Ухвала суду № 69465425, 10.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

секретар судового засідання: Комар Н.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 804/3812/17 за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об’єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням змінених позовних вимог просила: (а.с. 21-22)

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 року форми «Ф» № 5458-15 про нарахування транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 25000 грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2017 року № НОМЕР_1 про нарахування штрафу в розмірі 20 % за порушення строку сплати суми транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 5000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, задовольнивши позовні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила такі обставини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САО № 162152 ОСОБА_2 на праві власності належить легковий автомобіль марки LEXUS, модель GХ 460, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, об'єм двигуна 4608 см 3.(а.с. 12)

08.06.2015 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 5458-15, яким позивачу визначено грошове зобов’язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 000грн.

Відповідно до квитанції № 1/44 транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25 тисяч гривень сплачений ОСОБА_2 19.05.2016 року. (а.с. 11).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року № 804/2512/16 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати транспортного податку за 2015 року та нарахованої пені.

12.04.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу нараховано штраф в розмірі 5 000 грн. за затримку на 239 календарних днів сплати транспортного податку за 2015 рік.

Згідно до розрахунку до вказаного податкового повідомлення-рішення штраф нараховано за 239 днів прострочення за період з 23.09.2015 року по 20.05.2016 року. (а.с. 23)

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, відповідно до пп. 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Як зазначено вище, податковий борг за податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2015 № 5458-15, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік, сплачений 19 травня 2016 року, що позивачем не заперечується.

Таким чином, з дня сплати податкового боргу, а саме, з 19 травня 2016 року вказане податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним.

Позивач звернулась із позовом до суду 13 березня 2017 року (згідно штампу на конверті, а.с. 35), тобто вже після сплати податкового боргу і відкликання відповідно до пп. 60.1.1 п. 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 5458-15.

Діюче податкове законодавство не передбачає можливості оскарження відкликаного податкового повідомлення-рішення, а відповідно і можливості його скасування в судовому порядку. Таким чином, на момент звернення позивача із позовом до суду предмет оскарження був відсутній у зв’язку з його відкликанням.

Стосовно спору між сторонами по суті правовідносин зі сплати транспортного податку у 2015 році та застосування штрафних санкцій за його несвоєчасну сплату колегія суддів зазначає наступне.

З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким, зокрема викладено статтю 267 Податкового кодексу України в іншій редакції та запроваджено транспортний податок.

Приписами статті 10 ПК України визначено, що податок на майно, в склад якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПК України входить транспортний податок, належить до місцевих податків. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 7/60 від 28.01.2015 року «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 № 5/6 «Про місцеві податки і збори на території міста» встановлено об’єкт оподаткування, платників податку, податковий період, особливості оподаткування, інші обов’язкові елементи транспортного податку.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Приписи пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому згідно з п. 267.4 ст. 267 цього кодексу ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно з пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Тобто, з набранням чинності вказаними положеннями Податкового кодексу України 01.01.2015 р. власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см є платниками транспортного податку. При цьому, обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року після набрання чинності Законом від 28.12.2014 року № 71-VIII, та не поширено такий обов'язок на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 року.

Як зазначалося вище транспортний засіб LEXUS, модель GХ 460, рік випуску 2012, який належить позивачу на праві власності, зареєстрований і використовується ним з 16.01.2013 року, тобто станом на 2015 рік вік автомобіля менше ніж 5 років, та має об'єм циліндрів двигуна 5669 куб.см, тобто більше ніж 3000 куб см. Таким чином, транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування транспортним податком відповідно до п. 267.2 ст. 267 ПК України, а позивач є платником такого податку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що визначення позивачу суми податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. є правомірним.

В частині доводів позивача та суду першої інстанції, що зміни до законодавства про введення та сплату даного податку у 2015 році суперечать принципу стабільності податкового законодавства, закріпленому підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на певних принципах, зокрема, стабільності, який означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Отже, суть такого принципу податкового законодавства як стабільність, полягає у неможливості внесення змін до будь-яких елементів податків та зборів пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду.

У свою чергу, п. 7.1 ст. 7 ПК України визначено обов'язкові елементи податків (зборів) і такими елементами є: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Законом України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не вносились зміни до існуючих елементів податків та зборів, ним запроваджено новий вид податку «транспортний податок», тобто спірна ситуація не підпадає під визначену пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що діючим законодавством взагалі не передбачено будь-яких наслідків внесення законодавцем змін до елементів податків раніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року. Правова конструкція зазначеної норми ПК України дає підстави для висновку, що вона є застереженням саме для законодавця, а не для податкового органу, а тому, якщо законодавець не дотримався принципу стабільності, то податковий орган не може на власний розсуд не виконувати існуючу норму ПК України про необхідність сплачувати встановлені в державі податки, оскільки це буде суперечити вимогам статті 19 Конституції України.

Крім того, підпунктом 4.1.1 визначено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу (принцип загальності оподаткування).

Таким чином, оскільки стаття 267 ПК України, якою встановлено транспортний податок, набрала чинності з 1 січня 2015 року, не змінювалась та не скасовувалась протягом року, неконституційною не визнавалась, то визначені нею платники цього податку з вказаної дати повинні його сплачувати.

З огляду на вказане колегія суддів приходить до висновку, що, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень визначених Законом.

Посилання позивача на положення статті 58 Конституції України щодо незаконності зворотної сили вказаного закону є безпідставними, оскільки положення статті 267 в редакції Закону № 71 розповсюджуються тільки на звітний податковий період 2015 року і відповідачем на минулі податкові періоди не застосовуються.

Щодо доводів позивача про можливість застосування транспортного податку лише з 2016 року колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Проте, за приписами пунктом 12.3.5 п.12.3 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

При цьому колегія суддів не вбачає у вказаних положеннях будь-яких суперечностей, оскільки законодавцем чітко встановлений алгоритм застосування місцевих податків у випадку відсутності рішення органу місцевого самоврядування місцеві податки справляються за мінімальними ставками, встановленими для цих податків Податковим кодексом України. Будь-якого відтермінування їх дії у часі в такому випадку законодавством не передбачено.

Крім того, перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 N 71-VIII, яким внесені зміни до Податкового кодексу України щодо порядку справляння транспортного податку, визначено особливості прийняття органами місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків, зокрема транспортного податку, на 2015 рік. Пунктом 4 Прикінцевих положень зазначеного Закону, окрім іншого, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині транспортного податку). Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, визначені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Рішення Дніпропетровської міської ради від 28 січня 2015 року про встановлення на території міста транспортного податку прийнято відповідно до вимог та в термін, визначений Законом № 71.

Аналізуючи зазначені правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що воля законодавця в спірних відносинах полягає в тому, що транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті виходячи з норм ст. 267 ПК, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 ПК.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що адміністративний суд не може перебирати на себе функцію законодавця і фактично звільняти платників податку від сплати транспортного податку у 2015 році за судовим рішенням, оскільки такі повноваження судовим органам не притаманні і не передбачені серед завдань адміністративного судочинства, визначених у статті 2 КАС України.

Таким чином, у 2015 році транспортний податок повинен сплачуватись відповідно до приписів Податкового кодексу України, тобто в розмірі 25 тисяч гривень.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні від 14 жовтня 2010 року, прийнятому у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06), Європейський Суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів" (п. 50).

Отже, введення нового виду податку транспортного податку на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" N 71-VIII від 28 грудня 2014 року слід вважати "законним втручанням" держави у мирне володіння майном особи, що узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.06.2015 року № 5458-15 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а отже відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, при постановленні рішенням судом першої інстанції залишено поза увагою позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2017 року № НОМЕР_1 про нарахування штрафу у розмірі 20 % за порушення строку сплати суми транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 5000 грн., з цього приводу судова колегія вважає за необхідне зазначити.

Так, позиція апелянта полягає в тому, що відповідачем було встановлено порушення ОСОБА_2 термінів сплати транспортного податку за 2015 рік, а саме строк прострочення у 239 днів, проте, на думку позивача зазначене не відповідає дійсності, адже фактично повідомлення-рішення щодо сплати транспортного податку апелянтом не отримано, про що свідчить конверт, який повернувся на адресу податкового органу з відміткою про неотримання вказаного листа.

Разом з тим, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. (п. 42.2 ст. 42 ПК України)

Отже, зазначені норми чітко визначають, що належно врученими документами вважаються, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податкового адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 року № 5458-15 безпосередньо було направлено на адресу позивача, зазначену нею як у адміністративному позові, так і при поданні апеляційної скарги, а саме: АДРЕСА_1, проте на адресу податкового органу повернувся конверт, з якого вбачається, що він не вручений адресату. (а.с. 10)

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що при направленні податкового повідомлення-рішення на адресу позивача, відповідачем вчинено дії відповідно до вимог чинного законодавства та вказані документи вважаються врученими позивачу, а відтак податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 12.04.2017 року № НОМЕР_1 про нарахування штрафу у розмірі 20 % за порушення строку сплати суми транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в сумі 5000 грн.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.

Повний текст складений 11 жовтня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 804/3812/17 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко