Ухвала суду № 69476798, 02.10.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/1545/17 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.

Провадження № 22-ц/783/3657/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Цапові П.М.,

за участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, та її представника ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія ТАС» про визнання недійсним кредитного договору та договору страхування життя,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року у позові ОСОБА_2 до ПАТ «Ідея Банк», ПрАТ «Страхова Компанія ТАС» про визнання договору страхування № Р2510677965 від 12.12.2014 року та додаткової угоди №1 до договору страхування життя укладених між ПАТ «Страхова компанія ТАС» та ОСОБА_2 недійсним та визнання недійсним кредитного договору № Р2510677965 від 12.12.2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 - відмовлено за безпідставністю.

Дане рішення оскаржив позивач ОСОБА_4, та її представник ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Зокрема, вказує, що судом першої інстанції не враховано того, що згідно в ордері-розпорядженні про видачу кредиту зазначено, що сума кредиту становить 43102,59 грн., в самому ж оскаржуваному договорі вказано розмір кредиту в сумі 50000 грн., а фактично нею отримано 17454,69 грн. Також судом проігноровано той факт, що при укладенні договору були порушенні вимоги ч.3 ст.203 ЦК України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Натомість відповідачі фактично нав'язали їй укладення договору страхування життя, в якому не було враховано наявність у неї інвалідності, що виключає укладення такого договору. Крім того, при укладенні кредитного договору було порушено ЗУ «Про захист прав споживачів», зокрема статтю 11 цього закону, відповідно до якої кредитодавець перед укладенням договору кредиту зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі, крім усього іншого, зокрема сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту тобто перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення, тощо. Нічого цього їй повідомлено не було, в договорі про це не зазначено. Зазначає, що відповідно до Постанови правління НБУ від 10.05.2007 року №168, банки зобов'язані в кредитному договорі або в додатку до нього детально розписувати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартість усіх супутніх послуг, значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу, перелік та розмір розрахунку всіх комісій (тарифів) банку в тому числі комісій за розрахунково-касове обслуговування, перелік та розмір інших фінансових зобов'язань споживача, комісії під час купівлі-продажу валюти, страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача. Таких відомостей банком надано не було, в кредитному договорі та договорі страхування даних відомостей не наведено, з цих підстав ці договори мали бути визнані судом недійсними на підставі ст.ст.203,215 ЦК України, а відтак просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з'явились, однак надіслали на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частина 1 ст. 15, ст. 16 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів» підстав для визнання недійсними кредитного договору та договору страхування життя та прийшов до висновку, що сторонами додержано усіх вимог, дотримання яких є необхідним при укладенні оспорюваних договорів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах встановлених у договорі, а позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплати проценти.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.12.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № Р25.106.77965 згідно якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 50 000 гривень, включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а позичальник зобов'язувався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами і комісіями згідно умовами цього договору (а.с.18-19).

Крім того, 12.12.2014 року між ПАТ «СК «ТАС» та ПАТ «Ідея Банк» на підставі доручення №20140306 від 06.03.2014 року в особі ОСОБА_5 що діє на підставі Довіреності №1-880 від 06.03.2014 року та ОСОБА_2 було укладено договір страхування життя №Р25.106.77965 (а.с.27).

В обґрунтування незаконності оскаржуваного рішення суду апелянт посилається на те, що при укладенні договору були порушенні вимоги ч.3 ст.203 ЦК України, відповідно до якої волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, однак відповідачі приховали від неї істотні умови кредитного договору, окрім того фактично нав'язали їй укладення договору страхування життя, в якому не було враховано наявність у неї інвалідності, що виключає укладення такого.

Відповідно до роз'яснень п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавств при вирішення спорів, що виникають з кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 -1055), статті 18-19 Закону України «Про захист прав споживачів».

При вирішенні справ про визнання кредитного договору недійсним суди повинні враховувати роз'яснення, наведені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

При цьому, частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України передбачено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.638, ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із змісту кредитного договору № Р25.106.77965 від 12.12 2014 року при його укладенні вказаного договору сторони досягли усіх істотних умов договору, зокрема таких як, мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується копіями меморіальних ордерів, позивачці було надано кредит в розмірі 50 000 грн., з яких 6 897,41 грн. було перераховано на рахунок страхової компанії; кошти в розмірі 25 648, 90 грн. (включно з комісією в розмірі 192,37 грн. ) були скеровані на погашення заборгованості за Кредитним договором №P24.106.76696 від 17.10.2013 року, а решта коштів в розмірі 17 453,69 грн. було перераховано на рахунок ОСОБА_2, а відтак колегія суддів погоджується з тим, що позивачці дійсно не були передані кредитні кошти за оспорюваним договором в сумі 50 000 грн., оскільки такі були з її відома та ініціативи скеровані на погашення існуючої перед банком заборгованості за укладеним кредитним договором, а лише отримала кошти в сумі 17 454,69 грн., що сама позивачка підтвердила як у позовній заяві, так і в поданій апеляційній скарзі.

Що стосується посилань апелянта про недотримання банком вимог ч.2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з копії довідки-повідомлення від 12.12.2014 року ОСОБА_2 підтверджує, що банк на підписання кредитного договору надав їй к письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовану сукупну вартість кредиту. Крім того, як встановлено судом та не заперечувала позивачка, що укладений кредитний договір був нею добровільно підписаний, а відтак вона погодилася зі всіма вказаними істотними умовами.

На спростування покликань апелянта про обмеження її свободи у виборі контрагента за договором страхування та нав'язування їй укладення такого, то колегія суддів звертає увагу, що згідно з розділом 16 Договору страхування життя №P25.106.77965 від 12.12.2014 року ОСОБА_2 засвідчує своїм особистим підписом те, що ознайомлена та згідна з умовами договору і як страхувальник підтверджує, що інформація, передбачена ч.2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» була надана їй страховиком. Також підтверджує, що надана їй інформація забезпечує правильне розуміння нею суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.

Доводи апеляційної скарги про необхідність визнання договору страхування життя недійсним з тієї підстави, що вона є інвалідом 3 групи є безпідставними, оскільки саме в її обов'язки входило повідомити страховика про наявність у неї інвалідності, доказів протилежного суду не надано. Крім того, позивачка, за час дії договору страхування, а саме до 13.12.2015 року жодного разу не зверталась до відповідача з вимогою про визнання такого договору недійсним, а звернулась вже після припинення дії договору, тобто після виконання страховиком всіх взятих на себе зобов'язань.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_4, та її представника ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

Н.О. Шеремета