Постанова № 69463819, 19.09.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.

за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Головного управління ДФС у Запорізькій області

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Запорізькій області (далі – позивач або ГУ ДФС у Запорізькій області) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач або ФОП ОСОБА_1С.), в якому просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг в сумі 14 378,32 грн., що складається з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1 020 грн.; єдиного податку з фізичних осіб в сумі 2 138,32 грн.; податку на додану вартість в сумі 11 220 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем, у порушення вимог Податкового кодексу України, не сплачена сума грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб та податку на додану вартість, яка була визначена податковим органом у податкових повідомленнях – рішеннях та платником податків самостійно в податковій декларації. Зазначена сума грошового зобов’язання набула статусу податкового боргу.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, але 19.09.2017 надав до суду клопотання (вх. №25456) про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився з невідомої суду причини, про причини неявки суд не повідомив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Судову повістку було направлено на адресу відповідача, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте кореспонденція повернулася до суду із відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.26). Заперечення проти адміністративного позову на адресу суду не надходили.

Згідно з абз.абз. 1, 2 ч. 4 ст. 33 КАС України, у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Частиною 11 статті 35 КАС України передбачено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За приписами частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі осіб, які беруть участь у справі, за наявними у справі доказами.

У зв’язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

По-перше, щодо податку на доходи фізичних осіб.

Як свідчать матеріали справи, Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_1, за результатом якої складено Акт №1788/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 04.11.2016 (а.с. 29-30).

На підставі Акту №1788/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 04.11.2016 Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) винесено податкове повідомлення-рішення №0043961301 від 06.12.2016, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 1 020 грн. (а.с.34).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача, проте кореспонденція повернулася до податкового органу з відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 36).

Грошове зобов’язання визначене податковим повідомленням-рішенням №0043961301 від 06.12.2016 відповідачем не сплачено.

По-друге, щодо єдиного податку з фізичних осіб.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було подано до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області заяву про застосування спрощеної системи оподаткування №8029/М від 11.06.2015, відповідно до глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (надалі – ПК України).

05.02.2016 ФОП ОСОБА_1 було подано до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2015 рік, в якій самостійно визначено суму грошового зобов’язання, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 228,32 грн. (а.с.15).

Згідно з розрахунком податкового боргу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), відповідачем було сплачено 130 грн. податкових зобов’язань, визначених в податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2015 рік від 05.02.2016 (а.с.14).

Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) було проведено камеральну перевірку з питання неподання декларації платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_1, за результатом якої складено Акт №1787/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 04.11.2016 (а.с. 37-39).

На підставі Акту №1787/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 04.11.2016 Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) винесено податкове повідомлення-рішення №0043951301 від 06.12.2016, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: єдиний податок з фізичних осіб, у сумі 1 020 грн. (а.с.41).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача, проте кореспонденція повернулася до податкового органу з відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 40).

Також встановлено, що Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) було проведено камеральну перевірку з питання неподання декларації платника єдиного внеску ФОП ОСОБА_1, за результатом якої складено Акт №1909/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 06.12.2016 (а.с. 31-33).

На підставі Акту №1909/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 06.12.2016 Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) винесено податкове повідомлення-рішення №0000411301 від 12.01.2016, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: єдиний податок з фізичних осіб, у сумі 1 020 грн. (а.с.41).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача, проте кореспонденція повернулася до податкового органу з відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 23).

Грошове зобов’язання визначене відповідачем самостійно в податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи-підприємця за 2015 рік від 05.02.2016 та податковими повідомленнями-рішеннями №0043951301 від 06.12.2016 та №0000411301 від 12.01.2016 відповідачем у повному обсязі сплачено не було.

По-третє, щодо податку на додану вартість.

Судом встановлено та наявними у справі доказами підтверджено, що 11.06.2015 ФОП ОСОБА_1 було подано до Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, в якій він просив перевести його на застосування ставки єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість з 01.07.2015 (а.с.19).

Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість самозайнятої особи ОСОБА_1 за вересень 2016 року, за результатом якої складено Акт №1597/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 18.11.2016 (а.с. 21-22).

На підставі Акту №1597/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 18.11.2016 Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) винесено податкове повідомлення-рішення №0000381301 від 12.01.2017, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: податок на додану вартість, у сумі 1 020 грн. (а.с.26).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача, проте кореспонденція повернулася до податкового органу з відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 28).

Також наявні у справі докази свідчать, що Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість самозайнятої особи ОСОБА_1, за результатом якої складено Акт №1727/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 20.12.2016 (а.с. 46-48).

На підставі Акту №1727/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 20.12.2016 Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) винесено податкове повідомлення-рішення №0001351301 від 09.02.2017, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: податок на додану вартість, у сумі 9 180 грн. (а.с.44).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача, проте кореспонденція повернулася до податкового органу з відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 45).

Окрім того, встановлено, що Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість самозайнятої особи ОСОБА_1 за листопад 2016 року, за результатом якої складено Акт №1728/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 21.12.2016 (а.с. 49-50).

На підставі Акту №1728/08-32-13-01/НОМЕР_1 від 21.12.2016 Мелітопольською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Запорізькій області (податковим органом за місцем обліку платника податків) винесено податкове повідомлення-рішення №0001361301 від 09.02.2017, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за платежем: податок на додану вартість, у сумі 1 020 грн. (а.с.43).

Вказане податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача, проте кореспонденція повернулася до податкового органу з відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 45).

Грошове зобов’язання визначене податковими повідомленнями-рішеннями №0000381301 від 12.01.2017, №0001351301 та №0001361301 від 09.02.2017 відповідачем сплачено не було.

Судом також встановлено, що контролюючим органом вживалися заходи спрямовані на погашення узгодженої суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб та податку на додану вартість в досудовому порядку, а саме: контролюючим органом було надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» №815-17 від 23.02.2017 на 2 138,32 грн. Зазначену вимогу було направлено на адресу відповідача, проте кореспонденція повернулася до контролюючого органу з відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 18).

У зв’язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості у добровільному порядку ГУ ДФС у Запорізькій області як контролюючий орган звернулось із позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачено обов’язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податку на доходи фізичних осіб присвячено розділ IV ПК України.

Платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент (п. 162.1 ст. 162 ПК України).

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

База оподаткування податком на доходи фізичних осіб наведена в статті 164 ПК України.

Згідно з ст. 167 ПК України, Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом

Ставка податку може становити 0 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах:

18 відсотків - для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 цього пункту;

5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування);

у половинному розмірі ставки, встановленої у пункті 167.1 цієї статті - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток.

Згідно з пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює. календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

За приписами статті 10 ПК України єдиний податок належить до місцевих податків.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються у главі 1 розділу XIV ПК України.

Згідно з п.п. 291.2 – 291.4 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з п. 292.1 ст. 292 ПК України, доходом платника єдиного податку є:

1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності;

2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Ставкам єдиного податку присвячено статтю 293 ПК України.

Згідно з п. 294.1 ст. 294 ПК України, податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

Відповідно до п.п. 295.1 – 295.4 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Згідно з п. 296.2 ст. 296 ПК України, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

Податок на додану вартість згідно з ст.. 9 ПК України належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість – це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Податку на додану вартість присвячено розділ V ПК України.

Платники податку на додану вартість визначені в статті 180 ПК України, а визначенню об'єкта оподаткування присвячено статтю 185 ПК. Розміри ставок податку на додану вартість наведені в статті 193 ПК України.

Згідно з ст. 202 ПК України, звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

202.2. Платники податку, які сплачують єдиний податок, можуть вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається контролюючому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо платник податку, який застосовував спрощену систему оподаткування, переходить на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період, починаючи з першого місяця переходу на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Згідно з ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

203.2. Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За приписами п. 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

За змістом п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

За приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самостійно було визначено податкові зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб, проте самостійно визначені податкові зобов’язання відповідачем у повному обсязі сплачені не були та набули статусу податкового боргу.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Судом встановлено, що податковим органом було визначено відповідачу податкові зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок з фізичних осіб та податок на додану вартість. Доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано, проте й суму податкового зобов’язання відповідачем не сплачено, а отже таке зобов’язання набуло статусу податкового боргу.

За змістом пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Тобто, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.4 ст. 59 ПК України).

Із матеріалів справи суд вбачає, що 23.02.2017 на адресу відповідача поштою направлена податкова вимога форми «Ф» від 23.02.2017 №815-17 на суму 2 138,32 грн. проте кореспонденція повернулася до контролюючого органу з відміткою пошти про неможливість вручення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 18).

Згідно з п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Відповідно до абз. 3 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно з п.п. 41.1, 41.2 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

За визначенням пп. 14.1.137 п.14.1 ст. 14 ПК України орган стягнення – це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

З 01.01.2017 набрали чинності зміни, внесені в ПК України Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VIII від 21.12.2016, за якими, до функцій державних податкових інспекцій віднесено лише здійснення сервісного обслуговування платників податків (ст.19-3 ПК України). Водночас, вказаним Законом, до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення погашення податкового боргу платників податків, стягнення своєчасно не нарахованих та несплачених сум єдиного внеску та інших платежів (пп. 19-1.1.22 п. 19.1 ст. 19 ПК України), звернення до суду у випадках, передбачених законодавством (пп.19-1.1.45 п. 19.1 ст. 19 ПК України).

Відповідно до п. 95.1 – 95.3 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

За приписами ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На момент розгляду справи в суді податковий борг за платежем: податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок з фізичних осіб та податок на додану вартість у загальному розмірі 14 378,32 грн. відповідачем не сплачений, заборгованість перед бюджетом не погашена, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.

Згідно із ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) податковий борг в сумі 14 378,32 грн. (чотирнадцять тисяч триста сімдесят вісім грн.. 32 коп.), що складається з:

- податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 020 грн. (одна тисяча двадцять грн.) (р/р 33117341700171, місцевий бюджет Вознесенської сільської ради, код 37968956, банк – ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 11010500);

- єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 2 138,32 грн. (дві тисячі сто тридцять вісім грн. 32 коп.) (р/р 31418699700171, місцевий бюджет Вознесенської сільської ради, код 37968956, банк – ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 18050400);

- податку на додану вартість у розмірі 11 220 грн. (одинадцять тисяч двісті двадцять грн.) (р/р 31110029700168, державний бюджет Мелітопольського району, код 37968956, банк - ГУДКСУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 14060100).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В. Стрельнікова