Постанова № 69463953, 02.10.2017, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2017 року № 813/1392/17

об 17 год., 43 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/1392/17 за адміністративним

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Міжрегіональна науково-виробнича асоціація підприємств «Авіокон проект» звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративними позовами до Головного управління Держпраці у Львівській області у яких просила визнати протиправними і скасувати постанову про накладення штрафу та припис про усунення порушень законодавства про працю (ухвалою суду адміністративні справи за вказаними вимогами об’єднані в одне провадження).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача спірний припис підлягає скасуванню, оскільки Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У направленні на проведення перевірки від 16.03.2017 року за № 0600 зазначено, що підставою для проведення перевірки позивача стало звернення від 23.02.2017 року ОСОБА_3 щодо правомірності видачі довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

На думку позивача, головний державний інспектор Орнат Т.М. мав право здійснювати перевірку лише щодо дотримання трудових прав ОСОБА_3, звернення якого було підставою для іі проведення. Однак головний державний інспектор Орнат Т.М. здійснив перевірку позивача на предмет дотримання вимог законодавства щодо інших обставин і інших працівників. Позивач вважає, що відповідач вийшов за межі обсягу позапланової перевірки.

Позивач незгідний із спірним приписом:

- щодо встановленого порушення ч. 5 ст. 79 КЗпП України, про те що позивач письмово не повідомив працівників про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні до іі початку, оскільки в ході перевірки не надано письмових повідомлень працівників про дату початку відпустки не пізніше як за два тижні, та законодавством про працю не передбачено такого обов’язку роботодавця в період, що відрізняється від встановленого графіком відпусток;

- щодо встановленого порушення ч. 4 ст. 115 КЗпП України, про те, що виплата заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше як за три дні до її початку, оскільки наказ про відпустки виданий в п’ятницю, наступні два дні були вихідними, тому здійснити оплату не пізніше ніж за три дні до початку відпустки було технічно неможливим;

- щодо встановленого порушення ст. 49 КЗпП України, яка передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати, оскільки позивачем виконано свій обов’язок щодо видачі працівникові на його вимогу довідки про його роботу.

З цих же підстав позивач вважає протиправною і такою що підлягає скасуванню спірну постанову про накладення штрафу уповноваженими особами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, надала суду додаткові пояснення та докази, просила позов задоволити у повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у запереченнях на адміністративний позов, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, що на підставі Наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 16.03.2017 № 0612-П, Направлення від 16.03.2017 року № 0600 та у зв’язку із надходженням скарги в інтересах ОСОБА_3 за вхідним номером М-266 від 23.02.2017 року, головним державним інспектором правомірно проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування у позивача за результатами якої складено акт перевірки № 13-01-141-0802 від 22.03.2017 року та винесено припис за № 13-01-141/0802-0568 від 22.03.2017 року.

Також відповідач зазначив, що порушення позивачем ч. 5 ст. 79 КЗпП України, містяться в акті перевірки та приписі, однак постанова про накладення штрафу № 1301410802-0266 від 13.04.2017 року виносилась без врахування вказаного порушення.

Щодо порушення позивачем вимог ч.2 ст. 115 КЗпП України відповідач зазначає, що позивач визнає сам факт порушення, а саме виплата заробітної плати працівникам за весь час щорічної відпустки на підприємстві проводилась не за 3 дні до початку такої відпустки, обґрунтовуючи це об’єктивними та технічними причинами, що не звільняє позивача від обов’язку дотримуватись та виконувати вказану норму закону.

Щодо порушення позивачем вимог ст. 49 КЗпП України відповідач зазначає, що під час перевірки встановлено, що у довідці від 27.01.2017 року за № 01/27 в написі «за період з по» проставлено 20.10.2004 по 31.07.2007, однак в графі кількість «років, місяців, днів» вказано 00 років 00 місяців 01 день, тобто дана довідка не є належною, а тому факт надання довідки не виключає наявності порушення.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд в задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

22.03.2017 року відповідачем винесено спірний припис за №13-01-141/0802-0568, яким приписано позивачу:

1. Забезпечити дотримання вимог ч. 5 ст. 79 КЗпП України;

2. Забезпечити дотримання вимог ч. 4 ст. 115 КЗпП України та ст. 21 Закону України «Про відпустки»;

3. Забезпечити дотримання вимог ст. 49 КЗпП України;

13.04.2017 року відповідачем винесено спірну постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № 13011410802-0266, якою на позивача накладено штраф у розмірі 3200,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про відпустки», Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 року № 96, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 49 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Згідно ч. 5 ст. 79 цього ж Кодексу, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Згідно ч. 4 ст. 115 цього ж Кодексу, заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки», заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього ж Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача та враховуються заперечення відповідача, оскільки:

В період часу з 20.03.2017 року по 22.03.2017 року на підставі Наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 16.03.2017 № 0612-П, Направлення від 16.03.2017 року № 0600 та у зв’язку із надходженням скарги від ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності в інтересах ОСОБА_3 за вхідним номером М-266 від 23.02.2017 року на адресу Головного управління Держпраці у Львівській області, головним державним інспектором було проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування у Міжрегіонально науково-виробничій асоціації підприємств «Авіокон проект» за результатами якої складено акт перевірки № 13-01-141-0802 від 22.03.2017 року та винесено припис за № 13-01-141/0802-0568 від 22.03.2017 року.

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду та контролю», не поширює свою дію на перевірки дотримання вимог законодавства про працю та зайнятість населення, оскільки ч. 4, ч. 5 ст. 2 цього ж Закону встановлює, що орган державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим же Законом в порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог ст. 1, ст. 3, ч. 1, 4, 6-8, абзацу 2 ч. 10, ч.ч. 13-14 ст. 4, ч.ч. 1-4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч.ч. 1-4, 6 ст. 7, ст. ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього ж Закону.

На виконання ч. 3 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання був ознайомлений із підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Посилання позивача на ч. 3 ст. 2 цього ж Закону жодним чином не стосується органу державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Суд погоджується із твердженням відповідача, що проведення перевірок дотримання законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування спрямоване на виконання міжнародно-правових зобов’язань України в частині забезпечення системи інспекції праці. Конвенція міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною, є основоположним документом, що визначає загальні засади та основні завдання проведення перевірок дотримання законодавства про працю. Положення Конвенції підлягають застосуванню у порядку передбаченому ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» згідно якої чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 16 Конвенції передбачає, що інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.

Абзац с) частини першої статті 15 Конвенції встановлює, що слід вважати абсолютно конфіденційним джерело будь-якої скарги, доведеної до їхнього відома, на недоліки або порушення правових норм і утримуватися від повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що інспекційне відвідування було проведене у зв'язку з отриманням такої скарги.

Відповідачем правомірно обґрунтовано свої заперечення щодо меж позапланової перевірки, з підстав, що у скарзі ОСОБА_4 зазначається про несвоєчасне надання працівникам інших передбачених законодавством пільг, в тому числі про несвоєчасне надання додаткової відпустки, доплати тарифних ставок та отримання спецодягу.

Відповідно у відповідача була правова можливість та необхідність дослідити питання надання відпусток в цілому.

Зі змісту заперечень відповідача, порушення позивачем ч. 5 ст. 79 КЗпП України не були підставною для винесення спірних припису та постанови.

Суд погоджується із висновками відповідача щодо не своєчасності проведення виплати заробітної плати за весь час щорічної відпустки працівникам, оскільки ч. 2 ст. 115 КЗпП України встановлює, що у разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Дана норма має імперативний характер.

Позивач факт вчиненого вищевказаного порушення жодними належними та допустимими доказами не спростував. Обґрунтування позивачем несвоєчасної виплати заробітної плати за весь час щорічної відпустки об’єктивними та технічними причинами судом не враховуються, оскільки не спростовують факту такого порушення.

Судом не враховуються надані позивачем пояснення працівників ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, оскільки такі датовані вже після проведення перевірки. Крім цього, згадані пояснення це обставини, які виникли вже відкриття провадження у даній справі.

Судом також враховуються обґрунтування відповідачем правомірності порушення позивачем вимог ст. 49 КЗпП України, оскільки під час перевірки встановлено, що у довідці від 27.01.2017 року за № 01/27 виданій позивачем в графі «в період з» міститься напис 01 серпня 2002 в графі «до» - 20 лютого 2014; та з жовтня 2004 року до 31 липня 2007 року, однак до стажу роботи, який дає праву на пільгову пенсію, зараховані періоди з 31 липня 2007 року до 31 липня 2007 року, як слідує із довідки ОСОБА_3 працював на посаді електрозварювальника на МНВАП «Авіокон проект» повний робочий день із 01 серпня 2002 по 20.02.2004 року та із 20.11.2004 по 31.07.2007 роки, дана посада передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Тобто, період роботи на посаді електрозварювальника і період стажу, який дає право на пільгову пенсію повинен співпадати, відповідно до абзацу 2 пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. N 442, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Вказана довідка не є належною з точки зору стажу роботи працівника, а тому факт надання довідки не виключає наявності порушення. Крім того, дана форма довідки видається для підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Позивач не виконав вимог ст. 49 КЗпП України, яка встановлює, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Згідно абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Судом не враховується обґрунтування позивачем позовних вимог постановою Сихівського районного суду м. Львова від 16.05.2017 року, якою закрито провадження у справі відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 41 КУпАП за відсутністю події та складу правопорушення, оскільки згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Вказана постанова, не стосується позивача.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов’язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого відповідачем зроблено не було.

Таким чином, з врахуванням положень ст. 162 КАС України, позовні вимоги Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон проект» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанови про накладення штрафу та припису про усунення порушень законодавства про працю, не підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 94 КАС України, судові витрати та витрати на правову допомогу покладають на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 09.10.2017 року.

Суддя Гавдик З.В.