2.1.5 - 2.1.6 Договору позивач зобов'язується поставити посівний матеріал і добрива відповідачу власними транспортними засобами та за власний рахунок до 30.04.2016 р. та відповідно до п. 1.1.3. Договору зобов'язується прийняти соняшник, вирощений відповідачам з посівного матеріалу із застосуванням добрив та оплатити їх вартість протягом десяти банківських днів від дня фактичного отримання соняшника від відповідача із одночасним підписанням накладних та/або інших документів, передбачених даним Договором.

Відповідач в свою чергу зобов'язаний:

- згідно п. п. 2.2.4 Договору зобов'язується оплатити позивачу вартість посівного матеріалу та добрив не пізніше 01.10.2016 р.;

- згідно п. п.2.2.5 Договору продати/поставити соняшник, вирощений з посівного матеріалу із застосуванням добрив, виключно позивачу на умовах, передбачених пунктом 2.1.6 Договору в такому порядку: 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 01.01.2017; 50% від загального врожаю соняшника до 01.05.2017 р.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом було встановлено, що позивач за видатковими накладними №AV000021224 від 06.04.2016 р., №AV000021225 від 07.04.2016 р., №AV000022902 від 11.04.2016 р. поставив, а відповідач на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №3 від 05.04.2016 р., отримав посівний матеріал у кількості 200 посівних одиниць загальною вартістю 1231876 грн. та добрива у кількості 80т загальною вартістю 949000 грн.

Однак, відповідач з порушенням умов п. 2.2.4 Договору, здійснив оплату поставленого позивачем посівного матеріалу й добрив, лише 08.11.2016 р. у сумі 20000 грн. та 06.12.2016 р. - у розмірі 2160876 грн.

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. п. 7.1.-7.2. Договору у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що при порушенні виконання зобов'язань, передбачених підпунктами 2.2.4 пункту 2.2. Договору, відповідач сплачує на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період протермінування платежу, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних або несвоєчасно виконаних зобов'язань за кожен день прострочення за весь період протермінування платежу. Обмеження, передбачені п.6 ст.232 Господарського кодексу України у даному випадку не застосовуються.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, прийшла до висновку, що позивачем в ньому були допущені помилки, з огляду на що до стягнення підлягає 107837 грн. 42 коп. пені, а в стягненні 294 грн. 60 коп. пені слід відмовити.

Щодо стягнення12199 грн. 48 коп. 3% річних та 100436 грн. 5 коп. інфляційних втрат, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду відзначає, що розрахунок наданий позивачем в заяві про збільшення позовних вимог є неправильним, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а в саме в сумі 11244 грн. 11 коп., а в задоволенні 955 грн. 37 коп. слід відмовити.

Вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 100436 грн. 05 коп. підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)

Враховуючи вказане, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Поруч з тим, як вбачається з наведеного позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог №564 від 11.07.2017 р., інфляційні втрати позивачем були нараховані за період жовтень 2016 року - листопад 2016 року окремо по кожній видатковій накладній, тобто, останнім невірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок заборгованості, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 17082 грн. інфляційних втрат, а в задоволенні 83354 грн. 05 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 760000 грн. - штрафу за непоставку соняшника у кількості 500т до 01.01.2017 р., 760000 грн. - штрафу за непоставку соняшника у кількості 500т до 01.05.2017 р., 436175 грн. 20 коп. - штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу та добрив, колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.7.5 Договору у разі, якщо відповідач порушив умови підпунктів 2.2.5 і 2.2.6 пункту 2.2 Договору, він зобов'язаний протягом семи банківських днів від дня отримання від позивача відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти відсотків від ринкової вартості не переданого позивачу соняшника у встановлений термін та кількості, але не менше суми із розрахунку: із площі 400га при врожайності 2 т з одного га та вартості 9500 грн. за одну тону.

Тобто, умовами настання відповідальності за непоставку соняшника настає за двох умов, а саме: власне непоставка соняшника та наявність письмової вимоги від позивача.

Матеріали справи містять вимогу позивача про виконання договірних зобов'язань №262 від 30.03.2017 р. (а. с. 28-31), яка була отримана відповідачем 08.04.2017 р. (а. с. 33) та №410 від 18.05.2017 р. (а .с. 34-35), в яких, у тому числі, позивач ставив вимогу про сплату лише 760000 грн. - штрафу за непоставку соняшника у кількості 500т до 01.01.2017 р.

Враховуючи викладене, що позивачем була пред'явлена вимога про сплату штрафу за непоставку соняшника до 01.01.2017 р. позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Вимога щодо стягнення 760000 грн. штрафу за непоставку соняшника у кількості 500т до 01.05.2017 р. не підлягає до задоволення, оскільки позивач не пред'являв відповідачу вимогу про сплату штрафу за непоставку соняшника до 01.05.2017 р. не було пред'явлено, а тому колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що в позові вимоги в частині стягнення з відповідача 760000 грн. - штрафу за непоставку соняшника у кількості 500т до 01.05.2017 р., слід відмовити.

Позовна вимога в частині стягнення з відповідача 436175 грн. штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу та добрив підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно із п.7.6. Договору у разі, якщо відповідач порушив умови підпунктів 2.2.5. і 2.2.6. пункту 2.2. Договору, вона зобов'язана протягом семи банківських днів від дня отримання від позивача відповідної письмової вимоги, сплатити на користь останньої штраф у розмірі двадцяти % вартості посівного матеріалу за його безпідставне використання. Під безпідставним використанням посівного матеріалу та/або добрив у контексті даного Договору розуміється їх отримання та використання відповідачем на умовах Договору з наступною не поставкою та/або недопоставкою останньою соняшника позивачу.

Рівненським апеляційним господарським судом вище зазначалося, що позивач направляв відповідачу вимоги про виконання договірних зобов'язань № 262 від 30.03.2017 р. та № 410 від 18.05.2017 р. в яких, позивач ставив вимогу про сплату 218087 грн. 60 коп. штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу та добрив. (а. с. 28-31, 34-35)

В той же час, при розрахунку даної заборгованості, виходячи із розрахунку передбачено п.7.6. Договору, штраф за безпідставне використання посівного матеріалу сплачується у розмірі двадцяти % вартості саме посівного матеріалу.

Поняття "посівного матеріалу" наведене у п.1.1.1 Договору, а саме: посівним матеріалом іменується лише посівний матеріал високоолеїнового соняшника.

Відповідно до Специфікації №1 від 25.02.2016 р. та видаткової накладної №AV000021224 від 06.04.2016 р., вартість посівного матеріалу становить 1231876 грн.

Тобто, з огляду на викладене, розмір штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу слід обчислювати з вартості посівного матеріалу, а не з вартості посівного матеріалу та добрив, як це було зроблено позивачем.

Враховуючи вказане, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 246375 грн. 20 коп., в частині стягнення 189800 грн. штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу та добрив слід відмовити.

Колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що п. 7.5. Договору передбачає штраф за непоставку соняшника, а п. 7.6. Договору передбачає штраф за безпідставне використання посівного матеріалу.

В той же час, непоставка соняшника є наслідком безпідставного використання відповідачем посівного матеріалу, а не першопричиною, тобто у даному випадку не має місце подвійна відповідальність, як на це вказує позивач.

Поруч з тим, відповідач в судах першої та апеляційної інстанції просив зменшити розмір неустойки до 5%.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України передбачає право господарського суду при прийнятті рішення, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Проаналізувавши обставини справи, ступінь виконання зобов'язань сторонами, враховуючи баланс інтересів сторін, колегія суддів вважає, що зменшення розміру штрафу за непоставку соняшника до 01.01.2017 р. штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу до 30 % є обґрунтованим.

В той же час, зменшення вказаних пені та штрафів до 5% порушить баланс інтересів сторін, оскільки позивач втратив можливість виробити олію з неспоставленого соняшника, реалізувати олію та макуху (побічний продукт після вичавлення олії пресуванням з насіння соняшника) та був змушений шукати можливість закупити соняшник в інших виробників для забезпечення виробничого процесу. Також колегія суддів бере до уваги те, що позивач за посівний матеріал та добрива розрахувався із затримкою в порушення умов Договору.

Підсумовуючи вищевикладене, зменшення розміру штрафу за непоставку соняшника до 01.01.2017 р. до 228000 грн. та штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу до 73912 грн. 55 коп., відповідає встановленим обставинам справи та враховує баланс інтересів сторін.

Щодо стягнення 5000 грн. за послуги адвоката, колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.1 ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В матеріалах справи знаходиться свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВН №000116 від 18.01.2017, видане ОСОБА_2 (а. с. 59).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно пункту 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалах справи містять Договір про надання правової допомоги №К-8 від 10.07.2017 р., укладений між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю-Підприємство "Авіс" та адвокатом ОСОБА_2, згідно умов якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього в судах всіх інстанцій, державній виконавчій службі, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм і підпорядкування у справі №906/511/17, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу й компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором (а. с. 56-57) .

Також позивачем до матеріалів справи було долучено також і видатковий касовий ордер від 12.07.2017 на суму 5000 грн., як доказ оплати послуг адвоката. (а.с. 58).

Тобто, враховуючи, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив надання послуг адвоката, оплату вказаних послуг, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 2584 грн. 62 коп. витрат на послуг адвоката.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Отже, рішення господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 р. у справі № 906/511/17 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Сатурн-Агрос" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 15.08.2017 р. у справі № 906/511/17 залишити без змін.

2. Справу № 906/511/17 повернути в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.