Постанова № 69463740, 10.10.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 р. Справа №805/2110/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Хороша С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка»

до Офісу великих платників податків ДФС

Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення з бюджету надмірно сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 632982,23гривень

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, за дов. від 26.08. 2016 року,

від відповідача1: ОСОБА_2, за дов. від 18.01. 2017року,

відповідача2: не зявились

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (надалі відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (надалі відповідач 2) про стягнення з бюджету надміру сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 632982,23 гривень, з урахуванням наданих уточнень.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував порушенням фіскальним органом вимог статті 43 Податкового кодексу України в частині не повернення надміру сплаченого грошового зобовязання з податку на прибуток.

Зазначає, що є платником податку на прибуток на загальних умовах. Зауважував на тому, що між ним та відповідачем 1 щоквартально проводиться звірення розрахунків платника з бюджетом, про що складаються відповідні акти звірки, оформлені відповідно до пункту 15 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів. Митних платежів, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 765 від 05.12.2013 року, з яких вбачається позитивне сальдо (переплата) з податку на прибуток в сумі 632982,23 гривень. При цьому сума вказаної переплати з податку на прибуток виникла в результаті сплати авансових внесків, які були обумовлені дією Податкового кодексу України на той період, а саме:

-платіжне доручення № 253 від 28.01.2014 року на суму 122695,00 гривень (авансовий внесок за січень 2014 року);

-платіжне доручення № 520 від 28.02.2014 року на суму 122695,00 гривень (авансовий внесок за лютий 2014 року);

-платіжне доручення № 827 від 28.03.2014 року на суму 198777,00 гривень (авансовий внесок за березень 2014 року);

-платіжне доручення № 598 від 07.03.2014 року на суму 500600,00 гривень (податок на прибуток за 2013 рік);

-платіжне доручення № 11218 від 23.04.2014 року на суму 198777,00 гривень (авансовий внесок за квітень 2014 року).

Позивач зауважує, що результати діяльності підприємства на протязі 2014 року є збитковими, а декларація з податку на прибуток за 2014 рік має відємне значення рядка 07 «Обєкт оподаткування усіх видів діяльності» у сумі 27707226,00 гривень.

Таким чином, переплата на бюджетному рахунку 11021000 складає 632982,23 гривень.

27 березня 2017 року позивач на підставі пункту 5 статті 43 Податкового кодексу України звернувся до відповідача 1 із заявою № 06-11/30 про повернення надмірно сплаченого грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 632982,23гривень на поточний рахунок платника податків.

Однак, листом від 28 квітня 2017 року № 24094/10/28-10-47-02-19 відповідач 1 відмовив у поверненні надміру сплачених сум грошового зобовязання з податку на прибуток, посилаючись на те, що в інтегрованій картці позивача, як платника єдиного соціального внеску обліковується нібито податковий борг в сумі 3550481,64 гривень. При цьому, зазначає, що вказаний внесок є страховим внеском і не входить до системи оподаткування, оскільки регулюється спеціальним законом, а не Податковим кодексом України.

З зазначених підстав позивач вважає відмову відповідача 1 у поверненні надмірно сплачених сум грошового зобовязання з податку на прибуток та ненадання відповідного висновку відповідачу 2 неправомірною та такою, що порушує його законні права.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти задоволення позову заперечував, надавши письмові заперечення від 01 вересня 2017 року (а.с. 112-113). В обґрунтування незгоди із заявленими товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» вимогами відповідачем 1 було визначено, що заяви про повернення надміру сплачених сум грошових зобовязань можуть бути подані не пізніше 1095 днів, посилаючись при цьому на вимоги пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України. Вважає, що по платіжним дорученням про сплату авансових внесків від 28.01.2014 року та 28.02.2014 року даний строк пропущено, а по іншим платіжним дорученням, де не порушено строку звернення до податкового органу, позивач повинен був звернутися за погодженням до Донецької військово-цивільної адміністрації, посилаючись при цьому на пункт 24.1 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача 1 надав пояснення аналогічні викладеним в запереченнях, просив суд відмовити в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві через канцелярію суду надало заперечення від 15 вересня 2017 року, в яких, посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обовязкових платежів) та інших доходів бюджету» та норми Податкового кодексу України, зауважив на необґрунтованості позовних вимог, оскільки не отримував від податкового органу висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (а.с. 119-121). Також просив розглянути справу без представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 35711134, що підтверджується безкоштовним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 97-99).

Позивач перебуває на податковому обліку у Запорізькому управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, про що зазначено у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується сторонами і не є спірною обставиною.

Позивач зареєстрований платником податку на прибуток, про що свідчать надані до фіскального органу декларації з податку на прибуток підприємства за 2014-2015 роки, що також не є спірною обставиною у справі (а.с. 11-33).

28 квітня 2016 року між позивачем та відповідачем 1 було проведену звірення розрахунків з бюджетом, про що складено акт звірки № 1208-07 (а.с. 38). Даним актом встановлено, що станом на 01 січня 2016 року у позивача значиться позитивне сальдо з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 642982,23 гривень. При цьому, як зазначає позивач, дана сума виникла в результаті переплати авансових внесків з податку на прибуток у 2014 році, про що свідчать надані до матеріалів справи платіжні доручення № 253 від 28.01.2014 року на суму 122695,00 гривень, № 520 від 28.02.2014 року на суму 122695,00 гривень, № 827 від 28.03.2014 року на суму 198777,00 гривень, № 598 від 07.03.2014 року на суму 500600,00 гривень та № 11218 від 23.04.2014 року на суму 198777,00 гривень (а.с. 39-43). При цьому, надане платіжне доручення № 598 від 07.03.2014 року на суму 500600,00 гривень не стосується предмету доказування, оскільки стосується сплати не авансових внесків, а податку на прибуток за 2013 рік (а.с. 41).

27 березня 2017 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою № 06-11/30 про повернення надмірно сплаченого грошового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 632982,23 гривень на поточний рахунок платника податків, враховуючи дефіцит обігових грошових коштів на підприємстві, посилаючись на пункт 43.5 статті 43 Податкового кодексу України (а.с. 34-35).

Проте, відповідач 1 листом від 28 квітня 2017 року № 24094/10/28-10-47-02-19 відмовив у поверненні надмірно сплачених сум грошового зобовязання з податку на прибуток, посилаючись на пункт 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, відповідно до вимог якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобовязання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку у банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу (а.с. 36-37). Фіскальний орган повідомив, що в інтегрованій картці позивача станом на 27.04.2017 року наявний податковий борг з єдиного соціального внеску в сумі 3550481,64 гривень.

Станом на 04 липня 2017 року у позивача обліковується переплата з податку на прибуток у розмірі 632982,23 гривень, яка утворилася протягом 2014 року, та що підтверджується витягом з робочого кабінету ТОВ «Донецькшахтопроходка» (а.с.85) та наданими позивачем деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2014 рік з відємним значенням рядка 07 «Обєкт оподаткування усіх видів діяльності» у сумі 27707226,00 гривень (а.с. 11 зв. бік) та декларація з податку на прибуток підприємств за 2015 рік з відємним значенням рядка 04 «Обєкт оподаткування» у сумі 39875728,00 гривень (а.с. 18).

Отже, як встановлено судом, сплативши вказаними вище чотирма платіжними дорученнями суми авансового внеску з податку на прибуток за 2014 рік, сума переплати в особовому рахунку позивача складає 642982,23 гривень, оскільки підприємство позивача мало збиткові показники роботи в 2014-2015 роках.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань передбаченні статтею 43 Податкового кодексу України (надалі ПК України).

Так, пунктом 43.1 статті 43 ПК України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної норми права, переплата сум податкових зобовязань платника податку в особовому рахунку означає помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язань такого платника.

Відповідно абзацу 3 пункту 57.1 статті 57 ПК України, у редакції, що діяла у спірному 2014 році, платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році без подання податкової декларації за звітні (податкові) періоди (календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців) та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 10 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до органів державної податкової служби за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Як зазначено судом вище, дана норма ПК України була виконана з боку позивача, про що свідчать надані до матеріалів справи платіжні доручення та у звязку зі збитковими показниками в роботі ТОВ «Донецькшахтопроходка», про що свідчать декларації з податку на прибуток, у позивача утворилася переплата з вказаного податку в сумі 632982,23 гривень.

Крім того, на збиткові показники роботи вплинув факт проведення антитерористичної операції на окупованих територіях, до яких відноситься місто Донецьк, де фізично знаходиться підприємство. Про факт настання обставин непереборної сили на ТОВ «Донецькшахтопроходка» свідчить сертифікат Торгово-промислової палати України № 1301 від 14 жовтня 2014 року (а.с. 84).

Стосовно відмови відповідача 1 повернути зайво сплачені суми через наявність у позивача податкового боргу з єдиного соціального внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обовязковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Статтею 9 ПК України визначено перелік загальнодержавних податків та зборів, серед яких є податок на прибуток підприємств, а статтею 10 місцевих. Ані стаття 9, ані стаття 10 не містить такого податку чи збору, як єдиний соціальний внесок, оскільки він не відноситься до системи оподаткування і є страховим внеском та регулюється окремим законом.

Відповідач 1 у даній справі є субєктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.

Отже, безпосередньо, справляння, нарахування та сплата ЄСВ регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 8 цього закону єдиний внесок не входить до системи оподаткування, тому суд не приймає до уваги твердження відповідача 1 про наявність у позивача податкового боргу саме з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, заборгованість позивача по страховим внескам не є предметом спору у даній справі.

Наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, затверджений Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань.

Цей Порядок регламентує взаємовідносини територiальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з мiсцевими фiнансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесi повернення платникам податкiв помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статтi 45 та частини другої статтi 78 Бюджетного кодексу України.

Згідно з пунктом 5 Порядку повернення помилково та/або надмiру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здiйснюється виключно на пiдставi заяви платника податку (за винятком повернення надмiру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фiзичних осiб, якi розраховуються органом ДФС на пiдставi поданої платником податкiв податкової декларацiї за звiтний календарний рiк шляхом проведення перерахунку за загальним рiчним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надмiру сплаченої суми протягом 1095 днiв вiд дня її виникнення.

Вказаний пункт кореспондується з пунктом 43.3 статті 43 ПК України, згідно якого, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до вимог пункту 8 Порядку у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновкiв органи ДФС, мiсцеві фiнансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства.

За платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за девять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, для погодження вiдповiдному мiсцевому фiнансовому органу.

Відповідний мiсцевий фiнансовий орган протягом двох робочих днiв погоджує отримані висновки шляхом засвідчення пiдписом керiвника мiсцевого фiнансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, вiдповiдному органу ДФС.

У разі припинення діяльності відповідних місцевих фінансових органів адміністративно-територіальних одиниць Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, орган ДФС передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному органу, визначеному відповідно до частини першої статті 67-2 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України.

Відповідний орган, визначений відповідно до частини першої статті 67-2 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України, у строк протягом двох робочих днiв погоджує отримані висновки шляхом засвідчення пiдписом керiвника відповідного органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, вiдповiдному органу ДФС.

Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня вiд дати отримання висновку, погодженого мiсцевим фiнансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до частини першої статті 67-2 глави 11 розділу III Бюджетного кодексу України, передає його згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

В свою чергу, згідно з пунктом 13 Порядку повернення надмiру утриманої (сплаченої) суми податку на доходи фiзичних осiб на поточний рахунок платника податку здiйснюється органом Казначейства на пiдставi висновку, поданого органом ДФС до вiдповiдного органу Казначейства, не пiзнiше нiж за п'ять робочих днiв до закiнчення шiстдесятиденного строку вiд дня отримання органами ДФС податкової декларацiї.

Позивач звернувся із заявою до фіскального органу, однак останній безпідставно відмовив позивачеві, як у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, посилаючись на наявність податкового боргу з єдиного соціального внеску, який не входить до системи оподаткування.

Разом з тим суд зазначає, що статтею 102 ПК України визначено строки давності та їх застосування.

Пунктом 102.5 статті 102 встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Виходячи з вказаної норми, суми авансових внесків з податку на прибуток, сплачені платіжними дорученнями № 253 від 28.01.2014 року на суму 122695,00 гривень, № 520 від 28.02.2014 року на суму 122695,00 гривень виходять за межі строку давності, оскільки заяву на повернення надміру сплачених сум позивачем було подано лише 27.03.2017 року, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд не приймає у якості належних доказів пояснення представника позивача стосовно того, що податковий орган просив зачекати та тимчасово не подавати заяву про повернення зайво сплачених сум.

Стосовно платіжних доручень № 827 від 28.03.2014 року на суму 198777,00 гривень та 11218 від 23.04.2014 року на суму 198777,00 гривень, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині, оскільки позивачем не був пропущений строк звернення до контролюючого органу з заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань.

Суд не бере до уваги посилання відповідача 1 на пункт 24.1 Розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині не погодження позивачем з Донецькою військово-цивільною адміністрацією сум зайво сплачених коштів, оскільки вказана норма регулює діяльність органів Державної казначейської служби при виконанні державного бюджету та місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Зазначене вище доводить незаконні дії контролюючого органу в частині не повернення сум переплати з податку на прибуток у сумі 397554,00 гривень, як способу реалізації владних управлінських функцій, які прийняті з порушенням пунктів 1-3 частини 3 статті 2 КАС України, а також посилання відповідача 1 у відмові про повернення сум авансових внесків на наявність у позивача податкового боргу з єдиного соціального внеску, який не віднесено законодавством до системи оподаткування.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення № 354 від 08.09.2017 року про сплату боргу з ЄСВ у сумі 3647980,01 гривень (а.с. 131).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позивачем вимог про визнання стягнення з Державного бюджету надміру сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 632982,23 гривень.

Крім того, для повного захисту прав позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, керуючись частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та зобовязати Офіс великих платників податків ДФС підготувати та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» суми податку на прибуток у розмірі 397554,00 гривень, оскільки відсутність такого висновку унеможливлює повернення з бюджету надміру сплачених сум.

З огляду вище викладене, на підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету надміру сплаченої суми з податку на прибуток у сумі 632982,23 гривень задовольнити частково.

Зобовязати Офіс великих платників податків ДФС підготувати та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої товариством з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтопроходка» суми податку на прибуток у розмірі 397554,00 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України надміру сплачену суми з податку на прибуток у сумі 632982,23 гривень на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтопроходка».

Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтопроходка» судові витрати з судового збору у розмірі 4747 (чотири тисячі сімсот сорок сім) гривень 36 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 11 жовтня 2017 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.