Постанова № 69480163, 05.10.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Принцевської Н.М.,

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 01-9/27-05, дата видачі: 11.01.17;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі: 05.04.17;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Стивідорна компанія “Ольвія”, м.Миколаїв

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2017 року

у справі № 915/332/17

за позовом скаржника

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Югекотоп”, м.Миколаїв

про стягнення 2182764,85 грн.,

/повна фіксація судового процесу здійснювалась відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України /,

В С Т А Н О В И В :

14.04.2017р. Державне підприємство /далі по тексту – ДП/ “Стивідорна компанія “Ольвія” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю/далі– ТОВ/ “Югекотоп” про стягнення боргу в сумі 1848476,19грн, пені в сумі 221816,26 грн, 3% річних в розмірі 23745,55 грн та інфляційних втрат в сумі 88726,84 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 32741,47грн.

Позовні вимоги з посиланням на ст.ст. 525, 526, 530, 611 ЦК України та умови договору сторін №59П-2016 від 17.03.16р. мотивовані порушенням відповідачем зобов'язання з оплати вартості виконаних позивачем протягом квітня - червня 2016р. додаткових робіт з перекидання щепи та деревини, що належали відповідачу.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2017 року (суддя Смородінова О.Г.) в позові ДП“Стивідорна компанія “Ольвія” відмовлено з огляду на те, що позивач не довів належними доказами свої вимоги.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Миколаївської області від 21.08.17р., ДП“Стивідорна компанія “Ольвія” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове, яким стягнути заборгованість з відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП “Стивідорна компанія “Ольвія” посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно в порушення приписів ст.ст. 32, 43, 84 ГПК України прийняв до уваги в якості належного та допустимого доказу надану відповідачем копію висновку експерта № 4/2017 від 17.07.2017р. за експертизою, яка проведена у кримінальному провадженні.

Крім того, скаржник вважає, що місцевий суд дав невірну оцінку наданим позивачем в якості доказу наряд-завданням, розцінивши їх як нібито «заявки» тоді як позивач надаючи копії наряд – завдань, обґрунтовував цей доказ не як заявку, а як підтвердження факту роботи портальних кранів у конкретний день протягом конкретної кількості годин з конкретним вантажем.

Скаржник не погоджується з висновком суду стосовного того, що позивач не надав доказів направлення відповідачу рахунків від жовтня 2016р. та вважає, що спірні рахунки і акти наданих послуг є погодженими відповідачем та спростувань цього у матеріалах справи і в рішенні суду не наведено.

Разом з апеляційною скаргою скаржником також подано письмове клопотання про залучення додаткового доказу, а саме висновку № 17-242/243 від 18.04.2017 судово - економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження, яке колегією суддів відхилено як необґрунтоване, через відсутність поважних причин їх непредставлення суду першої інстанції, до того ж він не впливає на обставини, встановлені судом.

Представник відповідача у запереченнях на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи і чинному законодавству.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечень на неї та вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 7.03.2016 року між ДП “Спеціалізований морський порт “Октябрськ”, як портовим оператором, та ТОВ “Югекотоп”, як замовником, укладений договір №59П-2016, відповідно до умов якого визначений порядок та умови надання послуг портовим оператором по виконанню вантажних операцій за замовленням замовника з вантажами, які прибули для замовника, що перевозяться водним, залізничним, автомобільним видами транспорту та пов’язаних з цим робіт і послуг.

В подальшому, у зв’язку з тим, що відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 17.10.2016р. №354 “Про ДП “Спеціалізований порт “Октябрськ” останнє було перейменоване у ДП “Стивідорна компанія “Ольвія”, додатковою угодою №2 від 03.11.2016р. до вказаного договору були внесені відповідні зміни щодо реквізитів портового оператора.

Умовами п.1.2 договору його учасники погодили, що варіанти вантажних операцій, послуги, їх вартість, строки завезення, об’єм робіт та інше стосовно вантажу окремої номенклатури наводяться у додатках до цього договору, які є його невід’ємною частиною.

Відповідно до умов п. 2.1.1 договору, портовий оператор визначає обсяг, строки завезення на територію портового оператора вантажу на підставі поданої замовником заявки згідно умов цього договору у відповідності до можливостей портового оператора.

Згідно з п. 2.1.15 договору, виходячи зі своїх можливостей портовий оператор, за заявками замовника, може виконувати додаткові роботи і надавати додаткові послуги, пов’язані з перевантаженням зазначеного вантажу. Оплата додаткових робіт та послуг, а також використаних при цьому матеріалів, проводиться відповідно до п.п.3.7-3.14 цього договору на підставі актів прийому-здачі виконаних робіт.

Пунктом 2.2.41 договору визначено, що замовник зобов’язаний протягом п’яти робочих днів з дати отримання акту надання послуг підписати його та повернути один підписаний примірник портовому оператору. У разі якщо акт надання послуг не підписаний і не повернутий портовому оператору, він вважається погодженим замовником та прийнятим портовим оператором в роботу.

Умовами розділу 3 договору його учасники погодили порядок розрахунків.

Так, сторони дійшли згоди, що оплата замовником послуг і робіт портового оператора здійснюється згідно тарифів портового оператора, які встановлені порядком справляння плат за навантажувально-розвантажувальні роботи /далі-НРР/ у ДП “СМП “Октябрськ” (п. 3.1).

Нарахування платежів за надані послуги, виконані роботи здійснюється в доларах США згідно діючих тарифів портового оператора, передбачених порядком справляння плат за НРР та додатками до цього договору, для резидента – з перерахуванням у гривні по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку (п.3.7.1).

Відповідно до умов п.3.8 договору при наданні портовим оператором додаткових робіт та послуг, замовник оплачує їх при остаточному розрахунку.

Згідно з п.3.10 договору, оплата здійснюється згідно з рахунками портового оператора, які попередньо направляються разом з актами надання послуг факсом або по електронній пошті на адресу замовника, з наступним врученням протягом трьох робочих днів представнику замовника під розпис у спеціальному журналі обліку видачі первинних бухгалтерських документів контрагентам/клієнтам, який знаходиться в бухгалтерії портового оператора. При цьому, представник замовника повинен бути належним чином уповноважений для одержання від портового оператора документів (для замовника). У разі, якщо представник замовника не отримав рахунок в бухгалтерії портового оператора протягом визначеного терміну, бухгалтерія портового оператора направляє рахунки поштою на адресу замовника. Оплата здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дати надання послуг, а датою надання послуг є дата зазначена портовим оператором в акті наданих послуг.

Позивач стверджує, що в рамках зазначеного договору ним в період з квітня 2016 року по червень 2016 року були надані відповідачу додаткові послуги, які полягали в роботі кранів “Albreht”, “Альбатрос” та “Сокіл” на загальну суму 1836639,79грн, та надає в якості доказів цього виписані ним у жовтні рахунки на оплату №871 від 10.10.2016р. на суму 1166238,64 грн, №916 від 25.10.2016р. на суму 31005,28 грн, №923 від 25.10.2016р. на суму 171595,2 грн та №924 від 25.10.2016р. на суму 467800,67 грн. Крім того, до вказаних рахунків позивач додає акти надання послуг №881 від 10.10.2016р., №921 від 25.10.2016р., №927 від 25.10.2016р. та №928 від 25.10.2016р., а також приймально-здавальні акти (а.с.44-100 т. 2).

В якості доказу направлення відповідачу спірних рахунків, актів надання послуг та приймально-здавальних актів позивач надав копії листів №01-2/2475 від 20.10.2016р., №01-7/2551 від 27.10.2016р. та №01-7/2547 від 27.10.2016р.

Відповідач вказані рахунки не оплатив, акти не підписав, підписані примірники актів позивачу не повернув, направив позивачу лист вих. №1469-10 від 27.10.2016р., в якому зазначив, що зважаючи на відсутність заявок з боку ТОВ “Югекотоп” відповідно до листа №01-2/2475 від 20.10.2016р., рішення щодо сплати додаткових послуг не може бути розглянуто позитивно.

30.01.2017р. за №01-2/218 позивач направив відповідачу претензію на суму 3677334,18грн, в якій вимагав сплатити наявну заборгованість, в тому числі нараховану пеню, втрати від інфляції та 3% річних. За результатами розгляду претензії, відповідач листом від 06.02.2017р. №108/1-02 повідомив позивачу про її невизнання.

У зв’язку з несплатою нарахованих сум, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до норм ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. ст. 33 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ч.2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач звертаючись із позовом про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості виконаних ним додаткових робіт з перекидання щепи та деревини протягом квітня - червня 2016р. не надав на підтвердження своїх позовних вимог належних доказів в розумінні ст.ст. 32,33 ГПК України.

Так, позивач в якості доказів виконання ним на користь відповідача спірних робіт надає не встановлені договором /п. 2.12.15/ заявки замовника та узгоджені сторонами акти надання послуг, а наряд – завдання, які судом першої інстанції правомірно не були прийняті до уваги, оскільки зазначені документи не є належним доказом виконання робіт враховуючи те, що це внутрішні документи позивача, складені та підписані в односторонньому порядку, жодним чином не погоджені з відповідачем.

При цьому, позивач ані під час розгляду справи в суді першої інстанції ані під час апеляційного перегляду справи не надав суду доказів замовлення відповідачем спірних додаткових робіт.

Відтак, надані позивачем до суду в якості доказу рахунки, які складені ним у жовтні 2016року та відхилені відповідачем акти виконаних робіт за квітень-червень 2016р. не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на відсутність доказів їх обґрунтованості.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач не довів належним чином ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідно із цим правомірно відмовив у стягненні основного боргу.

Слід зазначити, що судом також правомірно відмовлено у стягненні з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки зазначені вимоги мають похідний характер від основної позовної вимоги, в задоволенні якої судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено.

Доводи скаржника стосовно того, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги в якості належного та допустимого доказу надану відповідачем копію висновку експерта №4/2017 від 17.07.2017р., яка була проведена у кримінальному провадженні і якою встановлено, що факт завдання збитків позивачу внаслідок здійснення в період квітня-червня 2016р. внутрішньо-складського переміщення портальними кранами деревини ТОВ "Югекотоп" документально не підтверджується, судова колегія не приймає до уваги, оскільки по – перше, він відповідає вимогам ст.32 ГПК України, по-друге, відповідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона самостійно визначає та надає докази, які доводять ті обставини, на які вона посилається. Крім того, наявність зазначеного висновку експерта не стала єдиною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки висновок суду базується на аналізи всіх фактичних матеріалів справи в комплексі.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом першої інстанції, не впливають на правильність вирішення спору.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга ДП “Стивідорна компанія “Ольвія” підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.08.17р. – без змін.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2017 року у справі № 915/332/17– залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства “Стивідорна компанія “Ольвія” – без задоволення.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 09.10.2017 р.

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська