Постанова № 69469363, 06.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/6311/17 Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.Провадження № 33/780/861/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 06.10.2017

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, за участю представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3, представників митниці ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС ОСОБА_6 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку ОСОБА_7, тимчасово не працюючою, проживаючою за адресою: ОСОБА_7, АДРЕСА_1,-

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного Кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил № 0327/12500/17 від 17.07.2017 року, валюту у розмірі 3950 доларів США -повернуто ОСОБА_2.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови суду, 17.07.2017 о 18 год. 15 хв. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Приліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянка ОСОБА_7 ОСОБА_2, яка прилетіла в Україну з ОСОБА_7 м. Тель-Авів, рейсом № PS 0776, літаком авіакомпанії «MАУ» та своїми діями обрала канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну території України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиркою «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», пасажирці було задано запитання щодо наявності в неї готівки, на що остання відповіла, що має 5500 євро та 7000 доларів США. Після цього пасажирку було запрошено до службового приміщення митниці, де нею було видано готівку в розмірі 5450 євро та 9120 доларів США, що знаходились в гаманці у сумці. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажирки належала їй особисто. З виявленої суми пасажирці було пропущено 5450 євро та 5170 доларів США. За протоколом про порушення митних правил вилучено 3950 доларів США. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажирка не надала, до моменту перетину нею «білої лінії» до інспектора митниці не зверталася.

Своїми діями ОСОБА_2 під час проходження митного контролю в залі "Приліт" терміналу "D" ДП МА "Бориспіль" порушила встановлений ст. 366 МК України порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю.

На вказану постанову суду, представник Київської митниці ДФС ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову суду передчасною, винесеною без врахування дійсних обставин справи та норм чинного законодавства. Просить постанову суду скасувати, постановити нову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та застосувати до неї стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень та конфіскації затриманої валюти у сумі 3 950 доларів США.

Зазначає, що суд однобічно та упереджено підійшов до застосування щодо ОСОБА_2 стягнення у вигляді штрафу без застосування конфіскації обмежених до переміщення валютних цінностей, поверхнево вивчив обставини справи та не надав їм належної правової оцінки. На думку представника, постанова суду не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства.

У запереченні на вказану апеляційну скаргу представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 вказав, що ОСОБА_2 не мала умислу на приховування від митного контролю України своєї суми грошей. Вилучені гроші є її заробітком. Конфіскація валюти не відповідає міжнародним нормам права у тому числі й Європейській Конвенції «З захисту прав і основних свобод людини». Діями його підзахисної не заподіяно державі ніякої шкоди.

У судове засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 не зявилась, повідомлена про час та місце розгляду справи, причин неявки не повідомила.

У судовому засіданні представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою та просив залишити її без змін.

Представники Київської митниці ДФС ОСОБА_4, ОСОБА_5, у судовому засіданні апеляцію підтримали, підтвердили викладені у ній доводи, просили її задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

При цьому, доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 ніким не оспорюється.

Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для застосування щодо ОСОБА_2 додаткового стягнення у виді конфіскації вилученої валюти, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому є необґрунтованим, незаконним та безпідставним.

Так, діючим законодавством України не передбачено можливості звільнення правопорушника від застосування щодо нього додаткового стягнення, у тому числі й конфіскації предметів порушення митних правил.

Безпідставним є й посилання суду першої інстанції на те, що підставою для незастосування конфіскації вилученої валюти є те, що держава Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основних свобод людини» та протоколи до неї, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обовязковість рішень Європейського Суду з прав людини.

Так, жодним із рішень Європейського Суду з прав людини не встановлено прямої заборони на конфіскацію предметів порушення митних правил.

Навпаки, у п. 33 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ізмайлов проти Росії» зазначено, що загальна вимога щодо декларування товарів, що переміщуються через митний кордон, яка поширюється на кожну особу, котра перетинає державний кордон, запобігає неконтрольованому ввезенню готівки в державу чи її вивезенню з неї, тому конфіскація у випадку недекларування готівки під час проходження митного контролю є частиною регуляторного механізму, який відповідає загальним інтересам суспільства.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошує, що держава при конфіскації майна зобовязана додержуватися, зокрема третього критерію правомірності позбавлення майна (балансу інтересів), визначеного ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 9 червня 2005 року у справі «Бакланов проти Російської Федерації»; від 24 березня 2005 року у справі «Фрізен проти Російської Федерації»; від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України»; від 06 листопада 2008 року у справі «Ізмайлов проти Російської Федерації»; від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції»). Зазначений критерій передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між поставленою метою та засобами, які використовуються для її досягнення. ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обовязково повинне відповідати принципу пропорційності. «Справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується обставин кожної конкретної справи, а тому повинен бути встановлений щодо кожного конкретного субєкта у кожній справі на підставі безпосередньо зясованих обставин і фактів.

Однак, ігноруючи норми чинного законодавства України, суд першої інстанції звільнив ОСОБА_2 від конфіскації предметів порушення митних правил, при цьому, будь-якої оцінки щодо наявності у неї обставин, які складуть «індивідуальний і надмірний тягар» при конфіскації вилучених коштів не зробив.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, суду не надано будь-яких доказів які підтверджують факт наявності «індивідуального і надмірного тягаря» у ОСОБА_2 при конфіскації вилучених у неї коштів.

Так, суду не надано доказів про доходи та фінансові статки ОСОБА_2 Крім того, не надано доказів, які підтверджують, що вилучені кошти є заробітною платою ОСОБА_2

До того ж, при перетині митного кордону ОСОБА_2 повідомила працівникам митниці недостовірну інформацію, а саме: відповіла, що має при собі приблизно 5500 євро та 7 000 доларів США. Згодом же видала 5450 євро та 9120 доларів США. До того ж, під час її опитування працівниками митниці пояснила, що свою вину у вчиненні порушення митних правил вона визнає, а гроші переміщувала для власних потреб.

У ході апеляційного розгляду даної справи представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 не зміг логічно пояснити чому правопорушник при перетині митного кордону повідомляла недостовірну інформацію працівникам митниці щодо розміру наявних у неї коштів.

При цьому, апеляційний суд враховує, що бажання допомогти батьку з ремонтом будинку, не може бути безумовним доказом того, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на неї «індивідуальний надмірний тягар». При цьому, суд враховує, що ОСОБА_2 не тільки не надала суду жодних доказів про те, що вказані кошти вона ввозила для ремонту будинку свого батька, хоча при перетині митного кордону стверджувала, що ввозить для особистих потреб, але й не надала навіть доказів про проживання її батька на території України.

Апеляційним судом не встановлено будь-яких даних про те, що конфіскація вилученої у ОСОБА_2 готівки, покладає на неї «індивідуальний надмірний тягар» та не може бути застосована у даному випадку.

Посилання захисника на те, що ОСОБА_2 дане правопорушення вчинила ненавмисно, не може бути підставою для закриття справи, оскільки порушення митних правил, передбачене ст. 471 МК України, може вчинятись як умисно, так і через необережність. Дана обставина не впливає на кваліфікацію та на вид стягнення.

Відповідно до ст. 197 МК України обмеження щодо ввезення на митну територію України та вивезення за межі митної території України валютних цінностей, а також порядок переміщення їх через митний кордон України, у тому числі особливості декларування валютних цінностей (зокрема, визначення граничних сум валютних цінностей, які підлягають письмовому або усному декларуванню), можуть встановлюватися Національним банком України.

Постановою Національного банку України №148 від 27.05.2008 року затверджено Інструкцію про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України.

Відповідно до вказаної інструкції фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу.

Фізична особа нерезидент має право ввозити в Україну готівку в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, за умови письмового декларування митному органу в повному обсязі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2017 року є незаконною, а тому підлягає скасуванню. При цьому, по справі слід прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 471 МК України та призначити стягнення в межах санкції статті передбаченої за вчинення вказаного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2, скасувати.

Прийняти нову, якою громадянку ОСОБА_7 ОСОБА_2 (Gorbacheva Yevgeniya), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, місце проживання: ОСОБА_7, АДРЕСА_2; непрацюючої, паспорт громадянки ОСОБА_7 ISR 31011661, виданий 10 квітня 2016 року, орган, що видав: JERUSALEM, визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 471 Митного кодексу України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот гривень), з конфіскацією вилученої згідно протоколу про порушення митних правил №0327/12500/17 від 17.07.2017 року валюти у розмірі 3 950 (три тисячі девятсот пятдесят) доларів США в дохід Держави Україна.

Сума штрафу підлягає сплаті на користь держави Україна (отримувач: Державний бюджет України, Бориспіль УДКСУ/Київська митниця ДФС, ЄДПОУ: 38007070, МФО банку: 821018, КДБ: 21081100, р/р: 31117106705004, 050*).

Стягнути з громадянки ОСОБА_7 ОСОБА_2 (Gorbacheva Yevgeniya), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, місце проживання: ОСОБА_7, АДРЕСА_2; непрацюючої, паспорт громадянки ОСОБА_7 ISR 31011661, виданий 10 квітня 2016 року, орган, що видав: JERUSALEM, на користь державного бюджету України (р/р №31216206700004, МФО: 821018, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: ГУДКСУ у Київській області м. Київ, утримувач коштів Бориспільське управління Державної казначейської служби України Київської області: 22030001, призначення платежу судовий збір в розмірі 320 (триста двадцять) гривень.

Стягнути з громадянки ОСОБА_7 ОСОБА_2 (Gorbacheva Yevgeniya), ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження: Україна, місце проживання: ОСОБА_7, АДРЕСА_2; непрацюючої, паспорт громадянки ОСОБА_7 ISR 31011661, виданий 10 квітня 2016 року, орган, що видав: JERUSALEM, на користь Київської митниці ДФС (р/р №35211035089083, МФО: 821018, код ЄДРПОУ 39470947) понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 17 гривень 27 копійки.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива