Ухвала суду № 69465389, 10.10.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі №804/9174/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 27.07.2015 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.04.2015 року №0004881720 за платежем ПДВ на загальну суму 107083,48грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 17.04.2015р. №0004881720.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Сторони у судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обов’язковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За нормами пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем (інд. №2128408997), зареєстрований 01.12.2009 року як суб’єкт підприємницької діяльності рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради та перебуває на обліку в Нікопольській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, згідно з довідкою №2801 від 02.12.2009 року, в період з 01.03.2010 року по 30.09.2012 року здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування (а.с.10, 11 т.1).

Відповідач - Нікопольська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

В період з 25.10.2012 року по 31.10.2012 року Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства України за період з 01.03.2010 року по 30.09.2012 року, за результатами якої 07.11.2012 року складено акт №1935/172/НОМЕР_1 (а.с.12-17 т.1).

Висновками вказаного акту перевірки податковим органом встановлені порушення п.181.1ст.181, п.183.1, п.183.2 ст.183, п.202.1 ст.202, п.203.1 ст.203 ПК України ФОП ОСОБА_1, оскільки останній не зареєструвався з 11.03.2011 року як платник ПДВ та не надав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за період з 11.03.2011 року по 30.09.2012 року і не задекларував податкові зобов’язання з податку на додану вартість.

Висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що у лютому 2011 року загальна сума від здійснення операцій з постачання послуг сукупно перевищила 300000,00грн. та, відповідно, позивач повинен був надати до Орджонікідзевського відділення Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС заяву про реєстрацію його як платника ПДВ не пізніше 10 числа календарного місяця, що настав за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, тобто до 10.03.2011 року.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом 16.11.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №00000811720, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ у загальному розмірі 106235,48 грн., з яких за основним платежем - 88370,03грн. та за штрафними санкціями - 17865,45 грн.(а.с.18 т.1).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Дніпропетровській області від 21.01.2013 року за №300/10/10-25 скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.11.2012 року №00000811720 в частині застосування штрафних санкцій по ПДВ у сумі 2,00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.21-22 т.1).

17.04.2015 року Нікопольською ОДПІ з урахуванням рішення ДПС у Дніпропетровській області від 21.01.2013 року за №300/10/10-25, акта службової перевірки за результатами інвентаризації податкових повідомлень-рішень від 23.03.2015 року та наказу Нікопольської ОДПІ «Про результати службової перевірки за результатами інвентаризації податкових повідомлень-рішень» від 02.04.2015 року №486, прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0004881720, яким на підставі висновків акта перевірки №1935/172/НОМЕР_1 від 07.11.2012 року позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 107083,48 грн., з яких за основним платежем - 88370,03грн. та за штрафними санкціями - 18713,45 грн. (а.с.25 т.1).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржував його до суду.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Приписами п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Відповідно до п.182.1 ст.182 Податкового кодексу України якщо особа, яка провадить оподатковувані операції і відповідно до п.181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій є меншими від встановленої зазначеною статтею суми та обсяги постачання товарів/послуг іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50 відсотків загального обсягу постачання, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Згідно з п.183.1 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов’язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

За змістом приписів п.183.2, п.183.3 ст.183 Податкового кодексу України у разі обов’язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу. У разі добровільної реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних.

При цьому будь-яка особа, яка підлягає обов’язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Підпунктами «а», «б» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України визначено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України).

При цьому приписами розділу V та XX Податкового кодексу України встановлено, що до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою ПДВ, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.

Отже, при визначенні загального обсягу оподаткованих операцій звітного періоду для обов’язкової реєстрації платником ПДВ враховуються обсяги операцій, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою ПДВ, звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.

З наведених правових норм слідує, що суму 300000 грн. від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, при перевищенні якої особа підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ необхідно обчислювати без врахування суми ПДВ у ціні придбаних та проданих товарів (робіт, послуг).

Інше тлумачення (розуміння) норми податкового законодавства порушило б встановлений підпунктом 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України принцип нейтральності оподаткування, оскільки б створило різні умови обов’язкової реєстрації платником податку на додану вартість для платників податків, що перебувають на загальній системі оподаткування та тих, які перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну або ж відновлюються у статусі платника ПДВ.

Як зазначалося вище, відповідно до висновків акта перевірки контролюючий орган вважає, що у лютому 2011 року загальна сума від здійснення ФОП ОСОБА_1 операцій з постачання товарів (послуг) сукупно перевищила 300000 грн., отже, останній, на думку відповідача, повинен був надати до контролюючого органу заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість не пізніше 10 числа календарного місця, що настав за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподаткування операцій, тобто до 10.03.2011 року.

Судом першої інстанції встановлено, що за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року позивачем здійснено закупівлю товару (алкогольних та інших напоїв) у платників ПДВ з метою їх подальшої реалізації на загальну суму 266462,99грн. (в т.ч. ПДВ 44410,57грн.), а саме: березень 2010 року - 12543,69 грн., в т.ч. ПДВ - 2090,61 грн.; квітень 2010 року - 13384,95 грн., в т.ч. ПДВ - 2230,85 грн.; травень 2010 року - 10584,91 грн., в т.ч. ПДВ - 1764,18 грн.; червень 2010 року - 13764,36 грн., в т.ч. ПДВ - 2294,08 грн.; липень 2010 року - 20849,06 грн., в т.ч. ПДВ - 3474,86 грн.; серпень 2010 року - 18847,57 грн., в т.ч. ПДВ -3141,24 грн.; вересень 2010 року - 20344,86 грн., в т.ч. ПДВ - 3390,83грн.; жовтень 2010 року - 23167,61 грн., в т.ч. ПДВ - 3861,27 грн.; листопад 2010 року - 27713,89 грн., в т.ч. ПДВ - 4619,02 грн.; грудень 2010 року - 48006,87 грн., в т.ч. ПДВ -8001,13 грн.; січень 2011 року - 35199,84 грн., в т.ч. ПДВ - 5866,63 грн.; лютий 2011 року - 22055,28 грн., в т.ч. ПДВ - 3675,87 грн..

Відповідно до звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (книжок) протягом березня 2010 року - лютого 2011 року ФОП ОСОБА_1 реалізовано товару на загальну суму 316740,50 грн., а саме: березень 2010 року - 14187,40 грн.; квітень 2010 року - 15564,00 грн.; травень 2010 року 16875,70 грн.; червень 2010 року - 16665,00 грн.; липень 2010 року - 23083,50 грн.; серпень 2010 року - 22290,30 грн.; вересень 2010 року - 23514,60 грн.; жовтень 2010 року - 27832,45 грн.; листопад 2010 року - 30176,95 грн.; грудень 2010 року - 53312,25 грн.; січень 2011 року - 45816,85 грн.; лютий 2011 року - 27421,50 грн..

Факт того, що протягом березня 2010 року - лютого 2011 року загальна сума від здійснення ФОП ОСОБА_1 операцій з постачання товарів (їх реалізації) сукупно склала 316740,50 грн., відображена і в акті перевірки в переліку звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (книжок) ФОП ОСОБА_1.

Саме з цієї суми і виходив контролюючий орган при здійсненні своїх висновків.

Проте, відповідачем не враховано, що в ціну придбаних ФОП ОСОБА_1 товарів на загальну суму 266462,99 грн. також входив ПДВ у розмірі 44410,57грн., який, відповідно, і увійшов в загальну суму реалізованих позивачем товарів 316740,50 грн..

Судом першої інстанції вірно зазначено, що враховуючи суму ПДВ в ціні придбаних, а в подальшому реалізованих позивачем товарів у розмірі 44410,57 грн., загальний обсяг постачання товарів без врахування ПДВ станом на 01.03.2010 року за останні 12 календарних місяців сукупно складає 272329,93 грн. (316740,50 грн. - 44410,57 грн.), з чим погоджується колегія суддів.

Проте, у розрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, податковим органом не було відраховано від з цієї суми податок на додану вартість, як того вимагає податкове законодавство України.

Таким чином, податковий орган дійшов помилкового висновку про перевищення позивачем встановленої статтею 181 Податкового кодексу України граничної суми (300000 грн.) у лютому 2011 року.

Оскільки позивачем в перевіряємий період не було перевищено граничної суми у розмірі 300000 грн., то ФОП ОСОБА_1відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинен був подавати до контролюючого органу заяву про реєстрацію його платником ПДВ та податкову декларацію з ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Нікопольською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 року №0004881720 за платежем ПДВ на загальну суму 107083,48 грн..

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі №804/9174/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі №804/9174/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак