Постанова № 69464885, 29.09.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 вересня 2017 року № 826/6540/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А., суддів Смолія І.В., Келеберди В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Алкор Груп» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство «Алкор Груп» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач 1, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ), Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 2, ДФС України) в якому просить суд:

- прийняти та зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016 днем їх фактичного отримання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві;

- прийняти та зареєструвати датою (операційним днем) та часом, коли вони були направлені до ДФС України ПП «Алкор Груп» засобами електронного зв'язку для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №86 від 25.02.216, №87 від 25.02.2016, №88 від 25.02.2016, №99 від 29.02.2016, №100 від 29.02.2016.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України відповідачами протиправно не прийнято податкові накладні позивача, а також податкову декларацію з податку на додану вартість, розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5), що у свою чергу, перешкоджає провадженню його господарської діяльності та блокує реєстрацію податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем 1 укладено договір про визнання електронних документів. Між тим, при надісланні засобами телекомунікаційного зв'язку податкових накладних та декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року позивачем отримано квитанції, в яких зазначено про неможливість прийняття такої звітності, оскільки «Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності».

Представник відповідачів 1, 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, свої заперечення мотивував тим, що неприйняття податкової звітності позивача у зв'язку із відсутністю договору про розірвання електронних документів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Головуючим у справі призначено суддю Окружного адміністративного суду м. Києва - Качура І.А., судді - Данилишин В.М., Келеберда В.І.

У січні 2017 року закінчилися у судді Данилишина В.М., який входить до складу колегії, закінчилися повноваження для здійснення процесуальних дій.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2017 року визначено наступний склад колегії суддів: Качур І.А. - головуючий суддя, судді : Смолій І.В., Келеберда В.І.

Так, у судовому засіданні 27.09.2017 у зв'язку з неявкою позивача та відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Алкор Груп» (код з ЄДР 39958117) зареєстровано та як платник податків з 19.08.2015 перебуває на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Між приватним підприємством «Алкор Груп» та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір №120920151 від 12.09.2015 про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі -ЕПЦ) до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. В матеріалах справи міститься копія квитанції №2, яка є підтвердженням, що договір №120920151 від 12.09.2015 податковим органом прийнято.

Відповідно до умов укладеного договору від 12.09.2015 засобами електронного зв'язку позивач направив на адресу контролюючого органу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016 днем їх фактичного отримання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, податкові накладні №86 від 25.02.216, №87 від 25.02.2016, №88 від 25.02.2016, №99 від 29.02.2016, №100 від 29.02.2016, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться копії квитанцій №1, згідно яких звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016 днем їх фактичного отримання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, податкові накладні №86 від 25.02.216, №87 від 25.02.2016, №88 від 25.02.2016, №99 від 29.02.2016, №100 від 29.02.2016 доставлено до Державної фіскальної служби України, проте, станом на момент доставки документи не прийнято.

Надалі, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено на адресу позивача лист від 16.03.2016 №10037/10, яким повідомлено про розірвання договору від 12.09.2015 №120920151, оскільки ПП «Алкор Груп» не знаходиться за своєю податковою адресою, про зміну адреси місцезнаходження контролюючий орган платника податків не повідомлено, та з метою врегулювання питання звернутися до податкового органу.

Відповідно до матеріалів справи, причиною для розірвання за ініціативою контролюючого органу договору про визнання електронних документів від 12.09.2015, стало допущення на думку податкової інспекції, ПП «Алкор Груп» факту порушення істотних умов цього Договору.

Проте, як встановлено судом, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015.

Вважаючи відмову у прийнятті звітної податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016, податкових накладних №86 від 25.02.216, №87 від 25.02.2016, №88 від 25.02.2016, №99 від 29.02.2016, №100 від 29.02.2016 протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до норм п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платник податків зобов'язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання (п.48.1 ст.48 ПК України).

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 ПК України.

Так, відповідно до пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України.

Як передбачено нормою абзацу першого пункту 49.9 статті 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Згідно з пунктом 49.8 статті 49 ПК України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Водночас Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 ПК України контролюючий орган зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п.49.13 ст.49 ПК України).

У свою чергу, згідно з пунктом 49.12 статті 49 ПК України, у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011, (далі по тексту - Інструкція).

Пунктом 1 розд. 2 зазначеної Інструкції встановлено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

При цьому, згідно положень п. 5 розд. 3 цієї Інструкції, для подання електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом - Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Зокрема, розділом 6 додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (пункт 1).

З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність (пункт 2).

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (пункт 3).

Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (пункт 4).

У разі припинення дії Договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5).

В силу норми ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань сторін такого договору.

З контексту наведених вище норм слідує, що адміністративний договір (поняття якого наведене в п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС України, та до якого в даному випадку відносить договір про визнання електронних документів) може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе, у разі істотного порушення умов договору однією зі сторін договору.

В межах спірних правовідносин, законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДПС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Згідно з п.45.2 ст.45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В розумінні норми ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Приписами п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015.

Положеннями ст.254 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відтак, під час розгляду справи судом встановлено, що на момент подання позивачем звітної податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016, податкових накладних №86 від 25.02.216, №87 від 25.02.2016, №88 від 25.02.2016, №99 від 29.02.2016, №100 від 29.02.2016 у відповідача були відсутні підстави для відмови у їх прийнятті, оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, у справі №826/5730/16 визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015. Тобто, у контролюючого органу не було законних підстав для вчинення таких дій.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку про протиправність дій відповідачів щодо неприйняття звітної податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016, податкових накладних №86 від 25.02.216, №87 від 25.02.2016, №88 від 25.02.2016, №99 від 29.02.2016, №100 від 29.02.2016 та з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом зобов'язання ДФС України прийняти та зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних надіслані засобами електронного зв'язку податкові накладні №86 від 25.02.216, №87 від 25.02.2016, №88 від 25.02.2016, №99 від 29.02.2016, №100 від 29.02.2016 датою її фактичного подання; зобов'язання державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти та врахувати в обліку податкову декларацію ПП «Алкор Груп» з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016 датою її фактичного надходження - 15.03.2016.

Правова позиція щодо неприйняття контролюючими органами податкових накладних узгоджується з постановою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015 у справі №826/5227/13-а та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 у справі К/800/37866/15.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачами не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним в акті перевірки висновків, покладених в основу прийнятого оскаржуваного рішення.

При цьому, судом не враховуються наявні у матеріалах справи роздруківка картки платника податків - позивача, надана відповідачем, а також службова записка №3/21/26-55-08-05 від 26.07.2016, оскільки з них не вбачається прийняття контролюючим органом податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунку коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016 саме 15.03.2016.

В той час, як позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, які спростовують висновки контролюючого органу про вчинення ним порушень податкового законодавства.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, беручи до уваги протиправність вказаних дій відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162, абзацу 10 частини 2 статті 162 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача ДФС України зареєструвати та враховувати вказані податкові накладні в ЄРПН прийнятими та зареєстрованими станом на дату подання їх до реєстрації, зобов'язання державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти та врахувати в обліку податкову декларацію ПП «Алкор Груп» з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016 датою її фактичного надходження.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «Алкор Груп» задовольнити повністю.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних надіслані засобами електронного зв'язку податкові накладні №86 від 25.02.216, №87 від 25.02.2016, №88 від 25.02.2016, №99 від 29.02.2016, №100 від 29.02.2016 датою її фактичного подання.

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняти та врахувати в обліку податкову декларацію ПП «Алкор Груп» з податку на додану вартість за лютий 2016 року від 15.03.2016, розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1), звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (Д5) за лютий 2016 року від 15.03.2016 датою її фактичного надходження - 15.03.2016.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь приватного підприємства «Алкор Груп» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість грн.) 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

І.В. Смолій