Ухвала суду № 69469596, 06.10.2017, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1392/17

Номер провадження 2/530/791/17

УХВАЛА

06.10.2017 року м.Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Дем’янченко С.М. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ПАТ” Комерційний Банк” “Приват Банк” про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Зіньківського районного суду Полтавської області з позовом до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ПАТ” Комерційний Банк” “Приват Банк” про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 до суду надійшла заява про забезпечення позову по справі згідно якої до набрання чинності рішенням у справі заборонити будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо стягнення грошових коштів на виконання виконавчого напису від 24.05.2016 року № 4319 вчинений ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу щодо звернення стягнення на кошти позивача на суму 150718 грн.

Суд розглянувши заяву та додатки до неї, приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа. В день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів заяви вбачається, що 14.05.2008 року між Позивачем та ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» було укладено кредитний договір у Зіньківській філії ПАТ «КБ «Приватбанк»» на підставі заяви позичальника №РІХЯЯХ04660114. Згідно умов вказаного договору банк позивачу надав строковий кредит у сумі 6863 грн. на придбання товару на строк 24 місяці з 14.05.2008 року14.05.2010 року. Протягом 2008 року і частково протягом 2009 року вказаний споживчий кредит погашався позивачем в Зіньківській філії ПАТ «КБ «Приватбанк», але квитанції про погашення кредиту не збереглися. 24 травня 2016 року ОСОБА_2 Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу було вчинено виконавчий напис щодо звернення стягнення з боржника (позивача) 150718,68 грн Строк, за який проводиться стягнення - сім років одинадцять місяців двадцять днів, а саме з 14.05.2008 року по 04.05.2016 року. Виконавчий напис від 24.05.2016 року був підставою для відкриття виконавчого провадження з приводу звернення стягнень за кошти позивача. Позивач вважає що вищевказаний виконавчий напис вчинений з порушенням діючого законодавства, а тому є таким, що не підлягає виконанню

Вирішуючи питання щодо заяви про забезпечення позову суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частинами 1-3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам. У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року N 9(далі Постанова № 9) звернуто увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову повинна містити вказівку на вид забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності.

Судом встановлено, що предметом оскарження у цій справі є виконавчий напис № 4319 від 24.05.2016, вчинений ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу щодо звернення стягнення на кошти позивача на суму 150718 грн. 17.10.2016 державним виконавцем Зіньківського РВ ДВС ГТУ юстиції в Полтавській області ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 52579931 за вищезазначеним виконавчим написом. 10.11.2016 державним виконавцем Зіньківського РВ ДВС ГТУ юстиції в Полтавській області ОСОБА_3 винесено постанову про здійснення відрахування із земельного паю ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису № 4319 від 24.05.2016 року, тобто підтверджено існування виконавчого провадження за спірним виконавчим написом нотаріуса.

Подану заяву позивач обґрунтував на тому, що між сторонами дійсно існує спір щодо правомірності вчинення виконавчого напису, оскільки позивачем на його думку наведені достатні докази на визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а отже це свідчить про існування реальної загрози не виконання чи утруднення виконання можливого рішення при задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.152 ЦПК України та роз’яснення Пленуму Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (п.4) щодо необхідності: врахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог; пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на вищенаведене, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою, оскільки позивачем не зазначено кому необхідно заборонити вчиняти дії щодо стягнення коштів на виконання виконавчого напису, які саме дії необхідно вчиняти, а також не доведено факт того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення вимог про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст.151-153, 209-210, 293 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо стягнення грошових коштів на виконання виконавчого напису від 24.05.2016 року № 4319 вчинений ОСОБА_2 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу щодо звернення стягнення на кошти позивача на суму 150718 грн- відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано протягом п’яти днів з дня її отримання, через Зіньківський районний суд Полтавської області.

Суддя-