Рішення № 69479240, 04.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2017

Справа №910/7034/17

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Діл»

Про стягнення 1 597 272,1 грн

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Діл»

До Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

Про стягнення грошових коштів

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.04.2017 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Діл» (далі – відповідач) про стягнення 1 597 272,1 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2017 порушено провадження у справі №910/7034/17 та призначено розгляд справи на 24.05.2017.

В судове засідання, призначене на 24.05.2017, з’явились представники сторін; представником позивача було надано додаткові докази по справі, представником відповідача було заявлено усне клопотання про оголошення перерви.

24.05.2017 в судовому засіданні оголошено перерву на 31.05.2017. В судове засідання, призначене на 31.05.2017, з'явилися представники сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 судом у задоволенні клопотання відповідача про витребування додаткових доказів, а також клопотання про роз’єднання позовних вимог відмовлено.

31.05.2017 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2017 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом № 910/7034/17 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Діл» до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення грошових коштів.

В судове засідання, призначене на 06.06.2017, з’явились представники сторін; представником відповідача подано відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі.

06.06.2017 ухвалою суду зупинено провадження у справі № 910/7034/17 до вирішення пов’язаних з нею справ № 910/8847/17, № 910/8848/17.

18.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

В період з 02.08.2017 по 16.08.2017 суддя Лиськов М.О. перебував у відпустці, а в період з 17.08.2017 по 29.08.2017 включно на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2017 у справі № 910/7034/17 було поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 13.09.2017.

13.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.

У судове засідання 13.09.2017 представники сторін з’явилися та надали пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2017 було продовжено строки розгляду справи на 15 днів та оголошено перерву до 27.09.2017.

27.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника ТОВ «Гуд Діл» надійшли додаткові пояснення по справі.

У судове засідання, призначене на 27.09.2017, з'явилися представники сторін, надали додаткові пояснення по суті спору.

27.09.2017 в судовому засіданні оголошено перерву до 04.10.2017.

В судове засідання, призначене на 04.10.2017, представники сторін не з'явилися, причин не явки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об’єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (далі – Позивач за первісним позовом, Покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Діл» (далі – Відповідач за первісним позовом, Постачальник), на виконання рішень тендерного комітету регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до протоколів від 29.09.2016 були укладені договори про закупівлю вугілля сортового №Дон/Т-16458/НЮ, №Дон/Т-16459/НЮ, №Дон/Т-16460/НЮ (Далі - Договори)

Предметом Договорів є поставка Постачальником Покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (Додаток 1), яка є невід’ємною частиною Договорів. Найменуванням товару – «Вугілля кам’яне» за кодом CRV за ДК021:2015-09111 – (вугілля) АМ (13-25).

Згідно з пунктами 4.1. - 4.3. Договорів товар повинен бути поставлений Постачальником протягом 20 календарних днів від дня надання заявки Покупцем. Датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару та підписання акту прийому-передачі товару обома сторонами. Товар постачається Постачальником за рахунок Постачальника на склад Покупця за адресою: м.Лиман, Донецької області на умовах DDP згідно правил ІНКОТЕРМС-2010.

Відповідно до п.5.1. Договорів ціна Постачальника 2500,00 грн за тону, визнана за результатами тендеру і вказана у специфікації (Додаток 1), яка є невід’ємною частиною даних Договорів.

Пунктом 5.2. Договорів визначено, що загальна сума складає 3 002 500,00 грн, з урахуванням ПДВ 0 грн, та зазначається у звіті про результати здійснення процедури закупівлі.

Згідно з п.6.1. Договорів рахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі.

Відповідно до п.6.2. Договорів Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

У пункті 8.1. Договорів зазначено, що прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної (залізничної накладної), податкової накладної на товар, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару, виданих виробником.

Відповідно до п.15.1. термін дії Договорів – з моменту його підписання сторонами і до 30.12.2016.

Відповідно до додатків до Договорів сторони погодили постачання Відповідачем за первісним позовом на користь Позивача за первісним позовом товару, в асортименті та кількості згідно Специфікації, зокрема:

- згідно Специфікації до Договору №Дон/Т-16458/НЮ, сторони погодили постачання вугілля за ДК 021:2015-09111 – (вугілля) марки АМ (13-25) в загальній кількості 1201 тони, загальною вартістю 2 978480,00 грн. Виробник товару ПАТ «ГЗФ “Червона Зірка». Строк постачання: товар повинен бути поставлений постачальником протягом 20 днів від дня надання заявки покупцем. Товар постачається постачальником за рахунок постачальника на склад структурного підрозділу «Краснолиманське локомотивне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»: м. Красний Лиман, вул. Кірова, 28А на умовах DDP ( ІНКОТЕРМС 2010);

- згідно Специфікації до Договору №Дон/Т-16459/НЮ, сторони погодили постачання вугілля за ДК 021:2015-09111 – (вугілля) марки АМ (13-25) в загальній кількості 1201 тони, загальною вартістю 3 002500,00 грн. Виробник товару ПАТ «ГЗФ “Червона Зірка». Строк постачання: товар повинен бути поставлений постачальником протягом 20 днів від дня надання заявки покупцем. Товар постачається постачальником за рахунок постачальника на склад структурного підрозділу «Краснолиманське локомотивне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»: м. Красний Лиман, вул. Кірова, 28А на умовах DDP ( ІНКОТЕРМС 2010);

- згідно Специфікації до Договору №Дон/Т-16460/НЮ, сторони погодили постачання вугілля за ДК 021:2015-09111 – (вугілля) марки АМ (13-25) в загальній кількості 2455 тони, загальною вартістю 2 948 455,00 грн. Виробник товару ПАТ «ГЗФ “Червона Зірка». Строк постачання: товар повинен бути поставлений постачальником протягом 20 днів від дня надання заявки покупцем. Товар постачається постачальником за рахунок постачальника на склад структурного підрозділу «Краснолиманське локомотивне депо» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»: м. Красний Лиман, вул. Кірова, 28А на умовах DDP ( ІНКОТЕРМС 2010);

Позивач за первісним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на порушення терміну поставки товару, у зв’язку з чим, Постачальник має сплатити штраф у розмірі 20% від суми недопоставленого товару на загальну суму 1 597 272,1 грн.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст.610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши умови Договорів, суд дійшов до висновку про те, що укладений між сторонами Договори за своєю юридичною природою є договором поставки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Покупець, на виконання умов Договорів, направляв на адресу Постачальника заявки на поставку товару від 01.11.2016 №2002/1726, від 15.11.2016 №2002/1822, від 15.11.2016 №2002/1823.

Проте,відповіді на зазначені вище заявки Постачальником не надано, товар не поставлено.

На виконання заявок від 29.11.2016 №2002/1929, від 29.11.2016 №2002/1930, від 29.11.2016 №2002/1931 Постачальником здійснено поставку в розмірі 349,9 т., що підтверджується залізничною накладною від 27.12.2016 та актом приймання вугілля від 27.12.2016 №1.

Судом встановлено, що Покупець направляв на адресу Постачальника претензії від 22.11.2016 №2002/1873, від 23.12.2016 №2002/2131, від 23.12.2016 №2002/2132, від 23.12.2016 №2002/2133.

До того ж, 16.12.2016 Покупець звернувся до Постачальника з лисом №2002/2095, яким просив останнього переглянути умови укладених Договорів, в частині зменшення ціни поставки до 2 455, 00 грн за тону.

Листом від 20.12.2016 №133/012-ГД Постачальник дав згоду на зменшення ціни.

Також листами від 20.12.2016 №134/12-ГД, №135/12-ГД, №136/12-ГДПостачальник звернувся з пропозицією про перенесення кінцевого строку дії Договорів з 31.12.2016 на 31.03.2017.

Матеріалами справи встановлено, що 30.12.2016 згідно протоколу №164/3ТМЦ з питання укладання угод тендерного комітету регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» сторонами було укладено Додаткові угоди до Договорів, відповідно до яких визначено, що строк дії Договорів продовжено до 31.03.2017 та ціна вугілля становить 2 455, 00 грн за тону.

Судом встановлено, що першим заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівником Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) затверджено наказ №414ог від 12.06.2015 «Про затвердження Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей».

Тимчасовий порядок контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей визначає окремі питання здійснення контролю за переміщенням в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів), а також види блокпостів, контрольних пунктів в’їзду-виїзду, порядок їх функціонування, правила перетинання.

Тимчасовий порядок застосовується до закінчення проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Також вищезазначеним наказом визначено, що перевезення вантажів (товарів) до або з неконтрольованої території здійснюється у відповідності до VIIIвиключно за умови:

- Включення відповідних відомостей про власника вантажу, вантаж, вантажовідправника та вантажоодержувача до Переліку суб’єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території.

- Отримання дозволу Державної Фіскальної служби України на переміщення товарів через лінію зіткнення безпосередньо на контрольному пункті в’їзду-виїзду.

Відповідно до тверджень Відповідача за первісним позовом, що не заперечується Позивачем за первісним позовом, Головне міжрегіональне управління оперативного забезпечення зони проведення антитерористичної операції Державної Фіскальної служби України включило відомості про Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», як Покупця за Договорами 19.12.2016.

Таким чином, сторони домовились про відсутність взаємних претензій щодо виконання Договорів та підтвердили намір виконання зобов’язань за Договорами з урахуванням Додаткових угод від 30.12.2016.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2017 Покупцем складено та відправлено на адресу Постачальника заявки №2002/411, №2002/412, №2002/413, відповідно до яких просив виконати зобов’язання по Договорам в повному обсязі, а саме поставити вугілля в обсязі 851,1т., 1201т., 1201т. відповідно.

Матеріалами справи підтверджується, що вказані заявки були отримані Постачальником 20.03.2017, відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, зазначені вище заявки Постачальником виконані не були.

Судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України № 62/2017 від 15.03.2017 р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» (далі – Указ 62/2017), тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12.02.2015 р., а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

Відповідно до п.2 Указу 62/2017 Кабінету Міністрів України доручено невідкладно вжити заходів щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, крім вантажів, що мають гуманітарний характер і надаються українськими та міжнародними гуманітарними організаціями.

Згідно з п. 1.3 Договорів виробником товару є ПАТ «ГЗФ «Червона зірка», що розташоване за адресою: Донецька область, м. Чистякове, смт. Пелагіївка, вул. Баумана, буд. 17.

Враховуючи Указ 62/2017, а також той факт, що виробник знаходиться безпосередньо в зоні проведення Антитерористичної операції, суд приходить до висновку, що постачальник був позбавлений виконати свої зобов’язання за договорами на підставі заявок від 03.03.2017.

Пунктами 9.3. Договорів сторони погодили, що за порушення термінів поставки товару, визначених Договорами, Постачальник має сплачувати штраф у розмірі 20% від суми непоставленого в строк товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Проте, згідно з п.10.1. Договорів сторони погодили, що жодна із сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов в разі настання наступних обставин: повінь, пожежі, землетрус, катастроф, інших незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт та імпорт, якщо вони виникнуть після вступу Договорів в силу, прийняття нормативного акту який унеможливлює виконання умов Договорів. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені Договорами, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам.

Отже, припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей відповідно до Указу Президента України №62/2017 від 15.03.2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», є саме тою обставиною, передбаченою п. п.10.1. Договорів, не залежною від Відповідача за первісним позовом, яка унеможливлює виконання своїх обов’язків за Договорами.

Враховуючи те, що Відповідачем за первісним позовом було належним чином доведено, що порушення умов Договорів сталося не з його вини, відповідальність за неповну поставку товару в обумовлені строки до Відповідача за первісним позовом не застосовується.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені Позивачем за первісним позовом вимоги про стягнення з Відповідача за первісним позовом штрафу у розмірі 20% від суми недопоставленого товару на загальну суму 1 597 272,1 грн задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуд Діл» (далі – Відповідач за первісним позовом, Позивач за зустрічним позовом, Постачальник) звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – Позивач за первісним позовом, Відповідач за зустрічним позовом, Покупець) про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Свої позовні вимоги Позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що в порушенням п.6.2 Договору від 13.10.2016 №ДОН/Т-16460/НЮ зі змінами від 30.12.2016 (далі - Договір) Покупець не розрахувався за поставлене вугілля в кількості 349,9 тон на загальну суму 859 004, 50 грн.

Як вже встановлено судом, під час розгляду позовних вимог за первісним позовом, 13.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця», Покупцем, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Діл», Постачальником, на виконання рішень тендерного комітету регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до протоколу від 29.09.2016 був укладений договір про закупівлю вугілля сортового №Дон/Т-16460/НЮ, предметом якого є поставка Постачальником Покупцю товару в асортименті та кількості згідно специфікації (Додаток 1), яка є невід’ємною частиною Договору. Найменуванням товару – «Вугілля кам’яне» за кодом CRV за ДК021:2015-09111 – (вугілля) АМ (13-25).

У пункті 8.1. Договорів зазначено, що прийом товару здійснюється Покупцем при наявності товарно-супровідних документів: видаткової накладної (залізничної накладної), податкової накладної на товар, рахунку-фактури, документів, що підтверджують якість товару, виданих виробником.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Акту приймання вугілля від 27.12.2016 №1 та залізничної накладної, Постачальник поставив, а Покупець прийняв вугілля в кількості 349,9 т., на загальну суму, відповідно до п.5.1. Договору, 859 004,50 грн (349,9 т. * 2 455,00 грн). Зазначений факт, Відповідач за зустрічним позовом визнав та не оскаржував.

Відповідно до п.6.2. Договору Покупець здійснює оплату поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної (залізничної накладної) та акту прийому-передачі на отримання товару.

Пунктом 8.2. Договору визначено, що Покупець має право пред’явити Постачальнику претензії: по кількості – на підставі акту приймання товару, і по якості, в т.ч. на протязі гарантійного терміну – згідно гарантії підприємства виробника.

Згідно ч.4 ст.193 Господарського кодексу України управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Згідно ч.7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Отже, суд приходить до висновку, що у зв’язку з тим, що Покупець отримав від Постачальника вугілля в кількості 349,9 т, у останнього виникло зобов’язання щодо його оплати.

Таким чином, Відповідач за зустрічним позовом, згідно з умовами Договору мав розрахуватись із Позивачем за зустрічним позовом за поставлений товар до 10.02.2017.

06.02.2017 Постачальник направляв на адресу Покупця вимогу №07/02-ГД щодо оплати заборгованості за поставлений товар, проте відповіді не отримав.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги про стягнення з Відповідача за зустрічним позовом заборгованості за поставлений товар в розмірі 859 004,50 грн є належним чином доведеними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з Відповідача за зустрічним позовом пеню у розмірі 67 217,29 грн, 3% річних у розмірі 7 484,28 грн та інфляційні втрати у розмірі 32 157,15 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.9.2 Договору у разі порушення строків оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно з статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом здійснено перерахунок заявленого до стягнення з Відповідача за зустрічним позовом розміру пені, з урахуванням умов Договору та чинного законодавства України та встановлено, що з Відповідача за зустрічним позовом на користь Позивача за зустрічним позовом підлягає стягненню пеня в розмірі 33 608,64 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Згідно з п.1.2 Постанови правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Згідно з п.1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до п.1.10 Постанови за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Як вбачається з пунктів 3.1, 3.2 Постанови, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з п.4.1 Постанови сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.5.4 Постанови за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду України у справах № 6-126цс14 від 11.03.2015 та № 6-352цс16 від 06.04.2016.

Відповідно до ч.1 ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, враховуючи наявний факт порушення Відповідачем за зустрічним позовом грошового зобов’язання та положення Цивільного кодексу України, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими.

Судом здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що з Відповідача за зустрічним позовом на користь Позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню 3% річних у розмірі 7 484,28 грн та інфляційні втрати в розмірі 32 157, 15 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача за зустрічним позовом заборгованості за Договором, з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних втрат в загальному розмірі 932 294,57 грн підлягають задоволенню.

Судові витрати будуть покладені на сторін згідно вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У первісному позові – відмовити.

2. Зустрічний позов – задовольнити повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Діл» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 16А; ідентифікаційний код: 37995199) основну заборгованість у розмірі 859 044,50 грн, інфляційні втрати в розмірі 32 157,15 грн, 3 % річних в розмірі 7 484,28 грн та пеню в розмірі 33 608,64 грн.

4. . Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуд Діл» (04050, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, 16А; ідентифікаційний код: 37995199) витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 984,43 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 11.10.2017.

Суддя М.О. Лиськов