Постанова № 69464670, 11.10.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м.Чернігів Справа № 825/1431/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Падій В.В.,

за участю секретаря Кондратенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового борг,

В С Т А Н О В И В:

14.09.2017 Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулось до суду з позовом до Фізичної особи ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1С.), в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 211934,91 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що, відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платники податків зобовязані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства. Однак, відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі вносяться податки до бюджету, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, на загальну суму 211934,91 грн.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, причини неявки суду не повідомив, судові документи були повернуті на адресу суду, відповідним відділенням поштового звязку, з відмітками «за не запитом» та «за закінченням терміну зберігання».

У відповідності до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

При цьому, згідно з положеннями частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У свою чергу, судова кореспонденція надсилались відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, проте, судові документи повернулись до суду з відмітками «за не запитом» та «за закінченням терміну зберігання».

03.10.2017 судом, у порядку частини 3 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, сформовано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 та останній направлено до Центру надання адміністративних послуг (а.с.33).

10.10.2017 судом отримано лист заступника начальника відділу адміністратора відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 09.10.2017 № 2478, в якому зазначено, що місцем проживання ОСОБА_1 є: проспект Перемоги, 176/9, м. Чернігів (а.с. 37).

Таким чином оскільки, судові документи направлялись відповідачу за його місцем проживання, підтвердженого листом заступника начальника відділу адміністратора відділу реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради від 09.10.2017 № 2478 (проспект Перемоги, 176/9, м. Чернігів), останній вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд, у відповідності до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав можливим проводити розгляд справи, за відсутності відповідача, на підставі наявних у ній доказах.

Розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 (НОКПП НОМЕР_1) було зареєстровано в якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 02.10.2017 (а.с.23-25) та взято на податковий облік до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Разом з тим, 31.07.2014 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань зареєстровано припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с.24).

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за період здійснення відповідачем підприємницької діяльності за ним рахується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на загальну суму 211934,91 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувались податкові зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 110256,68 грн.

У свою чергу, вищевказаний податковий борг виник через несплату ОСОБА_1 податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 25.02.2016 № НОМЕР_2 (17474,53 грн.) (а.с.8).

Крім того, ОСОБА_1, на підставі статті 129 Податкового кодексу України, нараховано пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у розмірі 92782,15 грн. (а.с.10).

Отже, загальна сума податкового боргу ОСОБА_1, з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, становить 110256,68 грн. (17474,53 грн. + 92782,15 грн. = 110256,68 грн.).

Водночас, податковий борг ОСОБА_1 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) виник через несплату податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 21.01.2016 № НОМЕР_3 (18791,00 грн.) (а.с.7).

Крім того, ОСОБА_1, на підставі статті 129 Податкового кодексу України, нараховано пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у розмірі 82887,23 грн. (а.с.9).

Отже, загальна сума податкового боргу ОСОБА_1, з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), становить 101678,23 грн. (18791,00 грн. + 82887,23 грн. = 101678,23 грн.)

Таким чином, загальна заборгованість ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)становить 211934,91 грн. (110256,68 грн. + 101678,23 грн. = 211934,91).

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1., 54.3.2., 54.3.4. - 54.3.6. пункту 54.3. статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У свою чергу, підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 ПК України передбачено, що пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу. Нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1. цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (пункт 129.4. статті 129 ПК України).

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, з метою погашення податкового боргу податковим органом направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 29.08.2012 № 325 (а.с.6).

Вищевказана вимога відповідачем не отримана та повернута відповідним відділенням поштового зв'язку до податкового органу (причина повернення «за закінченням терміну зберігання»).

Разом з тим, у відповідності до пункту 42.2 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Оскільки, податкова вимога від 29.08.2012 № 325 була направлена за місцем знаходження ОСОБА_1 проспект Перемоги, 176/9, м. Чернігів, то вищевказана вимога вважається врученою останній належним чином.

При цьому, передбачені Податковим кодексом України заходи не привели до погашення податкового боргу.

Також, на час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог, доказів оскарження податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги або погашення податкового боргу, за визначеними податковими зобов'язаннями, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи (пункт 87.11 статті 87 ПК України).

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що, згідно з частиною 2 статті 50 та частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Між тим, як встановлено судом, 31.07.2014 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її власним рішенням (а.с.24).

Частиною 3 статті 46 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 65.10.8. пункту 65.10. статті 65 ПК України державна реєстрація припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Таким чином, припинення підприємницької діяльності позбавляє права відповідача на заняття господарською діяльністю та статусу підприємця, однак не звільняє таку фізичну особу виконувати обов'язки та нести відповідальність за своїми зобов'язаннями, що виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності.

Аналогічна правова позиція була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 04.12.2013 (Справа №6-125цс13).

У відповідності до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За таких обставин та з урахуванням того факту, що ОСОБА_1 з 31.07.2014 не має статусу фізичної особи - підприємця, суд дійшов висновку, що податковий борг у сумі 211934,91 грн., накопичений нею під час провадження підприємницької діяльності, належить стягнути з ОСОБА_1, як з фізичної особи.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (НОКПП НОМЕР_1) заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 211934 (двісті одинадцять тисяч девятсот тридцять чотири) грн. 91 коп., з них:

-110256 (сто десять тисяч двісті пятдесят шість) грн. 68 коп. - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на р/р 33119341700002, отримувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/11010500, код 38054398, банк отримувача: ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592;

-101678 (сто одна тисяча шістсот сімдесят вісім) грн. 23 коп - з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на р/р 31110029700002, отримувач УК у м. Чернігові/м.Чернігів/14060100, код 38054398, банк отримувача: ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.В. Падій