Постанова № 69464857, 10.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 жовтня 2017 року № 826/13850/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібінвест»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

№0022881201 від 08.06.2016 року

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібінвест» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві із проведення 12.05.2016 камеральної перевірки ТОВ «Компанія Хлібінвест» та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2016 року №0022881201, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 375502,40 грн. (основний платіж - 0, 00 грн., штрафна санкція - 375502,40 грн.).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що фактично Контролюючим органом було проведено перевірку своєчасності сплати Товариством узгодженої суми податкового зобов'язання, а не перевірку податкової звітності, як то передбачено приписами податкового законодавства під час проведення камеральної перевірки. Крім цього, якщо було проведено документальну позапланову перевірку, то Позивачем не було отримано жодних повідомлень про проведення такої перевірки. Також звернуто увагу, що Відповідачем не виконано обов'язок щодо надання висновку на заперечення товариства на акт перевірки, у зв'язку з чим дії щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення суперечать законодавству України.

Представник Відповідача письмово не виклав своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.

Враховуючи, що в судове засідання прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібінвест» (код ЄДРПОУ 39750329) зареєстровано 16.04.2015 року, номер запису 10651020000020417 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.04.2015 року, номер взяття на облік 265115052276.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість ТОВ «Компанія Хлібінвест».

За результатами перевірки Контролюючим органом складено Акт перевірки від 12.05.2016 року №3913/26-51-12-01-09/39750329 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки встановлено наступні порушення: порушення правил сплати податків платником або іншими особами зобов'язаними нарахувати та сплачувати податки, збори, передбачених п.203.2 ст.203, п.57.1 ст.57 ПК України.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Позивачем подано заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень, Листом від 03.06.2016 р. №5281/10/26-51-12-01-21 Контролюючий орган повідомив Позивача, що висновки Акту перевірки складено у відповідності до вимог чинного законодавства.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №0022881201, яким зобов'язано сплатити штраф у сумі 375502,40 грн.

Не погоджуючись з спірним податковим повідомлення-рішенням Позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ГУ ДФС у м. Києві), за результатом розгляду Скарги, ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 18.07.2016 р. № 110/26-15-10-01-35, яким залишено без розгляду скаргу Позивача.

Позивач вважає, що перевірка проведена Контролюючим органом протиправним, а спірне податкове повідомлення-рішення таке, що суперечить вимогам законодавства звернувся до суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві із проведення 12.05.2016 камеральної перевірки ТОВ «Компанія Хлібінвест», Суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України.

Приписами ст. 62 Податкового кодексу України зазначено, що одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 зазначеного Кодексу передбачені види перевірок, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункту 75.1 статті 75).

У розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Натомість документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є, зокрема своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

У відповідності до статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведених норм права, Суд приходить до висновків, що у даному випадку камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Як вбачається з Акту перевірки, в даному випадку Контролюючим органом проведено перевірку не податкової звітності Товариства обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібінвест», а перевірку своєчасності сплати товариством узгодженої суми податкового зобов'язання, що відноситься до предмету документальної перевірки.

В той же час, на відміну від камеральної перевірки, порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений у статті 78 ПК України, згідно якої документальна позапланова перевірка здійснюється за обставин, які визначені у пункті 78.1 статті 78 ПК України, та вимагає наявності наказу про проведення перевірки (пункт 78.4).

Проте, Позивач не отримав від Відповідача копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку перевірки та місце її проведення, що свідчить про порушення Відповідачем порядку проведення перевірки.

Таким чином, оскільки діючи не у спосіб, передбачений ПК України, Відповідач провів камеральну перевірку з питань, які є відмінними від питань, що входять до її предмета, отже, Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправними дій із проведення перевірки.

В частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві від 08.06.2016 року №0022881201, яким підприємству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 375502,40 грн. (основний платіж - 0, 00 грн., штрафна санкція - 375502,40 грн.), Суд зазначає наступне.

Суд не приймає до уваги посилання Позивача на порушення, допущенні ревізорами під час складання акту перевіри, оскільки останні не можуть бути підставою для звільнення платника від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства та для скасування актів, якими останні були зафіксовані.

Згідно з п. 6.1. Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з пп. 14.1.3 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно з п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Податкового кодексу України зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Згідно із ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Щодо строків сплати податкових зобов'язань, слід зазначити, що відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпункту 49.18.1 та пункту 57.1 кореспондують пункти 203.1 та 203.2 статті 203 ПК України якими визначено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас, Позивачем до матеріалів справи жодних доказів щодо спростування встановлених порушень, викладених у Акті перевірки до суду не надано.

Посилання Позивача щодо не надання Контролюючим органом висновку про результати розгляду на подане заперечення на акт перевірки, Судом не беруться до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, на заперечення Позивача Контролюючим органом надано відповідь від 03.06.2016 року №5281/10/26-51-12-01-21.

Зауваження Позивача щодо неналежного надання Відповідачем у наданій відповіді обґрунтувань та аналізу спірних питань, зазначених у запереченнях на акт перевірки, також не беруться до уваги, оскільки по суті встановлених порушень товариством не надано спростувань, та, крім цього, як зазначалось вище, не спростовано встановлені порушення і під час розгляду справи.

Підсумовуючи викладене, Відповідачем встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України, Позивачем зворотного не доведено, а тому Суд приходить до висновку про правомірність нарахування Позивачу штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого грошового зобов'язання, а тому вважає податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №0022881201 правомірним.

Стаття 6 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві із проведення 12.05.2016 камеральної перевірки ТОВ «Компанія Хлібінвест».

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Хлібінвест» (код ЄДРПОУ 39750329) судові витрати в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук