Ухвала суду № 69466262, 03.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/1943/16

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Бухтіярової І.О., Приходько І.В., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за

касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року

у справі № 804/2638/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль»

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоцентраль» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року у справі № 804/2638/15, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 25.06.2012 року № 0002661502 в частині зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» сплатити штраф у розмірі 20% за 2010 рік, за січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року в загальному розмірі 786 815, 50 грн. (сімсот вісімдесят шість тисяч вісімсот п'ятнадцять грн. 50 коп.), а в іншій частині залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом замінено позивача Публічне акціонерне товариство «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль» правонаступником - Приватним акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль».

У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за березень 2011 року, лютий 2011 року, квітень 2011 року, липень 2010 року, серпень 2011 року, серпень 2010 року, вересень 2010 року, грудень 2011 року, жовтень 2010 року, січень 2012 року, листопад 2011 року, жовтень 2011 року, листопад 2010 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2010 року, відповідачем складено акт від 12.06.2012 року № 1582/174/15-230, яким встановлено порушення термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.2012 року № 0002661502, яким за затримку на 251 календарний день сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 11 885 430, 71 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2 377 086, 13 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність дій відповідача щодо зарахування поточних коштів в рахунок податкового боргу, який виник раніше, окрім штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих за вересень 2010 року, жовтень 2010 року, листопад 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року та квітень 2011 року в сумі 613 129, 09 грн.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зважаючи на таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Пунктами 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Системний аналіз наведених положень Податкового кодексу України, що діяли на час спірних правовідносин, дає підстави стверджувати, що камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, а тому під час проведення камеральної перевірки не має правових підстав для визначення порушень термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.

Разом з тим, своєчасність усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів повинна перевірятись під час проведення документальних перевірок, порядок яких визначений ст.ст. 77, 78 Податкового кодексу України.

Крім того, слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані саме документальних перевірок.

Однак судами попередніх інстанцій зазначене вище не враховано та, в свою чергу, зроблено висновки щодо наявність порушень вимог податкового законодавства позивачем щодо термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з'ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що на підставі частини другої ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справі в частині відмови у задоволенні позову підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, розглянути спір з підстав, визначених у позові, застосувати при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із вимогами чинного законодавства України.

В іншій частині сторони із судовими рішеннями погодилися та їх не оскаржували.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року у справі № 804/2638/15 в частині відмови у задоволенні позову скасувати, а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 року у справі № 804/2638/15 залишити без змін.

Ухвала в частині залишення судових рішень без змін набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала в частині направлення справи на новий розгляд набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді І.О.Бухтірова

І.В.Приходько