Постанова № 69480154, 03.10.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

Суддів: Лисенко В.А., Діброви Г.І.,

секретар судового засідання Маленкова О.П.

за участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н, дата видачі : 27.07.17; ПП "Сеал Строй";

Від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № б/н, дата видачі : 10.05.17; ТОВ „СК-Траст Інвест Юг”;

Від третьої особи - ОСОБА_3, довіреність № б/н, дата видачі : 17.04.17; Управління капітального будівництва Одеської міської ради;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Сеал Строй”

на рішення господарського суду Одеської області від 26 червня 2017 року

по справі № 916/1007/17

за позовом Приватного підприємства “Сеал Строй”

до відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю “СК-Траст Інвест Юг”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Управління капітального будівництва Одеської міської ради

про стягнення 910000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Сеал Строй” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „СК-Траст Інвест Юг” про стягнення 910000,00 грн., посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань по виконанню робіт за договором № 25/11.16 від 25.11.2016р.

Пунктом 6.2 договору передбачено право позивача відмовитися від договору, якщо підрядник тобто відповідач своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк визначений договором стає неможливим.

Враховуючи той факт, що до цього часу відповідач не приступив до виконання робіт передбачених п.1.1 договору, а також те, що зазначений у п. 5.1 договору кінцевий термін виконання робіт сплив, позивач вважає, що має право відмовитися від договору.

За ствердженнями позивача, про відмову від договору відповідач неодноразово повідомлявся в усній формі, а також 06.04.2017 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про відмову від договору з проханням повернути отриманий аванс у розмірі 910000,00 грн. Так, позивач зазначає, що до цього часу жодних дій або повідомлень з боку відповідача підприємство не отримало, також не були повернуті грошові кошти.

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 червня 2017 року по справі № 916/1007/17 (суддя Петров В.С.) в задоволенні позову Приватного підприємства „Сеал Строй” відмовлено, з наступних мотивів.

Суд першої інстанції зазначив, що спірний договір № 25/11.16 не є розірваним, а є діючим, авансові платежі складають лише 400000,00 грн., тоді як у позові заявлено до стягнення 910000,00 грн.

При цьому, з огляду на наявність діючого договору підряду між сторонами, суд вважає, що відповідачем було набуто спірну суму коштів за наявності правової підстави, оскільки такі кошти були перераховані позивачем та отримані відповідачем як аванс та як часткова оплата за виконання робіт по договору, а тому їх не може бути витребувано у порядку статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК. Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне підприємство “Сеал Строй” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно встановив факт виконання робіт, передбачених договором підряду, незважаючи на повну відсутність в матеріалах справи доказів з цього приводу.

Обґрунтовуючи факт виконання робіт з боку відповідача, суд першої інстанції послався на наявність акта №1 та №2 від 06.03.2017 року та складеного акту виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2017 року, однак , на думку скаржника, зазначені акти не відповідають ст.882 ЦК України та положенням договору підряду №25/11.16.

Зазначені акти були надані відповідачем в суді першої інстанції, до цього часу апелянт не отримував жодних актів виконаних робіт та жодного повідомлення про виконання робіт, оскільки роботи не виконувались.

Акти не містять вказівки на посаду особи, ані фамілії, ані належного підпису директора ПП «Сеал Строй», не містять відбитка печатки підприємства.

Акт №2 за лютий 2017 року містить прізвище особи, яка на час його складання не займала посаду директора.

Скаржник наголошує, що відповідачем не надано жодного доказу направлення позивачу вказаних актів.

Крім того, апелянт також вважає що суд першої інстанції безпідставно не дослідив факту повідомлення позивачем відповідача про відмову від договору, про що надавались фіскальні чеки та поштовий опис від 07.04.2017 року.

Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та з’ясовано судом першої інстанції, 27.09.2016 р. між Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради (замовник) та ПП „Сеал Строй” (підрядник) укладено договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти від № 102-16/П, укладеного між.

Так, відповідно до п. 1.1 вказаного договору підрядник зобов’язується виконати роботи, зазначені у проектно-кошторисній документації, а замовник – прийняти від підрядника завершені роботи та оплатити їх за наявності бюджетних коштів на рахунку замовника. В п. 1.2 вказаного договору визначено найменування робіт - капітальний ремонт будівлі дитячого саду-ясел № 28, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 14/1.

25 листопада 2016 року між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю „СК-Траст Інвест Юг” (підрядник) та Приватним підприємством „Сеал Строй” (замовник) було укладено договір на виконання робіт № 25/11.16, відповідно до п.1.1 якого позивач як замовник доручає, а відповідач як підрядник бере на себе зобов’язання своїми силами, із матеріалів підрядника виконати роботи з виготовлення та монтажу вентильованого фасаду з утеплювачем згідно проектно-кошторисної документації.

Згідно п. 1.2 договору підрядник підтверджує, що він має усі необхідні дозволи (ліцензії), які вимагаються чинним законодавством України для виконання ним своїх обов'язків за цим договором.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що роботи виконуються підрядником у повному обсязі власним персоналом і власними засобами: обладнанням, пристроями, механізмами і т.д., за допомогою яких представляється можливим належним чином виконати дані роботи.

Відповідно до п. 1.4 договору роботи виконуються за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 14/1, дитячий садок-ясла № 28.

Отже, фактично ПП „Сеал Строй” виступило генпідрядником по виконанню спірних підрядних робіт, а «ТОВ СК-Траст Інвест Юг» - субпідрядником.

Згідно п. 2.1 договору вартість робіт за цим договором складає 1600000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Вартість робіт може бути переглянута в залежності від об'єму фактично виконаних робіт і визначається за фактом їх виконання.

За умовами п. 2.1.1 договору перелік, обсяг, склад робіт, а також їх вартість визначаються сторонами та вказуються у кошторисній документації і договірній ціні, які є невід'ємними частинами даного договору (додаток № 1). Договірна ціна є твердою (п. 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що вартість робіт може бути змінена при внесенні замовником змінив обсяги і зміст робіт (зміни технічних умов, технічного завдання).

Відповідно до п. 2.4 договору вартість робіт по договору може бути змінена лише за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод до даного договору.

За умовами п. 3.1 договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 200000,00 грн. до 01.12.2016 року. Другий авансовий внесок у розмірі 200000,00 грн. здійснюється до 10.12.2016 року (п. 3.2 договору). Кінцева оплата за виконані роботи здійснюється замовником до 25.12.2016 року (п. 3.3 договору).

Пунктом 3.4 договору встановлено, що оплата за цим договором проводиться замовником в безготівковій формі на підставі виставленого підрядником рахунку або підписаних актів виконаних робіт (форма КБ-2в; форма КБ-3).

За умовами п. 3.5 договору сторони вправі застосувати інший порядок розрахунків згідно додаткової угоди до цього договору, підписаного обома сторонами.

Відповідно до п. 4.1 договору приймання виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом приймання-передачі робіт (форма КБ-2в; форма КБ-3), які підписуються обома сторонами. Акт, що складається і підписується підрядником та передається замовнику протягом трьох робочих днів з моменту фактичного виконання робіт по договору.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що замовник зобов’язаний прийняти і підписати акт протягом трьох робочих днів з моменту передачі його підрядником та повернути підписаний примірник акта підряднику або надати мотивовані заперечення із зазначенням необхідних доробок у цей же строк. У разі відмови від підписання акту замовник складає та надсилає підряднику протягом наступних 3 робочих днів з моменту отримання акта мотивовані заперечення з претензіями замовника, а також його вимоги щодо усунення виявлених ним недоліків (п. 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору акт вважається підписаним, а роботи прийнятими у випадку ненадання замовником підряднику підписаного акту або вмотивованих заперечень на такий акт протягом трьох робочих днів з моменту отримання його підрядником. Якщо при прийманні виконаних робіт за договором буде встановлено їх невідповідність умовам договору за якістю та кількістю, то замовник зобов'язаний викликати представника підрядника для участі у його прийнятті та складанні відповідного акту - протокол зауважень. При підтвердженні факту неякісного виконання будівельно-монтажних робіт за договором підрядник зобов’язаний усунути недоліки у таких будівельно-монтажних роботах у строк, вказаний у протоколі зауважень та узгоджений сторонами договору (п. 4.5 договору).

Пунктом 4.6 договору встановлено, що при виявленні в процесі приймання робіт недоліків, допущених з вини підрядника, останній у погоджений із замовником термін зобов'язаний усунути їх.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що якщо підрядник не усуває такі недоліки, замовник може усунути їх своїми силами або із залученням третіх осіб із стягненням таких витрат з підрядника.

Відповідно до п. 4.8 договору якість виконаних за цим договором робіт, поставлених металоконструкцій повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації, діючих ГОСТів, ДСТУ та ТУ.

В п. 5.1 договору визначені терміни виконання робіт, а саме 30 робочих днів з дня отримання підрядником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору та передачі будівельного майданчику. Строк виконання робіт може бути збільшений на термін прострочення внесення замовником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору.

Згідно п. 5.2 договору строки виконання робіт можуть бути змінені в разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання замовником своїх зобов’язань (порушення умов фінансування, передбачених п.п. 3.1, 3.2 договору); порушення строку передачі будівельного майданчику; внесення замовником змін в обсяги і зміст робіт. У даному випадку сторони підписують додаткову угоду про продовження строків виконання робіт.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов’язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

В п. 10.1 договору сторонами визначені умови дострокового припинення (розірвання) цього договору, відповідно до яких:

- замовник може розірвати договір або припинити його дію з причин: відсутності коштів для фінансування робіт до їх початку; відставання у виконанні робіт, з вини виконавця у випадку, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим (п. 10.1.1.);

- підрядник може розірвати договір або припинити виконання своїх обов’язків, якщо проти встановленого терміну замовник (з власної вини) затримує оплату, передбачену п.п. 3.1, 3.2 договору більше 10 календарних днів (п. 10.1.2.).

Згідно п. 10.2 договору у випадку розірвання/припинення договору зацікавлена сторона письмово повідомляє іншу сторону за 10 днів до дати розірвання/припинення.

Відповідно до п. 10.3 договору у випадку розірвання договору сторони зобов’язані провести звірку та за її результатами провести розрахунки.

За умовами п. 14.1 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання робіт та прийнятих сторонами на себе зобов’язань.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суд першої інстанції дав обґрунтовану оцінку укладеному між сторонами договору, який за своєю правовою природою відноситься до договорів підряду, є підставою для виникнення у сторін за цим договором відповідних господарських зобов'язань згідно зі ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і є обов'язковим для виконання його сторонами у відповідності з положеннями ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу положень ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами. Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

Положеннями ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов спірного договору позивачем було перераховано відповідачу за виконання робіт кошти в розмірі 910000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 1074 від 25.11.2016 р. на суму 200000,00 грн., № 1144 від 13.12.2016 р. на суму 150000,00 грн., № 1150 від 15.12.2016 р. на суму 100000,00 грн., № 1231 від 28.12.2016 р. на суму 150000,00 грн., № 17 від 28.12.2016 р. на суму 200000,00 грн., № 1245 від 20.01.2017 р. на суму 50000,00 грн. та № 1255 від 07.02.2017 р. на суму 60000,00 грн.

Проте, за ствердженнями позивача, відповідач в порушення умов цього договору на момент звернення до суду з позовом не приступив до виконання робіт, при цьому жодних робіт відповідачем не здійснено та не здійснюється.

В претензії №11 від 26.01.2017 року ПП «Сеал строй» повідомив відповідача про те, що роботи, обумовлені п.5.1 договору, не виконані в строк 30 робочих днів, а тому позивач просив відповідача повернути до 15 лютого 2017 року кошти у сумі 850 000 грн.

У відповіді на претензію №01/17 від 06.02.2017 року ТОВ «СК Траст Інвест Юг» повідомив ПП «Сеал Строй», що по-перше замовником були неодноразово порушені строк оплати за договором, невчасно передано будівельний майданчик, що також спричинило затримки у виконанні зобов’язань підрядником за договором №25/11.16 від 25.11.16р.

Пунктом 6.2 договору передбачено право позивача на відмову від договору, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим. Враховуючи той факт, що відповідач не приступив до виконання робіт, передбачених п. 1.1 договору, а також те, що зазначений у п. 5.1 договору кінцевий термін виконання усього об’єму робіт сплив, позивач вважає, що має право відмовитися від договору.

При цьому, як стверджує позивач, про відмову від договору відповідач неодноразово повідомлявся в усній формі, а 06.04.2017 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про відмову від договору з проханням повернути отриманий аванс у розмірі 910000,00 грн.

Так, неповернення відповідачем вказаних грошових коштів у добровільному порядку стало підставою для звернення позивача до суду заявленим позовом про повернення авансу у розмірі 910 000 грн. в порядку ст. 1212 ЦК України як безпідставно набутих коштів.

Так, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 р. у справі N 5006/18/13/2012 викладено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Поряд цим слід зазначити, що необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, який мав такий статус у минулому.

Так, в силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, для повного та об’єктивного прийняття рішення у даній справі судом першої інстанції вірно досліджено, по перше, факт припинення договірних відносин з відповідачем по договору № 25/11.16, а, по-друге, безпідставність отримання відповідачем спірних грошових коштів в розмірі 910000,00 грн. та наявність підстав для їх повернення позивачу.

В обґрунтування підстав припинення договірних відносин позивач посилається на п.6.2 договору та ч. 2 ст. 849 ЦК України, зазначаючи, що підрядник (відповідач) допустив прострочення виконання зобов’язань

За положеннями ч. 2 статті 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Терміни виконання робіт передбачені в п. 5.1 договору, а саме: 30 робочих днів з дня отримання підрядником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору та передачі будівельного майданчику. При цьому, строк виконання робіт може бути збільшений на термін прострочення внесення замовником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору. Строки виконання робіт можуть бути змінені в разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання замовником своїх зобов’язань (порушення умов фінансування, передбачених п.п. 3.1, 3.2 договору); порушення строку передачі будівельного майданчику; внесення замовником змін в обсяги і зміст робіт. У такому випадку сторони підписують додаткову угоду про продовження строків виконання робіт (п. 5.2 договору).

За умовами п.6.7 договору, замовник зобов’язаний здійснювати розрахунки з підрядником згідно з п.п. 3.1, 3.2, 3.3. договору.

За умовами п. 3.1 договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 200000,00 грн. до 01.12.2016 року. Другий авансовий внесок у розмірі 200000,00 грн. здійснюється до 10.12.2016 року. Кінцева оплата за виконані роботи здійснюється замовником до 25.12.2016 року (п.п. 3.2 - 3.3 договору).

Судом встановлено, що у період до 01.12.2016 року позивачем було перераховано відповідачу 200000,00 грн. згідно платіжного доручення № 1074 від 25.11.2016 р.. Другий авансовий внесок у розмірі 200000,00 грн. мав бути здійснений до 10.12.2016 року, проте позивачем було сплачено 13.12.2016 року суму в розмірі 150 000 грн., з порушенням строку.

Крім того, за умовами п. 6.5 спірного договору № 25/11.16 передбачено обов’язок позивача передати відповідачу як підряднику затверджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію.

Пунктом 6.8 договору, позивач повинен був передати під монтажні роботи очищений будівельний майданчик, що охороняється, а також виділити приміщення для робочих та надати точку підключення до електромережі підряднику. Будівельний майданчик (фронт робіт) надається підряднику замовником протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору і оформлюється відповідним актом.

Проте, матеріали справи не містять ані доказів передачі відповідачу проектно-кошторисної документації, ані акту надання відповідачу будівельного майданчика в строки, передбачені договором, що також свідчить про допущення порушень з боку позивача як замовника робіт.

Отже, судова колегія зазначає, що наведені обставини свідчать, що позивачем не були виконані вказані умови договору та допущено прострочку своїх зобов’язань за договором.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність доказів передачі будівельного майданчику унеможливлює з’ясування початку виконання робіт, адже згідно п. 5.1 договору термін виконання робіт становить 30 робочих днів з дня отримання підрядником авансового платежу згідно п. 3.1 цього договору та передачі будівельного майданчику. При цьому, порушення строку передачі будівельного майданчика є підставою для зміни строків виконання робіт згідно п. 5.2 договору.

Отже, виходячи з вищевикладеного, суд доходить до висновку про те, що у такому випадку строки виконання робіт могли бути змінені сторонами в порядку п. 5.2 договору, однак докази цього в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.851 ЦК України, підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

За таких обставин, враховуючи положення п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 6.5, 6.8 договору, відсутність доказів своєчасної оплати авансових внесків, своєчасної передачі проектно-кошторисної документації, передачі будівельного майданчику, судова колегія доходить висновку про недоведеність належними доказами вини відповідача у порушенні строків виконання робіт .

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Положеннями ч. 2 ст. 849 ЦК України та п. 6.2 договору, на які посилається позивач, врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду ставиться в залежність від наявності порушення строків виконання робіт підрядником.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення повідомлення про відмову від договору, датовану 06.04.2017 року, водночас, судова колегія звертає увагу на відсутність доказів отримання відповідачем повідомлення про відмову від спірного договору.

Таким чином, оскільки встановлені обставини справи свідчать про те, що порушення строків відповідачем відбулось і з вини позивача, а також враховуючи відсутність доказів отримання відповідачем повідомлення про відмову від договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірний договір не є розірваним, а тому зобов’язання сторін за цим договором не припинились.

Отже, з огляду на наявність діючого договору підряду між сторонами, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що відповідачем було набуто спірну суму коштів за наявності правової підстави, оскільки такі кошти були перераховані позивачем та отримані відповідачем як аванс та як часткова оплата за виконання робіт по договору, а тому їх не може бути витребувано у порядку статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Отже, правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК.

Аналіз наведеної норми свідчить, що зобов’язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Отже, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання відповідачем умов договорів може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічне викладене в постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі N 910/1913/14 та від 07.06.2017 р. у справі № 923/1233/15, які є обов’язковими для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апелянта щодо правової оцінки факту виконання робіт згідно актів виконаних робіт від 06.03.2017р. не досліджуються судовою колегією, оскільки не є предметом даного позову, з урахуванням вищезазначеного.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції і не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення господарського суду, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції – відсутні.

У зв’язку з викладеним, оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Сеал Строй” - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Сеал Строй” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 26 червня 2017 року по справі № 916/1007/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 09.10.2017 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Г.І. Діброва