Постанова № 69478451, 09.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Справа № 915/1388/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Плюшка І.А.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 (головуючий суддя Морщагіна Н.С., судді Гладишева, Савицький Я.Ф.)та ухвалуГосподарського суду Миколаївської області від 24.05.2017 (суддя Мавродієва М.В.)у справі№ 915/1388/16 Господарського суду Миколаївської областіза зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський"доПублічного акціонерного товариства "Укрінком"провизнання зобов`язань за кредитними договорами припиненими,

за участю представників:від позивача за зустрічним позовом:не з`явились,від відповідача за зустрічним позовом:Коростенський В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача за зустрічним позовом не з`явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов`язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 1118 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача.

Розглянувши клопотання ПАТ "Укрінком" про винесення окремої ухвали відносно ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" та адвоката Чепари В.Ф., колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки воно не узгоджується з вимогами ст. 1117 ГПК України.

Винесення окремої ухвали у даному випадку є прерогативою місцевого господарського суду, який виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, не позбавлений права винести окрему ухвалу на підставі ст. 90 ГПК України.

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.

1. Встановлені господарськими судами попередніх інстанцій обставини, які передували прийняттю оскаржуваних рішень

22.12.2016 ухвалою Господарського суду Миколаївської області порушено провадження у справі №915/1388/16 за позовом ПАТ "Укрінком" до ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" про стягнення заборгованості за кредитними договорами №12-041037 від 28.10.2004, №12-061008 від 25.10.2006 та №12-080201 від 22.02.2008.

22.05.2017 ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" звернулося до Господарського суду Миколаївської області із зустрічною позовною заявою у справі №915/1388/16 до ПАТ "Українська інноваційна компанія" про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами №12-041037 від 28.10.2004, №12-061008 від 25.10.2006 та №12-080201 від 22.02.2008, які було укладено між АТ "Український інноваційний банк" (замість якого на цей час виступає ПАТ "Українська інноваційна компанія") та ЗАТ "Алекс-Юг" (правонаступником якого є ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський").

2. Стислий виклад суті ухвали місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.05.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2017, зустрічна позовна заява ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" повернута заявнику без розгляду на підставі п. п. 4, 6 ст. 63 ГПК України, оскільки останнім не надано доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а також доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач за зустрічним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а зустрічну позовну заяву передати до місцевого господарського суду для спільного розгляду з первісним позовом.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 63 ГПК України та ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для повернення зустрічного позову без розгляду.

Скаржник вважає, що він на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" звільнений від сплати судового збору, оскільки зустрічний позов пов`язаний з порушенням споживчих прав заявника.

Крім того до зустрічної позовної заяви додана квитанція від 22.05.2017, яка підтверджує надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

4. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на касаційну скаргу вважає її необгрунтованою та безпідставною, вказує на свідоме зловживання ТОВ "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" своїми правами з метою затягування розгляду цієї справи та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

5. Нормативно-правові акти, роз`яснення Пленуму ВГСУ та мотиви з яких виходить касаційна інстанція

Положеннями ст. 60 ГПК України передбачено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Статтею 63 ГПК України визначено підстави для повернення позовної заяви, зокрема, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Законом України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 2 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

За п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 становить 1 600,00 грн. (ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік").

Таким чином при поданні зустрічної позовної заяви сторона повинна була надати до суду докази оплати судового збору у розмірі 1 600,00 грн., натомість за встановленими обставинами до позову доказів сплати судового збору не додано.

Суди вірно відхилили доводи скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про захист прав споживачів" як правової підстави звільнення від сплати судового збору з огляду на таке.

Згідно з преамбулою Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України в своєму рішенні № 15-рп/2011 від 10.11.2011 зазначив, що в аспекті конституційного звернення положення п. п. 22, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 № 1023-XII з наступними змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що кредитні договори, на яких ґрунтуються вимоги позивача за зустрічним позовом, не є споживчими, а сторони у справі є юридичними особами.

Враховуючи вказані обставини, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для застосування ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у даному випадку та звільнення позивача від сплати судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

За ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов`язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Суди встановили, що поданий позивачем за зустрічним позовом доказ надсилання на адресу ПАТ "Укрінком" копії позову з доданими до нього документами не є належним в розумінні ст. 56 ГПК України.

В силу ст. 1117 ГПК України цей доказ не може бути переоцінений судом касаційної інстанції.

Оскільки допущені скаржником порушення норм процесуального закону при подачі зустрічного позову тягнуть за собою наслідки, передбачені п. п. 4, 6 ст. 63 ГПК України, суд першої інстанцій, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Пелевін проти України від 20.05.2010).

При цьому колегія суддів відзначає, що відповідно до положень частини 3 статті 63 ГПК України повернення позовної заяви (в тому числі і зустрічної) не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Посилання скаржника на порушення господарськими судами норм права не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді цієї справи.

Відповідно до встановлених обставин касаційна інстанція не вбачає порушень ст. 63 ГПК України в застосуванні господарськими судами.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський бізнес-центр "Олександрівський" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі № 915/1388/16 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець І.А. Плюшко