Постанова № 69464847, 11.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2017 року № 826/6346/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан Україна»

до Запорізької митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної

вартості №112050000/2016/000053/2

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан Україна» (надалі – Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (надалі – Відповідач), в якому просить скасувати картку відмови Запорізької митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2016 року №113050000/2016/00164 та скасувати рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 25.03.2016 року №112050000/2016/000053/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення норм Митного кодексу України було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались Позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була безпідставно збільшена. Позивач також зазначає, що у Відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), а тому оскаржувані рішення підлягають скасуванню.

Представник Відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.

Враховую клопотання представників сторін судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини четвертої статті 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між ТОВ «Титан Україна» (покупець), з однієї сторони, та компанією WMETAL TEC LTD (продавець), з іншого боку, укладено Контракт від 12.11.2015 року №12112015, відповідно до якого продавець зобов’язується передати, а покупець прийняти та оплатити магній на умовах поставки CIF, порт Одеса, Україна.

В межах виконання господарських зобов’язань між сторонами укладено специфікацію №2 від 20.01.2016 року, згідно з якої сторони визначили ціну товару в розмірі 2065,00 доларів США за 1 метричну тону.

З метою митного оформлення 100 м/т магнію Позивачем до Запорізької митниці було подано митну декларацію від 24.03.2016 року №112050000/2016/004908 з визначенням митної вартості товару у розмірі 5372110,92 грн. за першим методом, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується.

Для підтвердження обраного методу Позивачем надано наступні документи: морська накладна №MSCUIS140316 від 15.03.2016 року, залізнична накладна №42478339 від 18.03.2016 року, коносамент №MSCUXY876778 від 29.01.2016 року, платіжне доручення від 02.02.2016 року №155, платіжне доручення від 01.03.2016 року №163, інвойс №YOFP1601 від 20.01.2016 року, страховий поліс товару №PYIE201612009802Е00933 від 28.01.2016 року, каталог виробника товару, прейскурант (прайс-лист) продавця від 20.01.2016 року, довідка ДП «Держзовнішінформ» від 17.03.2016 року №115/71, калькуляцію ціни товару, рахунок-фактура (комерційний інвойс) №YOFP1601 від 20.01.2016 року, пакувальний лист, контракт №12112015 від 12.11.2015 року, специфікація №2 від 20.01.2016 року, сертифікація погодження товару від 20.01.2016 року, офіційний лист виробника товару, лист виробника товару від 23.12.2015 року, гарантійний лист відносно помилки в страховому полісі від 22.03.2016 року, сертифікат кількості та якості від 20.01.2016 року, довідка від 13.09.2013 року, копія митної декларації країни відправлення.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару за митною декларацією №112050000/2016/004908 митним органом зроблено висновки, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності. Враховуючи ці обставини Відповідачем була пред’явлена вимога у вигляді електронного повідомлення щодо необхідності подання додаткових документів для підтвердження митної вартості. Зокрема, було витребувано договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається та виписку з бухгалтерської документації.

На вимогу митного органу Позивачем надано переклад експортної декларації країни відправлення від 25.01.2016 року №021720160000024496, контракт №2015/01/01 від 01.01.2015 року та проформа-інвойс від 20.01.2016 року №YOFP1601-CH.

Поряд з цим, Запорізькою митницею ДФС дійшла висновку про необґрунтованість обраного Позивачем методу та було складено 25.03.2016 року картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2016/00164.

Також Відповідачем прийнято рішення від 25.03.2016 року №112050000/2016/000053/2 про коригування митної вартості товарів на рівні 3 570 доларів США за 1 метричну тону, другорядним методом – резервним, а також запропоновано декларанту подати нову митну декларацію заповнену відповідно до порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіна України від 30.05.2012 року №651.

Позивач вважає, що спірне рішення прийняте Відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про часткове обґрунтування позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Зокрема, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Верховна Рада України 10.04.2008 р. прийняття Закону України № 250-VІ ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року.

Пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ 1994 року) передбачено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

При цьому, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції (п. 2 параграфу (b) статті VII ГАТТ 1994 року).

Відповідно до пункту 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Між тим, у ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року зазначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Згідно ч. 1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Суд зазначає, що при вирішення спору по суті застосуванню підлягають положення Митного кодексу України, які діяли на час прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 1 і 2 ст. 52 МК України).

У відповідності до норм ч. 1 – 3 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Нормами ч. 1 і 2 ст. 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу положень ч. 5 цієї статті Кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу норм ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

В свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Так, зокрема, згідно ч. 1 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування. З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

При цьому, ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, ч. 1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару (аналогічні висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.03.2016 № К/800/36615/15 і № К/8006619/15).

Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Наявні матеріали справи (зокрема, зміст графи 33 рішення) свідчать про те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, про ненадання позивачем для оформлення товару, всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за обраним декларантом основним методом визначення митної вартості товару.

На вимогу митного органу Позивачем, як встановлено вище Судом, були надані додаткові документи.

Проте, за результатами отримання перелічених вище документів, митний орган в тексті оспорюваного рішення зауважив про відсутність в повній мірі належних документів, що підтверджуються числові значення складових митної вартості з підстав, що зазначені в гр. 33 рішення.

Посилання контролюючого органу в тексті рішення на те, що: 1) заявлена партія товару поставляється на умовах CIF Одеса у відповідності з умовами поставок Інкотермс-2000, що передбачає включення до ціни товару вартості страхування та фрахту; оскільки страхування товару було здійснено, частина 2 статті 53 Митного кодексу передбачає подання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування; до митного оформлення декларантом було подано страховий поліс від 28.01.2016 року №PYIE201612009802Е00933, що містить страхову суму, але не містить відомостей щодо вартості страхування; крім цього, зазначена страхова сума – 215700 USD не відповідає положенням Інкотермс-2000 щодо суми мінімального покриття при страхуванні на умовах поставки CIF, а саме страхування повинно покривати як мінімум передбачену в договорі купівлі-продажу ціню плюс 10%, тобто 206500+10%=227150 USD; 2) відповідно до п.2.2 контракту від 12.11.2015 року №12112015 в комерційному інвойсі повинні бути зазначені, зокрема, вантажоотримувач (його юридична адреса), банківські реквізити покупця, кількість місць, кількість контейнерів та їх номера, номера їх пломб, але інвойс від 20.01.2016 року №YOFP1601 такої інформації не містить; 3)наданий до митного оформлення прайс-лист від 20.01.2016 року б/н адресовано ТОВ «Титан Україна», що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції невизначеному колу потенційних покупців; 4)згідно п.4.2 контракту від 12.11.2015 року №12112015 платежі здійснено у формі 10% передплати (згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 02.02.2016 року №155) та 90% оплати протягом 3 днів після навантаження товару та отримання копій коносаменту (згідно платіжного доручення в іноземній валюті від 01.03.2016 року №163); в наданому до митного оформлення інвойсі від 20.01.2016 року №YOFP1601 зазначено умови платежу: 10% передплата, залишок – протягом 7 днів проти копії коносаменту; 5)відповідно до п.2.5 контракту від 12.11.2015 року №12112015 відвантаження товару здійснюється продавцем протягом 10-30 календарних днів з дня отримання від покупця 10% передплати (02.02.2016 року – згідно з платіжного доручення в іноземній валюті від 02.02.2016 року №155); датою відвантаження згідно з даного пункту контракту необхідно вважати дату оформлення коносаменту; до митного оформлення надано коносамент від 30.01.2016 №MSCUXY876778, тобто дата відвантаження не відповідає умовам п.2.5 контракту від 12.11.2015 року №12112015; 6) у наданому митному оформлення листі ДП «Держзовнішінформ» від 17.03.2016 року №115/71 зазначено, що рівень цін на магній, що поставляється в рамках специфікації №2 від 20.01.2016 року до контракту від 12.11.2015 року №12112015 не суперечить кон’юнктурні ринку; при цьому в даному листі відсутні посилання на джерела інформації та не зазначено діапазон цін на подібну (аналогічну) продукцію; 7) у наданому до митного оформлення інвойсі від 20.01.2016 року №YOFP1601 в якості виробника зазначено «SHANXI YINGUANG HUASHENG MAGNESIUM CO., LTD», при цьому до митного оформлення надано сертифікат якості та кількості виданий WMETAL TEC LTD; 8) надана до митного оформлення калькуляція від 20.01.2016 року складена продавцем, а не виробником товару та не містить такої витрати, як страхування товару, яке на умовах CIF – Одеса у відповідності з умовами поставок Інкотермс-2000 повинно бути включено до ціни товару; 9) копії експортної митної декларації країни відправника від 25.01.2016 року №021720160000024496 та страхового полісу від 28.01.2016 року №PYIE201612009802Е00933 подані без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів членом яких є Україна, тому не можливо достовірно впевнитись в інформації яку вони містять.

В частині щодо першого та восьмого зауважень Відповідача Суд зазначає, що термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Термін CIF зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не мають намірів щодо здійснення поставки товару через поручні судна, слід застосовувати термін CIP.

З урахуванням вищевказаного поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення та страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак додаткові витрати на страхування та транспортування товару до порту ТОВ «Титан Україна» не понесло.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що вимоги митниці про необхідність надання декларантом додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей є неправомірним.

В частині щодо другого зауваження митного органу Суд зазначає, що у наданому до митного оформлення інвойс від 20.01.2016 року №YOFP1601 були наявні всі реквізити, що дають змогу ідентифікувати товар, а саме відомості про сторони контракту, предмет поставки (визначенні товару), вартість партії товару, кількість, є посилання на укладений сторонами контракт за яким відбувалось постачання, порядок оплати товару та інше, які дають змогу чітко визначити та з’ясувати всі необхідні умови. Зазначений інвойс не суперечить іншим документам поданим Позивачем.

Щодо третього зауваження слід зазначити, що вказана обставина не вважається розбіжністю, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Посилання на четверте зауваження також судом не беруться до уваги, оскільки вартість поставленої партії товару в розмірі 206 500 доларів США сплачено ТОВ «Титан Україна» у повному обсязі з дотриманням умов здійснення платежів відповідно до укладеного контракту, що підтверджується платіжними дорученнями від 02.02.2016 року №155 та від 01.03.2016 року №163. Отже, зроблені оплати за отриманий товар не суперечать умовам оплати погодженого контракту та умовам, зазначений у інвойсі.

В частині щодо п’ятого зауваження Суд зазначає, що вказані обставин, а саме порушення строків відвантаження відповідно до строків сплати 10% сплати за товар не спричинило зміну ціни товару, а відповідно не змінювало числового значення митної вартості.

Щодо шостого зауваження Суд зазначає, що Держзовнішінформ є державним органом, уповноваженим надавати цінову інформацію на імпорт та експорт товарів та здійснювати цінову експертизу товарів, однак не є органом, уповноваженим проводити статистичну оцінку цін реалізації товарів, а тому посилання на відомості про ціну реалізації товарів, які містяться в листі зазначеного підприємства як на «звичайну ціну» не можуть бути визнані обґрунтованими. Крім цього, слід зауважити, що лист Держзовнішінформ не є експертним висновком, а тому не може вважатись офіційною експертизою стосовно умов виконання експортних контрактів.

В частині сьомого зауваження, а саме посилання на наявність розбіжностей в документах, є безпідставним, оскільки умови оплати товару, додаткові угоди щодо реквізитів продавця не є ціноутворюючими факторами, відсутність цієї інформації не може свідчити про заниження митної вартості товару.

Щодо дев’ятого зауваження суд зазначає, що відсутність перекладу експортної декларації не є розбіжністю, яка впливає на визначення числових складових митної вартості, та крім цього під час надання додаткових документів переклад експертної декларації країни відправлення від 25.01.2016 року №021720160000024496 було подано.

Враховуючи вищевикладене, Суд вважає не обґрунтованим застосування Відповідачем другорядного методу (резервного) визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, оскільки надані Позивачем документи підтверджують числове значення митної вартості товару за ціною договору та не містять будь-яких розбіжностей, що є підставою для здійснення розмитнення цього товару за першим методом, зазначеним позивачем (за ціною договору).

З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2016 року №113050000/2016/00164 та визнати протиправною та скасувати рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 25.03.2016 року №112050000/2016/000053/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови Запорізької митниці Державної фіскальної служби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.03.2016 року №113050000/2016/00164.

3. Визнати протиправною та скасувати рішення Запорізької митниці Державної фіскальної служби від 25.03.2016 року №112050000/2016/000053/2 про коригування митної вартості товарів.

4. Стягнути із Запорізької митниці Державної фіскальної служби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженої відповідальності «Титан Україна» (код ЄДРПОУ 32611323) судові витрати в сумі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п’ятдесят шість гривень 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук