Ухвала суду № 69465446, 10.10.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Мірошниченко Л.Є.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року справа №243/5236/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року у справі № 243/5236/17 за позовом ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – Управління) про:

- визнання протиправними дії відповідача в частині проведення розрахунку її стажу роботи, що дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без включення у цей стаж половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі;

- визнання неправомірною відмову відповідача про перерахунок призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та скасування рішення відповідача про відмову у проведенні такого перерахунку;

- зобов’язання відповідача здійснити їй перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 21.09.2016 з урахуванням раніше здійснених виплат;

- визнання протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі працюючого судді на відповідній посаді з 01.01.2017, а не з 01.12.2016 та про скасування розпорядження відповідача у цій частині;

- зобов’язання відповідача здійснити їй перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі працюючого судді на відповідній посаді з 01.12.2016 з урахуванням раніше здійснених виплат.

В липні 2017 року позивачем в порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) було подано письмову заяву про зміну позовних вимог, а саме про збільшення розміру позовних вимог в частині:

- визнання протиправними дії відповідача по утриманню в червні 2017 року з її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці одноразово надміру виплачених коштів в сумі 1171,25 гривень;

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача про утримання переплаченої пенсії після проведення перерахунку з 01.01.2017 по 04.01.2017 в сумі 1171,25 грн.;

- зобов’язання відповідача сплатити їй незаконно утриману суму 1171,25 грн. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Ухвалою суду першої інстанції від 08.08.2017 відповідно до вимог статті 137 КАС України була прийнята зазначена письмова заява позивача про зміну позовних вимог та приєднана до вказаної адміністративної справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що працювала суддею в різних судах України з 26.02.1993 по 20.09.2016 та на підставі Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII наказом голови Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20.09.2016 № 41-к її було звільнено із займаної посади судді та відраховано зі штату суду у зв’язку з виходом у відставку згідно пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України. 21.09.2016 вона звернулася до відповідача із заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Рішенням Управління (протокол № 4785 від 30.09.2016) їй було призначене щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, виходячи зі стажу судді 23 роки 6 місяців 27 днів, при цьому до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, відповідачем не було зараховано половину строку її навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців, що призвело до невірного розрахунку стажу та визначення розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи із збільшення за кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розміру щомісячного грошового утримання на два відсотки заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді згідно з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 за № 2453-VI (далі – Закон № 2453-VI) та вимогами частини 1 статті 43 Закону України «Про статус судів» від 15.12.1992 № 2862-XII (далі – Закон № 2862-XII).

24.05.2017 позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 86% на 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді та у проведенні такого перерахунку їй відповідачем було відмовлено згідно рішення № 35 від 02.06.2017.

Просила зазначені дії відповідача з моменту невірного розрахунку її стажу, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання та відмови у проведенні перерахунку за стажем цього грошового утримання судді у відставці визнати протиправними, а рішення відповідача про відмову у проведенні такого перерахунку незаконним і підлягаючим скасуванню. Просила також зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з 21.09.2016 з урахуванням раніше здійснених виплат.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо незаконності проведення перерахунку по заробітку раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2017, а не з 01.12.2016, коли було підвищено мінімальну заробітну плату та збільшилось грошове утримання судді, який працює на відповідній посаді, також ОСОБА_2 заявлені вимоги щодо незаконності утримання відповідачем одноразово з її щомісячного грошового утримання у червні 2017 року надміру виплачених коштів в сумі 1171,25 грн. у зв’язку з проведенням відповідачем перерахунку її грошового утримання не з 05.01.2017, а з 01.01.2017.

На обґрунтування цих позовних вимог, позивач у позові та письмовій заяві про збільшення позовних вимог посилається на наступне.

Право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, передбачено частиною 3 статті 141 Закону № 2453-VI (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 1-8/2016 ).

Враховуючи, що з 01.12.2016 на підставі статті 8 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2016 рік» було підвищено розмір мінімальної заробітної плати, то як наслідок, підвищилась заробітна плата судді - грошове утримання судді, який працює на відповідній посаді, отже, саме з 01.12.2016 у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, про що із заявою позивач 12.12.2016 звернулася до відповідача, надавши довідку від 05.12.2016, видану ТУ ДСА України Донецької області, про заробітну плату судді працюючого на відповідній посаді, а саме про підвищення заробітної плати з 01.12.2016. За цією заявою позивача від 12.12.2016, відповідачем 15.12.2016 прийнято розпорядження № 887009 про проведення перерахунку щомісячного грошового утримання позивача з 01.01.2017, що позивач просить визнати протиправним та скасувати це розпорядження, зобов’язавши відповідача провести перерахунок грошового утримання з 01.12.2016.

Більш того, позивачем заявлені вимоги про визнання протиправними дії та рішення відповідача за № 91 від 03.05.2017 «Про утримання переплаченої суми пенсії», з посиланням на безпідставність утримання одноразово у червні 2017 року з її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці надміру виплачених коштів у сумі 1171,25 грн., оскільки:

по-перше, відсутні підстави стягнення із щомісячного грошового утримання судді у відставці надмірно виплачених сум, що передбачені частиною 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі – Закон № 1058-ІV), а саме наявність зловживання з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, чого не мало місця взагалі;

по-друге, відповідачем порушено Порядок повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21.03.2003, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.03.2003 за № 374/7695 (зі змінами внесеними постановою Правління ПФУ № 25-3 від 25.11.2014, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.12.2014 за № 1605/26382), зокрема, неповідомлення позивача відповідачем про прийняте ним рішення № 91 від 03.05.2017 про утримання одноразово у червні 2017 року надміру виплачених коштів в сумі 1171,25 грн.

Позивач просила скасувати це рішення відповідача як протиправне та зобов’язати відповідача сплатити їй незаконно утриману із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суму 1171,25 грн.

Відповідача надав суду письмові заперечення (а.с.116-119), щодо заявлених позовних вимог з урахуванням їх збільшення, з яких вбачається, що ОСОБА_2 призначено довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі – Закон № 1402-VIII) з 21.09.2016 у розмірі 86 відсотків грошового утримання судді. Пунктом 25 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що розмір щомісячного довічного грошового утримання встановлюється у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У відповідності до пункту 34 Прикінцевих положень Закону № 1402-VIII стаж роботи позивачки на посаді судді складає 23 роки 06 місяців 27 днів, тобто повних 23 роки, а тому розмір її щомісячного грошового утримання правильно визначений 86% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Незважаючи на те, що Законом України «Про Вищу раду правосуддя» № 1798-III від 21.12.2016 внесені зміни до пункту 34 Прикінцевих положень Закону № 1402-VIII, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), позивача було обрано на посаду судді 26.02.1993, під час дії Закону № 2862-XII, згідно якого зарахування часу навчання у вищому юридичному закладі при розрахунку стажу роботи судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання не передбачалось. За таких умов, Управління вважало прийняте 02.06.2017 рішення № 35 «Про відмову в перерахунку пенсії» позивачу законним та просило відмовити у задоволенні позову у цій частині.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про незаконність проведення перерахунку раніше призначеного їй щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2017, а не з 01.12.2016, у запереченнях відповідача зазначається, що розпорядження Управління від 15.12.2016 за № 887009 є законним, так як відповідає вимогам частини 4 пункту 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати органами Пенсійного фонду України, який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року за № 3-1, яким, зокрема, передбачено, що перерахунок раніше призначеного грошового утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тому перерахунок позивачу її грошового утримання було здійснено за її заявою від 12.12.2016 з 01.01.2017, що відповідає чинному законодавству, а тому заявлені вимоги у цій частині також вважають безпідставними, а їх дії правомірними.

З причин змін у законодавстві: Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрання 05.01.2017 чинності Законом України «Про вищу раду правосуддя» , позивачу за період з 01.01.2017 по 04.01.2017 надмірно було сплачено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у сумі 1171,25 грн., внаслідок чого на підставі положень статті 50 Закону № 1058-ІV Управлінням було винесено рішення № 91 від 03.05.2017 «Про утримання переплаченої суми пенсії», тому у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дій в частині проведення такого утримання надміру виплачених коштів, скасування рішення № 91 від 03.05.2017 та покладання зобов’язання сплатити позивачу суму 1171,25 грн. просили відмовити.

У зв’язку з наведеним, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року у справі № 243/5236/17 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Управління в частині проведення розрахунку стажу роботи ОСОБА_2, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та не включення у цей стаж половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління за № 35 від 02.06.2017 про відмову у проведенні перерахунку за стажем роботи раніше призначеного ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов’язано Управління зарахувати ОСОБА_2 до стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи на посаді судді, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі Харківському юридичному інституті, з 01.09.1983 по 29.06.1987 (1 рік 11 місяців).

Зобов’язано Управління здійснити ОСОБА_2 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 21 вересня 2016 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.

Визнано протиправними дії Управління в частині строку проведення перерахунку ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі працюючого судді на відповідній посаді з 1 січня 2017 року, а не з 01 грудня 2016 року та скасувати розпорядження Управління за № 887009 від 15 грудня 2016 року у цій частині.

Зобов’язано Управління здійснити ОСОБА_2 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі працюючого судді на відповідній посаді з 01 грудня 2016 року з урахуванням раніше здійснених виплат.

Визнано протиправними дії Управління щодо ОСОБА_2 в частині утримання в червні 2017 року з її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці одноразово надміру виплачених коштів в сумі 1171,25 грн. та скасувати рішення № 91 від 03 травня 2017 року Управління про утримання переплаченої пенсії - коштів у сумі 1171,25 грн.

Зобов’язано Управління сплатити ОСОБА_2 незаконно утриману суму 1171 гривень 25 копійок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Постанова мотивована тим, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі.

З огляду на таке, суд приходить до висновку, що Управління використав свої повноваження на власний розсуд, обчислив стаж на посаді судді з порушенням загально правового принципу дії норми у часі та встановив розмір щомісячного довічного грошового утримання, виходячи не з того розміру, який існував на момент виникнення у позивача права на утримання, а на момент прийняття рішення про його призначення, що є порушенням конституційних прав та гарантій позивача.

Також, судом зазначено, що відповідач використав свої повноваження на власний розсуд, здійснив перерахунок по заробітку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з порушенням загально правового принципу дії норми права у часі, а тому такі його дії та прийняте розпорядження № 887009 від 15.12.2016 про проведення перерахунку грошового утримання позивачу з 01.01.2017, а не з 01.12.2016, є протиправними і підлягаючими скасуванню, з покладанням на Управління зобов’язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі працюючого судді на відповідній посаді з 01.12.2016 з урахуванням раніше здійсненої виплати.

Крім того, при прийнятті рішення № 91 від 03.05.2017 про утримання одноразово у червні 2017 року з ОСОБА_2 надміру виплачених коштів в сумі 1171,25 грн., суб’єкт владних повноважень - Управління, діяв не на підставі і не у спосіб, що передбачені вищезазначеними нормами Закону № 1058-ІV, постанови Правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21.03.2003, чим порушив права та законні інтереси позивача, які підлягають поновленню у судовому порядку шляхом визнання протиправними таких дій відповідача, скасування рішення Управління № 91 від 03.05.2017 та покладання на відповідача зобов’язання сплатити на користь позивача незаконно утриманої суми 1171,25 грн. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що редакція Закону № 2862- XII, тобто яка діяла на момент призначення позивача суддею (1993), не містить у собі посилань щодо зарахування половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних закладах при розрахунку стажу судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання.

Апелянт зазначає, що позивачу був зроблений перерахунок пенсії з 01.01.2017 на підставі п. 4 Розділу II Порядку надання документів для призначення (перерахунку) виплати щомісячного довічного утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 20.03.2017 №5-1), а саме:

«Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 1 числа місяця наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою».

Таким чином, згідно наданої позивачем довідки від 05.12.2016 №3052 Про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, розмір складових суддівської винагороди змінився у грудні 2016 року, тобто, перерахунок слід провести з 1 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, а саме з 01.01.2017.

Крім того, при нарахуванні виплатного періоду позивачці надмірно нараховано та у подальшому сплачено кошти у сумі 1171,25 грн. у зв’язку із чим виникла переплата, за період з 01.01.2017 по 04.01.2017, оскільки відповідно п. 25 розділу XII «Прикінцевих перехідних положень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне грошове утримання не мало перевищувати 10740,00 грн.

Разом із тим, апелянт зазначає, що після набрання чинності Законом України «Про вищу раду правосуддя» (05.01.2017) розмір щомісячного довічного утримання ОСОБА_2 становить 86% суддівської винагороди. Отже, з 05.01.2017 розмір грошового утримання встановлено у сумі 22016,00 грн.

Окрім вищевикладеного, Управління зауважує, що 20.04.2017 за вих. №13245/04 на адресу позивачки відповідачем направлено повідомлення про переплачену пенсію за період з 01.01.2017 по 04.01.2017, а також було запропоновано повернути надміру виплачені кошти у сумі 1171,25 грн. Однак, апелянт, посилаючись на ст. 50 Закону № 1058-ІV, вважає, що на зазначене повідомлення позивачем не здійснено будь-яких дій щодо добровільного повернення надміру виплачених коштів. Таким чином, у зв’язку з викладеним, апелянт стверджує, що рішення Управління від 03.05.2017 №91 «Про утримання переплаченої суми пенсії» обґрунтоване та відповідає нормам діючого законодавства.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено і це підтверджується копією трудової книжки позивача, що з 26.02.1993 по 15.04.2015 ОСОБА_2 працювала суддею та займала адмінпосаду голови Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області, а з 16.04.2015 по 20.09.2016 вона працювала суддею Слов’янського міськрайонного суду Донецької області (а.с.21-26).

На підставі Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1515-VIII наказом голови Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 20.09.2016 № 41-к позивача було звільнено із займаної посади судді та відраховано зі штату суду у зв’язку з виходом у відставку згідно пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції України (а.с.88 зв.б.).

Отже, позивач ОСОБА_2 має статус судді у відставці Слов’янського міськрайонного суду Донецької області, що підтверджується копією посвідчення судді у відставці № 02086 (а.с.12).

Як вбачається з дослідженої судом пенсійної справи № 887009, ОСОБА_2 21.09.2016 звернулася до Управління із заявою про призначення їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до протоколу № 4785 від 30.09.2016 відповідачем було призначено позивачу з 21.09.2016 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді (а.с.16).

У зазначеному протоколі та розрахунку стажу (а.с.16-17), зазначено, що загальний трудовий стаж (повний) позивача складає 35 років 7 днів (станом на 31.07.2016 року). Для призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем був зарахований стаж її роботи суддею, а саме 23 роки 6 місяців 27 днів.

Таким чином, ОСОБА_2 з 21.09.2016 перебуває на обліку в Управлінні як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного їй відповідачем з 21.09.2016 на підставі Закону № 2453-VI у розмірі 86 % від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, виходячи зі стажу судді - 23 роки 6 місяців 27 днів.

Визначальним для правильного вирішення цієї адміністративної справи є питання оцінки дій суб’єкта владних повноважень щодо відповідності їх закону при обчисленні стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при чому, виходячи із загально правового принципу дії норми права у часі.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями статті 126 Конституції України закріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні незалежність і недоторканість суддів.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права регулює Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який також визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до частини 1 статті 141 Закону № 2453-VI, (із змінами Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.12.2015) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіком віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-ІV, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно частини 2 статі 141 Закону № 2453-VI, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія.

У відповідності до положень частини 1 статті 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Водночас, пунктом 11 розділу ХIII Перехідних положень Закону № 2453-VI, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом № 2862-XII.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 2862-XII, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов’язків за власним бажанням або у зв’язку з закінченням строку повноважень. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітку судді.

Частиною 4 цієї статті (абзац 2) передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Положеннями п.п.3-1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих начальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

При цьому, у відповідності до Указів Президента України № 584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та № 1061/2002 від 25.11.2002 «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах і період проходження строкової військової служби.

Згідно копії трудової книжки та диплому про вищу юридичну освіту ОСОБА_2:

- з 01.09.1983 по 29.06.1987 навчалась за денною формою навчання у Харківському юридичному інституті імені ОСОБА_3;

- з 03.08.1987 по 19.03.1991 стажер Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області;

- з 19.03.1991 по 26.02.1993 помічник голови Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області;

- 26.02.1993 по 15.04.2015 суддя, голова Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області;

- з 16.04.2015 по 20.09.2016 суддя Слов’янського міськрайонного суду Донецької області (а.с.20-26).

Тобто, стаж роботи позивача на посаді судді, який дає їй право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, складає: суддівський стаж 23 роки 6 місяців 27 днів та половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі 1 рік 11 місяців, що загалом становить 25 років 5 місяців 27 днів, а повних 25 років.

Частиною 3 статі 141 Закону № 2453-VI (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 1-8/2016) визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі.

Як встановлено судом, позивач 24.05.2017 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 86% на 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, виходячи зі стажу роботи судді 25 років з урахуванням половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі.

Рішенням № 35 від 02.06.2017 відповідачем було відмовлено позивачу у проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці з 86% на 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, з тих мотивів, що Законом № 2862-XII зарахування часу навчання у вищому юридичному навчальному закладі при розрахунку стажу судді для призначення щомісячного довічного грошового утримання не передбачено, а стаж роботи позивача ОСОБА_2 на посаді судді, розрахований відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1402-VIII і становить 23 роки 06 місяців 27 днів та розмір щомісячного довічного грошового утримання встановлений 80 відсотків грошового утримання судді + 6 відсотків (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір грошового утримання збільшено на два відсотки заробітку) (а.с.13-14).

З огляду на таке, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що Управління використало свої повноваження на власний розсуд, обчисливши стаж на посаді судді з порушенням загально правового принципу дії норми у часі та встановив розмір щомісячного довічного грошового утримання, виходячи не з того розміру, який існував на момент виникнення у позивача права на утримання, а на момент прийняття рішення про його призначення, що є порушенням конституційних прав та гарантій позивача.

Отже, такі дії відповідача в частині проведення розрахунку стажу роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без урахування строку навчання у вищому юридичному закладі та рішення відповідача № 35 від 02.06.2017 про відмову у проведенні перерахунку грошового утримання з 86% на 90% з урахуванням включення до стажу роботи судді половини строку навчання за денною формою у вищому юридичному закладі, є протиправними, рішення підлягає скасуванню, а відповідача слід зобов’язати зарахувати до стажу роботи позивача крім роботи суддею і половину строку навчання за денною формою у вищому навчальному закладі та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 21.09.2016 з урахуванням раніше здійснених виплат.

Суд вважає, що строк звернення позивача до суду з цим позовом (в частині неправомірності розрахунку відповідачем стажу роботи судді при призначенні щомісячного довічного грошового утримання - протокол № 4785 від 30.09.2016) не пропущений, оскільки про порушення свого права позивачу стало відомо лише 10.12.2016, коли на особовий рахунок в Ощадбанку України надійшли грошові кошти, а саме грошове утримання судді у відставці, вперше за один місяць грудень 2016, що надало можливість розрахувати відсоток (86%) від заробітку працюючого судді на відповідній посаді. Під час розгляду судом справи зазначені обставини не оспорювались відповідачем та ним не ставилось питання про порушення строків звернення до суду.

Таким чином, згідно вимог статті 71 КАС України, відповідач не надав доказів щодо правомірності своїх дій та рішення в частині розрахунку стажу та не включення до стажу роботи судді, що дає право на відставку і одержання грошового утримання позивача, строку її навчання у вищому юридичному закладі, а також щодо законності рішення про відмову у проведенні перерахунку грошового утримання позивача за стажем роботи з 86% на 90% від заробітку працюючого судді на відповідній посаді, а тому, системний аналіз наведених вище законів та письмових доказів, приводить суд до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до Управління про визнання протиправними дій та рішень, скасування цих рішень в частині строку проведення перерахунку по заробітній платі раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та утримання одноразово у червні 2017 року із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці надміру виплачених коштів в розмірі 1171,25 грн., суд, проаналізувавши матеріали справи та письмові докази, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності всі докази і заперечення відповідача, приходить до висновку, що у цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню у повному обсязі за таких підстав.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 з 21.09.2016 перебуває на обліку у відповідача - Слов’янського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яке відповідно до Закону № 2453-VI їй було призначено у розмірі 86% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.

На час призначення ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - 21.09.2016, частиною 3 статі 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 1292-VIII (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 справа № 1-8/2016 ) було визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Після набрання законної сили Законом № 1402-VIII з відповідними змінами та доповненнями, частиною 4 статті 142 цього Закону також передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

На підставі статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 № 928-VIII (з відповідними змінами та доповненнями) з 01.12.2016 було підвищено розмір мінімальної заробітної плати, та з 01.12.2016, як наслідок, підвищилась заробітна плата судді - грошове утримання судді, який працює на відповідній посаді, оскільки складова суддівської винагороди - посадовий оклад судді визначається законом у кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

Саме з 01.12.2016 у позивача виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі.

З матеріалів справи та з оглянутої судом пенсійної справи № 887009 вбачається, що позивач 12.12.2016 звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв’язку із зміною грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, а саме у зв’язку із збільшенням з 01.12.2016 заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, надавши при цьому довідку від 05.12.2016, видану ТУ ДСА України Донецької області, про розмір суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, який з 01.12.2016 дорівнював 25600 грн. (а.с.81 зв.б.).

Згідно копії розпорядження № 887009 від 15.12.2016 відповідачем було проведено перерахунок раніше призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з окладу працюючого судді 25600 гривень (станом на 12.12.2016) та загального відсотку розрахунку утримання від заробітку 86%, але такий перерахунок по заробітку був здійснений з 01.01.2017 (а.с.82 зв.б.).

Отже, спірним питанням у справі є правомірність строку проведення відповідачем такого перерахунку.

За приписами статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в своїх письмових запереченнях на позов стосовно строків проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці посилався на те, що це питання врегульовано частиною 4 пункту 2 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати органами Пенсійного фонду України, який затверджено постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за № 3-1, норми якої передбачають, що перерахунок проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Саме посилаючись на це положення, відповідач вважає, що його дії про проведення перерахунку грошового утримання ОСОБА_2 з 01.01.2017 відповідають вимогам законодавства, а прийняте 15.1.22016 розпорядження № 887009 є законним.

Між тим, судом встановлено, що як на час виникнення у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 01.12.2016, так і на час її звернення до відповідача з цього питання з відповідною заявою - 12.12.2016 і на час розгляду її заяви відповідачем - 15.12.2016 та винесення розпорядження № 887009, діяла постанова Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 за № 3-1 (на яку посилається відповідач), зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891, «Про затвердження Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України», в яких не передбачався порядок розгляду заяви судді у відставці про перерахунок та строк такого перерахунку, тобто цим Порядком не була затверджена процедура розгляду Пенсійним органом такого звернення судді у відставці за перерахунком грошового утримання та строк проведення такого перерахунку.

Лише після прийняття Правлінням Пенсійного фонду України постанови від 20.03.2017 за № 5-1, яка була зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.04.2017 за № 542/30410, з 16.06.2017 набрав чинності новий Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, де у розділі 11 передбачено порядок розгляду звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання, а у розділі 111- зазначено документи, які необхідні для перерахунку. Положеннями частини 4 розділу 11 цього Порядку передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Таким чином, на час виникнення у позивача права на перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання - 01.12.2016 та на час вирішення відповідачем її заяви від 12.12.2016 про перерахунок і прийняття рішення - 15.12.2015, зазначене положення щодо строку проведення перерахунку - з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінились розміри складових суддівської винагороди, ще не було прийнято у встановленому законом порядку та не набрало чинності.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність або ще не прийняті у встановленому законом порядку.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 чітко визначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи те, що положеннями постанови Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не було передбачено порядок розгляду звернення судді у відставці за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання та строк проведення такого перерахунку, тому підлягають застосуванню правила статей 44 та 45 Закону № 1058-ІV, з відповідними змінами та доповненнями.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодження із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно частини 4 статті 45 Закону № 1058-ІV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п’ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Частиною 5 статі 45 Закону № 1058-ІV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок), або про відмову в призначенні ( перерахунку ) пенсії.

Як встановлено судом, позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 12.12.2016, право на такий перерахунок у неї виникло з 01.12.2016, тому, відповідач повинен був провести перерахунок з 01.12.2016, а не з 01.01.2017, як зазначено у розпорядженні № 887009 від 15.12.2016.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що відповідач використав свої повноваження на власний розсуд, здійснив перерахунок по заробітку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з порушенням загально правового принципу дії норми права у часі, а тому такі його дії та прийняте розпорядження № 887009 від 15.12.2016 про проведення перерахунку грошового утримання позивачу з 01.01.2017, а не з 01.12.2016, є протиправними і підлягаючими скасуванню, з покладанням на Управління зобов’язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці по заробітній платі працюючого судді на відповідній посаді з 01.12.2016 з урахуванням раніше здійсненої виплати.

Щодо законності дій Управління в частині утримання в червні 2017 року із щомісячного довічного грошового утримання позивача грошової суми 1171,25 грн., судом встановлено, що таке утримання було здійснено на підставі рішення начальника Управління ОСОБА_4 від 03.05.2017 за № 91.

Як вбачається з тексту цього рішення № 91, посадовою особою територіального органу ПФУ за наслідками розгляду матеріалів пенсійної справи щодо ОСОБА_2 за № 887009 було встановлено, що внаслідок змін у законодавстві (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VIII від 06.12.2016 та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» № 1798-VIII від 21.12.2016 (далі за текстом рішення): «виникла переплата пенсії за період з 01.01.2017 по 04.01.2017 у сумі 1171,25 гривень. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду. З усіх видів стягнень може бути відраховано не більше як 20 відсотків пенсії.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 50 Закону № 1058-ІV, Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 за № 8-2 (зі змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, та ст.1212 Цивільного кодексу України, вирішив: надміру виплачені кошти ОСОБА_2 за період з 01.01.2017 по 04.01.2017 в сумі 1171,25 грн. утримати одноразово у червні 2017 року» ( а.с.82).

Колегією суддів встановлено і це не оспорюється сторонами, що про прийняття такого рішення відповідач не повідомляв позивача і не пропонував добровільно сплатити зазначену суму. Копія цього рішення була отримана позивачем 18.07.2017 на її письмове звернення, вже після проведеного відповідачем утримання суми 1171,25 грн. із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за червень 2017 року.

Як на правову підставу стягнення з позивача надміру виплачених коштів відповідач в своєму рішенні № 91 від 03.05.2017 послався, зокрема, на статтю 50 Закону № 1058-ІV, при цьому, відповідач на власний розсуд не зазначив про умови (випадки), коли суми пенсій, виплачених надміру, можуть бути повернуті пенсіонером або стягнуті з нього, та яким органом.

Так, згідно положень частини 1 статті 50 Закону № 1058-ІV, суми пенсій, виплачених надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Таким чином, зазначена норма закону містить вичерпний перелік випадків, коли надмірно виплачені суми можуть бути утримані із щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а саме: потрібно наявність зловживання з боку пенсіонера (у даному випадку позивача згідно визначення термінів у статті 1 Закону № 1058-ІV) або подання страхувальником (поняття його викладено у статтях 1 та 14 Закону № 1058-ІV) недостовірних даних.

Крім того, саме цією нормою закону передбачено спосіб повернення надмірно виплаченої пенсії: добровільно пенсіонером або на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача за № 91 від 03.05.2017, жодна з вищевказаних підстав для утримання переплаченої суми пенсії територіальним органом Пенсійного фонду - відповідачем по справі, не була вказана, а було зроблено лише посилання на зміни у законодавстві, у зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України № 1774-VIII від 06.12.2016 та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» № 1798-VIII від 21.12.2016, тобто відповідачем було прийнято рішення про стягнення з позивача суми 1171,25 грн. з причини змін у законодавстві, а це не є підставою, у розумінні положень статті 50 Закону № 1058-ІV, для проведення територіальним органом Пенсійного фонду такого стягнення.

Також і під час розгляду цієї справи судом не було встановлено жодної з підстав, зазначених у частині 1 статті 50 Закону № 1058-ІV, для проведення утримання надміру виплачених коштів.

Суд погоджується з доводами позивача про допущене порушення закону відповідачем щодо форми самого рішення № 91 від 03.05.2017, та процедури стягнення з позивача надміру виплаченої грошової суми.

Так, згідно постанови Правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21.03.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (зі змінами внесеними постановою Правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25.11.2014, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.12.2014 за № 1605/26382), затверджено Порядок проведення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійним до стягнення.

Саме цей Порядок визначає механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення.

Додатком 1 до цього Порядку передбачена форма рішення територіального органу Пенсійного фонду України, яка не була дотримано відповідачем при прийнятті рішення № 91 від 03.05.2017 «Про утримання переплаченої суми пенсії».

Проте, у всякому разі, визначальним для правомірності такого рішення про утримання надміру виплаченої пенсії, мала бути наявність підстав, передбачених частиною 1 статті 50 Закону № 1058-ІV.

Крім того, слід зауважити, що відповідачем у рішенні № 91 від 03.05.2017 юридично некоректно було зроблено посилання на Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, затверджене постановою Правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 за № 8-2 (із змінами та доповненнями), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, оскільки вищевказане Положення втратило чинність згідно постанови Правління Пенсійного фонду України № 28-2 від 22.12.2014, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що при прийнятті рішення № 91 від 03.05.2017 про утримання одноразово у червні 2017 року з ОСОБА_2 надміру виплачених коштів в сумі 1171,25 грн., суб’єкт владних повноважень - Управління, діяв не на підставі і не у спосіб, що передбачені вищезазначеними нормами Закону № 1058-ІV, постанови Правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21.03.2003, чим порушив права та законні інтереси позивача, які підлягають поновленню у судовому порядку шляхом визнання протиправними таких дій відповідача, скасування рішення Управління № 91 від 03.05.2017 та покладання на відповідача зобов’язання сплатити на користь позивача незаконно утриманої суми 1171,25 грн. щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення.

Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року у справі № 243/5236/17 за позовом ОСОБА_2 до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_5