Постанова № 69465093, 05.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 жовтня 2017 року 09:50 справа №826/10939/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ"доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "КАДЕВЕ") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2016 року №0004031404 та №0004041404.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 серпня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10939/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 03 листопада 2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за відсутності заперечень представників сторін, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 квітня 2016 року №0004031404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 77 Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.2 статті 44 та статті 134 Податкового кодексу України ТОВ "КАДЕВЕ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 741 786,00 грн., в тому числі за основним платежем - 741 7863,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 квітня 2016 року №0004041404 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 та відповідно до підрозділу 2 пункту 41 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України, за порушення пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "КАДЕВЕ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2015 року на 824 207,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 31 березня 2016 року №38/26-15-14-04-05/38076851 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "КАДЕВЕ" (код за ЄДРПОУ 38076851) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій із ТОВ "Фірма "Гравіс" (код за ЄДРПОУ 39815354) за період серпня 2015 року" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.2 статті 44 та статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток та 2015 рік на загальну суму 741 786,00 грн., а також пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 824 207,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно сформовано дані податкового обліку за безтоварними операціями з придбання товарів у рамках господарських відносин з ТОВ "Домус Альянс" (нова назва - ТОВ "Фірма "Гравіс") та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій, виходячи з відсутності у контрагента достатньої матеріальної бази та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення спірних операцій; аналізом податкових накладних по ланцюгу постачання не встановлено факту придбання товару (кавун) ТОВ "Домус Альянс" у контрагентів-постачальників; ненаданням до перевірки довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Позивач вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що господарські операції із ТОВ "Домус Альянс" підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "КАДЕВЕ" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування даних податкового обліку, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "КАДЕВЕ" з його контрагентом - ТОВ "Домус Альянс" (нова назва - ТОВ "Фірма "Гравіс"); мету придбання та обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Домус Альянс" на підставі договору поставки №0408-1 від 04 серпня 2015 року, згідно якого, враховуючи умови додаткової угоди до цього договору від 06 серпня 2015 року, ТОВ "Домус Альянс" (постачальник), зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "КАДЕВЕ" (покупець) овочі, фрукти та кавуни, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію на умовах, передбачених договором.

Пунктами 2.1, 31 та 3.2 договору передбачено, що постачання товару здійснюється постачальником на умовах EXW (Інкотермс-2000). Прийом-передача товару відбувається на складі постачальника. Разом з товаром постачальник передає покупцю товаросупроводжувальні документи: видаткову та податкову накладну.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Домус Альянс" протягом серпня 2015 року поставило на адресу позивача товарно-матеріальні цінності (кавун) на загальну суму з податком на додану вартість у розмірі 4 945 244,90 грн., у тому числі податок на додану вартість 824 207,46 грн., про що складено відповідні видаткові та податкові накладні.

За поставлений товар із вказаним вище контрагентом позивач здійснював оплату безготівковими грошовим коштами, що підтверджується наявними у справі копіями розрахункових документів.

При цьому транспортування вказаного товару від ТОВ "Домус Альянс" здійснювалося залученими позивачем перевізниками: ТОВ "Тек Лідер Плюс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, що підтверджується залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправником, відповідно, - ТОВ "Домус Альянс". В товарно-транспортних накладних зазначено вид та кількість вантажу, містяться відмітки водія-експедитора, ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця. До того ж, матеріали справи містять копії договорів про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезення вантажів, укладених між позивачем як замовником та ТОВ "Тек Лідер Плюс", ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 як виконавцями; розрахункових документів щодо оплати послуг перевізників.

Завантаження кавунів здійснювалося ТОВ "КАДЕВЕ" за допомогою орендованих у ТОВ "Зевс" автонавантажувачів HELI CPCD15K, що підтверджується залученою до справи копією договору оренди від 23 червня 2015 року №112А/КФ-06.15, укладеного позивачем із ТОВ "Зевс", а також акта приймання-передачі майна від 06 липня 2015 року №2.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Суд звертає увагу на те що, як свідчить зміст акта перевірки, відповідачем не встановлено відсутності на момент перевірки у ТОВ "КАДЕВЕ" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в акті перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.

Щодо посилань акта перевірки на ненадання до перевірки довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, суд звертає увагу, що довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а положення договору поставки не передбачають виключного переліку документів, згідно з якими здійснюється поставка, у свою чергу поставка товару підтверджується відповідними видатковими накладними. При цьому під час розгляду справи з боку податкового органу не надано доказів того, що в ході перевірки вимагалися такі документи, але позивач відмовився їх надати, а саме відповідного акта відмови у наданні документів, що передбачено пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, оскільки зазначене не впливає на права та обов'язки позивача як покупця товару, тому що товарно-транспортні накладні не мають статусу первинного документа та складались перевізником; крім того норми Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" не застосовуються до порядку складення товарно-транспортних накладних.

З наведених підстав суд не враховує доводи відповідача про підроблення товарно-транспортних накладних та зазначення в них недостовірних відомостей щодо виду транспортних засобів, оскільки, враховуючи можливість допущення технічної помилки чи описки при складанні транспортних документів, такі обставини самі по собі, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не можуть спростовувати реальність здійснення поставки товару.

В ході розгляду даної справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів належними і допустимими доказами фактів (обставин), на які він посилається в акті перевірки, а тому, суд вважає такі доводи відповідача безпідставними.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "КАДЕВЕ" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі фруктами і овочами; неспеціалізованої оптової торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається та не спростовано відповідачем, у перевіреному періоді (серпень 2015 року) середня кількість працюючих на ТОВ "КАДЕВЕ" згідно штатного розкладу працівників у 2015 році складала 9 осіб.

На підставі договору оренди від №38/п/01 від 12 червня 2014 року та додаткової угоди від 12 липня 2017 року позивач орендує офісне приміщення за адресою: проспект Перемоги, будинок 67, місто Київ, 03062.

У період з 16 червня по 31 грудня 2015 року позивач орендував складське приміщення загальною площею 793,5 кв. м. за адресою: м. Київ. вул. Зрошувальна 5, згідно договору оренди №50-ц від 16 червня 2015 року, укладеного із ТОВ "Дессаж Девелопмент Холдинг".

Для здійснення господарської діяльності позивач орендував у ТОВ "Зевс" автонавантажувач HELI CPCD15K, що підтверджується залученою до справи копією договору оренди від 23 червня 2015 року №112А/КФ-06.15, укладеного позивачем із ТОВ "Зевс", а також акта приймання-передачі майна від 06 липня 2015 року №2.

В ході проведення перевірки та під час розгляду справи відповідачем не заперечувалось та визнавалось наявність у позивача матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

На підставі письмових пояснень позивача та наданих ним документів суд встановив, що придбані у ТОВ "Домус Альянс" товари (кавун) в подальшому реалізовано позивачем за вищою ціною на адресу ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД", ТОВ "ФОРА", ТОВ "ГРУПА РІТЕЙЛУ УКРАЇНИ", ТОВ "АТБ-МАРКЕТ", ТОВ "АШАН Україна Гіпермаркет", ТОВ "ЕКСПАНСІЯ", ТОВ "Координата центр", ТОВ "ЕКО", ТОВ "ЛК-ТРАНС", що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками тощо.

Детальний алгоритм діяльності позивача описано у відповідних письмових поясненнях, що подані до суду 28 жовтня 2016 року.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності (їх подальшої реалізації) позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори поставки; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; податкові накладні; розрахункові документи; господарські договори поставки із додатками щодо подальшого продажу придбаного товару; видаткові накладні щодо подальшого продажу товару; договори оренди та акти приймання-передачу об'єктів оренди; договори надання транспортних послуг та докази здійснення їх оплати позивачем тощо, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентом позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Фактичну наявність придбаного товару підтверджує також копія протоколу випробування продукції №0914 ПР від 25 серпня 2015 року, яка міститься у справі.

Співставлення первинних, податкових та платіжних документів по спірним господарським операція із документами, які підтверджують реальність таких господарських операцій, вказує, що позивач придбавав у ТОВ "Домус Альянс" товари (кавуни) з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При цьому суд враховує, що у акті перевірки відповідачем не встановлено завищення задекларованих позивачем сум доходу від реалізації товарів, отриманих від вищевказаного контрагента, та сум зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованого в ціні цих товарів, чим по суті визнається їх постачання.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Домус Альянс".

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Домус Альянс" було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що згідно штатного розпису станом на 01 серпня 2015 року у штаті ТОВ "Домус Альянс" рахувалося 10 штатних одиниць. На підставі договору оренди від №33 від 01 липня 2015 року, укладеного із ТОВ "Інтернешенел Девелопмент Центр-печерськ", ТОВ "Домус Альянс" орендувало до 01 липня 2016 року офісне приміщення площею 17 кв. м. у будинку №19/3 корпус 1 по провулку Новопечерському у місті Києві.

У свою чергу відповідачем не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому те, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за даним епізодом порушення є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 квітня 2016 року №0004031404 підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Домус Альянс" товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Домус Альянс", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товарів.

Порушень ж з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємством-постачальником, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Домус Альянс", тому, висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 19 квітня 2016 року №0004041404 є також протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "КАДЕВЕ" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19 квітня 2016 року №0004031404 та №0004041404.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАДЕВЕ" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 489,91 грн. (двадцять три тисячі чотириста вісімдесят дев'ять гривень дев'яносто одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко