Ухвала суду № 69465540, 05.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Богаченка С. І.,

суддів – Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання – Андрушківа І. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2017 року у справі № 308/6767/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про зобов'язання нарахувати недоотриману пенсію,-

В С Т А Н О В И В:

04 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, в якому просив зобов’язати відповідача нарахувати недоотриману пенсію із дня досягнення пенсійного віку до фактичного її призначення, а саме із 30 квітня 2013 року до 28 грудня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно призначено пенсію з дня звернення за пенсією, а не з дня досягнення пенсійного віку, оскільки він своєчасно не міг звернутися за призначенням такої у зв’язку з перебуванням за кордоном.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на неї, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що відповідачем не виконано покладеного на нього обов’язку забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, зокрема, письмового інформування застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце його проведення, тому відповідно до частини першої статті 41 та частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за їхньої відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 народився 30 квітня 1953 року та досяг пенсійного віку 30 квітня 2013 року.

28 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до протоколу про призначення пенсії від 30 грудня 2015 року № 5129 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 28 грудня 2015 року.

У відповідь на телефонне звернення на урядову «гарячу лінію» Кабінету Міністрів України щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 за період з моменту досягнення пенсійного віку до 27 грудня 2015 року листом Головного Управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29 лютого 2016 року № 57-Л-99-72 відмовлено у здійсненні такого нарахування у зв'язку з відсутністю для цього підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що позивачу правомірно призначено пенсію з дня звернення до відповідача із заявою про її призначення, оскільки підстави для її нарахування із дня досягнення пенсійного віку відсутні.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що строк призначення пенсії безпосередньо пов'язаний із фактом звернення особи із заявою про її призначення.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 28 грудня 2015 року звернувся до відповідача з заявою про призначення йому пенсії за віком. На підставі такої заяви з 28 грудня 2015 року йому була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що позивач у 2013 році звертався з заявою про призначення йому пенсії особисто або через представника.

При цьому, в матеріалах справи міститься власноручна розписка позивача від 28 грудня 2015 року про те, що раніше за призначенням пенсії він не звертався.

Таким чином, відсутність факту звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії протягом трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку свідчить про відсутність у відповідача обов'язку її призначити із більш раннього строку.

Посилання позивача на невиконання відповідачем обов’язку щодо його письмового інформування про набуття права на призначення пенсії не заслуговують на увагу, оскільки вказана обставина не спростовує факту обізнаності позивача про набуття права на призначення пенсії із досягнення пенсійного віку, що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог.

За наведених обставин, суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 липня 2017 року у справі № 308/6767/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 жовтня 2017 року.