Постанова № 69479772, 09.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2017 справа №913/632/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від прокуратури: від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від третіх осіб:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 - посвідчення №028256 не прибув не прибув ОСОБА_6 – довір. не прибули розглянувши апеляційну скаргу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від12.09.2017 у справі № 913/632/17 (суддя Іванов А.В.) за позовом до відповідачів: за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: за участю третьої особи, якане заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України, м. Київ 1.Сєвєродонецької міської ради Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області 2.Публічного акціонерного товариства "РВС Банк", м. Київ 1.Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк Луганська область 2.Відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області Приватного нотаріуса ОСОБА_7, м. Сєвєродонецьк Луганської областіпрозобов’язання визнати недійсним рішення Сєвєродонецької міської ради та договору іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.09.2017р. по справі № 913/632/17:

- в підтвердженні підстав представництва керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами – відмовлено;

- повернуто позовну заяву №7442 вих.17 від 27.07.2017 13 і додані до неї документи без розгляду.

Не погодившись із ухвалою місцевого господарського суду, Сєвєродонецька місцева прокуратура Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 12.09.2017р. по справі №913/632/17.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу незаконною та такою, що прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи. Зазначив, що прокурором у позові обґрунтовано порушення інтересів держави не лише у порушенні встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста Сєвєродонецька спортивної споруди Льодового палацу спорту, а й неможливістю реалізації уповноваженим органом в особі Міністерства молоді та спорту України державної політики у сфері фізичної культури і спорту. Вважає, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 2, 29, 63 Господарського процесуального кодексу України дійшов хибного висновку про неправильне визначення прокурором позивача в особі Міністерства молоді та спорту України у зв’язку з відсутністю повноважень на розпорядження спірним майном.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 25.09.2017р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Малашкевич С.А., Будко Н.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.10.2017р., у зв’язку із перебуванням судді Будко Н.В. у відпустці та звільненням судді Малашкевича С.А. з посади, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Склярук О.І., Чернота Л.Ф.

Прокурор у судовому засіданні 09.10.2017р. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання 09.10.2017р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Відповідач-1 у судове засідання 09.10.2017р. не прибув, через канцелярію суду надав клопотання, яким підтримав вимоги апеляційної скарги. Також заявив клопотання, яким просив розглянути апеляційну скаргу без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.

Відповідач-2 у судовому засіданні 09.10.2017р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та такою, що підлягає залишенню без змін.

Треті особи у судове засідання 09.10.2017р. не прибули, причини неявки не повідомили.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Сєвєродонецької міської ради Луганської області та Публічного акціонерного товариства “РВС Банк” про визнання недійсними п.п. 1, 3 рішення Сєвєродонецької міської ради від 09.08.2005р. №2223, визнання недійсним договору іпотеки від 07.09.2005р.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.08.2017р. по справі №913/632/17 призначено розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами на 29.08.2017 о 15 год. 10 хв.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.08.2017р. по справі №913/632/17 відкладено розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами на 12.09.2017 о 15 год. 40 хв.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 12.09.2017р. по справі №913/632/17 було відмовлено в підтвердженні підстав представництва керівнику Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами, а позовну заяву №7442 вих.17 від 27.07.2017 13 і додані до неї документи повернуто без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором подано позов в інтересах держави в особі державної установи Міністерства молоді та спорту України без достатніх правових підстав, зважаючи на той факт, що у останнього відсутні повноваження щодо розпорядження будівлею Льодового палацу спорту у м. Сєвєродонецьку, яка належить до комунальної форми власності. Також місцевий господарський суд зазначив, що посилання прокурора стосовно належності Льодового палацу спорту до об’єктів загальнодержавного значення, що як наслідок зумовлює неможливості передачі вказаної нерухомості в іпотеку, є недоведеними, зважаючи на ненадання витягу з електронного реєстру спортивних споруд України та копій постанов Кабінету Міністрів України №220 від 02.07.2014р., №115 від 01.03.2017р. на які прокурор посилається в позові.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає передчасним такий висновок суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Господарського процесуального кодексу України питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду. Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи іншій суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У частині 4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” зазначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Із системного аналізу вищевказаних норм права вбачається, що у вирішенні питання про порушення провадження у справі за позовною заявою прокурора, господарському суду слід дослідити наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді (підтвердити підстави для представництва) та вірність визначення прокурором органу в інтересах якого подається відповідна позовна заява.

При цьому, діючим процесуальним законодавством передбачено, що вчинення вищевказаних дій щодо дослідження наявності підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді, вірності визначення прокурором органу в інтересах якого подається відповідна позовна заява, здійснюється господарським судом на етапі вирішення питання щодо порушення провадження у справі.

За таких обставин, у випадку неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Як вже зазначалось вище, ухвалою господарського суду Луганської області від 02.08.2017р. по справі №913/632/17 призначено розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами на 29.08.2017 о 15 год. 10 хв.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.08.2017р. по справі №913/632/17 відкладено розгляд питання щодо підтвердження підстав представництва керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Міністерства молоді та спорту України з позовними вимогами на 12.09.2017 о 15 год. 40 хв. Зазначена ухвала була прийнята місцевим господарським судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість відкладення розгляду справи із передбачених законом обставин, лише у випадку наявності прийнятої судом позовної заяви на підставі попередньо винесеної ухвали про порушення провадження у справі згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

В подальшому, оскаржуваною ухвалою від 12.09.2017р., тобто майже через 1,5 місяці, місцевий суд повертає позов на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, апеляційний суд зазначає, що у разі неправильного визначення прокурором органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та не обґрунтування підстав для представництва у суді, місцевий господарський суд повинен був одразу повернути таку позовну заяву на підставі пункту 1 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, за переконанням судової колегії апеляційного господарського суду, в разі існування у суду першої інстанції сумнівів щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді та вірності визначення ним позивача, місцевий господарський суд не був позбавлений права порушити провадження у справі та зобов’язати прокурора надати докази наявності підстав для такого представництва, а в разі ненадання таких доказів, залишити позов без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, оскаржувана ухвала господарського суду Луганської області від 12.09.2017р. є такою, що прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Так, як вже зазначалось вище, місцевий господарський суд повертаючи без розгляду позовну заяву прокурора виходив з того, що останнім подано позов в інтересах держави в особі державної установи Міністерства молоді та спорту України без достатніх правових підстав, зважаючи на той факт, що у останнього відсутні повноваження щодо розпорядження будівлею Льодового палацу спорту м. Сєвєродонецька, яка належить до комунальної форми власності.

Судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись із вищевказаним висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи іншій суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” передбачає необхідність обґрунтування прокурором наступних підстав для представництва:

- порушення або загроза порушення інтересів держави

-нездійснення або неналежне здійснення органом державної влади, місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, захист цих інтересів.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку передбаченому частиною четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Відповідно до ст. 49 Конституції України держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту.

Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» визначені повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади.

Міністерство молоді та спорту України, як центральний орган виконавчої влади згідно ст.ст. 1, 6 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» забезпечує формування та реалізацію державної політики у визначеній сфері. Повноваження міністерств, інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.

Згідно ст. 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Положеннями статті 5 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» визначено, що державне управління фізичною культурою і спортом здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, за сприяння відповідно інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 6 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури та спорту: організовує та реалізує державну політику у сфері фізичної культури і спорту, виконання цього Закону та інших нормативно-правових актів; взаємодіє з центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади та органами місцевого самоврядування у сфері фізичної культури і спорту.

Відповідно до Положення про Міністерство молоді та спорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014р. №220 (далі - Положення), Міністерство молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, національно-патріотичного виховання.

Згідно п. 3 Положення основними завданнями Міністерства молоді та спорту України є забезпечення формування та реалізація державної політики у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту.

До повноважень Міністерства молоді та спорту України належить здійснення контролю за ефективністю використання спортивних споруд (підпункт 35 п.4 Положення) .

Постановою Кабінету Міністрів України №115 від 01.03.2017р. «Про затвердження Державної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту на період до 2020 року» передбачено вжиття заходів із забезпечення збереження спортивних споруд. Виконання Програми покладено на міністерства і місцеві органи виконавчої влади.

Враховуючи вищевикладене Міністерство молоді та спорту України є центральним органом виконавчої влади, яке здійснює державне управління фізичною культурою і спортом, реалізує державну політику у молодіжній сфері, сферах фізичної культури і спорту, та здійснює контроль за ефективністю використання спортивних споруд.

За таких обставин, Міністерство молоді та спорту України є органом, уповноваженим державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд України в постанові від 10.08.2016р. по справі №923/803/15.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції безпідставно обмежився дослідженням питання щодо можливості (неможливості) Міністерством молоді та спорту України здійснювати володіння, користування та розпорядження будівлею Льодового палацу спорту м. Сєвєродонецька, не звернувши увагу, що порушення інтересів держави також зумовлено неможливістю реалізації уповноваженим органом в особі Міністерства молоді та спорту України державної політики у сфері фізичної культури і спорту.

Також апеляційний господарський суд вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо ненадання прокурором до позовної заяви витягу з електронного реєстру спортивних споруд України та копій постанов Кабінету Міністрів України №220 від 02.07.2014р., №115 від 01.03.2017р. на які прокурор посилається в позові, зважаючи на наступне:

- витяг з електронного реєстру спортивних споруд України зазначений в якості додатку до позовної заяви прокурора, а в матеріалах справи відсутній акт канцелярії господарського суду Луганської області, оформлений у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, який би свідчив про відсутність вищевказаного документу як додатку до позовної заяви;

- як вбачається із оригіналу позовної заяви з додатками, що була надана апеляційному господарському суду, витяг з електронного реєстру спортивних споруд України додано до вищезазначеної позовної заяви;

- суд першої інстанції мав можливість ознайомитись із вищевказаним документом шляхом здійснення відповідного запиту до Електронного реєстру спортивних споруд України за наступним посиланням: http://www.sportsporudy.gov.ua;

- що стосується ненадання прокурором до позовної заяви копій постанов Кабінету Міністрів України №220 від 02.07.2014р., №115 від 01.03.2017р., то місцевий господарський суд також мав можливість дослідження зазначених нормативних актів, враховуючи той факт, що акти Кабінету Міністрів України після їх прийняття і підписання підлягають оприлюдненню, що прямо передбачено Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» №503/97 від 10.06.1997р.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Луганської області від 12.09.2017р. по справі № 913/632/17 підлягає скасуванню, як така, що прийнята із порушенням норм процесуального права, із неправильним застосуванням норм матеріального права та при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області на ухвалу господарського суду Луганської області від 12.09.2017р. по справі № 913/632/17 – задовольнити.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 12.09.2017р. по справі № 913/632/17 – скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Луганської області.

Стягнути з Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 800 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "РВС Банк" на користь Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 800 грн.

Господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: О.І. Склярук

ОСОБА_3