Рішення № 69469759, 09.10.2017, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/1828/17

Провадження № 2/553/919/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Новака Ю.Д.,

при секретарі - Каленіченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Подільський відділ державної виконавчої служби м.Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому посилався на те, що між ним і відповідачем було укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості від 25.11.2014 року. 27.03.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 було здійснено виконавчий напис №2553 про стягнення з позивача заборгованості за генеральною угодою від 25.11.2014 року, укладеною між ним та відповідачем у сумі 26710,93 грн., на підставі чого Подільським ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області було відкрито виконавче провадження. Оскільки позивач вважає, що виконавчий напис було здійснено з грубим порушенням норм чинного законодавства, він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Позивач та його представник адвокат ОСОБА_3 у судове засідання не з’явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час засідання, від представника позивача до суду надійшла заява, у якій позовні вимоги підтримуються в повному обсязі та клопотання розглядати справи без його участі у судовому засіданні.

Представник відповідача ПАТ «КБ «Приватбанк» у судове засідання не з’явився, попередньо не повідомивши суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Від третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 надійшли до суду письмові доводи, в яких вона проти задоволення позову заперечує, просить розглядати справу без її участі.

Представник третьої особи Подільського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області в судове засідання не з’явився, попередньо надавши заяву про розгляд справи без участі представника, зазначивши, що при винесенні рішення покладаються на розсуд суду .

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України справу потрібно вирішувати на підставі наявних у ній даних і доказів.

Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що 25 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк» було укладено генеральну угоду б/н про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором.

У 2016 році між ОСОБА_1 та відповідачем розглядалась цивільна справа за позовом ПАТ «КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 по генеральній угоді б/н від 25.11.2014р. (справа №553/1906/16-ц), яка ухвалою від 08.11.2016 року була залишена без розгляду.

Відповідно до виписки з рахунку боржника – ОСОБА_1, заборгованість за угодою б/н від 25.11.2014р. станом на 09 березня 2017 року становила 24210,93 гривні.

27 березня 2017 року Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, було вчинено виконавчий напис за №2553, відповідно до якого позивач має сплатити відповідачу заборгованість за генеральною угодою б/н від 25.11.2014р. у загальній сумі 26710,93 грн., з яких: 14646,86 грн. – залишок заборгованості за тілом кредиту, 3119,50 грн. – залишок заборгованості за відсотками, 5944,57 – пеня та комісія, 3000 грн. – витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржується до суду, право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, права та інтереси якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, позивач ОСОБА_1 має право на звернення до суду із відповідним позовом.

Відповідно до норм ст. ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Відповідно до п. 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Генеральна угода б/н від 25.11.2014 року, копія якої міститься в матеріалах цивільної справи та була досліджена судом, була укладена між сторонами в простій письмовій формі без її нотаріального посвідчення.

Відповідно до наведеного, генеральна угода б/н від 25.11.2014 року про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором, укладена між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Приватбанк» не відповідає вимогам Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року №1172. Таким чином, оспорюваний виконавчий напис нотаріуса не відповідає вимогам законодавства України про нотаріат.

На підставі досліджених доказів у суду виникають обґрунтовані сумніви щодо визначення суми заборгованості, яка стягується на підставі оспорюваного виконавчого напису.

Так, відповідно до наданої виписки з рахунку позивача заборгованість станом на 09.03.2017 року становила 24210,93 грн., які включають в себе заборгованість за тілом кредиту, відсотками, пенями і комісіями банку. При цьому, відповідно до оспорюваного виконавчого напису з позивача стягується безпосередня заборгованість за генеральною кредитною угодою у загальній сумі 23710,93 гривні, тобто на 500 гривень менше, ніж відповідно до первинних фінансових документів банку. Суду незрозуміло і з пояснень третьої особи – приватного нотаріуса не витікає підстава зменшення загальної суми заборгованості за кредитом.

Суд також погоджується з посиланням позивача щодо відсутності ознаки безспірності суми заборгованості відповідно до оспорюваного виконавчого напису в частині стягнення з позивача витрат на вчинення самого напису.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на момент укладення угоди), договір, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками, є договором про надання споживчого кредиту.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції чинній на момент укладення угоди) якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення.

Стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса є формою позасудового захисту цивільних прав відповідача. Закон прямо і неоднозначно відносить будь-які видатки, пов’язані з забезпеченням виконання зобов’язання в позасудовому порядку на рахунок кредитодавця та забороняє йому стягувати такі видатки з боржника. Зазначення в оспорюваному виконавчому написі у якості складової частини суми заборгованості витрат, пов’язаних із вчиненням виконавчого напису, є порушенням законодавства України «Про захист прав споживачів».

Крім того, при задоволенні позову суд зважає на той факт, що головною ознакою захисту цивільних прав на підставі виконавчого напису нотаріуса є безспірність таких вимог. Встановлення і підтвердження безспірності вимог для вчинення виконавчого напису залежить від сумлінності стягувача при наданні документів відповідному нотаріусу, а також забезпечується на законодавчому рівні шляхом встановлення певної процедури перевірки документів і фактів перед вчиненням нотаріальної дії.

Згідно з підпункту «г» пункту 1 розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв’язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання.

У наданих в матеріали справи документів, зокрема додатків до оспорюваного виконавчого напису, відповідні документи про поштове відправлення боржнику (позивачу) вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання, в якому мала бути зазначена і конкретна сума заборгованості, відсутні, з чого суд приходить до висновку, що така вимога відповідачем не надсилалась.

Суд критично ставиться до пояснень третьої особи – приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про відсутність у неї обов’язку перевіряти безспірність заборгованості.

Згідно п.п.1, 2, 4 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов’язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оспорюваний виконавчий напис був вчинений з порушенням ряду норм, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає до виконання, а позов ОСОБА_1 таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України, ст.ст. 5, 7, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», Постановою КМУ від 29.06.1999р. №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 10,11, 30 60, 61, ч.4 ст. 169, 213-215 224-226, 228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Подільський відділ державної виконавчої служби м.Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити повністю.

Визнати виконавчий напис №2553 від 27.03.2017р., вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 26710,93 гривень таким, що не підлягає виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте Ленінським районним судом м. Полтави шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.