Ухвала суду № 69466245, 05.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2017 року м. Київ К/800/60333/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів: Єрьоміна А.В.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року

у справі № 804/4450/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД»

до Дніпропетровської митниці Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вента ЛТД» (далі - Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 19 березня 2013 року № 38.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги мотивовані правомірністю податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19 березня 2013 року № 38.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство просило залишити таку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами установлено, що Товариство протягом 2010-2011 років згідно з контрактом імпортувало на митну територію України товар: «АНТИФРОНТ», капсули № 30, діюча речовина: екстракт сухого чаю мате, корня імбиру, кореня солодки, листя меліси, кореня кукруми. Виробник: Beres Pharmactuticals Co.Ltd. АТ «Береш Фарма», Угорщина. Країна виробництва HU.

Під час ввезення товару оформлені вантажні митні декларації № 110000011/2010/112011 від 08 червня 2010 року, № 110030000/2010/980 від 06 травня 2010 року, № 110000011/2010/119809 від 16 вересня 2010 року, № 110000011/2010/123644 від 26 жовтня 2010 року, № 110000011/2011/127632 від 13 грудня 2010 року, № 110000011/2011/101915 від 09 лютого 2011 року, № 110000011/2011/110706 від 30 червня 2011 року, № 110000011/2011/115587 від 14 вересня 2011 року, № 110000011/2011/116854 від 03 жовтня 2011 року, № 110000011/2011/119626 від 14 листопада 2011 року, № 110000011/2011/121910 від 15 грудня 2011 року.

Вказаний товар під час митного оформлення задекларований за товарною підкатегорією 3004401000 згідно з УКТ ЗЕД із застосуванням 0 % ставки ввізного мита зі звільненням від оподаткування податком на додану вартість.

На підставі наказу Митниці від 14 лютого 2013 року № 81 посадовими особами відповідача проведена невиїзна документальна перевірка стану дотримання законодавства України з питань митної справи Товариством. За результатами вказаної перевірки складено акт № Н 05/13/110000000/21947206 від 25 лютого 2013 року. У вказаному акті зазначено, що товар - «АНТИФРОНТ», капсули № 30, необхідно класифікувати у товарній підкатегорії 2106909200, яка передбачає застосування при митному оформленні ставки ввізного мита в розмірі 8 %.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв повідомлення-рішення форми «Р» від 19 березня 2013 року № 38, в якому визначено податкове зобов'язання в розмірі 103452,17 грн., у тому числі за основним платежем - 74501,92 грн., за штрафними санкціями - 28950,25 грн.

Вважаючи вказане рішення незаконним, Товариство звернулось до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час прийняття вантажних митних декларацій відповідач погодився з класифікацією товару - «АНТИФРОНТ», капсули № 30 за товарною підкатегорією 3004401000 із застосуванням 0 % ставки ввізного мита та зі звільненням від оподаткування податком на додану вартість та пропустив товар на митну територію України. Таким чином, Митниця не мала правових підстав для винесення податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19 березня 2013 року № 38.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 313 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV (чинного на момент здійснення митних формальностей) митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п. 35 ст. 1 МК).

У п. 19 ст. 1 МК України наведено визначення терміна «митні процедури» - це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі МК України відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (ст. 69 МК України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 21-223а11.

Зважаючи на те, що судами попередніх інстанцій обставин справи, які б свідчили про наявність змови між Товариством і посадовими особами Митниці, спрямованої на заниження обов'язкових платежів у межах спірних відносин, не посилається на такі обставини Митниця і в доводах касаційної скарги, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності оспорюваного податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19 березня 2013 року № 38.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Міндоходів відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: