Ухвала суду № 69465769, 05.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2017р. по справі № 638/1723/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Харківської міської ради

про часткове визнання рішення виконавчого комітету ХМР від 24.04.2013 №258 та відповідних пунктів 8-9 переліку Додатку до рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського райсуду м. Харкова з адміністративним позовом до виконавчого комітету Харківської міської ради про часткове визнання рішення виконавчого комітету ХМР від 24.04.2013 № 258 та відповідних пунктів 8-9 переліку Додатку до рішення протиправними та зобов’язання вчинити певні дії .

Ухвалою Дзержинський районний суд міста Харкова від 12.07.2017р. клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення з позовом до адміністративного суду залишено без задоволення. Клопотання відповідача - виконавчого комітету Харківської міської ради про залишення без розгляду адміністративного позову задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв’язку з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

ОСОБА_1, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вважає, що ухвала суду прийнята з порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, висновки суду не відповідають обставинам справи та суперечать один одному. Просить суд апеляційної інстанції ухвалу скасувати , справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Виконавчий комітет Харківської міської ради заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає , що судом законно та обґрунтовано було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 та задоволено заяву виконавчого комітету Харківської міської ради про залишення адміністративного позову без розгляду, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги , ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.01.2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства, в якому просить поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом та визнати недійсним п. 8 переліку Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від. 24.04.2013 р.

Ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 09.02.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання недійсним п. 8 переліку Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради №258 від 24.04.2013 залишений без розгляду на підставі ч. 5 ст. 99 КАС України, у зв’язку з пропуском строку звернення з адміністративним позовом до суду. В задоволенні клопотання про поновлення зазначеного строку позивачу ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 була скасована ухвала Дзержинського райсуду м. Харкова від 09.02.2017 у зв’язку з помилковим застосуванням до спірних правовідносин судом першої інстанції приписів ч. 5 ст. 99 КАС України, а не положень ч. 2 ст. 99 КАС України, які передбачають шестимісячний строк для звернення до суду, який повинен обчислюватися саме із для коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Харківським апеляційним адміністративним судом зазначено, що висновок суду першої інстанції є передчасним , оскільки судом не встановлено коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права . Також, вказано , що судом першої інстанції не надавалося оцінки наведеним в позові обставинам щодо отримання оскаржуваного рішення позивачем.

Приймаючи оскаржувану ухвалу та залишаючи без розгляду позов на підставі ст. 100 КАС України, суд першої інстанції виходив з того , що позивачем пропущені процесуальні строки звернення до суду з зазначеним адміністративним позовом без будь – яких об’єктивних причин.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо залишення без розгляду позову , виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але така позовна заява може бути залишена без розгляду на тій підставі, що пропущено строк звернення.

Пунктом 1 ст. 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, згідно положень вказаної статті - початок перебігу строку звернення до суду безпосередньо пов'язане з часом коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Приписами ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження а адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином ,суд приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду після відкриття провадження, повинен особливо ретельно встановлювати обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та “добросовісність” заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою, яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання “незаконної вигоди”, уникнення відповідальності, тощо.

Зі змісту наведених норм слідує, що суд самостійно повинен перевірити чи пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску.

При цьому, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі “Іліан проти Туреччини” слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що “у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення”.

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що “стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права”.

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти розуміється вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України є свого роду “фільтром”, який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи.

Згідно до ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Матеріали справи свідчать , що ОСОБА_1 з зазначеним адміністративним позовом звернувся до Дзержинського райсуду м. Харкова 27.01.2016, предметом спору в межах даної справи є визнання недійсним пунктів 8-9 переліку Додатку до рішення протиправними та зобов’язання вчинити певні дії » , рішення рішення виконавчого комітету ХМР від 24.04.2013 № 258 та зобов’язання вчинити певні дії.

Колегія суддів зазначає, що день, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався або повинна була дізнатись про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

При зверненні до суду першої інстанції та в апеляційній скарзі позивач вказує, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. отримано ним на його запит до Департаменту діловодства Виконавчого комітету Харківської міської ради саме 16.10.2015 р.

Після отримання цієї копії рішення позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із відповідною позовною заявою про скасування п. 8 переліку Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р., яка ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 р. повернута у зв’язку з непідсудністю її окружному адміністративному суду.

Після отримання зазначеної ухвали позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова із аналогічною позовною заявою, але ухвалою суду від 10.11.2015 р. позовна заява повернута та позивачу роз’яснено, що справа підсудна Дзержинському районному суду м. Харкова.

У зв’язку з цим, позивач подав аналогічну позовному заяву до Дзержинського районного суду, але ухвалою від 26.11.2015 р. позовну заяву залишено без розгляду, яка скасована ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2016 та справу направлено для продовження розгляду.

Тобто, враховуючи наведене , позивач, отримавши 16.10.2015р. копію виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р., з дотриманням строку , визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України , подав даний позов до суду.

Доводи виконавчого комітету Харківської міської ради з якими погодився суд першої інстанції як на підставу пропуску строку звернення до суду з даним позовом з посиланням на те , що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 31.10.2014, яка надійшла до Харківської міської ради з прокуратури м. Харкова демонтаж капітальної будівлі було здійснено в ніч з 24 на 25 квітня 2013, тобто, позивачу про порушення його прав стало відомо у день знесення нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 217,1 кв.м, яке було здійснено до 25.04.2013, однак з позовом він звернувся 27.01.2016, тобто з пропуском строку звернення до суду, не навівши поважних причин пропущення строку звернення до суду є помилковими, оскільки в листі Юридичного департаменту Харківської міської ради від 06.01.2015р. заперечується причетність виконавчого комітету чи ради до зносу капітальної будівлі, що також підтверджено запереченнями на позов та поясненнями представника виконавчого комітету. Також в матеріалах справи відсутні докази , що саме виконавчий комітет чи рада здійснили демонтаж вказаної вище будівлі.

Також, посилання Виконкому Харківської міської ради на порушення позивачем строку з вернення до суду на те , що Юридичним департаментом Харківської міської ради на заяву ОСОБА_1 від 31.10.2014, яка надійшла до Харківської міської ради з прокуратури м. Харкова , була надана відповідь від 06.01.2015р. №74/9-15, у якій зазначено про прийняття виконавчим комітетом Харківської міської ради 24.04.2013 рішення № 258, відповідь отримана ОСОБА_1 , а отримавши лист Юридичного департаменту Харківської міської ради від 06.01.2015 №74/9-15 ОСОБА_1 мав можливість не порушуючи строків , передбачених ч. 2 ст. 99 КАС України звернутися до Харківської міської ради з запитом на отримання оскаржуваного рішення виконавчого комітету є безпідставними , оскільки зі змісту вказаної відповіді не вбачається , що вказане рішення виконавчого комітету Харківської міської ради 24.04.2013 № 258 стосується саме позивача.

Також, колегія суддів вважає доводи виконавчого комітету з посиланням на те , що початок перебігу шестимісячного строку слід обраховувати від публікації спірного рішення в офіційному печатному виданні Харківської міської ради - газеті «Харьковские известия» , а саме з 09.05.2013, тобто строк подання адміністративного позову сплив 09.11.2013, у той час як позов подано лише 27.01.2016 безпідставними, оскільки вказане рішення не є рішенням нормативного характеру , тому доведеність його змісту позивачу шляхом оприлюднення не передбачено нормами чинного законодавства. Вказане рішення є рішенням індивідуальної дії , тому строк його оскарження обраховується з дати, коли позивач дізнався про нього, в даному випадку з дати його отримання - 16.10.2015р.

З урахуванням вищенаведеного, з матеріали справи не вбачається . що позивач дізнався чи повинен був дізнатися про існування оскаржуваного рішення та визначення в цьому рішенні переліку об"єктів з яким він пов"язує порушення своїх прав раніше ніж ата фактичного отримання вказаного рішення - 16.10.2015р.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано вищенаведене , не встановлено вірної дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав за захистом яких звернувся до суду з даним позовом , у зв’язку з чим необґрунтовано застосував до позовної заяви наслідки пропущення строку звернення до суду, передбачені ст.100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення питання щодо залишення без розгляду позову у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

У зв’язку з цим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.07.2017р. по справі № 638/1723/16-а скасувати.

Справу направити до суду 1 інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлений 10.10.2017 р.