Ухвала суду № 69465561, 05.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Макарика В.Я.

суддів – Глушка І.В., Коваля Р.Й.

за участю секретаря судового засідання – Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2017 року у справі №461/1257/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 про зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Львівської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 в якому просила визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради №1257 від 10.11.2016 року в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Миргородська, 48-а громадянину ОСОБА_2 Визнати протиправними дії Львівської міської ради у питанні підготовки, розгляду та погодження меж земельної ділянки між будинками 46-а і 48-а по вул. Миргородській в м. Львові. Зобов’язати Львівську міську раду повторно розглянути заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.. Миргородська, 48-а для ведення садівництва.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа – ОСОБА_2 про скасування ухвали та зобов'язання до вчинення дій - відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов, з підстав, викладених у своїй апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є мешканцем будинку 46-а на вул. Миргородській у м. Львові. На підставі ухвали від 10.07.2008 р. №2042 Львівської міської ради позивач є власником земельної ділянки по Миргородська, 46-а у м. Львові, площею 0,0197 га у межах згідно з планом. Цільове призначення земельної ділянки - обслуговування житлового будинку.

26 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Львівської міської ради в якій просила надати земельну ділянку по вул.. Миргородській. 46-а у м. Львові для ведення садівництва.

27 серпня 2016 року Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин листом надано відповідь на вищевказану заяву, в якому зазначено, що враховуючи що до управління надійшло звернення гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.. Миргородській, 48-а для обслуговування житлового будинку, питання порушене у зверненні позивача не може бути вирішено.

27 січня 2017 року на адресу позивачки Узгоджувальна комісія для вирішення земельних спорів направила лист в якому їй було запропоновано прибути на засідання узгоджувальної комісії, яке відбудеться 03.02.2017 року о 10:00 год., для вирішення земельного спору щодо погодження межі між земельними ділянками на вул. Миргородській, 48-а та 46-а у м. Львові.

03.02.2017 року узгоджувальною комісією на засіданні прийнято протокол №28, з якого видно, що врахувавши ухвалу Львівської міської ради від 10.11.2016 року №1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» погоджено межі між земельними ділянками на вул. Миргородській, 48-а та 46-а у м. Львові, по лінії В-А відповідно до акту обстеження та показу меж земельної ділянки на вул. Миргородській, 48-а та державного акта на право власності на земельну ділянку за адресою вул.. Миргородська, 46-а.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо рішення узгоджувальної комісії, а саме те, що рішення узгоджувальної комісії не є рішенням органу місцевого самоврядування, а рішенням, яке є підставою для прийняття рішення органу місцевого самоврядування - ухвали, тобто оскарження рішення узгоджувальної комісії не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту судом цивільних прав та інтересів особи.

Врахувавши вказане вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що прийнята ухвала № 1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою» від 10.11.2016р., серед яких в додатку до ухвали під п. 19 надано гр. ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Миргородській, 42 не порушує права позивача, оскільки наведене рішення міської ради стосується лише погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Лише за результатами розгляду погодженого в установленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки міська рада буде вирішувати питання щодо передачі спірної ділянки у власність гр. ОСОБА_2

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням від 8.08.2014р. № 605 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада» затверджено інформаційну та технологічну картку адміністративної послуги - приватизація земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. До переліку документів, необхідних для отримання цієї адміністративної послуги необхідно відповідний пакет документів.

Відповідно до п. 12.1.3 ухвали № 1675 від 26.07.2012 «Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові» на підставі поданих матеріалів та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану м. Львова, управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин департаменту містобудування протягом трьох робочих днів готує проект ухвали та у місячний термін візує у виконавчих органах міської ради відповідний проект ухвали про погодження місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або зміни її цільового призначення і подає його на розгляд профільних депутатських комісій, після чого даний проект ухвали виноситься на затвердження міською радою.

Громадянин ОСОБА_2 звернувся до Львівської міської ради 04.08.2016 року з відповідною заявою про погодження місця розташування земельної ділянки на надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.. Миргородській, 48-а для обслуговування житлового будинку, зареєстроване у Львівській міській раді 4.08.2016 року за № 3-П-42166/АП-2403).

До заяви гр. ОСОБА_2 додав перелік документів, який передбачений рішенням від 8.08.2014р. № 605 «Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надає Львівська міська рада».

10.11.2016р. прийнято ухвалу № 1257 «Про надання громадянам дозволу на виготовлення документацій із землеустрою», серед яких в додатку до ухвали під п. 19 надано гр. ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.. Миргородській, 48-а для обслуговування житлового будинку. Рішення прийняте більшістю від загального складу - 35 голосів.

Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту норм КАС України, видно, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

ОСОБА_1 фактично оспорила дозвіл (дії), який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов'язки тільки для тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким його адресовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ст.. 39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Стаття 40 ЗК України визначає, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ст. 18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому силі острови на землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим і їх поділ на категорії за основним цільовим призначенням,визначено ст. 19 ЗК України.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення /викуп/ земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення /ст. 20 ЗК України/.

В матеріалах справи міститься висновок Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР №4-2401-510 від 10.06.16р. /а.с.126/, в якому зазначено, що земельна ділянка на вул. Миргородській, 46-а у м. Львові орієнтовною площею 0,0160 га. відповідно до відкоригованого генерального плану міста Львова масштабу 1:10000, затвердженого ухвалою сесії Львівської міської ради від 30.09.2010р. №3924 знаходиться в межах території малоповерхової та садибної житлової забудови, де не передбачено ведення садівництва.

Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки не проводилась.

Суд апеляційної інстанції взявши до уваги вказане вище, дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження, а саме оспорювана ухвала Львівської міської ради №1257 від 10.11.2016 року є законною і правових підстав для її скасування суд апеляційної інстанції у наведених аргументах не знаходить, також відсутні підстави для задоволення вимог про зобов'язання ЛМР повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул.. Миргородській, 48-а у м. Львові для ведення садівництва.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 12 травня 2017 року у справі №461/1257/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: І.В. Глушко

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складений 10 жовтня 2017 року.