Постанова № 69473556, 10.10.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 219/8021/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В., за участі секретаря Франчук А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ОСОБА_1 просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті їй пенсії з січня 2017 року;

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про призупинення виплати їй пенсії;

- зобов’язати відповідача поновити виплату їй пенсії негайно після проголошення судового рішення, нарахувати пенсію та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з січня 2017 року, а також утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії,-

посилаючись на те, що вона перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком. З січня 2017 року відповідач безпідставно припинив виплачувати їй пенсію, чим порушив її права та позбавив єдиного джерела до існування.

Позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи (а.с.61), у судове засідання не з’явились, в позовній заяві просили справи розглянути у їх відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління ПФУ в Донецькій області у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву в якій просив справу розглянути у його відсутність, а також висловив свою незгоду з позовними вимогами ОСОБА_1 (а.с. 47).

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії АД №059525 від 18.11.2003 року (а.с.6,53-54).

Відповідно до копії розпорядження № 304437 від 22.01.2015 року позивач перебуває на обліку у ОСОБА_2 об’єднаному управління Пенсійного фонду в Донецькій області як отримував пенсії по втраті годувальника (а.с.49).

З 01 січня 2017 року відповідач пенсію по втраті годувальника позивачу не виплачує, що відповідачем не спростовано.

Даючи оцінку правомірності дій відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком з 01 січня 2017 року суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1058-1У) пенсія виплачується щомісячно організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-1У виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або рішенням суду припиняється:

1)якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2)на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною ОСОБА_3 України;

3)у разі смерті пенсіонера;

4)у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5)в інших випадках, передбачених законом.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити висновок про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 10578-1У.

Проте, рішення відповідачем щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 не приймалося, про що свідчить копія пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 49-60).

Отже, діями відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача порушені її права на отримання пенсії, оскільки відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058-1У не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

При цьому, суд не приймає до уваги витяг з протоколу № 240 комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_2 міської ради (наявний у матеріалах пенсійної справи – а.с.58), з огляду на таке.

По-перше, зазначений протокол № 240 не є рішенням територіального органу Пенсійного фонду на підставі якого було припинено виплату пенсії позивачу.

По-друге, відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 63 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підпункту 3.2 пункту 3 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.

Законодавство про пенсійне страхування, яке діє на сьогоднішній час, не передбачає винесення рішення від імені органу, який призначає і виплачує пенсії, будь - якою комісією.

Комісія може виконувати функцію виключно рекомендаційного характеру і не має повноважень щодо винесення будь-якого остаточного рішення.

Крім того, при розгляді даної справи суд застосовує практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд вважає, що в діях відповідача містяться ознаки дискримінації відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно норм діючого законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивача є протиправними, а тому відповідача слід зобов’язати поновити позивачу виплату пенсії за віком з січня 2017 року.

Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині зобов’язання відповідача утриматись від подальшого припинення виплати пенсії слід відмовити, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати регулювання суспільних відносин.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.158-163, 167,256 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з січня 2017 року.

Зобов’язати Костянтинівське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, виплату пенсії за віком з січня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання постанови у межах суми стягнення за один місяць.

На постанову до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляція протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О.В.Каліуш