Ухвала суду № 69466363, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/27787/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Рецебуринський Ю.Й., Штульман І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017р. у справі за її позовом до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, третя особа: Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року представник ОСОБА_4 ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог, а.с. 29) про визнання протиправною бездіяльності щодо не здійснення особистого прийому у дні, визначені графіком прийому громадян, зобов'язання провести особистий прийом у зручний для обох сторін час та день, зобов'язання скасувати пункт 4 Порядку особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, затверджений наказом Міністра юстиції України від 11.11.2013р. №2368/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.11.2013р. №1936/24468), яким передбачено, що у разі відсутності Міністра юстиції України, першого заступника Міністра, заступника Міністра, заступника Міністра - керівника апарату, Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини особистий прийом громадян здійснюють уповноважені ними посадові особи.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2017р., в задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів не погодилася позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судом першої та апеляційної інстанції рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_6 неодноразово намагався потрапити на особистий прийом до відповідача, однак такий прийом від імені відповідача здійснювала інша особа.

Згідно інформаційного листа від 01.11.2016р. Міністерство юстиції України за результатами розгляду звернення ОСОБА_6 від 17.10.2016р. та від 21.10.2016р. повідомило останнього про попередній запис на особистий прийом до Міністра на 27.01.2017р.

Вважаючи, що відповідачем не забезпечено можливість реалізації передбаченого законом права на особистий прийом позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування пункту 4 Порядку особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України суди мотивували своє рішення тим, що його зміст не суперечить вимогам статті 22 Закону України «Про звернення громадян», а відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 року №228, заступники виконують за дорученням Міністра окремі його функції та заміщують Міністра в разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень.

З висновками судів в цій частині колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі в цій частині, висновків судів не спростовують та є безпідставними, оскільки за своїм змістом положення пункту 4 Порядку особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України не суперечать Конституції України та статті 22 Закону України «Про звернення громадян», оскільки здійснення прийому громадян в окремих випадках заступником Міністра від імені самого Міністра не виключає можливість особистого прийому останнім, крім того такий порядок прийому покликаний забезпечити право громадян на особистий прийом в разі відсутності Міністра.

В той же час, із змісту позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є законність Порядку особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, який є нормативно-правовим актом і пройшов в зв'язку з цим відповідну процедуру реєстрації, однак судами розгляд даної справи здійснено не за правилами статті 171 КАС України, якою врегульовано особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади і Міністерство юстиції України до участі у справі в якості відповідача не залучено.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суди виходили з того, що позовні вимоги щодо не проведення прийому 24.06.2016р., 01.07.2016р., 15.07.2016р. і 26.08.2016р. знаходяться за межами передбаченого статтею 99 КАС України шестимісячного строку звернення до суду, в зв'язку з чим не можуть бути враховані судом при вирішенні справи.

Поряд з тим, наслідки пропуску строку звернення до суду, передбачені статтею 100 КАС України, за правилами якої адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В порушення зазначених вимог процесуального закону, судом першої інстанції питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами щодо не проведення прийому у визначені дні 24.06.2016р., 01.07.2016р., 15.07.2016р. і 26.08.2016р. та наявності поважних причин в разі його пропуску не вирішено, процесуальної ухвали із зазначених питань не постановлено. Апеляційним судом зазначені порушення усунуто не було.

Крім того, суди виходили з того, що прийом представника позивача 27.02.2017р. проведено уповноваженою особою Міністра, що відповідає пункту 4 Порядку особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України.

З такими висновками судів колегія суддів також погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів в цій частині не спростовують і є безпідставними.

В той же час судами не з'ясовано чи звернення ОСОБА_6 на особистий прийом до відповідача відбувалось саме в інтересах позивача, чи мав він належним чином оформлені для цього повноваження, а також не перевірено наявність таких повноважень згідно довіреності від 05.09.2016р., оскільки з її змісту вбачається, що вона видана з метою оформлення спадкових прав позивача.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами порушено норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що тягне за собою обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.05.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман