Постанова № 69463709, 05.10.2017, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. №809/1057/17

11 год. 40 хв. м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.,

при секретарі Бунич Т.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Болехівське лісове господарство" до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 обєднана територіальна громада, про скасування акту та рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27.07.2017 року Державне підприємство "Болехівське лісове господарство" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування акту та рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог податкового законодавства України, винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення та акт перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.08.2017 року до участі у справі залучено ОСОБА_3 обєднану територіальну громаду, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача.

Ухвалою суду від 05.10.2017 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за №5164/09-19-12-01-02/22177986 від 22.06.2017 року закрито.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених в адміністративному позові. Пояснила суду, що прийнятий за результатами перевірки акт від 22.06.2017 року, яким встановлено порушення позивачем строку сплати суми грошового зобовязання та на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 12.07.2017 року, є протиправним, оскільки 17.02.2017 року Державним підприємством "Болехівське лісове господарство" самостійно задекларовані суми податкових зобовязань були перераховані до місцевого бюджету, однак з незалежних від позивача обставин, вказані кошти на рахунок ОСОБА_3 обєднаної територіальної громади (далі - ОТГ) зараховані не були, оскільки рахунок останньої, інформацію про який підприємство отримало з інформаційного ресурсу органів Державної фіскальної служби, був заблокований. Дані кошти були повторно перераховані 20.02.2017 року вже після розблокування вказаного рахунку Головним управлінням Державної казначейської служби. На думку представника позивача, вини підприємства в порушенні законодавства немає, а несвоєчасне надходження коштів до бюджету ОТГ зумовлене неправомірною бездіяльністю самої територіальної громади. Тому складений акт перевірки та винесені податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з мотивів, зазначених в письмовому запереченні. Суду пояснила, що перевірка проведена контролюючим органом відповідно до вимог Податкового кодексу України. В ході перевірки податковим органом встановлено, що позивач самостійно визначив грошові зобовязання з рентної плати, граничний термін сплати яких становив 17.02.2017 року, однак згідно платіжних доручень датою сплати даних грошових зобовязань є 20.02.2017 року, що свідчить про порушення строків сплати визначеного податку на 3 дні. А відтак згідно статті 126 Податкового кодексу України податковим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.07.2017 року за порушення строку сплати суми грошових зобовязань, тому підстави для скасування цих рішень відсутні. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає з наступних мотивів.

Судом встановлено, що працівниками Головного управління ДФС в Івано-Франківській області проведено перевірку Державного підприємства "Болехівське лісове господарство", за результатами якої складено акт від 22.06.2017 року за №5164/09-19-12-02/22177986 про порушення правил сплати (перерахування) податків, а саме рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, граничний термін сплати якої настав 17.02.2017 року.

В ході перевірки встановлено, що позивач самостійно визначив грошові зобовязання з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, однак згідно платіжних доручень дані зобовязання сплачено до бюджету 20.02.2017 року, тобто несвоєчасно, з затримкою сплати визначеного податку на 3 дні.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення рішення від 12.07.2017 року за №№0017581205, НОМЕР_1 та НОМЕР_2, яким зобовязано відповідача сплатити штрафи у розмірі 594,34 грн., 594, 34 грн. та 3 138,64 грн., відповідно.

За наслідками судового розгляду суд погоджується з правомірністю прийняття вищевказаних рішень з огляду на нижчезазначене.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України сума податкових зобовязань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми рентної плати, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році, крім сум рентної плати, сплачених відповідно до підпунктів "а" і "б" підпункту 256.11.6 пункту 256.11 статті 256 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобовязання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Судом встановлено, що суми податкових зобовязань з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів за IV квартал 2016 року були задекларовані позивачем 07.02.2017 року, а тому у відповідності до приписів пункту 257.5 статті 257 Податкового кодексу України граничний термін їх сплати становив 17.02.2017 року.

Крім цього представники сторін підтвердили, що сума грошових зобовязань Державного підприємства "Болехівське лісове господарство" зі сплати рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є узгодженою, а сплата позивачем вищевказаних зобовязань 20.02.2017 року є несвоєчасною.

Таким чином податкові повідомлення - рішення від 12.07.2017 року за №№0017581205, НОМЕР_1 та НОМЕР_2, якими до позивача застосовані штрафні санкції за порушення термінів сплати самостійно визначених податкових зобовязань, прийняті Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області обгрунтовано та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування у суду відсутні.

В судовому засіданні встановлено, що 17.02.2017 року на рахунок ОСОБА_3 обєднаної територіальної громади позивачем було перераховані рентну плату за спеціальне використання лісових ресурсів за IV квартал 2016 року, що підтверджується випискою АТ Ощадбанк від 20.02.2017 року і платіжним доручення від 17.02.2017 року за №232.

Проте вказані кошти 17.02.2017 року фактично сплачено не були, а платіжне доручення повернулося з відміткою Уточніть реквізити отримувача. Вказані кошти були повторно перераховані 20.02.2017 року та зараховані на рахунок ОСОБА_3 обєднаної територіальної громади.

Крім того, з наявного в матеріалах адміністративної справи листа управління Державної казначейської служби України у Долинському районі Івано-Франківської області від 26.07.2017 року за №3-30/660 вбачається, що рахунок для зарахування надходжень (рентної плати) ОСОБА_3 обєднаної територіальної громади розблоковано Головним управлінням Державної казначейської служби 20.02.2017 року, а станом на 17.02.2017 року вказаний рахунок був заблокованим.

За таких обставин суд погоджується з твердженням представника позивача про відсутність вини у вчиненні податкового правопорушення зі сторони державного підприємства "Болехівське лісове господарство", що однак не звільняє дане підприємство, як платника податків, від встановленої відповідальності, а відтак не може свідчити про незаконність оскаржених рішень податкового органу.

Зокрема суд зазначає, що нормами чинного Податкового кодексу України встановлено безумовне настання негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій для платника податків за допущені ним порушення податкового законодавства незалежно від вини такого платника.

Тобто чином податковим законодавством передбачено відповідальність виключно платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкових зобовязань, що в свою чергу унеможливлює звільнення позивача від сплати відповідних штрафних санкцій чи стягнення вказаних зобовязань за рахунок третіх осіб.

Крім цього суд зазначає, що відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

За таких обставин позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Згідно ст.254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення встановлених строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Гундяк В.Д.

Постанова складена в повному обсязі 10.10.2017.