Постанова № 69463964, 05.10.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа № 809/323/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Григорука О.Б.,

при секретарі Назарук В.М.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування наказу №485 о/с від 05.12.2016, пункту 1 наказу №1435 від 25.11.2016, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за невикористану відпустку, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про визнання неправомірним та скасування наказу №485 о/с, п.1 наказу №1435 від 25.11.2016, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звільнення позивача із займаної посади відбулося на підставі висновків службового розслідування, які, на думку позивача, не відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема, представники позивача зазначили, що в ході проведення службового розслідування в ОСОБА_4 не було відібрано пояснень, що позбавило останнього брати участь у службовому розслідуванні. При цьому, на час прийняття оскаржуваних наказів не було жодного судового рішення, яке набрало законної сили, щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Також, звільнення ОСОБА_4 відбулось без згоди профспілкового органу та без виплати належної йому компенсації за 27 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році. В звязку з наведеним, позивач просить суд визнати неправомірними та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №485 о/с від 05.12.2016 про звільнення зі служби лейтенанта поліції ОСОБА_4 та пункту 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №1435 від 25.11.2016 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції України, а також поновити позивача на раніше займаній посаді, стягнути з відповідача середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу та зобовязати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 27 діб невикористаної відпустки за 2016 рік в розмірі 3067,31 грн.

Представники позивача вимоги викладені в позовній заяві підтримали в повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні (а.с.47, 109). В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений нормами діючого законодавства, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_4 працював на різних посадах в структурних підрозділах Управління МВС України в Івано-Франківській області з 20.05.2013. На посаді слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області почав працювати з 07.11.2015 (а.с.26-28, 49-54).

20.10.2016 працівниками прокуратури Івано-Франківської області спільно з Управлінням внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ДВБ Національної поліції України та Управління служби безпеки України в Івано-Франківській області, в результаті проведених заходів по кримінальному провадженню №420160900000000215 за ст.368 ч.3 Кримінального кодексу України, в м. Івано-Франківську було затримано працівників Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, серед яких також слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4, які обґрунтовано підозрювались у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди у сумі 1500 доларів США від ОСОБА_5, за повернення йому автомобіля «BMW-318», державний номерний знак НОМЕР_1, який був затриманий та вилучений 13.10.2016 за підозрою в підробці реєстраційних документів.

За вказаним фактом, відповідно до вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», на виконання п.2.2.2 наказу МВС України від 12.03.2013 №230 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України», Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області прийняло наказ №1264 від 20.10.2016 «Про призначення та проведення службового розслідування» (а.с.69).

21.10.2016 прокуратурою Івано-Франківської області оголошено позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України.

24.10.2016 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду відсторонено ОСОБА_4 від посади слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області строком на два місяці до 23.12.2016 (а.с.29).

25.11.2016 тимчасово виконуючий обовязки начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області затвердив Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Головного управління в Івано-Франківській області від 25.11.2016 (а.с.14-23). Згідно п.2 вказаного Висновку, за грубе порушення вимог ч.1 ст.8 та п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, вимог ст.22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014, керуючись статтями 2, 7, 12, 14 вказаного Статуту, комісія з проведення службового розслідування рекомендувала звільнити з органів Національної поліції України слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_4

За вищевказані порушення, на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25.11.2016 №1435, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції України (а.с.11-12).

05.12.2016 тимчасово виконуючий обовязки начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області прийняв наказ № 485 о/с «По особовому складу», відповідно до якого лейтенанта поліції ОСОБА_4, слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, згідно з пунктом 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» з 08.12.2016 звільнено зі служби в поліції за підпунктом 6 ( у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з виплатою компенсації за 27 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році (а.с.10). Підставою для прийняття даного наказу вказано наказ Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25.11.2016 №1435 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП».

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Національна поліція України діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина 1 статті 8 Закону України «Про національну поліцію»).

Частиною 1 статті 64 вказаного Закону передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, можна зробити висновок, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов'язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

В матеріалах адміністративної справи міститься копія Присяги на вірність Українському народові ОСОБА_4, яка підписана позивачем 07.11.2015 (а.с.55).

Статтею Закону України «Про Національну поліцію» встановлено основні обовязки поліцейського. Так, поліцейський зокрема, зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно частин 1 та 2 статті 19 Закону України «Про національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 (з відповідними змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-ІV (із наступними змінами).

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, службова дисципліна це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України містить визначення дисциплінарного проступку. Так, дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до статті 5 даного Статуту, за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.

При цьому, види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Зокрема, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

В даному випадку, тимчасово виконуючий обовязків начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області продовжив термін проведення службового розслідування до 28.11.2016, у звязку з виконанням доручення прокуратури Івано-Франківської області про проведення службового розслідування за фактом зберігання боєприпасів у службовому кабінеті слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 (а.с.68).

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Суд встановив, що згідно Висновку службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Головного управління в Івано-Франківській області від 25.11.2016, затвердженого тимчасово виконуючим обовязки начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області 25.11.2016, аналіз зібраних матеріалів давав підстави вважати, що слідчий спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_4, на порушення вимог статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, вимог частини 1 статті 8 та пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про національну поліцію», вимог статті 22 Закону України «Про запобігання корупції», а також в порушення інтересів служби, з метою забезпечення своїх приватних і корисливих інтересів, у непередбачений процесуальними законами спосіб, вчинив дії які свідчать про його низькі морально-ділові якості, суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського, як особи котра стоїть на варті закону і правопорядку, підривають авторитет поліції, принижують звання рядового і начальницького складу, а тому є безумовними та достатніми підставами вважати їх такими, що мають явно дискредитуючий характер і які не сумісні з проходженням ОСОБА_4 служби в поліції. При цьому, вказані події набули широкого розголосу серед населення, що підірвало авторитет поліції Івано-Франківської області в очах громадськості.

Вищевказаний Висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 25.11.2016, позивач в передбаченому законодавством порядку не оскаржував.

Щодо зауважень представників позивача про те, що в ході проведення службового розслідування в ОСОБА_4 не було відібрано пояснень, то суд вказує на таке.

Зважаючи на зміст статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, при визначенні виду дисциплінарного стягнення керівником підрозділу Національної поліції України мають враховуватися сукупність обставин вчиненого проступку. Зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Водночас, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі зясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обовязку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.10.2016 справа №6-2801цс15.

З матеріалів справи судом встановлено, що 20.10.2016 працівниками прокуратури Івано-Франківської області спільно з Управлінням внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ДВБ Національної поліції України та Управління служби безпеки України в Івано-Франківській області, в результаті проведених заходів по кримінальному провадженню №420160900000000215 за ст.368 ч.3 Кримінального кодексу України, в м. Івано-Франківську було затримано працівників Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, серед яких також слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4, які обґрунтовано підозрювались у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди у сумі 1500 доларів США від ОСОБА_5

При цьому, в матеріалах даної адміністративної справи міститься також копія обвинувального акту у кримінальному провадженні №42016090000000215 від 17.10.2016 за ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 Кримінального кодексу України щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 25.01.2017, затвердженого 30.01.2017 прокурором, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Івано-Франківської області (а.с.121-131). Згідно вказаного обвинувального висновку, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в одержанні неправомірної вигоди в групі осіб за попередньою змовою для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.369-2 Кримінального кодексу України.

Окрім цього, під час обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_4 були виявлені та вилучені боєприпаси, що, на думку представника відповідача, свідчить про порушення позивачем вимог наказу МВС України від 21.08.1998 №622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів».

Суд встановив, що Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області зверталося з листом до старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області для надання дозволу для зустрічі з ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які утримувалися під вартою, для опитування вказаних осіб у рамках службового розслідування (а.с.76). Однак, листом від 24.11.2016 №17-1330-16 заступник начальника слідчого відділу прокуратури Івано-Франківської області відмовила в наданні вищевказаного дозволу на проведення опитування ОСОБА_4, який на той час утримувався під вартою в Івано-Франківській установі виконання покарань №12, вказавши на не завершення досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженню (а.с.77).

Таким чином, вищевказані обставини свідчать про існування обґрунтованих підстав для застосування відповідачем найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а відсутність письмових пояснень ОСОБА_4 з приводу наведених обставин зазначених подій обумовлена обєктивними причинами, а тому не може слугувати підставою для скасування пункту 1 наказу відповідача від 25.11.2016 за №1435 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП».

Щодо доводів представників позивача про відсутність обвинувального вироку суду, яким було б визнано ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, то суд зазначає наступне.

Порядок притягнення особи до кримінальної відповідальності врегульований нормами Кримінального кодексу України, в той час як застосування дисциплінарної відповідальності регламентовано Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ. Підстави для застосування дисциплінарної та кримінальної відповідальності не є тотожними. При цьому, як зазначалось вище, згідно статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Кримінальне провадження відносно позивача, не виключає наявності у його діях складу дисциплінарного проступку та не позбавляє відповідача можливості накладення дисциплінарного стягнення за його вчинення, оскільки наявність чи відсутність вироку в кримінальній справі не впливає на оцінку дисциплінарного проступку, вчинення якого доведене матеріалами службового розслідування.

Щодо відсутності згоди профспілкового органу на звільнення ОСОБА_4, то суд звертає увагу на таке.

Згідно частини 1 статті 43 Кодексу законів про працю України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

В даному випадку, ОСОБА_4 перед звільненням займав посаду слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, тобто був поліцейським, а тому при звільненні позивача не потрібна згода профспілкового органу на його звільнення.

Окрім цього, в судовому засіданні встановлено, що слідчий спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенант поліції ОСОБА_4 не перебував на профспілковому обліку Івано-Франківської обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України та профспілкових внесків не сплачував, що підтверджується листом Івано-Франківської обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України від 14.03.2017 №15 (а.с.45) та довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 16.03.2017 №131/108/29-2017 (а.с.87).

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи доведеність висновком службового розслідування вчинення позивачем дій, які не сумісні з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийняття наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №1435 від 25.11.2016 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів Національної поліції України та наказу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області №485 о/с від 05.12.2016 про звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції. Відтак, слід відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними та скасування вищевказаних наказів Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Щодо позовних вимог про поновлення позивача на посаді слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області з 08.12.2016 та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 11608,38 грн., то такі вимоги є похідними від вимог про визнання протиправними та скасування наказів відповідача №1435 від 25.11.2016 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та №485 о/с від 05.12.2016 про звільнення ОСОБА_4 зі служби в поліції, а тому також не підлягають задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про зобовязання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за 27 діб невикористаної відпустки за 2016 рік в розмірі 3067,31 грн., то суд вказує на таке.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію". Однак, в зазначеному Законі відсутні норми, що регулювали б питання (порядок) виплати поліцейському середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію», який є спеціальним щодо спірних правовідносин, не врегульовано питання щодо порядку виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то застосуванню підлягають норми трудового законодавства, тобто норми Кодексу законів про працю України.

Так, згідно із частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зважаючи на наведені вимоги закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Як встановлено судом вище, 05.12.2016 тимчасово виконуючий обовязки начальника Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області прийняв наказ № 485 о/с «По особовому складу», відповідно до якого лейтенанта поліції ОСОБА_4, слідчого спеціальної поліції відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, згідно з пунктом 1 статті 77 Закону України «Про національну поліцію» з 08.12.2016 звільнено зі служби в поліції за підпунктом 6 ( у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), з виплатою компенсації за 27 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році (а.с.10).

Тобто, відповідач самостійно визначив у наказі № 485 о/с від 05.12.2016 зобовязання щодо виплати позивачу компенсації за 27 діб невикористаної чергової відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році, однак таке зобовязання не виконав.

Відповідно до пункту 10 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно частини 1 статті 83 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи. Аналогічне положення міститься також в частині 1 статті 24 Закону України Про відпуски.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив суд, що в позивача відсутнє право на виплату йому сум грошової компенсації за невикористану відпустку, у зв'язку з неотриманням ним грошового забезпечення на момент такого звільнення.

Суд вважає безпідставними вищевказані доводи представника відповідача та зазначає, що у випадку якщо поліцейському на момент звільнення з поліції не виплачувалось грошове забезпечення, у тому числі, у зв'язку з відстороненням від посади, суми належних йому при звільненні виплат повинні розраховуватись виходячи з розміру грошового забезпечення, яке він отримував до припинення виплати такого.

При цьому гарантоване законом право на отримання вказаних виплат не може бути поставлене в залежність від виплат поліцейським на момент звільнення грошового забезпечення.

Вказане твердження суду відповідає позиції Львівського апеляційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 06.07.2017 по справі №809/324/17 за аналогічними правовідносинами.

Згідно змісту довідки про доходи ОСОБА_4, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області від 31.01.2017 №49 (а.с.25), грошове забезпечення позивача за останні два місяці, в яких йому виплачувалось грошове забезпечення становило 4946,09 грн. у вересні та 3368,38 грн. у жовтні, а відповідно середньоденна заробітна плата позивача, з врахуванням 36 робочих днів по день відсторонення його від посади, становила 230,96 грн (4946,09 + 3368,38) : 36).

Таким чином, розмір невиплаченої позивачу грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку становить 6235,92 грн. (230,96 грн. х 27).

Натомість, в позовній вимозі позивач просить суд зобовязання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію за 27 діб невикористаної відпустки за 2016 рік в розмірі 3067,31 грн., тому суд задовольняє дану позовну вимогу в межах заявленого позивачем розміру грошової компенсації 3067,31 грн.

Зважаючи на те, що Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області не виплатило ОСОБА_4 належної йому при звільненні суми грошової компенсації за невикористану відпустку, відповідач зобовязаний виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до пункту 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, у разі встановлення при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Зважаючи на те, що на день постановлення даного судового рішення Головним управлінням Національної поліції в Івано-Франківській області не було проведено розрахунку з ОСОБА_4, на користь останнього необхідно стягнути середній заробіток за весь період затримки такого розрахунку по день постановлення рішення суду, з 08.12.2016 по 05.10.2017 року (206 робочі дні), розмір якого становить 47577,76 грн. (230,96 грн. х 206).

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач просив зобов'язати Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити йому вказані вище суми, однак з врахуванням роз'яснень, викладених в пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, згідно з якими задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки та визначити суму без утримання податку та інших обов'язкових платежів, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту є стягнення на його користь відповідних сум, а не зобов'язання нарахувати та виплатити їх.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку позов задовольнити частково: стягнути з Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за 27 днів невикористаної відпустки за 2016 рік в розмірі 3067,31 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 грудня 2016 року по 05 жовтня 2017 року в розмірі 47577,76 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області (код 40108798) на користь ОСОБА_4 (код НОМЕР_2) грошову компенсацію за 27 днів невикористаної відпустки за 2016 рік в розмірі 3067 (три тисячі шістдесят сім) грн. 31 коп., та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 грудня 2016 року по 05 жовтня 2017 року в розмірі 47577 (сорок сім тисяч п"ятсот сімдесят сім) грн. 76 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Григорук О.Б.

Постанова складена в повному обсязі 10.10.2017.