Рішення № 69480044, 10.10.2017, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р.Справа № 925/1069/17

Суддя господарського суду Черкаської області Скиба Г.М., розглянувши матеріали за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Черкаської філії ПАТ «Укртелеком», м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 34

до Управління соціального захисту населення Канівської міської ради, Черкаська область, м. Канів, вул. Шевченка, 49

про стягнення 40 309,91 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

від відповідача: участі не брав.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Черкаської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради про стягнення 40309,91 грн. заборгованості як компенсація витрат позивача на надання послуг звязку пільговим категоріям споживачів за період за грудень 2015 року, та відшкодування судових витрат.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити повністю, оскільки заборгованість в сумі 40309,91 грн., про яку заявляє позивач - не забезпечена бюджетними зобовязаннями відповідача. Управління СЗН дотримується приписів законодавства і не може взяти на себе зобовязання, які суперечать чинному законодавству. Дана заборгованість виникла у звязку з тим, що Законами України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» та «Про Державний бюджет України на 2017 рік» кошти на відшкодування витрат за надані послуги звязку минулих років окремим категоріям громадян не передбачені.

Здійснити будь-яку виплату самостійно, без належного оформлення бюджетного зобовязання в казначейській службі, без надходження видатків і субвенцій з бюджету, не має права.

У судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання не прибув.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору.

Інших доказів сторонами не надано.

На запитання головуючого присутні учасники заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом зясовані такі взаємовідносини сторін та обставини.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (надалі - Позивач), як оператор телекомунікації у своїй діяльності керується нормами діючого законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про телекомунікації» від 18.11.2003р. № 1280-IV (надалі - Закон), Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 11.04.2012р. №295 (надалі - Правила), інших законодавчих актів України.

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Позивач, як оператор телекомунікації, надає послуги звязку на підставі публічного договору.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 63 Закону та п. 63 Правил оператори телекомунікації повинні надавати споживачам, які мають установлені законодавством пільги, телекомунікаційні послуги з урахуванням цих пільг, відповідно до законодавства України.

Так, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-ХП, Законом України «Про жертви нацистських переслідувань» від 23.03.2000р. №1584-Ш, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ, Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус» від 24.03.2008р. №203/98-ВР та Законом України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001р. №2402-Ш встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку для категорій осіб, визначених цими законами.

Черкаська філія Позивача надавала телекомунікаційні послуги категоріям споживачів, визначених вище переліченими законами з урахуванням пільг, що встановлені цими законами, відповідно до укладеного договору від 01.01.2015р. №71і200-06-58 з Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради (далі - Відповідач) та на виконання вищезазначених законодавчих актів має право на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян.

Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок №256), відповідно до якого головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг. Зокрема, п. 3 Порядку №256 визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до п. 5 Порядку №256 головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх відповідним фінансовим органам.

Частиною 1 пункту 8 Порядку №256 визначено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому ч. 2 п. 8 Порядку №256 визначено, що головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Отже, ПАТ «Укртелеком» в особі Черкаської філії ПАТ «Укртелеком» пільговим категоріям населення за період грудня 2015 року надано послуг на пільговій основі, вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету на загальну суму 40309,91 грн., що є предметом спору.

Згідно ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

На даний час сума боргу, що підлягає відшкодуванню Відповідачем як компенсація витрат Позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів, складається з нарахувань за період грудня 2015 року становить 40309,91 грн.

На підставі абзацу 2 п. 12 Порядку №256 погашення кредиторської заборгованості за передбаченими Постановою державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася на початок року, провадиться першочергово. Тому сумами проведеного взаємозаліку спочатку погашалася заборгованість попередніх періодів.

Розрахунок виникнення боргу складається з періоду з 01.12.2015р. по 31.12.2015р. включно.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони у справі є субєктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст. 93 ЦК України.

Згідно частини 1 статті 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правові основи діяльності у сфері телекомунікацій визначаються Законом України «Про телекомунікації» від 18.11.2003р. №1280-IV (далі ЗУ «Про телекомунікації»), який визначає права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про телекомунікації» дія цього Закону поширюється на відносини суб'єктів ринку телекомунікацій щодо надання та отримання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 33 ЗУ «Про телекомунікації» споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 68 ЗУ «Про телекомунікації» розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати як на підставі договорів (правочинів), так і безпосередньо з актів цивільного законодавства. У відповідності до частини 2 цієї ж статті Цивільного кодексу України, такими актами є закони України, які прий маються відповідно до Конституції України та Постанови Кабінету Міністрів України. Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна із сторін (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, зобов'язання Відповідача, як головного розпорядника коштів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, виникли на підставі умов Договору від 01.01.2015р. №71і200-06-58, вказаних норм Бюджетного кодексу України, Закону, Правил, Порядку №256, а також вищезазначених законів, якими встановлено пільги з оплати послуг зв'язку для тієї чи іншої категорії осіб.

Розмір витрат Позивача на надання послуг зв'язку пільговим категоріям споживачів підтверджуються щомісячними розрахунками витрат та актами звірок розрахунків, підписаних Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Також, ст. 525 Цивільного кодексу України визначена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов.

Тобто, боржник не звільняється від виконання зобов'язання внаслідок відсутності коштів.

Аналогічна правова позиція щодо стягнення бюджетних коштів викладена в постановах Верховного Суду України від 26.12.2011р. по справі №9/400, та від 22.03.2017р. по справі №905/2358/16, Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2012р. по справі №47/190, а також Вищого господарського суду України у справі №902/612/13 від 18.11.2013р.

Вказані обставини підтверджуються наявними матеріалами у справі. Суд вважає, що позивач належними та первинними доказами довів наявність заборгованості відповідача і 40309,91 грн. боргу належить стягнути на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обовязок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження.

Суд враховує, що органи Державної казначейської служби України будуть виступати як орган державної виконавчої служби при виконанні судового рішення, оскільки відповідач має бюджетну форму фінансування. Підстав для залучення Державної казначейської служби України до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог суд не вбачає.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 1600 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Канівської міської ради, Черкаська область, м. Канів, вул. Шевченка, 49, ідентифікаційний код 25660476, номер рахунку в банку невідомий

на користь публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Черкаської філії ПАТ «Укртелеком», м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 34, код ЄДРПОУ 21560766, рахунок №26002523058, відкритий у АБ «Укргазбанк», МФО 320478

40309,91 грн. заборгованості та 1600 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 10.10.2017р.

Суддя Г.М. Скиба