Постанова № 69463693, 09.10.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 року м. Житомир справа № 806/2567/17

категорія 6.2

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Семенюк М.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправними відмови та дій, зобов'язання повторно розглянути заяву і надати дозвіл на розробку проекту землеустрою,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлену листом № В-12741/0-10430/6-17 від 13.09.2017 року;

- як наслідок визнання дій протиправними;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) від 28 серпня 2017 року зареєстрована за № В-12741/0/5-17;

- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) дозвіл на розробку проекту землеустрою згідно поданої заяви;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області в особі першого заступника начальника ОСОБА_2 протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені законодавством, оскільки мотивування відмови зазначення позивачем у заяві про надання дозволу на розробку проекту землеустрою строку оренди більше 7 років, є необґрунтованим.

Представник позивача, прибувши в судове засідання, подала заяву, в якій просила справу розглянути у порядку письмового провадження (а.с. 39). Крім того, подала заяву про розподіл судових витрат (а.с.27), у якій просила стягнути на користь позивача судові витрати, які складаються з судового збору (640,00 грн.), витрат на правову допомогу (2950,00 грн.) та витрати на переїзд до суду (479,80 грн.).

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження (а.с. 40). Згідно поданих письмових заперечень на позовну заяву (а.с. 21-23) просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області при розгляді звернення діяло в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи подані сторонами заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження, відсутність потреби заслуховувати свідків чи експертів, справа розглядається у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 із заявою від 28.08.2017 року (а.с. 11) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (зареєстрована за № В-12741/0/5-17 від 28.08.2017), в якій просив видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 13.09.2017 №В-12741/0-10430/6-17 (а.с. 10) повідомило ОСОБА_1, що відмовляє у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так як ОСОБА_1 у поданій заяві від 28.08.2017 року вказано строк оренди 49 років, тобто більше 7 років.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Положеннями ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було подано заяву про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення держаної власності в оренду строком на 49 років з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» (код КВЦПЗ А 01.08) орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту. Додатками до заяви вказано: копія паспорту МЕ 825392, вид. Шевченківським РУ ГУ МВС України в м.Києві 14.08.2007 року; копія РНОКПП НОМЕР_1; схема розташування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка відводиться у власність гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з цільовим призначенням "Для сінокосіння і випасання худоби» код КВЦПЗ 01.08 орієнтовною площею 45.0000 (сорок п’ять) га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту; копія свідоцтва на право власності від 20.10.2009 року; копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24419837 від 11.11.2009 року.

Отже, ОСОБА_1 було дотримано вимоги ч.2 ст.123 Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу, що відповідачем у листі від 13.09.2017 року № В-12741/0-10430/6-17 зазначено підстави для відмови у дозволі на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не передбачені ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

При цьому варто зазначити, що Постанова КМУ № 413 від 07.06.2017 "Про деякі питання удосконалення в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", на яку у запереченнях на адміністративний позов посилається Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не є нормативно-правовим актом, що врегульовує порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування громадянам, а лише затверджує стратегію (план діяльності на певний період) удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Як наслідок відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяв всупереч положенням Земельного кодексу України, а тому суд розцінює відмову відповідача, оформлену листом від 13.09.2017 року № В-12741/0-10430/6-17 протиправною та для захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2017 року (зареєстрована за №В-12741/0/5-17).

Стосовно вимоги про визнання дій протиправними щодо прийняття відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області суд вважає за необхідне зазначити, що визнання протиправною відмови, оформленої листом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2017 року № В-12741/0-10430/6-17, свідчить про протиправність дій відповідача, а тому не потребує прийняття окремого рішення щодо таких дій.

Щодо вимоги про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою згідно поданої заяви, то суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними ст. 2 КАС України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню у такій формі, яка обрана позивачем.

Щодо вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на правову допомогу та витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

При подачі позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 640 грн.

Частинами 1 та 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до зазначених норм, законодавець відносить до судових витрат правову допомогу, яка надається у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Представник позивача просить відшкодувати витрати на правову допомогу у сумі 2950,00 грн.

На підтвердження суми витрат на правову допомогу представником позивача були надані копія договору про надання юридичних послуг № ЮР200917 від 20.09.2017 року (а.с. 33-34), копія акта про прийняття-передачі наданих послуг до договору від 20.09.2017 року № ЮР200917 (а.с. 35), копія диплома спеціаліста (а.с. 36) та квитанцію від 07.10.2017 року про переказ коштів (на звороті а.с. 37).

З акта прийняття-передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг вбачається, що представником позивача ОСОБА_4В при наданні правової допомоги за договором було витрачено: на консультування по питанням реалізації і захисту права на отримання земельної ділянки для сінокосіння - 1 годину, з розрахунку 150,00 грн. за годину; на вивчення документації і правової бази по питанню отримання земельної ділянки для сінокосіння в адміністративних межах села Бабічівка Житомирської області з наданням роз’яснень - 2 години з розрахунку 100,00 грн. за годину; на складання проектів документів до суду по питанню оскарження рішення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №В-12741/0-10430/6-17 від 13.09.2017 року - 3,5 години з розрахунку 400,00 грн. за годину; на представництво в суді по справі, щодо оскарження рішення ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №В-12741/0-10430/6-17 від 13.09.2017 року та зобов’язання вчинити дії -1 годину з розрахунку 1200,00 грн. за годину.

Проаналізувавши вказані норми права та докази, суд вважає, що судові витрати позивача на правову допомогу склали 640 грн. (1600 грн.*40%) - участь в судовому засіданні.

Представник позивача просить відшкодувати витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту в сумі 479,80 грн.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.91 КАС України).

Згідно п.5 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави", витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

Витрати на переїзд можуть бути відшкодовані лише у випадках, коли стороні необхідно було здійснити переїзд до адміністративного суду в інше місто або селище. Розмір витрат визначається вартістю квитків на залізничний, автомобільний, водний, повітряний транспорт або ж підтвердженою вартістю пального, необхідного для переїзду до суду власним автотранспортом.

Згідно з Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання представник позивача мешкає у м. Києві (а.с. 32).

На підтвердження витрат у сумі 479,80 грн. (281км*7л/100км*24,39грн./л) позивачем надано скріншоти калькулятора палива та відстані проїзду Київ-Житомир-Київ (а.с. 28-29), посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 31) та квитанції про сплату позивачем вартості пального від 09.10.2017 року в сумі 479,80 грн. із розрахунку 23,99 грн./л (а.с. 25-26),

Згідно з матеріалами справи, представник позивача прибув в судове засідання 09.10.2017 року.

Враховуючи вартість 1 л придбаного позивачем палива, на переїзд було витрачено 471,88 грн. (281км*7л/100км*23,99грн./л), які є судовими витратами.

Таким чином судові витрати позивача складають 1751,88 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу належить присудити понесені ним судові витрати відповідно до задоволених позовних вимог в розмірі 875,94 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, оформлену листом № В-12741/0-10430/6-17 від 13.09.2017 року.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою від 28.08.2017 року (вхідний № В-12741/0/5-17 від 28.08.2017) та прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у розмірі 875,94 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк