Постанова № 69463355, 21.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Юнікон»

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Юнікон» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо невиконання заяви про повернення ПАТ «Юнікон» надміру сплаченої орендної плати за земельну ділянку в сумі 9115,84 грн. та зобов'язання Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області подати висновок про повернення Приватному акціонерному товариству «Юнікон» надміру сплачену орендну плату за землю в сумі 9115,84 грн. до відповідного органу казначейства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за квітень 2014 року ним було сплачено орендна плата за користування земельною ділянкою, проте відповідно до положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» він звільняється від сплати за користування земельної ділянки. Звернувшись до контролюючого органу із заявами про повернення надмірно сплаченої суми у розмірі 9514,33 грн., отримав відмову, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача на його користь помилково сплачені кошти за користування земельною ділянкою.

Представник позивача Колодочка Г.В. у судовому засіданні просив задовольнити позов та зазначив, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надав письмові заперечення відповідно до яких проти позовних вимог заперечує, вважає, що у контролюючого органу відсутні підстави для повернення помилково сплачених податків за користування земельною ділянкою у розмірі 9115,84 грн. з урахуванням вимог статті 43 Податкового кодексу України. Зазначає, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 ч. 6 ст. 128 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Приватне акціонерне товариство «Юнікон» перебуває на обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, як платник податків.

18.04.2012 року між Донецькою міською радою та Приватним акціонерним товариством «Юнікон» укладено договір користування №8/3888, відповідно до якого передано у користування земельну ділянку загальною площею 13131 кв.м, яка знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Югославська, буд.1-В у Куйбишевському районі.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Так, згідно з пунктом 57.1 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 285 Податкового кодексу України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктами 287.1, 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до пунктів 288.2, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

З матеріалів справи вбачається, що 20.02.2014 року позивачем було подано до контролюючого органу звітну податкову декларацію з орендної плати за землю.

Оплата орендної плати за квітень 2014 року відбулась 28.05.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №1717.

27.06.2014 року позивачем було подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з орендної плати за землю, якою були скореговані податкові зобов'язання у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а саме з проведенням антитерористичної операції в Донецькій області м.Донецька.

Статтею 14-1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 201 року № 1669-VII (надалі - Закон № 1669) Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Судом встановлено, що Торгово-промислова палата України надала позивачу сертифікат № 2041/05-4 від 28.07.2014 року, в якому підтверджено, що вищевказані події на території Донецької області є обставинами форс-мажору, передбаченими договором користування №8/3888, укладеного між Донецькою міською радою та Приватним акціонерним товариством «Юнікон», початок дії форс-мажору 07.04.2014 року.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VІІ.

Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 02 грудня 2015 року № 1275-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, м. Слов'янськ Донецької області віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 6 Закону України № 1669-VII передбачено, що під час проведення антитерористичної операції звільнені суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Судом встановлено, що позивач звертався із заявами №113 від 02.03.2017 року та №127 від 21.03.2017 року до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області про повернення надмірно сплачених коштів з орендної плати за землю, проте у листах від 15.03.2017 року №9776/10/05-65-12-04 та від 30.03.2017 року №13420/10/05-65-12-04 відповідач зазначив про відсутність правових підстав для повернення надмірно сплачених коштів.

Процедура повернення платнику надмірно та/або помилково сплаченого податку врегульована статтею 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до вказаної статті помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем було дотримано порядок повернення платнику надмірно та/або помилково сплаченого податку визначений статтею 43 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність їх задоволення.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено повністю, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 3200,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1820 від 19.07.2017 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 3200,00 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 122, 128,160-162,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Юнікон» - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області щодо невиконання заяви про повернення ПАТ «Юнікон» надміру сплаченої орендної плати за земельну ділянку в сумі 9115,84 грн.

Зобов'язати Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області подати висновок про повернення Приватному акціонерному товариству «Юнікон» надміру сплачену орендну плату за землю в сумі 9115,84 грн. до відповідного органу казначейства.

Присудити здійснені Приватним акціонерним товариством «Юнікон» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень), що документально підтверджується платіжним дорученням №1820 від 19.07.2017 року за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.