Постанова № 69480128, 05.10.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа № 914/771/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Орищин Г.В.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Львів, вх. № 01-05/3396/17 від 18.07.2017р.

на рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2017р.

у справі № 914/771/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Львів

до відповідача ОСОБА_2 підприємства «Тювик», м.Сколе

про стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов»язань на суму 90999,87 грн.,

з участю представників:

від скаржника – ОСОБА_3 – представник на підставі довіреності б/н від 25.10.2016р.; ОСОБА_4 – представник на підставі довіреності б/н від 25.10.2016р.

від відповідача – ОСОБА_5 – представник на підставі довіреності б/н від 01.02.2017р.; ОСОБА_6 – представник на підставі довіреності б/н від 01.02.2017р.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.07.2017р. у справі № 914/771/17 (суддя Березяк Н.Є.) частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до ОСОБА_2 підприємства «Тювик», м.Сколе про стягнення штрафних санкцій за невиконання договірних зобов»язань на суму 90999,87 грн та стягнуто з ОСОБА_2 підприємства «Тювик» на користь Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії «Львівська залізниця» 3082,35 грн. 7% штрафу, 1761,34 грн. 0,1 % пені та 85,16 грн. судового збору; в решті частині позовних вимог відмовлено

Не погоджуючись з даним рішенням позивач – Публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі регіонального відділення «Львівська залізниця» подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі посилаючись, зокрема, на те, що воно є незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник вважає те, що суд першої інстанції, встановивши правову природу укладеного договору, як договору підряду, дійшов помилкового висновку, що відповідно до Додатку № 1 до Договору, сторони погодили та розмежували вартість робіт та вартість товару, оскільки умовами договору та додатками № 1, 2 визначено договірну ціну договору. Договором підряду, укладеного між сторонами, не передбачено придбання та передачу товарів, їх вартість (ціну), марку та кількість. Крім того, умовами договору та додатками до нього не визначено кількісних та вартісних показників устаткування, матеріалів, обладнання, яке необхідне для виконання договору, що в свою чергу також спростовує висновок суду щодо погодження та розмежування вартості робіт та товарів. На думку скаржника, штрафні санкції у розмірі передбачених п.8.3 та 8.4 Договору повинні застосовуватись до відповідача за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов»язань, вартість яких визначена умовами договору, зокрема, п.3.1 Договору, додатками № 1 та 2 до договору.

Наводить скаржник і інші доводи, що є, на його думку, підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2017р. справу № 914/771/17 призначено судді-доповідачу ОСОБА_7 та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Желіку М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.07.2017 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 05.09.2017р.

05.09.2017р. розгляд апеляційної скарги не відбувся у зв»язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії ОСОБА_8, про що складено відповідне повідомлення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2017р. розгляд апеляційної скарги призначено на 19.09.2017р.

В ході судового засідання представникам сторін права і обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України роз”яснені. Відводів складу суду в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України не заявлялось.

Представник позивача (апелянта) в судове засідання 19.09.2017р. з»явився, апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, надав усні пояснення по суті спору.

Від відповідача в судове засідання з»явились представники, проти апеляційної скарги заперечили, а також подали клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів, яке колегією суддів задоволено.

В судовому засіданні 19.09.2017р. оголошено перерву до 05.10.2017р.

Представники позивача (апелянта) в продовжене судове засідання 05.10.2017р. з»явились, апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечили. Окрім того, у поданому 27.07.2017р. відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Водночас, зазначає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково невірно застосував норми ст.ст.628,656,837,839,840,841 ЦК України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.5 ПСБО 7 «Основні засоби», ст.ст.4,6 ПСБО «Запаси», «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995р. № 88, ст.43 ГПК України та визначив правову природу укладеного між сторонами договору від 07.12.2016р. № Л/Е-161486/НЮ як договір підряду, а не як змішаний договір. Однак, на думку відповідача, місцевий господарський суд вірно застосував норми ч.3 ст.6, ч.2 ст.628, ст.ст.627,629 ЦК України, ст.231 ГК України, п.8 договору від 07.12.2016р. № Л/Е-161486/НЮ і правильно визначив базу нарахування штрафних санкцій та їх розмір.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

07.12.2016 р. між Публічним акціонерним товариство “Українська залізниця” регіональна філія “Львівська залізниця” (Замовник) та ОСОБА_2 підприємством “Тювик” (Підрядник) укладено договір підряду № Л/Е-161486/НЮ (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи об'єкту “Технічне переоснащення тягової підстанції Яблонька (заміна трансформаторів струму ТФЗМ -110)”, а Замовник зобов'язаний, після затвердження Акту здачі-приймання робіт, прийняти надані роботи й оплатити відповідачу їх вартість відповідно до умов цього договору.

Сума договору становить 699 999,00 грн. у тому числі ПДВ- 116 666,50 грн. Сума визначається Договірною ціною та Кошторисними розрахунками, які є додатками до цього Договору (п.п.3.1 Договору). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.п.3.2 договору).

У Додатку №1 до Договору від 07.12.2016р. № Л/Е-161486/НЮ договірна ціна складається з вартості будівельних робіт в розмірі 44 033,52 грн., в т.ч. 7 926,49 грн. ПДВ, та вартості устаткування в розмірі 655 965,48 грн., в т.ч. 109 327,58 грн.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 календарних днів після підписання актів здачі-приймання робіт (п.п.4.2 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що роботи виконуються з матеріалів Підрядника.

Згідно із п. 6.5.2. Замовник має право зменшувати обсяг виконання робіт та загальну вартість цього договору незалежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

У пункті 5.1. Договору сторони узгодили, що термін виконання робіт з моменту підписання сторонами договору і до 31.12.2016р.

Відповідно до п. 7.1 Договору, виконані роботи приймаються замовником з обов’язковим складанням відповідного акту здачі-приймання робіт (КБ-2, КБ-3), який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника.

Згідно з п. 11.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків до повного виконання.

На виконання умов Договору відповідач придбав та передав позивачу відповідно до видаткової накладної №101 від 30.12.2016р трансформатори струму опорні ТФЗМ -110 123 ІІІ-У50-100/5 кл.т. 0,2 S в кількості 6 штук на загальну суму 622689,48 грн., в т.ч. ПДВ – 103781,58 грн. та відповідно до видаткової накладної №95 від 30.12.2016р електричні лічильники в кількості 4 штуки на загальну суму 33 276,01 грн., в т.ч. ПДВ – 5 546,00 грн.

Придбані електричні лічильники та трансформатори струму позивач передав відповідачу для монтажу 30 грудня 2016 року, що підтверджується актами приймання-передачі.

Позивач оплатив отримані електричні лічильники та трансформатори струму платіжним дорученням №44 від 23.01.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2017 року між сторонами підписані акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за лютий 2017 року (форма №КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2017 року (форма КБ-3), відповідно до яких вартість виконаних будівельних робіт становить 22 728,73 грн. в т.ч. ПДВ 3788,12 грн. та вартість змонтованого устаткування становить 655 965,48 грн., в т.ч. ПДВ – 109 327,58 грн., всього – 678 694,21 грн. в т.ч. ПДВ- 113 115,70 грн. Також сторонами підписано акт здачі обладнання з монтажу, а саме: трансформаторів струму та електричних лічильників.

Відповідно до п. 8.3. договору, за несвоєчасне виконання робіт згідно з умовами цього договору Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

У п. 8.4 договору сторони узгодили, що за невиконання обсягів виконаних робіт відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 2% вартості невиконаних робіт.

Як зазначив позивач, станом на 09.02.2017р. ПП “Тювик” не виконало в строк взяті на себе зобов'язання за спірним договором, а саме, порушило вимоги п.п.1.1 та 5.1 Договору.

За порушення строків виконання зобов’язання позивачем нараховані 27999,96 грн. – 0,1% пені; 48999,93 грн. – 7% штрафу за прострочення виконання робіт понад 30 днів; 13999,98 грн.– 2 % штрафу за невиконання обсягів виконаних робіт, які він розраховував виходячи із суми Договору 699 999,00 грн. і просив стягнути з відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2016 р. між Публічним акціонерним товариство “Українська залізниця” регіональна філія “Львівська залізниця” (Замовник) та ОСОБА_2 підприємством “Тювик” (Підрядник) укладено договір підряду № Л/Е-161486/НЮ (далі – Договір), відповідно до п. 1.1 якого Замовник доручив, а Підрядник зобов'язався на власний ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи об'єкту “Технічне переоснащення тягової підстанції Яблонька (заміна трансформаторів струму ТФЗМ -110 на ВРП-110)”, а Замовник зобов'язаний, після затвердження Акту здачі-приймання робіт, прийняти надані роботи й оплатити відповідачу їх вартість відповідно до умов цього договору.

Сума договору становить 699 999,00 грн. у тому числі ПДВ- 116 666,50 грн. Сума визначається Договірною ціною та Кошторисними розрахунками, які є додатками до цього Договору (п.п.3.1 Договору). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. (п.п.3.2 договору).

Як вже зазначалося раніше, у Додатку №1 до Договору від 07.12.2016р. № Л/Е-161486/НЮ договірна ціна складається з вартості будівельних робіт в розмірі 44 033,52 грн., в т.ч. 7 926,49 грн. ПДВ, та вартості устаткування в розмірі 655 965,48 грн., в т.ч. 109 327,58 грн. Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 календарних днів після підписання актів здачі-приймання робіт (п.п.4.2 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що роботи виконуються з матеріалів Підрядника.

У пункті 5.1. Договору сторони узгодили, що термін виконання робіт з моменту підписання сторонами договору і до 31.12.2016р.

Відповідно до п. 7.1 Договору, виконані роботи приймаються замовником з обов’язковим складанням відповідного акту здачі-приймання робіт (КБ-2, КБ-3), який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника.

Згідно з п.11.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині розрахунків до повного виконання.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами договору відповідач передав позивачу необхідне обладнання для проведення будівельно-монтажних робіт, що підтверджується видатковими накладними №95 від 30.12.2016р. та №101 від 30.12.2016 р.

Згідно із ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Факт виконання відповідачем своїх зобов’язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем. Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони позивача в акті приймання виконаних будівельних робіт №3 за лютий 2017 року (форма №КБ-2в) не зазначено. Відтак, позивач підписуючи вказані акти, та скріплюючи їх печаткою погодився з об’ємом та вартістю робіт виконаних позивачем. Крім того, позивачем не спростовано факт виконання вказаних робіт відповідачем.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання).

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання робіт, їх окремих етапів встановлюються в договорі підряду.

Відповідно до п. 5.1 Договору термін виконання робіт визначений до 31.12.2016р.

Підписавши договір відповідач прийняв на себе обов'язок виконати роботи у визначений термін. В матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази пролонгації спірного договору.

При цьому, у зв’язку із порушенням термінів виконання будівельно-монтажних робіт повне виконання договору відповідачем відбулося 10.02.2017р.

Відповідно до п. 8.3 договору, за несвоєчасне виконання робіт згідно з умовами цього договору Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

У п. 8.4 договору сторони узгодили, що за невиконання обсягів виконаних робіт відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 2% вартості невиконаних робіт.

Відповідач прострочив термін виконання робіт, на підставі чого позивачем нарахована договірна санкція.

За порушення строків виконання робіт позивачем нараховані 27999,96 грн. – 0,1% пені; 48999,93 грн. – 7% штрафу за прострочення виконання робіт понад 30 днів; 13999,98 грн.– 2 % штрафу за невиконання обсягів виконаних робіт, які він розраховував виходячи із суми Договору 699 999,00 грн.

Відповідач не заперечує щодо порушення термінів виконання робіт, проте не погодився із визначеною позивачем сумою штрафних санкцій. За твердженням відповідача, в розрахунку суми штрафу та пені необхідно враховувати суму договірної вартості виконаних робіт в розмірі 22 728,73 грн., яка була зменшена за взаємною згодою сторін.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що за своєю правовою природою договір №Л/Е-161486/НЮ є змішаним та містить елементи договору купівлі-продажу та договору підряду. За твердженням відповідача, виходячи із умов п. 8.3 спірного договору, до підрядника може бути застосована господарсько-правова відповідальність у вигляді штрафних санкцій лише за несвоєчасне виконання робіт вартістю 22 728,73 грн. по заміні трансформаторів струму в розмірі 2500,16 грн., яка складається з 909,15 грн. пені (0,1% договірної бази ціни робіт) та 1591,01 грн. штрафу (7% договірної бази ціни робіт).

Не погоджуючись з твердженням відповідача про визначення договірної бази ціни робіт, позивач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі, яка є однією з істотних умов Договору, встановлюється за домовленістю сторін і відповідно до п.3.1 Договору становить 699 999,00 грн. з ПДВ. Сума визначається Договірною ціною та Кошторисними розрахунками. Нарахування штрафних санкцій позивач здійснював з розрахунку суми Договору , встановленої п.3.1 Договору.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результатів замовникові.

Водночас, доводи як позивача так і відповідача стосовно визначення суми, з якої підлягає нарахуванню пеня та штрафні санкції необґрунтовані і спростовуються умовами Договору.

Як вбачається з Додатку №1 до Договору від 07.12.2016р. № Л/Е-161486/НЮ договірна ціна складається з вартості будівельних робіт в розмірі 44 033,52 грн., в т.ч. 7 926,49 грн. ПДВ, та вартості устаткування в розмірі 655 965,48 грн., в т.ч. 109 327,58 грн.

Тобто, додатком №1 до Договору сторони погодили та розмежували вартість робіт та вартість товару, які є базовими.

За вказаних обставин, виходячи із змісту п.п. 8.3, 8.4 договору, в якості договірної базової ціни робіт для визначення штрафних санкцій має застосовуватися величина обумовлена в додатку №1 до договору від 07.12.2016р. № Л/Е-161486/НЮ, а саме, 44 033,52 грн. грн. вартості робіт.

Як вбачається із умов Договору, а саме п.13.1, зміни та доповнення до цього Договору вносяться шляхом складання та підписання сторонами відповідних письмових угод, які є його невід»ємною частиною. Оскільки сторонами у встановленому порядку змін до договору в частині вартості робіт не вносились, саме із суми 44 033,52 грн. вартості робіт має визначатися розмір пені та штрафу, визначені п.п. 8.3, 8.4. Договору.

Окрім того, колегією суддів береться до уваги заперечення позивача, висловлені в судовому засіданні, що довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2017 року не можна розцінювати як зміни до вказаного договору щодо вартості виконаних робіт.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Судом самостійно здійснено перерахунок суми 7% штрафу та суми 0,1% пені, виходячи із суми 44 033,52 грн. За розрахунком суду з відповідача слід стягнути на користь позивача 3082,35 грн. 7% штрафу та 1761,34 грн. 0,1% пені.

Щодо стягнення 13 999,98 грн. 2% штрафу, який передбачено п. 8.4. договору, слід зазначити наступне.

Згідно умов п. 8.4. договору, підставою для застосування штрафу у розмірі 2% вартості невиконаних робіт, є невиконання Підрядником передбаченого обсягу робіт, тобто, повна або часткова відмова від виконання робіт. Водночас, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, наданих Позивачем листів, Відповідач фактично виконав передбачені умовами договору роботи із запізненням від запланованого графіку, що є підставою для покладення на нього відповідальності, передбаченої п. 8.3. Договору, та відповідно виключає підстави для застосування санкцій, визначених п. 8.4 договору.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Колегія суддів також зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми; а обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню.

Зважаючи на викладене, рішення господарського суду відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Скаржник не надав належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду, викладених в рішенні господарського суду Львівської області від 03.07.2017р. у даній справі.

З огляду на все викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2017 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2017 року у даній справі в апеляційному порядку слід покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст.1,21,22,33,34,43,49,91,99,101-105 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Київ в особі регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Львів, вх. № 01-05/3396/17 від 18.07.2017р. від 24.07.2017р. - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2017р. у справі № 914/771/17 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови оформлено і підписано відповідно до вимог ст.105 ГПК України 10 жовтня 2017р.

Головуючий суддя Костів Т.С.

суддя Орищин Г.В.

суддя Желік М.Б.