Ухвала суду № 69468973, 09.10.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

09 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Суханової Є.М., Данілова О.М.

Секретарі – Тимошевська С.І.

Розглянувши , у відкритому судовому засіданні в м. Києві, матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . ОСОБА_5, ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11, ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 до ОСОБА_14 , Товариства з обмеженою відповідальністю « Т-Фактор» , ОСОБА_15 , Товариства з обмеженою відповідальністю « Північзахідтрансбуд» про визнання права власності .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року позивачі звернулися в суд із зазначеним позовом.

У позові зазначали , що рішеннями Броварського міськрайонного суду Київської області за позивачами визнано майнові права на частку в об’єкті незавершеного будівництва.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпро від 12 липня 2016 року визнано право власності на весь об’єкт незавершеного будівництва за ОСОБА_14 і на підставі рішення була проведена державна реєстрація права власності об’єкту нерухомості, чим було порушено майнові права позивачів.

На підставі викладеного ,позивачі просили суд першої інстанції визнати за ними право власності на належні кожному з них частки об’єкту незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери, розташованого за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Петлюри Симона , 21-Б.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року відкрито провадження у справі.( а.с. 36)

За заявою позивача ОСОБА_7 , ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 вересня 2016 року ( а.с. 49) накладено заборону на вчинення будь-яких дій , пов»язаних з державною реєстрацію речових прав стосовно об»єкта нерухомого майна а саме об»єкт незавершеного будівництва багатоквартирний ( 301 квартира) житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери , що знаходиться за адресою ; Київська область, м. Бровари , вул. С. Петлюри ,

21 –Б , реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 988585032000. Ухвала набрала законної сили .

У заяві про забезпечення позову від 30 серпня 2016 року ( а.с. 10 ) зазначали , що у Бабушкінському районному суді м. Дніпро перебуває справа позовом ОСОБА_16 до ОСОБА_14 про стягнення суми боргу у розмірі 72 378 975,24 грн., а тому вважають, що ОСОБА_14, як власник спірного об’єкту нерухомості, може в будь-який момент здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб.

У зв’язку з викладеним просили забезпечити позов шляхом накладення арешту на належні їм частки об’єкту незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Петлюри Симона, 21-Б, до прийняття судом рішення по суті.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 серпня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на частки позивачів ( а.с. 37-38) .

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_14 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2017 року ухвала суду першої інстанції скасована , питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції

( а.с. 153-157) .

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року вжито заходи забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження у будь-якій спосіб відповідних часток позивачів, що є частками в об»єкті незавершеного будівництва за адресою : Київська область , м. Бровари , вул. Петлюри Симона , 21-Б.

( а.с. 1165-167) .

В доводах апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_2 , зазначає, що ухвала суду першої інстанції не містить обгрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, ґрунтується лише на припущеннях позивачів , обраний спосіб не є співмірним, оскільки позов є немайновим , суд дійшов невірного висновку , що заборона вчинення дій є складовою частиною накладення арешту , а відтак не перевірив чи дійсно існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

На підставі викладеного апелянт просив скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову .

Відповідно до ст. 27 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов»язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов»язки.

Відповідно до ст.ст.74,76,77 ЦПК України сторони були повідомлені про день та час розгляду справи за адресами , які були зазначені в матеріалах справи, заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило, заяв про причини неявки в судове засідання від сторін до апеляційного суду не надходило, а тому підстави ,вважати причини неявки сторін до суду поважними , відсутні.

Відповідно до ст.305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи заяву позивачів про забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження у будь-якій спосіб відповідних часток позивачів, що є частками в об»єкті незавершеного будівництва за адресою : Київська область , м. Бровари , вул. Петлюри Симона , 21-Б.,суд першої інстанції виходив з того, що невжиття своєчасних заходів для забезпечення виконання позову може утруднити виконання рішення або зробити його виконання неможливим.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.152 ЦПК України позови забезпечуються накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановлення обов”язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов”язання, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Як видно з матеріалів справи, позивачі звернулися до суду із позовом про визнання права власності на частки в об»єкті незавершеного будівництва .

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року „ Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову „ розглядаючи заяву про забезпечення позову , суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчиться , зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з”ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати , що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв”язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад обмеження можливості господарюючого суб”єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи наведені вимоги закону та клопотання позивача про забезпечення позову, суддя відповідно до вимог ст. 152 ЦК України вжив заходів для його забезпечення.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Стаття 152 ЦПК України встановлює види забезпечення позову.

Так позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

Як видно із матеріалів справи , ухвалою судді Броварського міськрайонногго суду Київської області від 09 вересня 2016 року ( а.с. 49) вжито заходи забезчпення позову за заявою ОСОБА_7 , якою накладено заборону вичнення будь=яких дій ,пов»язаних з державною реєстрацію речових прав стосовно об»єкта нерухомого майна а саме об»єкт незавершеного будівництва багатоквартирний ( 301 квартира) житловий будинок з вбудованими приміщеннями соціально-культурної сфери , що знаходиться за адресою ; Київська область, м. Бровари , вул. С. Петлюри , 21 –Б , реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 988585032000. Ухвала набрала законної сили .

Крім того , ухвалою судді від 31 серпня 2016 року у справі відкрито провадження , і відповідно до вимог законодавства заява про забезпечення позову має розглядатися складом суду , а не одноособово суддею.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказі, які б свідчили про неможливість виконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому, а також позивачі не навели обґрунтувань доцільності вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на частки в об’єкті незавершеного будівництва, а заяв про вжиття іншого виду забезпечення позову позивачі не подавали , а тому забезпечення позову у вигляді заборони на відчуження у будь- якій спосіб майна позивачів є безпідставним .

Крім того ,в ухвалі суду відсутнє посилання кому саме заборонено вчиняти дії відносно майна позивачів. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги наявність ухвали суду першої інстанції від 09 вересня 2016 року , якою вже накладено заборону вчинення буд- яких дій , пов»язаних з державною реєстрацією речових права стосовно об»єкту нерухомого майна.

Суду при вирішенні заяви про забезпечення позову необхідно перевірити доцільність забезпечення позову , перевірити хто є власником спірного об»єкту, оскільки відповідно до ст. 152 ЦПК України оскільки вжиття заходів забезпечення позову стосується саме майна , яке належить відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв”язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад обмеження можливості господарюючого суб”єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а ухвала суду першої інстанції від 10 квітня 2017 року скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303 ,307, 312, 313- 315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –задовольнити частково .

Ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2017 року скасувати , питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошена і відповідно до п.2 ч.1 ст. 324 ЦПК України оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді