Ухвала суду № 69480130, 10.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

10.10.17 Справа № 909/428/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М. Давид Л.Л.

Розглянув матеріали апеляційної скарги б/н від 25.09.17 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона», м.Івано - Франківськ (вх.№01-05/4765/17)

на рішення Господарського суду Івано Франківської області від 11.09.17

у справі №909/428/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Антоновича, 127, м. Київ, 03150 вул. Незалежності, 10, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" вул. Максимовича, 8, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 5414N1 від 05.08.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями) та укладеними в її межах Кредитним договором № 5414К12 від 05.08.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями) та Кредитним договором № 5414К13 від 05.08.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями) 4 715 050,50 доларів США, 96 624,59 євро та 24 818 085,10 грн, і складається із заборгованості:

- за кредитним договором № 5414К12 станом на 08.09.2017 р. становить 3 442 448,15 доларів США та 17 689 737,67 грн, в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту - 2 891 295,00 доларів США; прострочена заборгованість по процентах - 551 153,15 доларів США; прострочена заборгованість по несплаченій комісії за управління - 3 963 190,74 грн; пеня по простроченому боргу - 11 441 463,66 грн; пеня за прострочені відсотки - 1 663 961,78 грн; пеня за прострочені платежі по комісії за управління - 619 121,49 грн;

- за кредитним договором № 5414К13 станом на 08.09.2017 р. становить 1 272 602,35 доларів США, 96 624,59 євро та 7 128 347,43 грн в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту - 1 068 852,34 доларів США та 81 675,00 євро; прострочена заборгованість по процентах - 203 750,01 доларів США та 14 946,59 євро; прострочена заборгованість по несплаченій комісії за управління - 1 425 824,23 грн; пеня по простроченому боргу - 4 818 987,31 грн; пеня за прострочені відсотки - 659 448,64 грн; пеня за прострочені платежі по комісії за управління - 224 087,25 грн.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Івано Франківської областівід 11.09.17 у справі №909/428/17 (головуючий суддя Шіляк М.А., судді Фрич М.М., Фанда О.М.) позов Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" про стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 5414N1 від 05.08.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями) та укладеними в її межах Кредитним договором № 5414К12 від 05.08.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями) та Кредитним договором № 5414К13 від 05.08.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями) 4 715 050,50 доларів США, 96 624,59 євро та 24 818 085,10 грн. задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" (місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 8, ідентифікаційний код 31789757) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, ідентифікаційний код 00032112) заборгованість за Генеральною кредитною угодою № 5414N1 від 05.08.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями) та укладеними в її межах Кредитним договором № 5414К12 від 05.08.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями) та Кредитним договором № 5414К13 від 05.08.2014 р. (з наступними змінами та доповненнями) 4 715 050,50 доларів США (чотири мільйони сімсот п'ятнадцять тисяч п'ятдесят доларів 50 центів), 96 624,59 євро (дев'яносто шість тисяч шістсот двадцять чотири євро 59 євроцентів) та 24 818 085,10 гривень (двадцять чотири мільйони вісімсот вісімнадцять тисяч вісімдесят п'ять гривень 10 копійок), і складається із заборгованості за: - за кредитним договором № 5414К12 станом на 08.09.2017 р. становить 3 442 448,15 доларів США та 17 689 737,67 грн, в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту - 2 891 295,00 доларів США; прострочена заборгованість по процентах - 551 153,15 доларів США; прострочена заборгованість по несплаченій комісії за управління - 3 963 190,74 грн; пеня по простроченому боргу - 11 441 463,66 грн; пеня за прострочені відсотки - 1 663 961,78 грн; пеня за прострочені платежі по комісії за управління - 619 121,49 грн; - за кредитним договором КД № 5414К13 станом на 08.09.2017 р. становить 1 272 602,35 доларів США, 96 624,59 євро та 7 128 347,43 грн в т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту - 1 068 852,34 доларів США та 81 675,00 євро; прострочена заборгованість по процентах - 203 750,01 доларів США та 14 946,59 євро; прострочена заборгованість по несплаченій комісії за управління - 1 425 824,23 грн; пеня по простроченому боргу - 4 818 987,31 грн; пеня за прострочені відсотки - 659 448,64 грн; пеня за прострочені платежі по комісії за управління - 224 087,25 грн, а також 240 000,00 грн (двісті сорок тисяч гривень 00 копійок) - судового збору.

З підстав викладених в апеляційній скарзі, відповідач оскаржив рішення місцевого господарського суду.

Частиною 3 ст. 94 ГПК України встановлено форму і зміст апеляційної скарги, а саме до неї додаються, зокрема, докази сплати судового збору

Як вбачається з поданої скаржником апеляційної скарги, ним не дотримано вимог ст. 94 ГПК України та не подано доказів сплати судового збору. При цьому, скаржником подано клопотання про відстрочення йому сплати судового збору, яке міститься в тексті апеляційної скарги.

Розглянувши подане скаржником клопотання, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Стаття 8 Закону України Про судовий збір, передбачає, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України визначено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України Про судовий збір, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В обгрунтування поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору, апелянт покликається на важкий фінансовий стан товариства, оскільки на даний час воно є збитковим, що підтверджується звітами за перше півріччя 2017 року. Крім того, апелянт зазначає про накладення органами виконавчої служби арешту на майно боржника.

Відповідно до п.3 Інформаційного листа ВГС України від 12.11.2015 р. № 01-06/2093/15 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII) за змістом положень статті 8 Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

При цьому колегія суддів зазначає, що фінансовий стан підприємства це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 "Баланс"; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства Форма 2 "Звіт про рух грошових коштів"; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

Таким чином, підставою для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору є доведеність заявником належними і допустимими доказами обставин, які перешкоджали йому сплатити судовий збір у загальному порядку.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що частина 2 статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV визначає, що фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс,звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів,звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Баланс (звіт про фінансовий стан) - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал (абз.2 п.З Загальних положень Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку І «Загальні вимоги до фінансової звітності», далі - Положення).

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату для прийняття ефективних економічних рішень. Тобто, для оцінки фінансового стану підприємства необхідна інформація, яку можна отримати з балансу.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід (абз.13 п. 3 Загальних положень Положення).

Звіт про рух грошових коштів - звіт, який відображає надходження і вибуття грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності (абз.12 п. 3 Загальних положень Положення).

Отже, належними доказами існування тяжкого фінансового стану є офіційна фінансова звітність, відповідна документація (баланс, звіт про рух грошових коштів та ін.), достовірність яких підтверджена належними засобами.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з ст. 46 Податкового кодексу України фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невідємною частиною.

Саттею 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного звязку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до п. 49.9. ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Разом з цим, подана скаржником фінансова звітність на підтвердження важкого матеріального становища не містить підпису головного бухгалтера та відомостей про подання зазначених фінансових звітностей до відповідних контролюючих органів, зокрема, Державної фіскальної служби України.

Таким чином, судова колегія вважає, що подані скаржником докази на підтвердження важкого фінансового становища у вигляді звіту про фінансовий стан товариства не можуть вважатися належними доказами з огляду на відсутність вказаної відмітки про їх отримання органами фіскальної служби та підпису головного бухгалтера товариства.

Крім того, колегія суддів зазначає, що сама лише постанова державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника не свідчить про важкий фінансовий стан підприємства.

Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про необгрунтованість доводів скаржника зазначених в клопотанні про відстрочення сплати судового збору та недоведеність належними доказами, обставин, які викладені у ньому, а відтак не знайшла підстав для задоволення поданого клопотання.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_1 проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанова ВГС України від 06.03.17 у справі № 910/18794/16).

За викладених обставин та приймаючи до уваги невідповідність апеляційної скарги вимогам розділу ХІІ ГПК України, суд вважає за необхідне повернути її скаржнику.

Зазначені вище обставини не позбавляють скаржника, відповідно до ч.4 ст. 97 ГПК України повторно звернутися з апеляційною скаргою усунувши наведені недоліки та подавши докази в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору, або докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, додавши клопотання про поновлення строку на апеляційну оскарження.

Керуючись ст.ст. 86, 94, п.3 ч.1 ст. 97 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В :

1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Рона» всього на 12 (дванадцяти) аркушах повернути скаржнику.

Головуючий-суддяКордюк Г.Т.

СуддяГриців В.М.

СуддяДавид Л.Л.