Рішення № 69478460, 10.10.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.2017 Справа № 904/8054/17

За позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 11 464,95 грн. за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 49 від 26.06.2017

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму основного боргу у розмірі 9 404,27 грн., пеню 1 176,93 грн., 5% річних - 225,45 грн. та інфляційні втрати 658,30 грн. за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 316 від 04.08.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобовязань передбачених п. 5.18. Правил №190 та п. 4.2. договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 316 від 04.08.2009. Зокрема, актом технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення від 11.01.2017 було зафіксовано відсутність опломбування на засобі обліку водопостачання відповідача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач повторно в судове засідання свого представника не направив, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що відповідач про розгляд справи в господарському суді був повідомлений належним чином на підставі наступного.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду була надіслана на адресу відповідача та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався з 19.09.2017 на 10.10.2017.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 10.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2009 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (надалі - позивач, "Кривбасводоканал") та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 316 від 04.08.2009.

Відповідно до п. 1.1. договору, "Кривбасводоканал" зобовязується забезпечити споживача питною водою, виробником якої є ДПП "Кривбасводоканал", з якістю, що відповідає Держстандарту 2874-82 «Вода питна», та прийняти від нього стічні води (на підставі «Правил №2202 від 29.09.2004), а споживач зобовязується прийняти та оплатити питну воду за встановленими тарифами згідно наданої заявки орієнтовно в обсязі 118,0 куб.м./рік, а також стічні води в обсязі 118,0 куб. м. /рік.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що обєктом користування водопостачанням та водовідведенням є фотостудія, за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кириленко, 25.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що розрахунки за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються споживачем у грошовій формі протягом трьох банківських днів після предявлення платіжного доручення, рахунку, або квитанції. Можливі інші форми сплати отриманих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.

Споживач зобовязаний своєчасно вносити плату за надані послуги на умовах даного договору, стежити за схоронністю приладів обліку, пломб і зєднань водо лічильника, запірної арматури, манометра, термометрів і іншого устаткування водомірного вузла (п. 4.2. договору).

У відповідності до п. 4.3. договору, відповідальною особою за водопостачання обєктів споживача, цілісність пломб на них та пристроїв водомірного вузла споживач призначає: ОСОБА_1

Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; втручання у роботу засобів обліку води (п. 5.1. договору).

Даний договір набуває чинності з 04.08.2009 і дії в частині надання послуг водопостачання і водовідведення до 31.12.2012, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги до повного погашення заборгованості (п. 9.1. договору).

Пунктом 9.2. договору встановлено, що якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати або внести в нього зміни, він продовжує свою дію на наступний рік.

На виконання умов договору, 18.11.2009 сторонами підписано Акт розмежування балансової належності водопровідних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до п. 2 зазначеного ФОП ОСОБА_1 несе відповідальність за експлуатацію та обслуговування водопроводу Ш 15мм, врізаного у водопровід Ш 50 мм, що знаходиться на балансі КЖП №4.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 11.01.2017 його повноважними представниками було здійснено огляд систем водопостачання та водовідведення обєкту відповідача, розташованого за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кириленко, 25, в присутності представника відповідача.

При здійснені перевірки було виявлено факт порушення правил експлуатації та користування системами централізованого водопостачання в частині п. 5.18 Правил № 190, а саме відсутність опломбування на засобі обліку водопостачання, про що складено Акт технічного обстеження системи водопостачання та водовідведення від 11.01.2017, в якому зазначено, що прилад обліку не опломбовано, пломба відсутня.

Позивачем 03.04.2014 було здійснено планову повірку засобу обліку №8003748 про що свідчить Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювання техніки, яке чинне до 03.04.2017 року (а.с.30). Згідно з Актом-характеристикою від 16.04.2014 (а.с.31), виданого позивачем, вбачається встановлення останнім пломби КП КРВК 09484042 на повірений засіб обліку відповідача, яка була відсутня при огляді систем водопостачання та водовідведення обєкту відповідача від 11.01.2017, що є доказом самовільних дій відповідача і не виконання зобовязань передбачених п. 5.18. Правил №190 та п. 4.2. договору.

В акті технічного обстеження системи водопостачання та водовідведення від 11.01.2017, зазначено, що споживач від підпису відмовився. Другий примірник акту залишено оператору.

Зважаючи на виявлені порушення та керуючись нормами чинного законодавства, позивачем виконано розрахунок витрат води за період з 11.12.2016 по 11.01.2017 на суму 10 549,80 грн. та виставлено рахунок № 124/3219/п33 від 17.01.2017.

Вказаний рахунок було отримано відповідачем 17.01.2017, про що свідчить відмітка відповідача з підписом про отримання рахунку (а.с.27).

17.01.2017 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір №37-СТІ про розстрочення плати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення (а.с.28).

За умовами п. 1.1. договору №37-СТІ, Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" надає платнику розстрочку сплати заборгованості за послуги централізованого водопостачання (заборгованість) на суму 10579,80 грн. з 17.01.2017 по 20.09.2017.

Платник вносить грошові кошти на розрахунковий рахунок Комунального підприємства "Кривбасводоканал" рівними частинами починаючи з місяця, в якому укладено договір (п. 1.2. договору №37-СТІ).

Згідно з п. 1.3. договору, платник вносить оплату у розмірі та у строки згідно затвердженого графіку:

20.01.2017 1 175,53 грн.

20.02.2017 1 175,53 грн.

20.03.2017 1 175,53 грн.

20.04.2017 1 175,53 грн.

20.05.2017 1 175,53 грн.

20.06.2017 1 175,53 грн.

20.07.2017 1 175,53 грн.

20.08.2017 1 175,53 грн.

20.09.2017 1 175,56 грн.

Всього 10579,80 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки позивача, відповідач 20.01.2017 сплатив заборгованість у розмірі 1 175,53 грн.

Заборгованість у розмірі 9404,27 грн. залишилась неоплаченою відповідачем, що і є причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п. 5.10. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

У приміщеннях вузла обліку забороняється розміщення стояків і випусків.

Пунктом 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 (далі - Правила №190) регламентовано, що саме споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей опломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби накладені виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил № 190, якими в свою чергу передбачено, що виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин на добу. У разі відсутності у Споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та інших джерел (пункт 5.14 Правил № 190).

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 9 404,27 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 176,93 грн. та 5 % річних - 225,45 грн. за період з 21.02.2017 по 15.08.2017, інфляційні втрати у розмірі 658,30 грн. за період з лютого 2017 по липень 2017.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.1. договору, уразі несвоєчасного внесення плати у термін та в обсязі, визначених п. 1.3. договору, платник сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,1% яка розраховується за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період , за який нараховується пеня.

Позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1 176,93 грн. за період з 21.02.2017 по 15.08.2017

Однак, як зазначалось вище, пунктом 1.3 договору встановлено, що платник вносить оплату у розмірі та у строки згідно затвердженого графіку:

20.01.2017 1 175,53 грн.

20.02.2017 1 175,53 грн.

20.03.2017 1 175,53 грн.

20.04.2017 1 175,53 грн.

20.05.2017 1 175,53 грн.

20.06.2017 1 175,53 грн.

20.07.2017 1 175,53 грн.

20.08.2017 1 175,53 грн.

20.09.2017 1 175,56 грн.

Всього 10579,80 грн.

На підставі викладеного пеню необхідно рахувати наступним чином:

- на суму 1 175,53 грн. за період з 21.02.2017 по 15.08.2017 (176 дн.) та сума пені становить 148,08 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.03.2017 по 15.08.2017 (148 дн.) та сума пені становить 122,83 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.04.2017 по 15.08.2017 (114 дн.) та сума пені становить 95,33 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.05.2017 по 15.08.2017 (87 дн.) та сума пені становить 70,21 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.06.2017 по 15.08.2017 (56 дн.) та сума пені становить 45,09 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.07.2017 по 15.08.2017 (26 дн.) та сума пені становить 20,93 грн.

Загальна сума пені, що підлягає до стягнення становить 502,47 грн.

В частині стягнення пені у сумі 674,46 грн. слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що у разі прострочення виконання зобовязання, передбаченого п. 1.3. договору, Платник на вимогу підприємства зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5% річних від простроченої суми.

5% річних необхідно рахувати наступним чином:

- на суму 1 175,53 грн. за період з 21.02.2017 по 15.08.2017 (176 дн.) та сума 5% річних становить 28,34 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.03.2017 по 15.08.2017 (148 дн.) та сума 5% річних становить 23,83 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.04.2017 по 15.08.2017 (114 дн.) та сума 5% річних становить 18,84 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.05.2017 по 15.08.2017 (87 дн.) та сума 5% річних становить 14,01 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.06.2017 по 15.08.2017 (56 дн.) та сума 5% річних становить 9,02 грн.;

- на суму 1 175,53 грн. - з 21.07.2017 по 15.08.2017 (26 дн.) та сума 5% річних становить 4,19 грн.

Загальна сума 5% річних, що підлягає до стягнення становить 98,23 грн.

В частині стягнення 5% річних у сумі 127,22 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з березня 2017 по липень 2017 складають 177,65 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 480,65 грн. слід відмовити.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Виходячи з положень ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 9 404,27 грн., пені 502,47 грн., 5% річних - 98,23 грн. інфляційних втрат 177,65грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 22, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (50055, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6А, код ЄДРПОУ 03341316) суму основного боргу у розмірі 9 404,27 грн. (дев'ять тисяч чотириста чотири грн. 27 коп.), пеню 502,47 грн. (п'ятсот дві грн. 47 коп.), 5% річних - 98,23 грн. (дев'яносто вісім грн. 23 коп.), інфляційні втрати 177,65 грн. (сто сімдесят сім грн. 65 коп.) та суму судового збору у розмірі 1 421,04 грн. (одна тисяча чотириста двадцять одна грн. 04 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 11.10.2017

Суддя ОСОБА_3