Постанова № 69470612, 29.09.2017, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7070/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2017 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді: Смолій Л.Д.

при секретарі: Хлуд І.П.

за участю позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними рішення про відмову у виплаті пенсії та зобов"язання вчинити дії щодо виплати пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

10 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними рішення про відмову у виплаті пенсії та зобов"язання вчинити дії щодо виплати пенсії.Просить визнати дії відповідача щодо припинення виплати призначеної позивачу пенсії протиправними та зобов'язати поновити та виплачувати пенсію за вислугою років, розрахованої у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ", починаючи з 01 січня 2017 року у раніше встановленому розмірі і надалі без обмеження дати та розмірів виплати.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного Фонду України Рівненської області ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала повністю, з підстав викладених в запереченнях проти позову, просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та заперечення представника відповідача, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають до задоволення частково.

Судом встановлено, що позивач з 12 грудня 2008 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виплата якої припинена з 01 січня 2017 року.

Після призначення пенсії позивач з 29 вересня 2009 року працює в Рівненській обласні державній адміністрації. З 29 квітня 2016 року переведений на посаду головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції апарату облдержадміністрації (а.с.21).

З 01 січня 2017 року ОСОБА_1 як працюючому пенсіонеру, було тимчасово призупинено виплату пенсії за вислугою років до 31 грудня 2017 року.

Невиплата пенсії працюючим пенсіонерам суперечить рішенням ЄСПЛ та Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, якими пенсія визнається власністю людини, якої людина не може бути позбавлена без законних на те підстав, і якої позивача всупереч вимогам Конституції України позбавили.

Згідно відповіді від 03 лютого 2017 року №45/08 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повідомило позивача про призупинення виплати пенсії у зв'язку з тим, що 01.01.2017 набув чинності ОСОБА_3 України від 06.12.2016 № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зокрема частину першу статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» викладено в такій редакції: " Тимчасово по 31 грудня 2017 року, особам яким пенсія призначена відповідно до цього Закону ( крім інвалідів І та II, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), та осіб на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ. Ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10.12.2015 № 889 - VIII «Про державну службу», а також які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про судоустрій та статус суддів», призначені пенсії не виплачуються». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виходячи з вищезазначеного та враховуючи факт роботи позивача на посаді та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», виплата пенсії з 01.01 2017 припинена. Виплата пенсії за вислугу років може бути відновлена по закінченню періоду дії даної норми або після звільнення з займаної посади.

Припинення виплати пенсії здійснено з порушенням конституційних прав позивача та в порушення норми вищезазначеного Закону, де чітко зазначено, що виплата пенсій призупиняється не тим особам, які працюють на посадах державного службовця, а тим, які працюють на посадах, які дають право на призначення пенсії за спеціальним законом наприклад, ЗУ„Про державну службу”.

Крім зазначеного, пунктом 5 розділу III Закону 213-VIII законодавець передбачив, що у разі неприйняття до 1 червня 2015року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України „Про державну службу”, „Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

ОСОБА_3 до 1 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема і норми Закону України „Про державну службу” щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

З 01.06.2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Таким чином, відповідач вважає, що з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає йому права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України „Про державну службу”, однак підстави для невиплати позивачу пенсії, передбачені статтею 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” (в редакції Закону №213-УІІІ ) відпали, тому перешкоди для виплати відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Дії відповідача є порушенням Конституції України, норми якої є нормами прямої дії і всі закони та нормативно-правові акти мають відповідати саме Конституції, стаття 22 якої гарантує права і свободи громадян, які не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Крім цього, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (стаття 58 Конституції України).

Пенсія позивачу була призначена у 2008 році, до набрання чинності Законом України №213-VIII, а отже, припинення її виплати відповідно до вимог даного Закону свідчить про порушення його конституційних прав, у тому числі права " на достатній життєвий рівень, так як неотриманням пенсії, він втратив частину доходу, що погіршило матеріальне становище позивача.

Статтею 41 Конституції України визначено, що власність громадян є непорушною. Цією ж статтею Конституції України встановлено, що вилучення власності може бути застосоване виключно за рішенням суду у випадках, обсягах та порядку, встановлених законом.

Призначена позивачу пенсія є його власністю, а тому позбавлення її є нічим іншим, як примусовим вилученням частини власності.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не зазіхати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до Конституційного принципу верховенства права, закріпленим у статті 8 КАС України, статтями 19, 22, 41, 58 і 68 Конституції України, нормами чинного законодавства України та міжнародного права , порушене право підлягає захисту.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу (частина 4 статті 9 КАСУкраїни).

Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року визнано таким, що не відповідає Конституції України призупинення виплати пенсії працюючим пенсіонерам. Окрім того, в абзацах 5, 6, 7, 8 п.2.2. описової частини Рішення зазначено, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7- рп/2004;.

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).

Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7- рп/2004).

Конституційний Суд України вважає, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положенні є чинними.

Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати призначеної пенсії за вислугу років з 01 січня 2017 року є протиправними, оскільки обмежують його конституційні права.

Зважаючи на те, що діями Головного Управління Пенсійного фонду в Рівненській області порушено права позивача, прямо встановлені Конституцією України, дії відповідача щодо припинення виплати призначеної ОСОБА_1 пенсії є протиправними, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Вимога позивача поновити виплату пенсії без обмеження дати та розмірів виплати є передчасною, заявленою на майбутнє, тому є необґрунтованою, в зв'язку з чим задоволенню не підлягає

Доводи Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, наведені у запереченнях на адміністративний позов, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними судом у даній постанові нормами права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18,98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними рішення про відмову у виплаті пенсії та зобов"язання вчинити дії щодо виплати пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, які полягають у призупиненні виплати пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, призначену у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01 січня 2017 року у раніше встановленому розмірі.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з моменту проголошення постанови до Житомирського апеляцiйного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Суддя: